лежат следующие критерии воспроизводственной экологически оптимальной технологии:
1) воспроизводственное экологически оптимальное сырье, топливо, энергия,
материалы, полуфабрикаты и т.п.;
2) воспроизводственный экологически оптимальный процесс преобразования вещества,
энергии, информации;
3) воспроизводственные экологически оптимальные технические средства;
4) воспроизводственный экологически оптимальный способ ведения процесса;
5) воспроизводственный экологически оптимальный труд и его условия;
6) воспроизводственная экологически оптимальная продукция.
Последний показатель является результатным и показывает, что все составные части
технологии – воспроизводственные экологически оптимальные. Степень
воспроизводственной экологической оптимальности продукции устанавливается как
произведение степеней воспроизводственной экологической оптимальности каждой из
составных частей технологии. Такая воспроизводственная оценка технологий позволит в
полной мере учесть влияние технологии (а также любого мероприятия НТП) на
воспроизводственные процессы в природной среде и избежать излишних финансовых
расходов, связанных с охраной природной среды и использованием ее сырьевого потенциала,
ухудшением условий добычи сырья и его истощения. Естественно, что оценка природных
ресурсов при этом осуществляется на основе системного воспроизводственного подхода к
природной среде с учетом их духовно-экологической как информационной и эколого-
экономической полифункциональности в природной среде и в экономической деятельности
человека.
Со всех изложенных позиций и должна формироваться и взиматься
воспроизводственной плата за нарушение и истощение природной окружающей человека
среды, как внешней, так и внутренней – духовно-информационной среды человека и
общества, различных технологий, что особенно актуально в связи с ростом психических
отклонений, вызванных воздействием различных технологических процессов, в том числе и
средств массовой информации, на воспроизводственном жизнедеятельность и
жизнеспособность человеческого организма. Это позволит обоснованно получать с
предприятий деньги за воспроизводственную экологическую неоптимальность той или иной
части технологии и целенаправленно использовать их на воспроизводственную
экологическую оптимизацию этой части технологии. Плата за воздух при этом и призвана
168
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
стимулировать воспроизводственную экологическую оптимизацию технологий в части
атмосферного воздуха, обеспечивая тем самым приоритет духовно-экологического как
воспроизводственного информационного воспроизводственного и эколого-экономического
фактора в развитии НТП. Это же позволит и корректировать величину экономического
эффекта на основе критерия воспроизводственной биосферосовместимости. Величина
экономического эффекта, умноженная на степень воспроизводственной экологической
оптимальности, покажет потери экономического эффекта от воспроизводственной
экологически неоптимальной технологии.
Таким образом, для обеспечения формирования и реализации оптимистического
сценария развития в будущем человечества и природной среды задачи воспроизводственной
экологии могут и должны быть введены в качестве приоритетных в систему целей развития
региональных и национальных экономик, предприятий и технологических процессов,
научно-технического прогресса и, таким образом, обеспечить экологически безопасное,
устойчивое развитие экономики в целом для воспроизводства человека, общества и
природной среды в целом, обеспечивая долговременное существование человечества на
планете.
Выводы и перспективы исследований. Воспроизводственный духовно-
экологический менеджмент, следовательно, можно рассматривать как науку о механизмах
формирования и развития внутренней воспроизводственной природной среды (духовной)
человека, общества и других участников процесса жизни и жизнедеятельности, о влиянии
воспроизводственных приоритетов развития внутренней природной среды на устойчивую
жизнедеятельность, жизнеспособность и социальную активность человека и окружающей
его природной среды, как науку об управлении выбором, формированием, развитием и
созданием условий для реализации созидательных воспроизводственных духовно-
экологических приоритетов безопасного, устойчивого социального и экономического
развития. Проведенный анализ позволяет сделать вывод о том, что «экологию духа» как
воспроизводственную стратегию духовно-экологического менеджмента в социальной и
экономической сфере общественного развития следует рассматривать как основу, прежде
всего информационную, формирования воспроизводственной стратегии безопасного,
устойчивого развития человека, общества, экономики и природной среды, как основу
оптимистического сценария социально-экономического развития человечества в будущем.
Перспективы же исследований в этой области связаны с рассмотрением ноосферного
будущего как взаимосвязанной мировоззренческой и социально-экономической проблемы
воспроизводственного общественного развития, формированием и реализацией
воспроизводственной стратегии устойчивого развития экономики.
Список использованных источников
1. Балацкий О., Лукьянихин В., Лукьянихина Е. Экологический менеджмент: проблемы
и перспективы развития // Экономика Украины. – 2000. - № 5. – С. 68-73.
2. Галушкина Т.П., Харичков С.К. Экологический менеджмент в Украине: реалии и
перспективы. – Одесса, 1998.- 108 с.
3. Карагодов И. Экологический менеджмент природопользования //Бизнес-информ.-
1998. - № 19. - С. 3-7.
4. Карамзин Н.М. Письма русского путешественника. –М: Правда, 1989. - С. 84.
5. Волошин В.В. Некоторые аспекты духовного кризиса и задачи современного
туризма //Вісник ДІТБ. – Сер. «Підприємництво, менеджмент та маркетинг» (В туристичній
сфері). – 1999.-№3. - С. 126-131.
6. Дробноход М. Пріоритети стійкого екологічно безпечного розвитку // Освіта та
управління. –1997.-Т.1.-№ 3. - С. 10-13.
7. Реймерс Н. Ф. Экология: теории, законы, правила, принципы и гипотезы. – М.:
Журнал «Россия Молодая», 1994. - С. 11-12, 19-20, 300-302, 328.
