4. Грішнова О.А. Гендерний розвиток у контексті концепції людського розвитку //
Людський розвиток: навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 243 – 269.
5. Policy Relevant Nordic Innovation Indicators/ Comparison of Research and Development
in the Nordic Countries [Електронний ресурс] / Rolf Nilsson, Vinnova, Ingrid Pettersson,
Statistics Sweden. – 2005. – Режим доступу: http://www.nordforsk.org/_img/
nind_comparison_of_research_and_development_in_the_nordic_countries.pdf. – Заголовок з
екрану.
6. Доклад Общественной палаты РФ по промышленной политике и инновациям
239
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
[Електронний ресурс]. – М.: 2007. – Режим доступу: http://www.rspp.ru/Doklad_04-05-
2007(2).doc. – Заголовок з екрану.
УДК 338.242.2
О. А. ПОЛЕШУК
ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДХОДУ ПОЄДНАННЯ НАУКИ ТА ОСВІТИ ПРИ
СТВОРЕННІ НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАПЕРЕВІЗНИКА В УКРАЇНІ
Стаття присвячена проблемам поєднання наукового потенціалу України з
техніко-технологічними можливостями авіатранспортної галузі для отримання
конкурентних переваг країни на ринку міжнародних авіатранспортних перевезень
шляхом формування пропозицій щодо створення національного авіаперевізника при
використання інноваційних підходів.
Постановка проблеми. В Україні, на жаль, замість необхідної для виходу з кризи
активізації науково-технічного прогресу, підтримки прогресивних технологічних зрушень
відбулася фактична відмова від активної державної політики щодо стимулювання НТП та
інноваційної активності, скоротилися витрати на відтворення людського капіталу.
Інструментарій економічної політики попереднього етапу формування ринкових засад
господарювання не був спрямований на забезпечення якісних перетворень — інноваційного
розвитку, оновлення структури виробництва, подолання глибокої диференціації доходів
тощо і авіатранспортна галузь тут не виключення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що інерційно-ринкова стратегія
розвитку країни покладається на всемогутність ринку при пасивній ролі держави щодо
виконання своєї стратегічно-інноваційної функції, на подальше відкриття економіки для
ТНК, які використовують країну як джерело сировинних ресурсів і ринок збуту своєї
продукції [5]. Наслідком такої стратегії є відкочування країни на периферію світового
науково-технологічного процесу й економічного прогресу, подальша втрата
конкурентноздатності економіки та її підпорядкування авангардним країнам і ТНК, нові
негаразди для виснаженої попередніми ринковими експериментами більшості населення,
зростання загрози втрати самостійності країни. Яскравим прикладом такого господарювання
є ті країни, де внутрішні рейси виконуються іноземними авіаперевізниками.
Виділення раніш не вирішених проблем. Інноваційна економіка задекларована як
один з пріоритетних напрямів розвитку суспільства, а її потенціал усвідомлений на
загальнодержавному рівні. Це надзвичайно важливо, оскільки суспільство, яке не здатне
змінюватися одночасно з інформаційною технологічною революцією, що відбувається нині,
неминуче виявляється неспроможним ефективно використовувати нові технології й
поступово перетворюється у відстале суспільство в економічному, технологічному,
політичному і культурному відношенні [2;5].
Стагнація в прийнятті відповідних і відповідальних політичних рішень на тлі світових
глобалізаційних процесів означає політичний і соціально-економічний регрес не тільки в
інноваційній політиці, але і в довгостроковому соціально-економічному розвитку країни.
Саме цей стан може стати реальністю для України, якщо не буде до кінця усвідомлена в
суспільстві на всіх його рівнях необхідність вироблення та реалізації адекватної об'єктивним
процесам політики.
Постановка задачі. передбачає визначення стратегічних цілей інноваційної парадигми
розвитку суспільства, визначення ступеню взаємодії національної освіти і науки з
забезпеченням конкурентоспроможності національної економіки, визначення
основоположних пунктів та цільових завдань інформаційного забезпечення інноваційного
240
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
розвитку авіатранспортної галузі.
Виклад основного матеріалу. Інноваційна парадигма розвитку визначає стратегічні цілі
розбудови сучасних суспільств загалом, так само, як і цільову спрямованість окремих
суспільних об’єднань, що функціонують у соціально-економічному просторі регіонів,
областей, інших адміністративно-територіальних утворень. Тому саме інноваційну
налаштованість регіональної соціально-економічної політики, а, з іншого боку –
інституціональну належність суб’єктів трудової діяльності до інноваційної сфери доцільно
розглядати як головні системоутворюючі фактори розвитку суспільних систем з
інноваційним вектором діяльності та потенціалом їх конкурентноздатності.
Поряд з визнанням економічної цілеспрямованості розвитку окремих галузей
національної економіки, актуальність процесів державотворення і національного
становлення в Україні диктує ширші вимоги щодо розгляду цих галузей з позиції як їх,
власне, утворення, так і оцінки того продукту, який вони генерують, для розвитку регіону,
суспільства, держави загалом.
