3. Розроблення вітчизняних родовищ потребує застосування специфічних наукоємних і
високовитратних технологій та обладнання, оскільки близько 70% запасів нафти і газу за
критеріями виснаження запасів, обводнення продукції, в’язкості, колекторних характеристик
порід відносяться до категорії важковидобувних. Це спричиняє необхідність впровадження
сучасних ефективних технологій розкриття нафто-газо-конденсатних горизонтів
(горизонтальні, кущові, свердловинні, застосування засобів активаційного фізичного та
хімічного впливу на продуктивні поклади вуглеводнів тощо).
207
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
4. Спостерігається значна техногенна деформація гідрогеодинамічного режиму
основних нафтогазових структур: Дніпровсько-Донецької та Прикарпатської внаслідок
порушення цілісності регіональних водотривких горизонтів зон уповільненого та
затрудненого водообміну, формування п’єзометричних депресій, потенційних ділянок
техногенних гідрогеодеформацій тощо.
5. Недосконалими є системи моніторингу, проведення екологічного аудиту, експертизи
та екологічного менеджменту об’єктів нафтогазового комплексу.
Висновки. Для успішного функціонування і розвитку нафтогазового комплексу
України необхідно:
1. Суттєво удосконалити законодавчу і нормативно-правову базу щодо управління
галузями комплексу, унормування відносин власності, унормування ринку газу та
нафтопродуктів, створення економічних стимулів для модернізації галузей на інноваційній
основі, громадського контролю за діяльністю НГК, удосконалення екологічного
законодавства тощо.
2. Активно впроваджувати системи керування якістю та довкіллям згідно з вимогами
ДСТУ ISO 9000 та ДСТУ ISO 14000.
3. Враховуючи важливість ефективного використання НГК для забезпечення
енергетичної безпеки України та зниження ризиків НС, необхідно розробити і прийняти
“Концепцію підвищення еколого-технологічної безпеки об’єктів нафтогазового комплексу
України на всіх стадіях їх життєвого циклу”, яка би включала запровадження та
удосконалення системи екологічного менеджменту, використання сучасних енерго- та
ресурсозберігаючих технологій, енергоефективних систем виробництва, спрямованих на
стабілізацію або зменшення негативного впливу на навколишнє середовище:
- проведення широкомасштабної модернізації обладнання магістральних і локальних
газопроводів, а також нафтопереробних заводів з широким залученням інноваційних
технологій, в тому числі і з застосуванням механізмів, передбачених положеннями
Кіотського протоколу;
- запровадження нових технологій при проведенні регламентних та ремонтних робіт,
спрямованих на енерго- ресурсозбереження та захист довкілля;
- скорочення використання паливного газу на привід газоперекачувальних агрегатів і,
як наслідок, зменшення навантаження на довкілля за рахунок скорочення викидів
забруднюючих речовин (сполук азоту та окису вуглецю), запобігання емісії парникових газів
(двоокису вуглецю, метану) і тепловому забрудненню атмосферного повітря;
- використання сучасного обладнання при заміні газоперекачувальних агрегатів з
високою ефективністю використання паливного газу і екологічними показниками, які
відповідають міжнародному рівню;
- застосування новітніх технологій, зокрема когенераційних циклів, турбодетандорних
установок, глибокого використання енергопотенціалу вихідних газів в основному циклі.
4. Створити галузеву геоінформаційну систему екологічної безпеки НГК України, яка
би включала кадастр усіх техногенних об’єктів: нафтогазопромислів, нафтогазопроводів,
підземних газосховищ, нафтопереробних заводів та інших об’єктів інфраструктури з
інформацією про їх вплив на усі компоненти навколишнього природного середовища в
розрізі усіх складових екологічної безпеки та прогнозовані збитки у випадку надзвичайних
ситуацій:
- екологічного аудиту;
- оцінки впливу на навколишнє середовище;
- моніторингу довкілля;
- моделювання та прогнозування стану довкілля;
- оцінки потенційних збитків у випадку надзвичайних ситуацій;
- управління природоохоронною діяльністю в галузі.
