Н. Т. РУДЬ
О. С. КОЛТУНОВИЧ
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ
Здійснений аналіз процесів формування та розвитку інтелектуального потенціалу
Волинської області. Розглянуті основні проблеми накопичення інтелектуального
потенціалу, запропоновані першочергові заходи, спрямовані на їх вирішення.
Постановка проблеми. Тенденції розвитку світової науки зумовлюють зростання її
ролі і значення у розвитку людства. Для того, щоб посісти належне місце серед інших країн
світу та стати на шлях інноваційного розвитку економіки, Україна має визнати національним
219
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
пріоритетом саме розвиток її інтелектуального потенціалу.
Для економіки майбутнього, яка буде базуватися на знаннях, головним ресурсом є
інформація, а головним її локомотивом є людина та її інтелектуальний потенціал. Тому
перехід до інформаційного суспільства передбачає значне нарощування інтелектуального
потенціалу.
Провідна роль у створенні та відновленні інтелектуального потенціалу належить
працівникам, які здобувають нову інформацію, генерують нові знання, здійснюють науково-
дослідні та дослідно-конструкторські розробки тощо. Особливе значення при цьому набуває
освіта, яка у розвинених країнах зайняла домінуюче положення і витрати на яку постійно
зростають. В останній час освіті взагалі, а вищій освіті зокрема, надається виключне
значення. Саме вища освіта є головним чинником нарощування інтелектуального
потенціалу. Тому однією з форм економічної конкуренції країн та регіонів стало їх змагання
в галузі вищої освіти. Результатом загострення конкуренції у цій сфері є підписання майже
усіма країнами Європи Болонської угоди і намагання до 2010 року створити
загальноєвропейський простір вищої освіти.
Забезпечення відновлення і нарощування конкурентоспроможності підприємств
Волині, розвиток їх економіки на інноваційній основі передбачає відповідні зміни у вищій
освіті, яка є вирішальним чинником формування інтелектуального потенціалу. Визначення
ступеня розвитку інтелектуального потенціалу Волинської області, основних показників
вищої освіти та тенденцій їх розвитку є досить актуальним питанням для дослідження.
Аналіз останніх досліджень. Дослідженню цих питань в останні шістнадцять років
присвячена невелика кількість робіт [1, 2, 3], які не повною мірою відображають існуючі в
регіоні проблеми.
Метою дослідження є проведення укрупненого аналізу стану і перспектив розвитку
інтелектуального потенціалу в Волинській області та виявлення основних проблем у цій
сфері.
Основні результати дослідження. Дослідження статистичних даних за останні роки
показали, що Волинській області притаманні більш низькі кількісні показники розвитку
інтелектуального потенціалу у порівнянні з переважною кількістю інших областей і
середніми по Україні. Інноваційні характеристики інтелектуального потенціалу
Волинського регіону наведені у табл. 1. Відправною точкою для аналізу обрано чисельність
фахівців, які виконують наукові та науково-технічні роботи. Цей показник у великій мірі
віддзеркалює розвиток інтелектуального потенціалу регіону. На відміну від інших
показників, він відображає більш тривалі зрушення в освітньому рівні населення,
характеризує не процеси, що відбуваються (як наприклад, число студентів в розрахунку на
10 тис. населення), а результати.
У 1995—2006 рр. чисельність фахівців, які виконують наукові та науково-технічні
роботи на один млн. зайнятих економічною діяльністю, в Волинському регіоні зменшилась з
1,27 тис. осіб у 1995 р. до 0,67 тис. осіб у 2006 р., в Україні цей показник також зменшився з
5,98 тис. осіб у 1995 р. до 5,26 тис. осіб у 2006 р., хоча величини їх по регіону нижче, ніж по
Україні в цілому.
Про перспективи подальшої зміни рівня освіти на Волині, а також можливості
підвищення інтелектуального потенціалу, можна судити на підставі аналізу зміни
чисельності студентів регіону. Характеристики кількість студентів на один млн. населення та
кількість студентів вузів III—IV рівня акредитації на 100 тис. населення використовують у
ЄС як індикатори рівня освіти населення, особливо вищої освіти. Це показники активізації
науково-технічної та інноваційної діяльності, тому що тільки високоосвічена людина
спроможна генерувати ідеї та грамотно використовувати сучасну складну наукомістку
продукцію та інформацію.
Зміна кількості студентів на протязі останніх років і на Волині, і в Україні в цілому
відзначалися великою динамікою. Порівняння темпів росту кількості студентів на 1 млн.