Безпосереднім учасником інноваційної діяльності, а також активним суб’єктом
позитивної перебудови суспільно-економічних відносин є когнітаріат як умовна спільнота
інноваційної фахової еліти з її демографічними (зокрема, освітньо-кваліфікаційними),
духовно-інтелектуальними, етнокультурними, ціннісними, морально-етичними,
громадянськими та іншими характеристиками, в яких акумулюються та набувають
подальшого розвитку його традиції, звичаї, виробляються аксіологічні орієнтири
інноваційного процесу, формується ставлення до збереження природного середовища тощо.
Все це вимагає опрацювання та наукових підходів до комплексної оцінки функцій
окремих галузей національної економіки України, зокрема авіатранспортної, з дотриманням
методологічних засад, що полягають, насамперед, у паритетному розгляді двох підсистем, у
яких відбувається їх становлення. Це, передусім, розвиток людини, територіальних спільнот,
нації загалом як суб’єктів та співучасників інноваційної діяльності на національній основі.
Не меншу методологічну роль у творенні інновацій окремих галузей має використання
позитивів глобалізаційних, євро інтеграційних та інших об’єднуючих соцієтальних
феноменів сучасного світу, в контексті яких формуються й функціонують локальні
інноваційні спільноти. При цьому потрібно виходити із засад збереження етнічної, мовної,
культурної, релігійної та іншої ідентичності українського народу, його патріотичних
почувань, духовності, прагнення дотримуватись національних інтересів, оберігати цілісність
країни, питомі звичаї, обряди тощо.
Реалізація задекларованої нашою державою стратегії інноваційного розвитку, яка має
базуватися на інтенсифікації обігу нових знань та інформації, вимагає зміщення акцентів з
традиційних рішень, характерних для української індустріальної економіки, на творення
принципово нових, більш прогресивних наукомістких технологій - інформаційних,
енергозберігаючих, еколого захисних тощо, що для авіатранспортної галузі виступають у
вигляді нових типів повітряних суден (ПС). Проте широке впровадження передових
технологій, створених на основі вітчизняної чи запозиченої інтелектуальної власності,
перехід до освітньо місткої економіки суттєво впливатимуть не лише на структуру
суспільних нововведень, а й щораз більше вимагатимуть (і вже вимагають) адекватного рівня
розвитку людського капіталу нашої країни, соціальних інституцій, які цей капітал творять,
підвищення якості креативної активності духовно-інтелектуальної еліти нації. З огляду на це
перед Україною, як і кожною іншою країною, що відроджується після довготривалої
залежності і водночас здійснює перехід до інноваційної моделі постіндустріальної
економіки, дедалі наполегливіше постає двоєдине завдання:
- по-перше, йдеться про досягнення високого рівня сформованості системи
національної освіти та науки, інноваційної культури, спроможних у випереджувальному
режимі забезпечувати інтелектуально - креативний супровід інноваційного розвитку, що має
бути адекватним запитам сучасності. У даному випадку це існування досить значного
освітньо-наукового потенціалу України щодо розвитку авіатранспорту.
241
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
- по-друге, рівень цього супроводу має бути достатнім для забезпечення
конкурентоспроможності національного інтелектуального продукту. Для України це
можливість використання існуючого науково-технічного та інтелектуального потенціалу для
виходу на міжнародний ринок авіатранспортних перевезень та створення сильного
національного перевізника.
Таким чином, характерною ознакою інноваційного суспільства, як і становлення його
регіональних підсистем, є те, що генерування нових знань і цінної інформації набуває
статусу пріоритетної стратегічної діяльності: вона виробляє конкурентоспроможний продукт
у вигляді нових концептуальних підходів та парадигм суспільного розвитку, технологій,
відкриттів і винаходів, товарів і послуг тощо, оригінальних методик і ноу-хау в
підприємництві, політиці, культурі, медицині тощо. Це актуалізує духовно-інтелектуальне
підкріплення національного шляху розвитку загалом, який зумовлюється комплексністю
забезпечення ефективного функціонування усіх сфер діяльності – соціальної, економічної,
фінансової, політичної, науково-технічної, виробничої, культурно-духовної, правової тощо.
Безумовно, при цьому в свою чергу, потрібні енергійні зусилля щодо перманентної,
цілеспрямованої та активної участі в продукуванні та реалізації суспільних нововведень, які
впливають на ефективність усіх сегментів життєдіяльності людських утворень – як на рівні
особистостей, громад чи регіональних спільнот, так і нації, держави, або й ряду держав [1-3].
