IV. Характерним має стати реінжиніринговий підхід до бізнес-процесів, посилення
орієнтації на навчання в групах і створення команди на всіх рівнях ієрархії: від розвитку
автономних робочих груп до групового і командного навчання менеджерів середньої і вищої
ланки, що сприяє зміцненню професійних зв’язків. В такому разі управлінський персонал
має відмовитися від традиційної ієрархічності організаційних структур. Позитивний досвід
щодо застосування міжфункціональних робочих груп мають такі відомі компанії, як Texas
Instruments, Hewlett-Packard, Motorola, General Motors. Основними елементами такого
виробництва є процеси, технології та люди. Менеджери мають визначити функції і обов’язки
усіх груп персоналу та згрупувати багатофункціональні команди. Причому запорукою успіху
є включення постачальників та покупців до здійснення перетворень. Використовуючи
зовнішній досвід, можна швидче досягнути поставленої мети [4, c. 102].
Підприємства шукають можливості сполучення гнучкості групи людей, які працюють
176
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
разом над вирішенням загального завдання. В даній ситуації мистецтво управління полягає у
формуванні процесних команд, що складаються з декількох висококваліфікованих
спеціалістів. Робота в команді, обмін думками поступово сприятиме нормалізації
психологічного клімату на підприємстві, встановленню відповідних норм і правил поведінки,
визначенню системи цінностей, які є базовими ознаками формування ефективної
організаційної культури. Управлінська діяльність за процесного підходу [11, 12]
розглядається не з позицій функціональної однорідності, а з погляду зорієнтованості на
конкретний результат, що забезпечує мінімізацію витрат на управління виробництвом,
скорочення термінів виконання робіт, і максимальне наближення до споживача.
В такому разі змінюються ролі усіх учасників бізнес-процесів. Президент (топ-
менеджер) визначає стратегію і тактику бізнесу, здійснює загальне керівництво компанією,
призначає власників ресурсів і процесів, розподіл матеріальних цінностей. Власник ресурсів
розподіляє операторів, вирішує конфлікти, що виникають при розподілі ресурсів, забезпечує
підвищення кваліфікації і проводить перевірку компетентності персоналу. Власник бізнес-
процесу розробляє процеси, проводить переговори з кеірвництвом компанії про виділення
коштів під свій процес, домовляється з власниками ресурсів про надання матеріальних
цінностей. Керівник бізнес-процесу забезпечує виконання конкретного виду робіт, погоджує
можливі виправлення і зміни з власниками процесу, веде переговори з клінтами із приводу
виконання робіт. Лідер команди має мати знання про бізнес-процес і мати позитивні
особистісні якості (перш за все, бути відповідальним). Найбільш активним у групі має бути
не керівник і не консультант, а виконувач завдань. Він виступає як ініціатор постановки
певних завдань з вдосконалення діяльності підприємства в цілому. Менеджер і консультант
мають створити умови для саморозкриття якостей працівника. Працівники не потребують
начальників, їм потрібні наставники, тренери, які самі не беруть участі у діяльності команди,
а знаходяться достатньо близько від працівників, щоб допомогти їм у роботі [5].
V. Трансформація змісту управлінської діяльності.
Управління в людському суспільстві існує давно. Будь-який державний устрій
предбачає існування суб’єкта і об’єкта управління. Розглянемо узагальнену періодизацію
управлінської думки [6; 7] (табл. 1).
Видно, що традиційні методи до управління підприємством ХХ ст. характеризувалися
недостатньою увагою кінцевому споживачеві, слабкою зацікавленістю працюючих у
кінцевому результаті, жорстким поділом праці, зростанням накладних витрат. Зміни
відносин власності, зміна організації виробничого розподільного ланцюжка і розвиток
механізмів конкуренції виявили необхідність змін в управлінні виробництвом. Зміна
сучасної парадигми управління підприємством відбувається внаслідок наукових революцій,
в момент, коли суспільство готове відмовитися від застарілих принципів, форм та
спроможне сформувати нову ціннісну систему. На сучасному етапі розвитку України
спостерігаються принципово нові погляди на управління підприємством. Підприємство є
економічно самостійним, тому управління ним має базуватися на глибокому вивченні
внутрішніх можливостей підприємства, використанні передового світового і вітчизняного
досвіду, узгодженості із зовнішнім середовищем. Вкрай необхідною є і тісна співпраця теорії
і практики господарювання. В даному аспекті потребує подальшого опрацювання чітке
визначення базових управлінських категорій (табл. 2).
Видно, що сучасна управлінська діяльність дослідниками розглядається як принципово
відкрита система, здатна до асиміляції різних видів людської діяльності. Ми розуміємо
категорію "управлінська діяльність" як вид свідомої, переважно інтелектуальної, трудової
діяльності з самоуправління та впливу на інших через здійснення системи управлінських
функцій з метою досягнення поставлених завдань. В такому розумінні, по-перше, враховано
момент ціле покладання управлінської діяльності, по-друге, підкреслено, що управлінська
діяльність має два боки - одночасно є і суб’єктом і об’єктом управління, по-третє, окреслено,
що інтелектуальна складова є основою управлінської діяльності.
