Статистика
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0
|
 |
Бібліотека - Економіка - Наука й економіка |
|
Пошук по сайту
Пошук по сайту |
Головна » Бібліотека - Економіка - Наука й економіка
Методи математичного моделювання можуть бути використані в практичній діяльності
менеджерів компаній – операторів фондового ринку для прогнозування подальшої ситуації,
запобігання можливих ризиків й вироблення на цій основі стратегії власних дій, а також
органів державного регулювання фінансових ринків для передбачення структурних криз та
контролювання учасників ринку.
Список використаних джерел
1. Богачук К.О. Застосування методів аналізу фондового ринку // Актуальні проблеми
економіки №3, 2005.- С. 24-33.
2. Коваль О.А. Розрахунок взаємного впливу фінансових ринків // Економіка:
проблеми теорії і практики. 2004. - № 90. - С. 971-977.
3. Plummer T. P Psychology of Technical Analyses // Behavioral Science.- 1990.- №4. - Pp.
86-98.
228
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
УДК 330.341.1
О. М. МОСКАЛЕНКО
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ РОЗВИНУТИХ
КРАЇН В АСПЕКТІ ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ СКЛАДОВИХ
У статті розглянуто методичні підходи до оцінки індикаторів інноваційної
економіки на основі методики Всесвітнього економічного форуму. Показано алгоритм
аналізу напрямків фінансування наукових досліджень і розробок на прикладі
Скандинавських країн як світових-лідерів інноваційного розвитку і
конкурентоспроможності. Доведено доцільність уніфікації методів оцінки української
економіки до методик розвинутих країн. Узагальнено інституційну структуру
національних моделей економік інноваційного типу.
Постановка проблеми. Оцінка інноваційного розвитку країн складний і ємний процес,
який підводить підсумок позитивних і негативних результатів «роботи» країни за рік. Досвід
країн Євросоюзу щодо оцінювання результатів за звітний період (рік) є розширеним, і не
обмежується лише аналізом макроекономічних показників в рамках неокласичної
економічної теорії. Виходячи за межі мейнстріму акцент переноситься на інституційні
засади, соціальну економіку і людський розвиток. Проблемним є питання абсолютно різних
методичних підходів до аналізу економічного і соціального розвитку країн ЄС і України.
Вітчизняний науковий континіум поступово переносить методитики досліджень, адаптує їх і
в дечому уніфікує, однак ще спостерігається великий розрив. Наприклад, класифікація
галузей економіки – значно різниться, що буде показано на прикладі Фінляндії. Це створює
перешкоди для перенесення успішного зарубіжного досвіду формування інноваційної
економіки, й потребу врахування національної специфіки. Отже, необхідність уніфікації
економічних структур, їх внутрішніх механізмів, оціночних категорій і інституційних основ
стає актуальною і невідкладною.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вихідними джерелами для написання цієї
статті стали щорічний Лісабонський огляд 2006 року Всесвітнього економічного форуму,
Доповідь порівняння досліджень і розробок в скандинавських країнах за 2005 рік. Питанням
оцінки інноваційного розвитку займаються зарубіжні (Rolf Nilsson, Ingrid Pettersson) і
вітчизняні вчені (Геєць В.М., Грішнова О.А., Онікієнко В.В., Ємельяненко Л.М., Терон І.В.).
Виділення невирішених частин загальної проблеми. Поширення інформації про
оціночні категорії Європейського таблоїду провидиться в Україні в кінцевому варіанті.
Робиться поверхове порівняння індексів і субіндексів з використанрням спрощених
компаративних методів. Методика аналізу залишаться «прихованою» для багатьох
зацікавлених, інколи, навіть, через скланість пошуку і язиковий бар’єр. Тому автор робе
спробу розкрити внутрішніі алгоритми аналізу цієї методики. Звідси, ціллю статті є
перенесення зарубіжного досвіду оцінки економічного розвитку, в тому числі і
інноваційного, в реалії української економіки. Прикладання лекало аналізу, на нашу думку,
дасть можливість вирішити завдання правильного підходу до констуювання національної
інноваційної системи за європейським зразком.
Виклад основного матеріалу. В другій половині 90-х років уряди
західноєвропейських країн прийняли програми стимулювання інноваційної діяльності,
спрямовані на поширення нововведень. Базисом в реалізації цих програм стали інституційні
зміни. А саме формування структурних елементів та механізмів здійснення інноваційної
політики. Аналізуючи розрізнені національні (країнові) моделі можна виділити три
узагальнені підходи.