населення показує, що зростання загальної кількості студентів в Україні в цілому
220
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
відбувалося інтенсивніше, ніж у Волинській області. В Волинському регіоні значення
першого показника збільшилося на 24% або в 1,2 рази, тобто молодь має бажання бути
освіченою. В Україні цей показник збільшився на 37,4% або в 1,4 рази. Значення іншого
показника також підтверджує виявлену тенденцію, кількість студентів вузів III—IV рівня
акредитації у Волинській області збільшилась в 2,3 рази, в Україні в 1,5 рази відповідно. Це
зростання обумовлено значним збільшенням кількості студентів ВНЗ III-IV рівнів
акредитації при одночасному зменшенні студентів ВНЗ I-II рівнів акредитації. Цифри
підтверджують, що молодь починає проявляти інтерес до науки, незважаючи на низький
рівень оплати праці дослідників. Це, в основному, пов'язано з необхідністю засвоювати нові
знання, інформацію, виробляти та використовувати складну техніку, технологію,
інформаційну, програмну продукцію. Держава на сучасному етапі не стимулює молоді кадри
до наукової діяльності. В науку їх веде цікавість та можливість одержати і передати знання
іншим. Спостерігається процес інтенсивного зростання обсягів підготовки кадрів вищого
кваліфікаційного рівня, що відповідає загально світовій тенденції та потребам інноваційного
розвитку. Станом на кінець 2006 року в різних сферах економічної діяльності області
працювало 693 фахівців вищої кваліфікації проти 634 на аналогічну дату 2005 року.
Чисельність докторів наук за цей період збільшилась на 13% і становила 52 особи,
кандидатів наук – на 9 % і 641 особу.
Таблиця 1
Вихідні дані для оцінки інтелектуального потенціалу Волинського регіону
Характеристики стану Роки 1995 2000 2004 2005 2006
1. Чисельність фахівців, які
виконують наукові та науково-
технічні роботи, тис. осіб
1,27 0,81 0,62 0,63 0,67
2. Чисельність кандидатів наук,
зайнятих в економіці області,
осіб
368 514 589 588 641
3. Чисельність докторів наук,
зайнятих в економіці області,
осіб
24 44 44 46 52
4. Чисельність аспірантів на одну
тис. фахівців, що виконують
НДДКР, осіб
346 311 247 251 262
5. Чисельність докторантів на
одну тис. фахівців, що
виконують НДДКР, осіб
24 16 5 9 10
6. Кількість студентів на один
млн. населення, тис. осіб 27,5 27,3 31 33,5 34,1
7. Кількість студентів вузів 3 - 4
рівня акредитації, тис. осіб 11,5 18,1 20,5 23,8 26
Порівняно з 1995 роком чисельність докторів та кандидатів наук збільшилася
відповідно в 2,2 і 1,7 рази. Як і в попередні роки, переважна більшість спеціалістів вищої
кваліфікації (80,5%) працюють в організаціях Міністерства освіти і науки України. Вчене
звання академіка мають 10 докторів наук та 3 кандидати відповідно 19,2% та 0,5% від їх
чисельності, члена-кореспондента – 7 докторів наук та 4 кандидати (13,5% та 0,6%),
професора – 46 докторів наук та 14 кандидатів (88,5% та 2,2%), доцента – 5 докторів наук та
388 кандидатів (,6% та 60,5%) старшого наукового співробітника – 9 кандидатів (1,4%) [4].
Більшість докторів наук є фахівцями в галузях технічних 30,8% загальної їх
221
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
чисельності, фізико-математичних, філологічних – 11,5%, педагогічних – 9,6%, історичних,
економічних – 7,7%; кандидатів наук – педагогічних – 16,8%, технічних – 15,4%,
філологічних – 12,8%, економічних – 9,2%, історичних – 8,1% та фізико-математичних –
7,3%. Наука – галузь економіки, яка розвивається досить швидкими темпами, особливо в
інформаційній економіці. Тому вона вимагає припливу нових сил, нових кадрів,
нетрадиційного мислення. Аналіз вікової структури наукових кадрів показує, що майже
половина докторів наук та кожен шостий кандидат наук – старше пенсійного віку, частка
молодих вчених у віці до 40 років серед докторів наук склала лише 7,7%, серед кандидатів –
36,2%. Середній вік доктора наук становив 56,8 року, кандидата наук – 45,5 року (відповідно
у 2005 році – 56,9 та 46 років, у 2004 році – 57,7 та 46,1 рік, у 2000 – 57,7 та 45,7 роки).
Небажання змінювати свої стереотипи мислення – це може бути гальмівним фактором
розвитку економіки. Переважна більшість (69,2%) докторів наук і більш ніж четверта
частина кандидатів наук входить до складу керівного і науково-керівного персоналу або
працює завідувачами кафедр. Майже третя частина докторів наук обіймають посаду
професора, а майже половина кандидатів є доцентами у складі кафедр. В наукових
організаціях області наукові та науково-технічні роботи безпосередньо виконували 2,5% їх
загальної кількості, ще 12% залучались до виконання наукових робіт за сумісництвом.
Частка науковців вищої кваліфікації Волині в загальнодержавній їх чисельності невелика і
протягом останніх років становить біля 1 %, що майже на рівні сусідніх Рівненської і
Житомирської областей, але дещо менше, ніж у Тернопільській ( 1,8 %). У 2006р.
підприємствами області навчено новим професіям (підготовлено вперше та
перепідготовлено) 2,8 тис. осіб (1,2% облікової кількості штатних працівників). Підвищили
свою кваліфікацію за різними формами навчання 16,6 тис. осіб що на 13% більше проти
2005р. зокрема за договорами у навчальних закладах різних типів – 9,4 тис. осіб або 56%
навчених, решта підвищили свою кваліфікацію безпосередньо на виробництві.