Виникнення перед Україною вельми актуального завдання, яким є формування
відповідних суспільних систем інноваційного типу, зумовлене без альтернативністю
прийняття постіндустріальних пріоритетів щодо стратегії реалізації інноваційної моделі
розвитку, осмислення революційної ролі нових знань (інформації) у забезпеченні
конкурентоспроможності країни, формуванні її освітньо місткої економіки, а також появою у
цьому зв’язку потреби ефективного захисту інтелектуальної власності, національних
інтересів, зокрема припинення відпливу “умів”. Все це, як і багато іншого, загострює вимоги
до оцінки якості створених знань з позиції їх застосування у вигляді інвестицій у подальший
розвиток країни. Йдеться про визначення ціннісних, або аксіологічних параметрів інформації
для сьогоденності та майбутнього поступу. Цінності як виразник потреб споживача, а також
віддзеркалення мети суспільного та особистісного розвитку найбільш об’єктивно відбивають
і конкретизують багатозначність функцій і ролі інформації у розв’язанні проблем держави
щодо розбудови своєї інноваційної системи, забезпечення її конкурентоспроможності, а
також створення умов для ефективного функціонування інноваційних спільнот, сприяння їх
оптимальній життєдіяльності та взаємодії в межах усієї країни. Приймаючи за відправні
пункти оцінки інформації її відповідність до потреб населення, адекватність вимогам
збереження ідентичності нації, захисту інтересів суспільства, а також значущість для
розв’язання цільових завдань інноваційного розвитку, слід зважати на такі основоположні
принципи її ціннісного позиціювання:
- певна діалектична сутність співвідношення кількісних і якісних компонент
інформації, які визначають її цінність;
- органічний взаємозв’язок і взаємозалежність усіх видів інформації, в т.ч. й в процесі
оцінки;
- зіставлення кількості об’єктивного (цінність – безпосередня властивість інформації
як такої) і суб’єктивного (цінність не має сенсу без запитів споживача) елементів при оцінці
інформації;
- тлумачення знання як переважно індивідуального (в т.ч. “знання в собі”, на
вербальному рівні), а інформації – як колективного, суспільного надбання, тобто як знання
соціалізованого, зафіксованого в матеріальних носіях;
- визначення цінності інформації як за її сучасним, так і майбутнім значенням, з
урахуванням відносності “величин”, а також того, що завдяки узагальненню впродовж
тривалого часу великого масиву оцінок мінімізується їх суб’єктивність: цінність
сприймається як “об’єктивне”, загальновизнане судження;
- ціннісна стабільність інформації зумовлена тим, що її носій (творець, автор) не
242
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
позбувається її у процесі продажу та інших форм відчуження: навпаки, через обмін цінною
інформацією знання носія збільшуються і завдяки ущільненню та систематизації набувають
нової якості й додаткової цінності.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, найраціональнішим можна
вважати комплексний підхід до оцінки інформаційних потоків, що функціонують у
суспільстві, наділеному наукомісткою економікою: ця оцінка має здійснюватись як з суто
економічних, так і соціальних позицій; як з точки зору значення знання, інформації для
сьогодення, так і його прогнозованої ролі для майбутнього розвитку; як за ступенем впливу
на суспільство, його удосконалення в соціально-економічному плані, так і за рівнем
підвищення духовних якостей людей, поглиблення їх освіти, досягнення якісно нових форм і
особливостей пізнання, спілкування, соціалізації прогресивних ідей, соціо гуманістичних
ідеологій, концептуального осмислення національних ідеалів тощо.
Наукомістка економіка вимагає не лише належної цінності інформації на усіх рівнях
“піраміди” важливості, а й оптимальної структури інформ насиченості суспільства. Іншими
словами, виділені рівні взаємопов’язані так само, як пов’язані діяльність вченого та
раціоналізатора (конструктора, робітника), що впроваджує теоретичний задум науковця в
практику і, з іншого боку – виробників та маркетологів, які задають теоретикам нові щаблі
(або й напрямки) концептуального або технологічного мислення, відповідно до практичних
потреб.
Список використаних джерел
1. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. -
К.: ЦУЛ. - 2003 - 439 стор.
2. Інноваційна парадигма соціально-економічного розвитку України. За ред. В.В.
Онікієнка. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - 480 с.
3. Кулаев Ю.Ф. Экономика гражданской авиации Украины. Монография. – К.:
Издательство «Феникс», 2004 – 667 с.
4. Офіційний сайт Державіаслужби України. - www.ukraviatrans.gov.ua.
5. Украинский бізнес портал. - http://firstline.com.ua.
УДК 332.8
С. Б. СМЕРЕКА
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ЯК ОБЄКТ
АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ
В статті обґрунтовано необхідність використання технологій антикризового
управління для розвитку житлово-комунальних послуг. Автором проаналізовано
сучасний стан ринку житлово-комунальних послуг, встановлено причини кризової
ситуації. Запропоновано шляхи організації ефективного управління у сфері виробництва
і надання житлово-комунальних послуг.
В умовах глобалізації світової економіки і все більш глибшої інтеграції економіки
України у світове господарство активізується вплив різноманітних чинників, зокрема
політичних, економічних і соціальних криз не тільки в середині країни, але і за її межами.