1. Інноваційно-системне адміністрування, тобто створення нових адміністративних
структур, заснованих на системному характері інновацій. Деякі країни (Великобританія,
Німеччина) змінили функції міністерств або створили нові міністерства. У Фінляндії
229
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
очолювана прем’єр-міністром Рада з наукової і технологічної політики взяла
відповідальність за стратегічний розвиток та координацію цієї політики, а також інноваційну
систему в цілому.
2. Вдосконалений координаційний механізм – створення нових координуючих органів
(інноваційні ради), чи в компетенцію вже існуючих наукових рад включені питання
інноваційної діяльності. В Іспанії уряд в рамках національної інноваційної програми
сформував координаційну структуру в сфері інноваційної політики під керівництвом
прем’єр-міністра.
3. Єдиний інформаційний простір (збір, аналіз, оцінка й поширення інформації про стан
інноваційної діяльності в країнах-членах ЄС). Практика проведення інформаційних кампаній
з проблематики інновацій поширена у Великобританії та Німеччині. Наприклад, the Trend
Chart of Innovation in Europe, European Innovation Scoreboard, Technology Market Place [1, c.
62]. В Іспанії створений Форум інформаційного суспільства, однією з головних задач якого є
стимулювання координації діяльності уряду і різних промислових та громадських
організацій при розробці Національного плану дій щодо створення інформаційного
суспільства.
4. Запуск ефективних інституційних механізмів стратегічного інноваційного
прогнозування і визначення пріоритетів «Передбачення» (“Foresight”) для формування
національної інноваційної стратегії. Основною метою такого механізму є визначення
стратегічних напрямів досліджень та інновацій для підвищення конкурентоспроможності
країни.
5. Формування інноваційної доктрини та середовища інноваційного мислення через
активізацію соціокультурного ресурсу в створенні національної інноваційної економіки.
Узагальнена “п’ятикрокова” модель інституційних змін в напрямку інноваційного
структурування економіки спирається на обґрунтування поєднання ринкових методів
управління науково-технологічною діяльністю із заходами державного регулювання. Участь
держави в інноваційному процесі набуває таких масштабів, що в США з’явився спеціальний
термін “напівдержавна економіка” (semipublic economy), який відбиває тісні зв’язки між
приватними бізнес-структурами й органами державної влади [2, с. 125].
Позитивним є досвід ЄС в аспекті створення експерних груп по відстеженню ступеня
інноваційного розвитку і оперативних заходах мінімізації негативних тенденцій. Відповідно
до "Лісабонської стратегії Євросоюзу" від 2000 року, експерти оцінюють країни ЄС за
наступними критеріями: інформаційне суспільство (Information Society), інновації та
дослідження і розробки (Innovation and R&D), лібералізація ринку (Liberalization), інтернет-
галузі (Network Industries), фінансові послуги (Financial Services), підприємництво
(Enterprise), соціальне включення (Social Inclusions), стійкий розвиток економіки (Sustainable
Development) [3, с. 6]. В своїй доповіді за 2006 р. експерти Всесвітнього економічного
форуму оцінили 25 країн-членів ЄС. До першої п’ятірки найбільш конкурентоспроможних
економік Євросоюзу входять: Данія, Фінляндія, Швеція, Нідерланди і Німеччина, що
представлено в табл. 1 і 2.
Таблиця 1
Лісабонський рейтинг (таблоїд) країн ЄС за 2006 р.
Субіндекси
Інтегральний
індекс
Інформаційне
суспільство
Інновації
та R&D
Лібералізація Інтернет-
галузі
Країна
ЄС - 25
Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал
Данія 1 5,76 4 5,53 4 5,15 5 5,58 2 6,24
Фінляндія 2 5,74 6 5,41 1 5,90 4 5,58 8 5,93
Швеція 3 5,74 1 5,93 2 5,73 6 5,43 5 6,14
Нідерланди 4 5,59 2 5,63 5 4,82 2 5,62 6 6,01
Німеччина 5 5.53 10 4,98 3 5,31 1 5,71 1 6,38
230
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Таблиця 2
Лісабонський рейтинг (таблоїд) країн ЄС за 2006 р.
