Джерело: Джерело: The Lisbon Review 2006. Measuring Europe’s Progress in Reform. World Economic
Forum. – P.7. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/pdf/gcr/lisbonreview/
report2006.pdf. – Заголовок з екрану.
235
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Також з табл. 6 видно, що США та Східна Азія випереджають ЄС у середньому по всіх
сферах, окрім телекомунікацій і модернізації соціального захисту, в той час як східно-
азіатські економіки, у середньому, випереджають ЄС по всіх оцінках, окрім лише –
фінансових послуг (де значна частка прогресу робиться у Європі) і стійкого розвитку.
Найбільший розрив у розвитку ЄС і країн, що порівнюються, полягає у розвитку
інформаційного суспільства, інновацій, дослідженнь і розробок. У всіх сферах, в яких
Східна Азія і США випереджають ЄС, різниця є значною. Даний аналіз вказує на те, що ці
індикатори вимагають значної уваги для Європи, якщо ЄС має на меті досягти поставлених
цілей - стати найбільш конкурентоспроможною економікою світу. Оперативною задачею є
проголошена на Лісабонському саміті мета сформувати до 2010 р. економіку знань та
скоротити розрив в економічному зростанні між ЄС і США.
Заслуговує на увагу досвід Скандинавських країн (які вже принаймі
п’ть років поспіль входять до лідерів економічного розвитку ЄС), щодо
способів інноваційного розвитку економіки, що проявляється у фінансуванні
наукової сфери. Це знаходить вираження у оціночному показникові розміру
витрат на НДДКР та його постійному моніторингу. В міжнародному порівнянні,
всі північні країни, за виключенням Норвегії, інвестують багато коштів у дослідження і
розробки відносно розміру економіки впродовж багатьох років. У 2005 році, валові витрати
(GERD) в дослідження і розробки (R&D) здійснені в Швеції і Фінляндії відповідно 3,9 %
від ВВП і 3,5% від ВВП. Для Ісландії і Данії відповідні показники склали 2,9% і 2,6% від
ВВП, в той час як цей показник у Норвегії був значно нижчим і склав 1,7 % від ВВП. У
порівнянні з ЕС-15 витрати на дослідження і розробки склали 1,9% від ВВП [5, с. 9].
Порівняння витрат на НДДКР для Скандинавських країн за період 1981 – 2006 рр. подано на
рис. 1.
Рік
% від ВВП
Фінляндія
Швеція
Ісландія
ЄС-15
Данія
Норвегія
Рис. 1. Витрати на НДДКР у % від ВВП, 1981 – 2006 рр.
у Скандинавських країнах [5, с. 9]
Фінляндія показує самий вищий ступінь концентрації витрат R&D до однієї галузі. На
телекомунікаційну галузь припадає близько половини витрат R&D у фінському
комерційному підприємництві, що видно з рис. 2.
236
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Телепродукти
Машинобудування
Медичне обладнання і оптичні пр...
Хімія
електронне машинобудування і а...
Фармацевтика
Целюлозно-паперова промисловість
Харчова промисловість
Базисні метали
Фабричні металеві продукти
Інше транспортне обладнання
Каучук та пластмаси
Інші неметалеві корисні копалини
Інше виробництво
Комп'ютерна та інша високотехнол..
Організації, що проводять дослід...
Інші бізнес-послуги
Почта та телекомунікації
Оптова та роздрібна торгівля
Електрика, газ, вода та споруди
Інші послуги
галузь
млн. євро
Рис. 2. Витрати на НДДКР за галузями економіки Фінляндії, млн. євро у 2005 р. [5, с. 44]
Логіка класифікації галузей економіки значно відрізняється від вітчизняної. Акцент
робиться на такі галузі як телепродукти, машинобудування, медичне обладнання і оптичні
прилади, електронне машинобудування і апаратура, комп’ютерна та інша
високотехнологічна діяльність, організації, що проводять наукові дослідження і розробки
тощо.
Досвід інноваційного розвитку Фінляндії є еталонним для України. Принципи
управління економікою Фінляндії на сучасному етапі виходять із того, що ринок сам
повинен визначити найконкурентоспроможніших. Роль фінської держави є визначальною не
у виробництві, а в забезпеченні стабільних інституційних відносин, побудові державою
соціальної підтримки, забезпеченні освіти. Вищим виконавчим органом освіти Фінляндії є
Національне управління освітою. Основна конкурентна перевага освіти у Фінляндії –
безоплатність і рівна доступність, тобто перепони регіональної віддаленості деяких
населених пунктів та стратифікації населення нівелюються державою. ЇЇ пріоритетом є
забезпечення надання якісної конкурентоспроможної освіти всім фінським дітям.
