Статистика
Онлайн всього: 13 Гостей: 13 Користувачів: 0
|
 |
Бібліотека - Економіка - Наука й економіка |
|
Пошук по сайту
Пошук по сайту |
Головна » Бібліотека - Економіка - Наука й економіка
2. Адаменко О.М., Адаменко Я.О., Булмасов В.О. та ім. Природничі основи
екологічного моніторингу Карпатського регіону. - К.: Манускрипт, 1996. - 208с.
3. Адаменко О.М., Рудько Г.І. Екологічна геологія. - К.: Манускрипт, 1998. - 349с.
4. Адаменко О.М., Рудько Г.І., Консевич Л.М. Екологічне картування. - Івано-
Франківськ: Полум'я, 2003. - 584с.
5. Адаменко Я.О. Структура будови баз даних екологічної інформації/ В кн.:
Нетрадиційні енергоресурси та екологія України. - К.: Манускрипт, 1996. - С. 111-123.
6. Волошин І.М. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу. -Львів: Простір, 1998. -
356с.
7. Герасимов И.П. Научные основы современного мониторинга окружающей среды
//Изв. АН СССР. сер. геогр. - 1975.-№3.-С. 13-25.
8. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія. Геохімічний аспект. - Чернівці: Рута, 2002.-
272с.
9. Ковальчук І.П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз. - Львів: вид. ін-ту
українознавства, 1997. - 440с.
10. Малишева Л.Л. Ландшафтно-геохімічна оцінка екологічного стану території. - К.:
РВЦ «Київський університет». 1998.-264с.
11. Маринич А.М., Пащенко В.М. Географические аспекти природопользования в
условиях научно-технического прогресса /В кн.: Конструктивно-географические основы
регионального природопользования в Украинской ССР. Теоретические и методологические
иследования. - К.: Наук, думка, 1990. - С. 9-15.
12. Мельник А.В. Українські Карпати: еколого-ландшафтне дослідження. -Львів: вид-
воЛНУ ім.Івана Франка, 1999. - 286с.
13. Міщенко Л.В. Геоекологічний аудит техногенного впливу на довкілля та здоров'я
населення (на прикладі регіону Покуття) /Автореф. дис. канд. геогр. наук. Чернівці, 2003. -
21с.
14. Руденко Л.Г., Горленко І.О., Шевченко Л.М., Барановський В.А. Еколого-
географічні дослідження території України. - К.: Наук, думка, 1990. - 32с.
15. Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. Екологічний аудит. - К.: Вища
школа, 2000. - 244с.
16. Рудько Г.І, Адаменко О.М. Екологічний моніторинг геологічного середовища. -
Львів: вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001.- 245с.
17. Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном
проектировании. - К.: Фитосоциоцентр, 1999.-440с.
18. Izrael Yu.A. The problem of air pollution and other aspekts of environmental pollution.
The concept of monitoring and regulating the quality of the environment, WMO, 1979, № 517-
Geneva, pp. 3-9.
19. Mann R.F. Global environmental Monitoring System (GEMS). Action Plan for Phase 1.
SCORE. Rep. 3 - Toronto, 1973, 130p.
20. Pollution monitoring and research in the farmwork of MAB Programme. Moscow. 23-26
Apr. 1974. - MAB rep. ser. № 20. Paris: UNESCO, 1974, pp.58-63.
212
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
УДК 332.14:353.1
Ю. М. КОВАЛЬОВА
Н. В. АЛИШЕВА
ПРОБЛЕМИ НА ШЛЯХУ РОЗВИТКУ І РЕАЛІЗАЦІЇ КЛАСТЕРНОГО ПІДХОДУ
В УКРАЇНІ
В статті наголошується на проблемах конкурентноздатності вітчизняних
підприємств, розробки та впровадження довготривалих, стабільних у часі програм
місцевого розвитку, активного залучення інвестицій в економіку міста, регіону,
створення позитивного іміджу міста або регіону як перспективного місця для вкладення
капіталів. Дано визначення поняття „кластер” та вплив на нього різного роду
факторів, які можуть як сприяти, так і перешкоджати кластер ним формам
організації виробництва.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Зв’язок з науковими та практичними
завданнями. В умовах жорстокої конкуренції на світових ринках співробітництво,
консолідація, об’єднання та спільний пошук оптимальних шляхів розвитку є єдино
можливими для українських підприємців та політиків. Необхідна умова цього - розвиток
нової української економіки, підвищення ефективності та конкурентноздатності українських
підприємств. В цих умовах перед національною промисловістю стоять непрості завдання:
треба забезпечити конкурентноздатність як у боротьбі за вітчизняного споживача, так і за
нові сегменти ринку.