Субіндекси
Фінансові
послуги
Підприємництво Соціальне
включення
Стійкий
розвиток
Країна
ЄС - 25
Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал
Данія 5 6,28 1 5,63 1 5,49 3 6,17
Фінляндія 4 6,29 4 5,24 2 5,35 1 6,23
Швеція 3 6,36 7 5,07 3 5,09 4 6,5
Нідерланди 6 6,23 2 5,48 4 5,06 6 5,87
Німеччина 2 6,39 12 4,09 10 4,53 2 6,23
Джерело: The Lisbon Review 2006. Measuring Europe’s Progress in Reform. World Economic Forum. – P.6. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/pdf/gcr/lisbonreview/report2006.pdf. – Заголовок
з екрану.
В таблицях 1 і 2 представлено основні субіндекси, за якими проводиться аналіз за
Лісабонською методикою, що передбачає бальну оцінку даних досліджень (survey data) і
офіційних данних (hard data) від 1 до 7 та виведення рейтингу на основі бальної оцінки.
Відбувається також зважена оцінка на специфічні ваги, щоб обчислити загальний індекс.
Так, наприклад, розглянемо механізм аналізу таких індексів як інформаційне суспільство,
іннновації та дослідження-розробки, соціальне включення.
В табл. 3 подано методику аналізу «інформаційного суспільства».
Отже, основний акцент зроблено на показники інформатизації суспільства, поширення
інтернету та забезпечення законодаством функціонування інформаційних технологій. В
Україні аналіз таких показників ще не достатньо налагоджено, і, якщо зробити приблизну
оцінку, то вона буде на рівні 2,5-3 балів.
Розглянемо алгоритм аналізу субіндексу «інновацій, досліджень та розробок».
Аналогічно, використовуються дані досліджень і офіційні дані. Структуру цього показника
представлено в табл. 4.
Особливістю аналізу «суспільного включення» (див. табл. 5) є врахування гендеру, що є
одним із базових вимірів соціальної структури суспільства. Детальніше, гендер – це певний
соціально-рольовий статус, який визначає рівні соціальні можливості жінок і чоловіків у
різних сферах життєдіяльності – освіті, професійній діяльності, доступі до влади та
економічних ресурсів, сімейній ролі тощо [4, с. 243]. Другою особливістю є акцент на
людські ресурси і інвестиції в людський капітал. Наукова освіта, прив’язка рівня заробітної
плати до продуктивності, соціальна опіка дітей урядом – невід’ємні оціночні категорії
соціально-орієнтованої інноваційної економіки.
Аналіз внутрішньої складової індексу суспільного включення «модернізації суспільного
захисту» полягає у зусиллях уряду скоротити бідність і нерівномірність доходів як
обмежуючий фактор людського розвитку, а значить і інноваційного розвитку економіки.
Економічна нерівність спричиняє нерівний доступ до ресурсів. Велика увага приділяється
оцінці ступеня «відтоку умів» з країни, і власне прагненню громадян країни до від’їзду до
інших країн з метою пошуку кращих можливостей.
231
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Таблиця 3
Склад аналізу субіндексу інформаційного суспільства за Лісабонською методикою
Субіндекс Характеристика бала Ваги
Інформаційне суспільство - 1/8
Складові субіндексу: дані досліджень (оглядові дані)- 2/3
Інформаційні і комунікаційні технології
(ICT – комп'ютери та інтернет, і т.п.) - це
повний набір пріоритів для уряду
1 = суттєва диспропорція;
7 = строга узгодженість.
-
Державні програми, що просувають
використання КІТ
1 = не надто успішні, 7 = повністю
успішні
-
Закони, що стосуються використання
інформаційних технологій (електронна
торгівля, цифрові підписи, захист
споживача)
1 = не існують
7 = добре розвинуті і є
обов’язковими
-
Достатня конкуренція серед постачальників
послуг Інтернету в вашій країні гарантує
високу якість, нечасті перерви і низькі
ціни?
1 = ні;
7 = так, еквівалентна найкращій в
світі
-
У вашій країні, компанії використовують
Інтернет екстенсивно для покупки/продажу
і послуг і для взаємодії із споживачами
1 = не використовують;
7 = максимально використовують
-
Доступ до інтернету в школах 1 = дуже обмежений; 7 =
вседоступний - значна кількість
дітей має повсякчасний доступ до
інтернету
-
Офіційні дані - 1/3
|
|
|