5. Організувати на базі компетентних структур експертно-аналітичний центр з оцінки
екологічного стану та ризику НС на об’єктах НГК України.
208
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Список використаних джерел
1. Фактор нефти: как защитить себя и получить прибыль в период грядущего
энергетического кризиса: Пер. с англ. – М.: ООО “И.Д. Вильямс”, 2007.- С. 59-83.
2. Топливный портал: события, аналитика, исследования, цены, котировки
[Электронный ресурс] http://www.fuelalternative.com.ua.
3. Рибчич І.Й. Стратегія нафтогазового комплексу України до 2030 року// Вісник
НГСУ.– 2005.- №4. – С. 10-13.
4. Огляд результативності природоохоронної діяльності: Україна. Другий огляд.
Комітет з екологічної політики ЄЕК ООН. Нью-Йорк і Женева, 2007.- С. 107-121.
5. Шелудченко В.И. Стратегия развития нефтегазового комплекса// Вісник НГСУ.–
2006.- №4. – С. 6-9.
6. Енергетична стратегія України до 2030 року [Електронний ресурс]
http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358
7. Україна: огляд енергетичної політики 2006. Міжнародне енергетичне агентство,
ОЕСР/МЕА, 2006.
8. Сергій Єрмілов. Енергетична стратегія України на період до 2030 року: проблемні
питання змісту та реалізації //Дзеркало тижня № 20 (599) 27 травня - 2 червня 2006.
9. Єгер Д.О., Ганжа А.А., Гінзбург М.Д. та інші. Створення єдиного нормативно-
правового поля нафтогазового комплексу / Проблеми нафтогазової промисловості: Зб. наук.
праць. - Київ, 2005. С. 154-162.
10. Сертифікація інтегрованої системи управління якістю та довкіллям ДК
“Укртрансгаз” - один із факторів підтвердження надійності експлуатації газотранспортної
системи України / В.М. Коломєєв, Б.І. Педько, О.А. Семенов та інші // Інформаційний огляд
ДК “Укртрансгаз”. – 2004. - №1 – С. 5-6.
11. Резолюція Третьої міжнародної науково-практичної конференції “Екологічні
проблеми нафтогазового комплексу”, 26 лютого - 2 березня 2007 р., санаторій. “Синяк”
(Закарпатська обл.).
12. М. С. Огняник, Н. К. Парамонова, І. М. Запольський Проблеми забруднення
геологічного середовища нафтопродуктами у зв’язку з охороною підземних вод в Україні //
Екологія довкілля та безпека життєдіяльності, 2003.- №3 [Електронний ресурс]
(http://eko.org.ua/uploads/dbtable/20051222192033_phpVCkx0u.pdf).
13. Є.О. Яковлєв Сучасні фактори національної безпеки України при формуванні
мінерально-сировинної бази // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності, 2005.- №5
[Електронний ресурс] (http://eko.org.ua/uploads/dbtable/20051204151837_phplIfXNc.pdf).
УДК 550.04:504.36
Д. О. ЗОРІН
СТРАТЕГІЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Запропоновано нові підходи до визначення екологічної безпеки Карпатського
регіону. Визначено оцінку техногенного впливу на довкілля, запропоновано ряд нових
понять, таких як екологічний аудит, екологічний моніторинг території, екологічний
менеджмент.
Постановка проблеми. Екологічна безпека регіону - це забезпечення відповідності
наявних або прогнозованих екологічних умов території міжнародним стандартам якості
довкілля, завданням збереження здоров'я людини, забезпечення сталого соціально-
209
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
економічного розвитку регіону, захисту та відновлення навколишнього середовища.
Екологічна безпека поєднує природну та техногенну складові і повинна забезпечити
гармонійний розвиток системи господарство природа - людина. Управління екологічною
безпекою регіону досить складний процес, але він дозволяє тримати екологічну ситуацію під
контролем, розвивати економіку регіону в екологічно безпечних межах.