Проблема: низький рівень життя у місті/регіоні, викликаний недостатнім економічним
розвитком (занепадом промисловості, екологічними проблемами, тощо). Це проблема для
всіх: громадян, оскільки саме вони потерпають від бідності; місцевої влади, оскільки бідні
громадяни це соціальна нестабільність, це відсутність бюджетних коштів для надання
послуг, це можлива втрата своїх посад на наступних виборах; бізнесу, адже бідні громадяни -
низька купівельна спроможність, низькі надходження для бізнесу та його
безперспективність.
Завдання по вирішенню проблеми: забезпечити економічний розвиток, який би призвів
до збільшення доходів громадян, як наслідок надходжень до бюджету і стимулював би
розвиток та процвітання місцевого бізнесу.
Шлях: розробка та впровадження довготривалих, стабільних у часі програм місцевого
розвитку, активне залучення інвестицій в економіку міста, регіону, створення позитивного
іміджу міста/регіону як перспективного місця для вкладення капіталів, що дають віддачу,
тощо. Створення сприятливого інвестиційного клімату, який складається із різних
складових: нормативної (закони та місцеві нормативні акти), психологічної (готовність
місцевої влади сприяти інвестиціям без надмірної “власної зацікавленості”, готовність
місцевого бізнесу до відкритої конкуренції з “чужим” інвестором, а не використанню
зв’язків з владою для боротьби з ним, готовність місцевого населення до приходу в бізнес
іноземців), інформаційної (поінформованість потенційних інвесторів про наявність в регіоні
чи місті позитивних (сприятливих) перших двох складових інвестиційного клімату:
нормативної складової; психологічної складової). Засоби: засобів тут є декілька: від
лобіювання створення “вільної економічної зони”, що є досить модним, але це не всім під
силу, тим паче, що є тенденція та і відверті рекомендації міжнародних фінансових установ
про ліквідацію вже існуючих ВЕЗ, до об’єднання зусиль усіх зацікавлених сторін і створення
на цій основі об’єднання, яке б могло запропонувати шляхи вирішення поставлених
стратегічних завдань і від активних дій якого б залежало ефективне, стабільне, динамічне
функціонування міста/регіону. Таким утворенням може бути кластер.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Виділення невирішених питань.
Проблемами конкурентного кластерного регіонального розвитку займались: М.Войнаренко,
213
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
С. Соколенко, М. Малий, М.Портер, Т.Андерсон, Л.Марков, Є.Безвушко, М.Долішній,
З. Варналій, О. Длугопольський, С. Максименко, О. Мігранян, П. Ґудзь, С. Романюк та інші
вчені.
У наукових працях цих вчених відображаються теоретико-методологічні засади
конкурентного кластерного регіонального розвитку: визначення та характерні риси, складові
структурні елементи, висвітлюються проблеми та накреслюються шляхи їх вирішення.
Невирішеними залишається низка теоретико-методологічних питань щодо особливостей
механізму регіонального розвитку на основі кластерного підходу, його ролі у розвитку
регіонів України, недостатньо відпрацьовані резерви підвищення ефективності у даній сфері.
Наявність невирішених наукових проблем, пов’язаних з необхідністю залучення кластерного
потенціалу до процесів економічного зростання країни в цілому та регіонів зокрема і
реформування суспільних відносин, недостатній рівень дослідження тенденцій його
розвитку зумовлюють актуальність теми.