Прогрес у сфері телекомунікацій у великому ступені обумовлений дерегулюванням
ринку і активною конкуренцією. Виникненню і розвитку сильного кластера інформаційних і
комунікаційних технологій також сприяла дослідницька і освітня система. Цей кластер є
центральним елементом фінської інноваційної системи, яка включає цілу мережу великих і
малих компаній, а також корпоративну співпрацю в сфері досліджень і навчання. Відмінною
рисою Фінляндії є наявність значного внутрішнього попиту на високотехнологічну
продукцію.
У той же час особливістю процесу зміни структури економіки є порівняно низьке
значення іноземних інвестицій і технологій. В основі фінського експорту і спеціалізації її
компаній лежать головним чином технології, розроблені в самій Фінляндії, прямі іноземні
інвестиції не грають великої ролі в економіці країни [6].
За чотири десятиріччя країна пройшла шлях від економіки, заснованої на
промисловості, пов'язаній з лісовими ресурсами, до економіки, де електроніка,
машинобудування і лісова галузі є однаково важливими галузями виробництва і експорту.
У Фінляндії традиційно спостерігався високий рівень інвестицій. В останні 10-15 років
обсяг інвестицій в науково-дослідні розробки Фінляндії зростав швидше, ніж в інших
країнах Організації економічного співробітництва і розвитку. Швидкість середньорічного
237
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
приросту складала близько 10 %. Частка НДДКР у ВВП виросла з 1,2 до 3,6% з 1982 до 2006
рр. [6]. У Фінляндії дві третини НДР фінансується підприємствами. Досвід Фінляндії
свідчить, що ресурсна галузь може ініціювати розвиток високотехнологічних галузей.
Підйом галузі машинобудування в 1960-1980 роках був багато в чому пов'язаний з лісовою
промисловістю. Лісова галузь дала початок багатьом галузям хімічної промисловості, а потім
і галузям електроніки і автоматизації, пов'язаним з управлінням процесами деревообробки, а
також сектору послуг – консультуванню, проектному фінансуванню, дослідженням і
розробкам.
Щодо Швеції, то значна частина витрат на НДДКР припадає на такі галузі як
виробництво засобів пересування, фармацевтика, телепродукція, машинобудування тощо.
Отже, аналіз витрат на дослідження і розробки в країнах, що мають на меті формування
інноваційної економіки, може вестися за наступним алгоритмом, як це прийнято у
Скандинавських країнах. В основу покладено Звіт «Політика важливих інноваційних
індикаторів/Порівняння досліджень та розробок в Скандинавських країнах, 2005 рік».
Порівняння індикаторів напрямків підтримки та фінансування НДР представлено у
наступному розрізі [5]:
1. Джерела валових витрат на дослідження і розробки.
• Витрати уряду на НДР у % до ВВП;
• Валові витрати на НДР, що фінансуються урядом у динамиці, %;
• Державні витрати на НДР у динаміці у % від ВВП;
• Валові витрати на НДР, що фінансуються із-за кордону,% у динаміці;
• Валові витрати на НДР, у % від ВВП.
2. Витрати на НДР у розрізі різних секторів:
• Валові витрати на дослідження і розробки, що фінансуються промисловостю,%;
• Витрати на НДР у відношенні до населення (у динаміці);
• Витрати на НДР у відношенні до загальної зайнятості, євро;
3. Витрати на НДР, що припадають на бізнес-сектор:
• Витрати на НДР, розподілені за секторами, у відношенні до ВВП;
• Частка бізнес-сектору в НДР, у % до ВВП;
• Витрати на НДР у вищій освіті, у % до ВВП;
Витрати на дослідження і розробки, виміряні в людино-роках:
• Загальні НДР в еквіваленті повної зайнятості (FTE) на 1000 населення, у диніміці в
грошовому еквіваленті;
• НДР в еквіваленті повної зайнятості на 1000 зайнятих у промисловості, у динаміці у
грошовому еквіваленті;
• НДР у еквіваленті повної зайнятості у секторі вищої освіти, у динаміці у % від ВВП;
4. Витрати на дослідження і розробки у відношенні до НДР у еквіваленті повної
зайнятості:
• Витрати на НДР у еквіваленті повної зайнятості в системі НДР загалом у динаміці, в
доларах (PPP US-dollar);
• Витрати на НДР у еквіваленті повної зайнятості в підприємницькому секторі у
динаміці, в доларах;
• Витрати на НДР у еквіваленті повної зайнятості секторі вищої освіти у динаміці, в
доларах;
• Витрати на НДР у еквіваленті повної зайнятості у державному секторі у динамці, в
доларах.