Проблеми екологічної оцінки техногенного впливу на стан ландшафтів, на якій
ґрунтуються екологічний моніторинг та екологічна безпека, розглянуті в багатьох
опублікованих роботах. Сам термін «моніторинг довкілля» з'явився перед проведенням у
1972р. Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища [7, 18, 20], а основні
його елементи описані в [19] стосовно глобального рівня.
Для України і Карпатського регіону зокрема велике значення щодо проблем
екологічної оцінки техногенного впливу на ландшафти мають роботи О.М. Маринича і В.М.
Пащенка [11], Л.Г. Руденка з співавторами [14], Я.О. Адаменка [5], І.П. Ковальчука [9], І.М.
Волошина [6], Л.Л. Малишевої [10], П.Г. Шищенка [11], А.В. Мельника [12], В.Я. Шевчука
[15], Г.І. Рудька [16], В.М. Гуцуляка [8], Л.В. Міщенко[13] та багатьох інших дослідників.
Роботи О.М. Адаменка [1, 2, 3, 4] з оцінки впливів техногенного забруднення на
навколишнє середовище дали змогу поставити питання про подальше вдосконалення
процедур екологічного аудиту, екологічної безпеки, управління станом довкілля, прогнозу та
завбачення надзвичайних ситуацій.
Формулювання задачі та характеристика методу. Методика, що пропонується нами,
розроблена на базі сучасних інформаційних технологій - географічних інформаційних систем
(ГІС). Система працює на базі ПЕОМ Pentium IV з периферією і включає кілька
різномасштабних ієрархічних рівнів. Вона може бути адаптована до окремих видів
екологічної діяльності.
Основою системи є банк екологічної інформації, що складається з 10 баз, які
охоплюють всі компоненти довкілля. Після оцінки екологічного стану всіх десятьох
компонентів довкілля, прогнозуються їхні зміни природним шляхом та під впливом
техногенного навантаження. Залежно від запланованого сценарію розвитку взаємодії між
природою, господарством і суспільством необхідні екологічні обмеження господарської
діяльності на території, в галузі або на підприємстві.
Оцінка техногенного впливу на довкілля складається з 4 етапів:
1. Оцінка сучасного стану всіх компонентів довкілля (екологічний аудит);
2. Екологічний моніторинг території, особливо в зоні впливу техногенних об'єктів;
3. Прогноз розвитку екологічної ситуації в залежності від різних сценаріїв розвитку
певної території;
4. Екологічний менеджмент.
Оцінка сучасного екологічного стану довкілля (екологічний аудит) виконується за
екологічними показниками стану і структури окремих компонентів довкілля та
характеристики природного і антропогенного впливу техногенних об'єктів на природні
геосистеми (ландшафти) [13]. Всі ці показники сучасного стану необхідно порівняти з
нормативними, які визначаються різними методами. Процес оцінки сучасного екологічного
стану, розроблений на прикладі Снятинського району Івано-Франківської області [13],
завершується складанням комплексу комп'ютерних (електронних) карт як по окремих
компонентах довкілля і окремих елементах- забруднювачах, так і синтетичної (інтегральної)
карти. На цій карті за відповідними критеріями визначаються зони екологічного стану
різного ступеня: сприятливого або нормального, задовільного, напруженого, складного,
незадовільного, передкризового, критичного та катастрофічного.
При цьому можливі два шляхи складання карти сучасної екологічної ситуації.
Перший – «накладання» електронних карт по кожному хімічному елементу (As, Cd, Hg,
Pb, Zn, Ti, Co, Cu, Ni, ), а потім і по компонентах (ґрунти, повітря, вода і т. д.) одна на одну і
отримання контурів забруднення за схемою: поелементні карти забруднення компонентів
довкілля – сумарна карта забруднення компонентів – інтегральна електронна карта
210
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
сумарного забруднення довкілля. Другий – «накладання» електронних карт сумарних
показників забруднення і визначення спільних зон забруднення всіх компонентів довкілля.
