Статистика
Онлайн всього: 11 Гостей: 11 Користувачів: 0
|
|
Бібліотека - Економіка - Наука й економіка |
Пошук по сайту
Пошук по сайту
|
Головна » Бібліотека - Економіка - Наука й економіка
Методи математичного моделювання можуть бути використані в практичній діяльності менеджерів компаній – операторів фондового ринку для прогнозування подальшої ситуації, запобігання можливих ризиків й вироблення на цій основі стратегії власних дій, а також органів державного регулювання фінансових ринків для передбачення структурних криз та контролювання учасників ринку. Список використаних джерел 1. Богачук К.О. Застосування методів аналізу фондового ринку // Актуальні проблеми економіки №3, 2005.- С. 24-33. 2. Коваль О.А. Розрахунок взаємного впливу фінансових ринків // Економіка: проблеми теорії і практики. 2004. - № 90. - С. 971-977. 3. Plummer T. P Psychology of Technical Analyses // Behavioral Science.- 1990.- №4. - Pp. 86-98. 228 Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11) УДК 330.341.1 О. М. МОСКАЛЕНКО ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ РОЗВИНУТИХ КРАЇН В АСПЕКТІ ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ СКЛАДОВИХ У статті розглянуто методичні підходи до оцінки індикаторів інноваційної економіки на основі методики Всесвітнього економічного форуму. Показано алгоритм аналізу напрямків фінансування наукових досліджень і розробок на прикладі Скандинавських країн як світових-лідерів інноваційного розвитку і конкурентоспроможності. Доведено доцільність уніфікації методів оцінки української економіки до методик розвинутих країн. Узагальнено інституційну структуру національних моделей економік інноваційного типу. Постановка проблеми. Оцінка інноваційного розвитку країн складний і ємний процес, який підводить підсумок позитивних і негативних результатів «роботи» країни за рік. Досвід країн Євросоюзу щодо оцінювання результатів за звітний період (рік) є розширеним, і не обмежується лише аналізом макроекономічних показників в рамках неокласичної економічної теорії. Виходячи за межі мейнстріму акцент переноситься на інституційні засади, соціальну економіку і людський розвиток. Проблемним є питання абсолютно різних методичних підходів до аналізу економічного і соціального розвитку країн ЄС і України. Вітчизняний науковий континіум поступово переносить методитики досліджень, адаптує їх і в дечому уніфікує, однак ще спостерігається великий розрив. Наприклад, класифікація галузей економіки – значно різниться, що буде показано на прикладі Фінляндії. Це створює перешкоди для перенесення успішного зарубіжного досвіду формування інноваційної економіки, й потребу врахування національної специфіки. Отже, необхідність уніфікації економічних структур, їх внутрішніх механізмів, оціночних категорій і інституційних основ стає актуальною і невідкладною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вихідними джерелами для написання цієї статті стали щорічний Лісабонський огляд 2006 року Всесвітнього економічного форуму, Доповідь порівняння досліджень і розробок в скандинавських країнах за 2005 рік. Питанням оцінки інноваційного розвитку займаються зарубіжні (Rolf Nilsson, Ingrid Pettersson) і вітчизняні вчені (Геєць В.М., Грішнова О.А., Онікієнко В.В., Ємельяненко Л.М., Терон І.В.). Виділення невирішених частин загальної проблеми. Поширення інформації про оціночні категорії Європейського таблоїду провидиться в Україні в кінцевому варіанті. Робиться поверхове порівняння індексів і субіндексів з використанрням спрощених компаративних методів. Методика аналізу залишаться «прихованою» для багатьох зацікавлених, інколи, навіть, через скланість пошуку і язиковий бар’єр. Тому автор робе спробу розкрити внутрішніі алгоритми аналізу цієї методики. Звідси, ціллю статті є перенесення зарубіжного досвіду оцінки економічного розвитку, в тому числі і інноваційного, в реалії української економіки. Прикладання лекало аналізу, на нашу думку, дасть можливість вирішити завдання правильного підходу до констуювання національної інноваційної системи за європейським зразком. Виклад основного матеріалу. В другій половині 90-х років уряди західноєвропейських країн прийняли програми стимулювання інноваційної діяльності, спрямовані на поширення нововведень. Базисом в реалізації цих програм стали інституційні зміни. А саме формування структурних елементів та механізмів здійснення інноваційної політики. Аналізуючи розрізнені національні (країнові) моделі можна виділити три узагальнені підходи. 