5. Витрати на дослідження і розробки в бізнес-секторі у розрізі видів витрат.
6. Витрати на НДР у еквіваленті повної зайнятості в промисловості.
Висновки та перспективи подальших розробок. Отже, зростає роль вірної оцінки
результатів інноваційниї економік. З метою можливості міжнародного співставлення
економічних результатів країн за певний проміжок часу необхідним є уніфікація методик
238
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
відведення підсумків. Так, наприклад, в Україні відсутні індикатори інформаційного
суспільства, суспільного включення, лібералізації. У розрізнено викладі окремі складові цих
субіндексів розраховуються, однак. Однак, комлексний підхід до оцінки потребує подальшої
уніфікації важливих соціально-еконоімчних показників. Проблема полягає і у різних
класифікаціях галузей економіки.
Особливо, необхідно звернути увагу на оцінку показника «інновацій, досліджень та
розробок» як фундаменту інноваційної економіки. Позитивним є досвід скандинавських
країн. В останні два десятиріччя, загальні витрати на дослідження і розробки відносно ВВП
значно зросли в Скандинавських країнах, за виключенням Норвегії, де вирати були
приблизно до 3,9 % від ВВП на рівені двадцятирічної давності. Однак, витрати цих країн на
дослідження і розробки зросли значно більше у порівнянні з країнами ЄС-15. Значне
зростання витрат на НДДКР мало місце впродовж 90-х років, хоча й падіння витрат
впродовж останніх декількох років відбулося у всіх країнах, окрім Фінляндії. Успішний
досвід країн, що реалізували промислову політику з інноваційною складовою,
прослідковується через вибір для своїх економік стратегії пріоритетного розвитку
високотехнологічних галузей, яка підняла їх на якісно новий рівень розвитку. Основні
характеристики економіки Фінляндії на сьогодні є: розвиток орієнтованої на споживача
інноваційної економіки, фундаметом якої є наукові дослідження дослідження і розробки.
Рівень витрат на наукові дослідження сьогодні складає 5 млрд. євро – це 3,5% від ВВП [6],
цей рівень поступається лише шведським.
Показник залежності витрат на НДДКР від ВВП має важливе значення для України.
Однак відносне зростання цих витрат у відсотках від вітчизняного ВВП не можна вважати
ефективним інструментом інноваційного конструювання економіки України. Оскільки
вартісне значення ВВП України і, наприклад, Фінляндії, різниться у десятки разів. Лише
паральне зростання ВВП значними темпами і зростання показника НДР/% від ВВП можна
вважати значним досягненням і стимулюванням інноваційного розвику.
Отже, вивчення і використання методик оцінки ступення і результатів інноваційного
розвитку має практичне значення і для України, з метою мінімізації національних
відмінностей і можливості міжнародного співставлення й полегшення використання
зарубіжного досвіду. Процес приведення економічних показників України до ЄС дасть
можливість полегшити процес формування національної інноваційної системи за
європейським зразком.
Список використаних джерел
1. Стратегічні вмклики ХХІ століття суспільству та економіці України: Т.2:
Інноваційного-технологійчний розвиток еконоімки / За ред. В.М. Гейця, В.П. Семиноженка,
Б.Є Квасюка. – К.: Фенікс, 2007. – 564 с.
2. Онікієнко В.В., Ємельяненко Л.М., Терон І.В. Інноваційна парадигма соціально-
економічного розвитку України (За ред. В.В. Онікієнка). – К.: РВПС НАН України, 2006. –
480 с.
3. The Lisbon Review 2006. Measuring Europe’s Progress in Reform. World Economic
Forum. – P.6. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/pdf/gcr/
lisbonreview/report2006.pdf. – Заголовок з екрану.