Другий шлях дає точніші результати, але перший – найбільш об'єктивний, якщо забезпечити
необхідну кількість точок відбору проб. Отже, на карту сучасної екологічної ситуації
виносяться комплексні аномалії сумарних показників забруднення компонентів довкілля. Ця
карта є основою для визначення залежності захворюваності населення від екологічних
чинників.
Отримані результати. Отже для створення системи регіональної екологічної безпеки
необхідно виконати наступні науково-технічні дослідження:
● Технологічні, технічні, картографічні та математичні моделі взаємодії техногенних
об'єктів і довкілля, методи і прилади контролю якості навколишнього середовища,
технологічні схеми, технічні засоби та устаткування для покращення довкілля, теоретичні
основи та обґрунтування екологічного ризику, пошук оптимальних форм управління
екологічною безпекою.
● Оцінка впливу транскордонних переносів на екологічний стан природних та
природно-техногенних геоекосистем, розробка заходів по зменшенню їх шкідливого впливу
на довкілля.
● Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС) техногенних об'єктів
нафтогазової, енергетичної, будівельної, лісотехнічної, гірничої, машино- та
приладобудівної, туристично-рекреаційної і інших галузей народного господарства, методи
та засоби зменшення їх впливу.
● Екологічний аудит, екологічний моніторинг, прогноз та моделювання розвитку
екологічної ситуації для екологічного менеджменту та науково обґрунтованих методів
управління станом довкілля на територіях і об'єктах.
● Удосконалення наявних, створення нових екологічно безпечних технологічних
процесів та устаткування, що забезпечують раціональне використання природних ресурсів,
дотримання умов запобігання шкідливого впливу на довкілля та життєдіяльності людини.
● Геоінформаційні системи (ГІС) екологічного аудиту, екологічного моніторингу та
екологічної безпеки регіонів, областей, районів, населених пунктів та народногосподарських
об'єктів, розробки заходів (способів, технологій) стабілізації та поліпшення стану довкілля за
всіма його компонентами (геологічними середовищем, рельєфом, геофізичними полями,
гідро- та атмосферою, ґрунтовим та рослинним покривами, зоосферою, демосферою та
техносферою).
● Визначення екологічної ситуації в зоні впливу особливо небезпечних техногенних
об'єктів – АЕС ТЕС, гірничо- та нафтогазовидобувних комплексів, військових об'єктів,
хімічних підприємств, що закриваються, обґрунтування і розроблення заходів для
поліпшення цієї обстановки.
● Обґрунтування наукових засад екологічно безпечного видобування, транспортування,
зберігання і переробки корисних копалин, утилізації, захоронения та знешкодження
промислових, побутових, радіоактивних та інших шкідливих речовин.
● Прогноз, передбачення та ліквідація надзвичайних ситуацій природного і
техногенного походження (природних катастроф і техногенних аварій). Наукове
обґрунтування допустимих рівнів впливу техногенної діяльності на споруди та інші технічні
об'єкти. Обґрунтування оптимальної структури розміщення екологічно небезпечних об'єктів
на території і акваторії України.
Висновки. Отже, щоб створити надійні системи екологічної безпеки Івано-
Франківської області в цілому та її районів, необхідно побудувати геоінформаційні системи
(ГІС) управління станом довкілля і дотримуватись відповідних міжнародних та державних
стандартів. Тільки тоді ми зможемо бути впевненими в гармонійному розвитку системи
господарство – природа – людина на регіональному рівні, а це в свою чергу дозволить
розвивати соціально-економічну розбудову території в екологічно безпечних межах,
забезпечуючи сталий розвиток.
211
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Список використаних джерел
1. Адаменко О.М. Інформаційно-керуючі системи екологічного моніторингу на
прикладі Карпатського регіону// Укр. геогр. журн. -1993,- №3. - С. 8-14.