Загальна мета. Метою дослідження є: розробка теоретико-методологічних і
прикладних засад української державної регіональної політики та регіонального розвитку на
засадах кластерного підходу; розкрити сутність кластерів та узагальнити теоретико-
методологічні підходи до їх визначення з урахуванням євро інтеграційних процесів в умовах
конкурентного ринкового середовища; розглянути основні чинники, завдання, принципи,
критерії ефективності конкурентного кластерного механізму співпраці. Бо саме за
допомогою ефективної кластерної підтримки регіонального розвитку може стати реальністю
піднесення життєвого рівня українських громадян через відродження національного
багатства та національної економіки. Це стане можливим лише за умови формування
ефективного кластерного механізму співпраці та самодостатніх громад.
Виклад основного матеріалу. Обґрунтування отриманих результатів. В основі
теорії кластерного механізму лежить поняття “кластер” - пучок, блок, пакет. Подібно тому,
як у пам'яті комп'ютера інформація складається в утворення такого роду, так і у сфері
економіки групи успішно конкуруючих фірм створюють аналогічні з'єднання, забезпечуючи
конкурентні позиції на ринках - галузевому, національному, світовому. Кластер – це також і
математичний термін, що позначає фізично близьке розташування логічно пов'язаних
об'єктів у межах однієї області [1, c. 20; 2].
З англійської мови термін “cluster” перекладається як гроно, букет, щітка, або як група,
скупчення, зосередження (наприклад, людей, предметів), або як бджолиний рій, буквально –
“зростати разом”. Тобто слово “кластер” має багато тлумачень в зарубіжних, українській і
російській мовах, але характерною ознакою його сутності є об'єднання окремих елементів
(складових часток) у єдине ціле для виконання певної функції, або реалізації певної мети.
Подібне значення вкладається і в економічний зміст (визначення, поняття) цього слова.
Більшість західних та вітчизняних вчених визначають кластер - географічна концентрація
подібних, суміжних або додаткових підприємств з активними каналами для бізнес-
трансакцій, комунікацій та діалогу, що поділяють спеціалізовану інфраструктуру, робочі
ринки та послуги, та мають спільні можливості або загрози [2].
Кластер в економічній літературі визначається як індустріальний комплекс,
сформований на базі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників,
основних виробників і споживачів, пов'язаних технологічним ланцюжком і виступаючою
альтернативою секторальному підходу. Кластери – це сконцентровані за географічною
ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників
послуг, фірм у споріднених галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій
(наприклад, університетів, агентств по стандартизації, торговельних об’єднань) у певних
областях, що конкурують, але при цьому ведуть спільну роботу. Кластер - це галузеве,
територіальне та добровільне об'єднання різноманітних підприємницьких структур, які тісно
співробітничають із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та
органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції, що
виробляється і сприяння економічному розвитку регіону [3, с. 80; 4, с. 258; 5, c. 2].
214
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Кластер - форма мережі, що відбувається в межах географічної локалізації, у якій
близькість фірм та інститутів гарантує деякі форми спільності та збільшує частоту і вплив
взаємодій. Кластер - просторово сконцентрована критична маса спеціалізованих, численних
діючих осіб, які залучені в комбіновані конкуренцію та кооперацію. В сучасних умовах не
залишилася осторонь від кластерних трансформацій і Україна, що в останні роки трохи
підсилила увагу до формування національної концепції кластеризації та орієнтації як ділових
кіл, так і державного апарату на пошук ефективних шляхів формування інноваційних
мережних структур. Розширюється коло досліджень, у які підключені як галузеві інститути,
так і консалтингові структури, що відчули перспективність цього шляху розвитку. На цьому
етапі розвитку усе більше виявляється труднощів і бар'єрів, які доводиться переборювати
при реалізації кожної з локальних і регіональних програм розвитку кластерів [6, с. 2; 7, с. 12].