1. Інноваційно-системне адміністрування, тобто створення нових адміністративних структур, заснованих на системному характері інновацій. Деякі країни (Великобританія, Німеччина) змінили функції міністерств або створили нові міністерства. У Фінляндії 229 Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11) очолювана прем’єр-міністром Рада з наукової і технологічної політики взяла відповідальність за стратегічний розвиток та координацію цієї політики, а також інноваційну систему в цілому. 2. Вдосконалений координаційний механізм – створення нових координуючих органів (інноваційні ради), чи в компетенцію вже існуючих наукових рад включені питання інноваційної діяльності. В Іспанії уряд в рамках національної інноваційної програми сформував координаційну структуру в сфері інноваційної політики під керівництвом прем’єр-міністра. 3. Єдиний інформаційний простір (збір, аналіз, оцінка й поширення інформації про стан інноваційної діяльності в країнах-членах ЄС). Практика проведення інформаційних кампаній з проблематики інновацій поширена у Великобританії та Німеччині. Наприклад, the Trend Chart of Innovation in Europe, European Innovation Scoreboard, Technology Market Place [1, c. 62]. В Іспанії створений Форум інформаційного суспільства, однією з головних задач якого є стимулювання координації діяльності уряду і різних промислових та громадських організацій при розробці Національного плану дій щодо створення інформаційного суспільства. 4. Запуск ефективних інституційних механізмів стратегічного інноваційного прогнозування і визначення пріоритетів «Передбачення» (“Foresight”) для формування національної інноваційної стратегії. Основною метою такого механізму є визначення стратегічних напрямів досліджень та інновацій для підвищення конкурентоспроможності країни. 5. Формування інноваційної доктрини та середовища інноваційного мислення через активізацію соціокультурного ресурсу в створенні національної інноваційної економіки. Узагальнена “п’ятикрокова” модель інституційних змін в напрямку інноваційного структурування економіки спирається на обґрунтування поєднання ринкових методів управління науково-технологічною діяльністю із заходами державного регулювання. Участь держави в інноваційному процесі набуває таких масштабів, що в США з’явився спеціальний термін “напівдержавна економіка” (semipublic economy), який відбиває тісні зв’язки між приватними бізнес-структурами й органами державної влади [2, с. 125]. Позитивним є досвід ЄС в аспекті створення експерних груп по відстеженню ступеня інноваційного розвитку і оперативних заходах мінімізації негативних тенденцій. Відповідно до "Лісабонської стратегії Євросоюзу" від 2000 року, експерти оцінюють країни ЄС за наступними критеріями: інформаційне суспільство (Information Society), інновації та дослідження і розробки (Innovation and R&D), лібералізація ринку (Liberalization), інтернет- галузі (Network Industries), фінансові послуги (Financial Services), підприємництво (Enterprise), соціальне включення (Social Inclusions), стійкий розвиток економіки (Sustainable Development) [3, с. 6]. В своїй доповіді за 2006 р. експерти Всесвітнього економічного форуму оцінили 25 країн-членів ЄС. До першої п’ятірки найбільш конкурентоспроможних економік Євросоюзу входять: Данія, Фінляндія, Швеція, Нідерланди і Німеччина, що представлено в табл. 1 і 2. Таблиця 1 Лісабонський рейтинг (таблоїд) країн ЄС за 2006 р. Субіндекси Інтегральний індекс Інформаційне суспільство Інновації та R&D Лібералізація Інтернет- галузі Країна ЄС - 25 Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал Данія 1 5,76 4 5,53 4 5,15 5 5,58 2 6,24 Фінляндія 2 5,74 6 5,41 1 5,90 4 5,58 8 5,93 Швеція 3 5,74 1 5,93 2 5,73 6 5,43 5 6,14 Нідерланди 4 5,59 2 5,63 5 4,82 2 5,62 6 6,01 Німеччина 5 5.53 10 4,98 3 5,31 1 5,71 1 6,38 230 Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11) Таблиця 2 Лісабонський рейтинг (таблоїд) країн ЄС за 2006 р. Субіндекси Фінансові послуги Підприємництво Соціальне включення Стійкий розвиток Країна ЄС - 25 Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал Ранг Бал Данія 5 6,28 1 5,63 1 5,49 3 6,17 Фінляндія 4 6,29 4 5,24 2 5,35 1 6,23 Швеція 3 6,36 7 5,07 3 5,09 4 6,5 Нідерланди 6 6,23 2 5,48 4 5,06 6 5,87 Німеччина 2 6,39 12 4,09 10 4,53 2 6,23 Джерело: The Lisbon Review 2006. Measuring Europe’s Progress in Reform. World Economic Forum. – P.6. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/pdf/gcr/lisbonreview/report2006.pdf. – Заголовок з екрану. В таблицях 1 і 2 представлено основні субіндекси, за якими проводиться аналіз за Лісабонською методикою, що передбачає бальну оцінку даних досліджень (survey data) і офіційних данних (hard data) від 1 до 7 та виведення рейтингу на основі бальної оцінки. Відбувається також зважена оцінка на специфічні ваги, щоб обчислити загальний індекс. Так, наприклад, розглянемо механізм аналізу таких індексів як інформаційне суспільство, іннновації та дослідження-розробки, соціальне включення. В табл. 3 подано методику аналізу «інформаційного суспільства». Отже, основний акцент зроблено на показники інформатизації суспільства, поширення інтернету та забезпечення законодаством функціонування інформаційних технологій. В Україні аналіз таких показників ще не достатньо налагоджено, і, якщо зробити приблизну оцінку, то вона буде на рівні 2,5-3 балів. Розглянемо алгоритм аналізу субіндексу «інновацій, досліджень та розробок». Аналогічно, використовуються дані досліджень і офіційні дані. Структуру цього показника представлено в табл. 4. Особливістю аналізу «суспільного включення» (див. табл. 5) є врахування гендеру, що є одним із базових вимірів соціальної структури суспільства. Детальніше, гендер – це певний соціально-рольовий статус, який визначає рівні соціальні можливості жінок і чоловіків у різних сферах життєдіяльності – освіті, професійній діяльності, доступі до влади та економічних ресурсів, сімейній ролі тощо [4, с. 243]. Другою особливістю є акцент на людські ресурси і інвестиції в людський капітал. Наукова освіта, прив’язка рівня заробітної плати до продуктивності, соціальна опіка дітей урядом – невід’ємні оціночні категорії соціально-орієнтованої інноваційної економіки. Аналіз внутрішньої складової індексу суспільного включення «модернізації суспільного захисту» полягає у зусиллях уряду скоротити бідність і нерівномірність доходів як обмежуючий фактор людського розвитку, а значить і інноваційного розвитку економіки. Економічна нерівність спричиняє нерівний доступ до ресурсів. Велика увага приділяється оцінці ступеня «відтоку умів» з країни, і власне прагненню громадян країни до від’їзду до інших країн з метою пошуку кращих можливостей. 231 Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11) Таблиця 3 Склад аналізу субіндексу інформаційного суспільства за Лісабонською методикою Субіндекс Характеристика бала Ваги Інформаційне суспільство - 1/8 Складові субіндексу: дані досліджень (оглядові дані)- 2/3 Інформаційні і комунікаційні технології (ICT – комп'ютери та інтернет, і т.п.) - це повний набір пріоритів для уряду 1 = суттєва диспропорція; 7 = строга узгодженість. - Державні програми, що просувають використання КІТ 1 = не надто успішні, 7 = повністю успішні - Закони, що стосуються використання інформаційних технологій (електронна торгівля, цифрові підписи, захист споживача) 1 = не існують 7 = добре розвинуті і є обов’язковими - Достатня конкуренція серед постачальників послуг Інтернету в вашій країні гарантує високу якість, нечасті перерви і низькі ціни? 1 = ні; 7 = так, еквівалентна найкращій в світі - У вашій країні, компанії використовують Інтернет екстенсивно для покупки/продажу і послуг і для взаємодії із споживачами 1 = не використовують; 7 = максимально використовують - Доступ до інтернету в школах 1 = дуже обмежений; 7 = вседоступний - значна кількість дітей має повсякчасний доступ до інтернету - Офіційні дані - 1/3
|
|
|