На основі проведеного аналізу сформуємо вихідні дані для розрахунку і порівняння
характеристик та визначення резервів розвитку інтелектуального потенціалу регіону (табл.
2).
Відносну оцінку інтелектуального потенціалу регіону визначаємо за формулою [3]:
Пj = 1/N* Ii ,
де Пj – відносна оцінка (індикатор) інтелектуального потенціалу; Ii – сума відхилень
(індикаторів) інтелектуального потенціалу регіону; N – кількість показників.
Пінт = 1/8*3,92=0,49 > 0,4.
Якщо Пj > 0,4 – середній рівень, Пj >0,7 – високий рівень.
Отже, можна зробити висновок, що інтелектуальний потенціал у Волинському регіоні
має середній рівень розвитку, в Одеському [3] – 0,94 – рівень високий.
Позитивним явищем у розвитку вищої освіти у Волинській області є процес
диверсифікації підготовки фахівців, хоча він протікає недостатньо інтенсивно. Так, у 1991
році кількість спеціальностей, за якими на Волині здійснювалася підготовка фахівців з
вищою освітою, становила 33 (з 300 існуючих у той час). Тобто у ВНЗ Волині раніше можна
було здобути вищу освіту за 11% спеціальностями, а у теперішній час – за 17%. Таке
“покриття” ВНЗ Волині спектру існуючих напрямів підготовки та спеціальностей треба
вважати недостатнім. По-перше, в цьому полягає одна з причин, що спонукає випускників
середніх шкіл з метою здобуття вищої освіти виїжджати до інших, як правило – великих міст
(Києва, Одеси, Харькова тощо). По-друге, це призводить до того, що потребу у фахівцях за
спеціальностями, навчання за якими у місцевих ВНЗ не здійснюється, підприємства змушені
задовольняти за рахунок фахівців зі споріднених спеціальностей або спеціальностей, що
входять до даного або спорідненого напряму підготовки, або за рахунок інших областей [4].
Значна невизначеність інформації про напрями і темпи розвитку регіону робить
планування організації навчання за новими напрямами підготовки та спеціальностями,
фахівці з яких будуть потрібні підприємствам та організаціям Луцька та Волинської області
через декілька років, надзвичайно складною проблемою. Слід враховувати, що підготовка
222
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
бакалавра триває, як правило, 4 роки, спеціаліста і магістра – ще 1,0-1,5 роки, а час,
потрібний для організації навчання за новим напрямом підготовки або спеціальністю,
становить біля року, тобто інформація про потреби підприємств необхідна ВНЗ за 4,0-7,5
років до випуску фахівців. Для визначення обсягів їх підготовки за напрямами та
спеціальностями, що будуть потрібні національній економіці через такий термін, необхідне
проведення цілеспрямованої роботи з прогнозування довго, середньо і короткострокових
потреб регіону в спеціалістах з вищою освітою. Ці дослідження повинні базуватися на
прогнозах розвитку економіки Волині, її окремих видів діяльності і підприємств.
Таблиця 2
Рекомендовані та фактичні значення характеристик інтелектуального потенціалу
(за даними 2006 р.)
Характеристики (стану, рівня,
індикатори реагування)
Рекомендоване
значення, Pin
Фактичне
значення, Pi
Відхилення або Ii
- індикатор і-ї
характеристики
певної складової
Ii= Pi/Pin
1. Чисельність фахівців, які виконують
наукові та науково-технічні роботи,
тис. осіб
5,26 0,67 0,13
2. Чисельність аспірантів на одну тис.
фахівців, що виконують НДДКР, осіб 495 262 0,53
3. Чисельність докторантів на одну тис.
фахівців, що виконують НДДКР, осіб 16 10 0,63
4. Кількість студентів на один млн.
населення, тис. осіб 54,46 34,1 0,63
5. Кількість студентів вузів 3 - 4 рівня
акредитації, тис. осіб 42,87 26 0,61
6. Питома вага фахівців вищої
кваліфікації (докторів, кандидатів наук)
в групі фахівців, що виконують наукові
та науково-технічні роботи, %
20 14,5 0,73
7. Питома вага аспірантів у групі віком
20-34 років, % 89,2 36,2 0,41
8. Питома вага докторантів віком до 40
років, % 28,1 7,7 0,27
Середньозважена оцінка - - 0,49
Прогнози мають визначати, фахівці за якими спеціальностями або хоча б напрямами
підготовки будуть необхідні через певний час, який повинний бути освітньо-кваліфікаційний
рівень підготовки за кожною (кожним) з них, яка кількість фахівців буде необхідна за
кожною спеціальністю (напрямом) і рівнем підготовки. Ці прогнози з метою своєчасного
уточнення обсягів і напрямів підготовки фахівців з вищою освітою мають здійснюватися у
рамках безперервного регіонального маркетингового моніторингу. З метою ефективного
223
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
використання інтелектуального потенціалу першочергове значення має покращення