Значний вплив на ефективність життєдіяльності кластерів мають наступні фактори:
здійснювані фірмами види діяльності; цільові ресурсні, продуктові ринки і рівень
конкуренції на них (частка регіональних / закордонних постачальників матеріалів,
конкуренція за трудові ресурси); характеристики локально доступних ресурсів; різноманіття
доступного устаткування, величина технологічних бар’єрів; комерціалізація, використання
розробок, створених у бюджетній науці; частка зайнятих у дослідженнях та розробках;
забезпеченість власними виробничими площами, офісними приміщеннями; організаційно –
правова форма; взаємини з владними структурами різного рівня та інше [6, c. 10].
Існує ряд умов, які можуть як сприяти, так і перешкоджати розвитку кластерів в
Україні. Фахівці відносять до позитивних умов наступні: існування технологічної та
наукової інфраструктур; психологічна готовність до кооперації. До стримуючих факторів для
розвитку кластерів відносяться: низька якість бізнес - клімату, управління бізнесом,
відсутність орієнтації багатьох підприємств на міжнародний ринок, низький рівень розвитку
асоціативних, коопераційних структур (торговельних палат, промислових асоціацій), які не
справляються із завданням вироблення і просування пріоритетів і інтересів регіонального
бізнесу; недостатній рівень планових рішень з територіального господарського розвитку,
короткостроковий обрій планування - реальні вигоди від розвитку кластера з'являються
тільки через 5-10 років. Останній факт примушує звернути увагу на питання про масштаб
управління регіональним розвитком. Коли масштаб обмежений 5 роками (виборчий цикл), то
говорити про яку–небудь довгострокову стратегію неможливо [8; 9; 10, с. 93].
Розвиток економіки на основі створення інноваційно орієнтованих кластерів
стримують наступні фактори: економічні фактори: недолік власних коштів; недолік
фінансової підтримки з боку держави; низький платоспроможний попит на нові, дорогі
продукти; висока вартість нововведень; високий економічний ризик; тривалі строки
окупності нововведень; виробничі фактори: низький інноваційний потенціал підприємства;
недолік кваліфікованого персоналу; недолік інформації про нові технології; недолік
інформації про ринки збуту; несприйнятливість підприємства до нововведень; недолік
можливостей для кооперування з іншими підприємствами і науковими організаціями; інші
причини: недостатність законодавчих і нормативно-правових документів, що регулюють
інноваційну діяльність; невизначеність строків інноваційного процесу; нерозвиненість
інноваційної інфраструктури; нерозвиненість ринку технологій. Можливі труднощі: недоліки
фізичної інфраструктури; нестача доступного капіталу; слабка структура технологічних
інститутів; регіональна ізольованість і замкнутість; недолік кваліфікованої робочої сили;
ієрархія кластерів - труднощі для постачальників “нижнього” рівня; “несвоєчасні” кластери
можуть бути неконкурентоспроможні та неефективні [11, с. 182].
Серед проблем, бар’єрів що стоять на шляху розвитку і реалізації кластерного підходу
в Україні необхідно відзначити: відсутність розуміння сутності та переваг кластерного
підходу з боку держави і, як наслідок, неправильний підхід або відсутність підтримки
кластерних ініціатив з боку органів влади різного рівня; зручна для мінімізації
оподаткування і використання адміністративного ресурсу практика вертикально-
інтегрованих компаній. У дійсності подібна практика фокусування на всіх етапах галузевого
215
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
ланцюжка цінності істотно обмежує ефективність діяльності компаній та пов’язане з цим
питання розвитку малого і середнього бізнесу в країні. На сьогоднішній день заходи, що
вживаються для підтримки малого бізнесу, носять декларативний характер, і українське
бізнес-середовище залишається комфортним для великих компаній. При тому, що
конкурентноздатність кластерів заснована на розвинених підтримуючих і суміжних секторах,
у яких працюють переважно дрібні та середні фірми. Приміром, великі компанії (Scotіabank,
BMO Fіnancіal Group, RBC Fіnancіal Group, Fіdelіty, HSBC, Іnvestments Canada та ін.)
|
|
|