177
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Таблиця 1
Еволюція поглядів на управлінську діяльність
Етап
управлінської
революції
Передумови виникнення Методи управління Функції управлінців
в економічній
системі
І релігійно-
комерційна (VIII
ст. до н.е.)
Трансформація вищої касти
жерців у релігійних
функціонерів
"Батога і пряника" Функціонери збирали
податки, керували
державною
скарбницею, відали
майном
ІІ світсько-
адміністративна
(1790-1750 рр.
до н.е.)
Зведення законів
управлінння державою
Тоталітарні Зародження
паростків лідерського
стилю управління
ІІІ виробничо-
будівельна (605
до н.е.-ХVI ст.)
Посилення впливу церкви
на економічні процеси,
особливо в епоху
Середньовіччя
Поєднання державних
методів з контролем за
діяльністю у сфері
виробництва і
будівництва
Спеціалізація
управлінських
функцій
IV управлінська
революція
(ХVII-XVIII ст.)
Етап
управлінської
революції
Ланцюжок «індустріальна
революція-зародження
капіталізму-визрівання»
Передумови виникнення
акціонерного капіталу-поява
найманих управлінців
Економічні методи
управління
Замість одноосібного
власника з’явилися
декілька найманих
менеджерів
V бюрократична
(кінець ХІХ ст. -
середина ХХ ст.)
Поява величезних
корпорацій, централізація
банків і транспортних
мереж
Комплексне
застосування
адміністративних,
організаційних та
психологічних
Бюрократи захопили
всі висоти в
організації
суспільного життя і
перетворилися на
впливову соціальну
силу
Нова
управлінська
парадигма (90-ті
рр. ХХ ст.-
початок ХХІ ст.)
Вплив промислового
капіталізму (1776-1890 рр.),
фінансового капіталізму
(1890-1933 рр.),
національного капіталізму
(1933-1950 рр.)
Методи постійних
вдосконалень,
гуманізації
виробництва
Управлінський
персонал як
найцінніший капітал
підприємства
VІ. Створення на підприємстві атмосфери, що заохочує і стимулює розвиток. Сучасні
корпоративні машинобудівні підприємства мають стати організаціями, що постійно
навчаються. Основою філософії підприємств такого типу є досягнення колективних цілей
шляхом використання знань, вмінь і навичок усіх категорій персоналу. Навчальні
підприємства заохочують і підтримують постійне зростання знань і обмін інформацією між
працівниками незалежно від рівня в управлінській ієрархії. Цей процес відбувається
відповідно до принципу конфіденційності і таємності інформації.
Взагалі, знанієбазоване підприємство – це підприємство, яке спроможне досягти
життєво важливих конкурентних переваг шляхом швидкого навчання тому, як розвивати
інтелект і знання усіх категорій персоналу, що є необхідними для формування стійких та
гнучких відмінностей. Залежно від політики вищого керівництва стосовно цілей базованого
підприємства, вигода для співробітників може ставитися на перше місце або просто
супроводжувати процес їх досягнення [11, 17].
178
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Таблиця 2
Визначення категорії «управлінська діяльність» українськими вченими
Визначення Примітка
Здатність знаходити найкраще рішення в
кожній конкретній ситуації, виходячи з
існуючої структури завдань і повноважень,
використовуючи багатоваріантну систему
впливу на оточення [10]
Трактування як комплекс зусиль
самоуправління та свідомого впливу
людини на стан певного об'єкта з метою
його стабілізації або отримання бажаних
просторових, кількісних чи якісних змін
Вид свідомо здійснюваної людської діяльності,
спрямованої на ефективне функціонування
індивідуально чи колективно здійснюваної
праці щодо досягнення тих чи інших цілей [6]
На перший план висуваються вміння
приймати творчі нестандартні рішення,
мотивації підлеглих до творчості й
розвитку
Трудова діяльність працівників підприємства,
які поєднані в спеціалізовані служби,
підрозділи чи зайняті переважно розумовою
діяльністю для створення соціально-
економічних та організаційно-технічних
передумов для виробництва інтелектуального
потенціалу та матеріальних цінностей, а також
умов для ефективної праці робітників, що
безпосередньо виконують виробничі операції
[11]
Підкреслюється переважно
інтелектуальний зміст праці управлінців
Особливим чином організований вид трудової
діяльності по виконанню функцій управління в
організації [7]
Наголос на забезпеченні цілеспрямованої
і зкоординованої діяльності
Творча складова у діях працівників системи
управління, тобто дії, що заздалегідь не
розписуються у часі і просторі, але
потребують формування необхідної для
вирішення завдання форми мислення [12]
Первісною є думка, яка матеріалізується
при розв’язанні конкретних завдань
VІІ. Організаційне оформлення програми сприяння розвиткові управлінського
персоналу, яка затверджується топ-менеджером підприємства (табл. 3). Дослідження у
даному напрямі ведуться Луговою В.Н. [16].
VІІІ. В організаційно-адміністративному плані доцільно виділити окремий структурний
відділ (рис. 1). Мається на увазі, що управління персоналом корпоративного підприємства
має здійснюватися відповідно до поділу категорій персоналу: управління керівним складом
та управління робочими кадрами. Проте відділ правового та інформаційного забезпечення,