169
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
8. Лузин Ю., Любова А., Стоян А. Плата за воздух // Экономика Украины. – 1995. -
№10 – С. 77-81.
9. Мищенко В. Концепция платного природопользования в Украине // Экономика
Украины – 1993. - № 7.
10. Стоян А.В. Традиционное природопользование обречено // Урядовый курьер. -
№72-73, 18 мая. – 1995. – С. 9.
11. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності /За ред. Є.П.
Жалібо та В.М. Пічі. – Київ: “Каравела”, Львів: “Новий Світ – 2000”. - 2001.- С. 12.
УДК 331.101.3:658.012.323
О. В. ТОЛСТІКОВА
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ Й ПОЛІПШЕННЯ
ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
ЗА РАХУНОК МОРАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ
Дане дослідження направлене на удосконалюванням механізму морального
стимулювання праці, включаючи форми й методи морального заохочення, посилення
їхнього впливу безпосередньо на працю й трудові відносини, а також показники й
критерії оцінки діяльності працівників, необхідні для їхнього морального заохочення.
Ефективність використання морального стимулювання залежить від правильного
дотримання ряду принципів його організації.
Важливу роль у стимулюванні персоналу підприємств й якості трудового життя також
грає система не грошових форм трудової мотивації. Цьому питанню присвятили свої роботи
такі вчені, як В. Андреев, А. Изотов, Н. Балабанов, В. Вилюнас, Н. Волгін, Є. Глухачов,
Т.Хомуленко, С. Клімова, Е. Ким, А. Колот, О. Куценко, В. Кривой, В. Кармазиным та інші.
Мета даного дослідження - посилення дієвості моральних стимулів до праці, яке
нерозривно пов'язане з удосконалюванням механізму морального стимулювання праці,
включаючи форми й методи морального заохочення, посилення їхнього впливу
безпосередньо на працю й трудові відносини, а також показники й критерії оцінки діяльності
працівників, необхідні для їхнього морального заохочення. Ефективність використання
морального стимулювання залежить від правильного дотримання ряду принципів його
організації [3].
Одним з основних принципів морального стимулювання є забезпечення соціальної
справедливості, тобто точного обліку й об'єктивної оцінки трудового внеску, результатів
роботи кожного працівника, що заохочує, і колективу. При організації стимулювання
необхідне дотримання принципу диференціації моральних стимулів, тобто варто всебічно
враховувати специфічні соціальні потреби й мотиви праці різних груп працівників й
особливості їхньої реакції на стимули. У зв'язку з цим необхідно враховувати, що при
домінуванні різних груп потреб у працівників формується різний тип трудової поведінки й,
отже, необхідний диференційований підхід до управління ними з урахуванням таких переваг
потреб[5]:
– повазі й самоповазі - створення системи морального заохочення працівників,
справедливої винагороди за напружену працю;
– у приналежності до групи, у дружніх відносинах і т.п. - створення на робочому місці
умов для міжособистісного спілкування, сприятливого морально-психологічного клімату;
– в самовираженні для осіб з яскраво вираженою орієнтацією на прояв внутрішнього
миру - створення умов для творчості й самостійності у виконанні посадових обов'язків;
– у безпеці - посиленні гарантій зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального
170
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
страхування;
– у задоволенні первинних потреб, створенні сприятливих умов праці.
Пропонується схема форм мотивації працівників, що не передбачають грошових
винагород (рис. 1):
Рис. 1. Схема форм моральної мотивації працівників
Відсутність стабільності в розвитку економіки, різке падіння обсягів виробництва,
розпад традиційних суспільних зв'язків і багато інших факторів відкладають відбиток на
діяльності підприємств й їхній персонал. У цьому зв'язку, актуальним завданням є
пом'якшення впливу негативних факторів кризової ситуації на персонал підприємств. З цією
метою необхідно здійснювати цілий ряд перетворень в області техніки управління,
організації, оплати праці, його нормування, підвищення кваліфікації. Особливу увагу
необхідно звернути на розробку основних напрямків удосконалення мотивації ефективної
праці, шляхів мотивування персоналу. До їхнього числа віднесені такі:
– оптимізація відтворення кадрового потенціалу промислового підприємства;
– удосконалення організації систем оплати й стимулювання праці й ін.
171
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
У процесі глибокого вивчення теоретичного й практичного досвіду, аналізу, отриманих
у ході дослідження даних, з метою зміни й поліпшення організації трудової діяльності,
удосконалювання технології і якості виконуваних робіт, більш раціонального використання
трудових ресурсів, розроблено й впроваджено у виробництво програму «Підвищення
ефективності праці й поліпшення використання трудових ресурсів».Головною метою
розробки й реалізації заходів дійсної програми є реформування систем організації й
нормування праці, більше раціональне використання робочого часу, підвищення якості
виконуваних робіт, ліквідація простоїв й інших факторів низької дисципліни. Реалізація
поставленої мети можлива при рішенні таких завдань:
– взаємозв'язок основних показників використання трудових, матеріальних і
фінансових ресурсів виробничих процесів за допомогою технології, організації й нормування
праці, безперервного контролю й оцінки якості виконуваних робіт й оплати за кінцеві
результати трудової діяльності;
– при необхідності більш раціональне вивільнення або закріплення працівників,
зайнятих виконанням робіт, трудомісткість яких залежить від обсягу виробленої продукції і
технологічного мінімуму чисельності;
– поліпшення використання праці фахівців і службовців, удосконалювання роботи
апарата управління на всіх рівнях керівництва, визначити критерії оцінки їхньої праці;
– вживання заходів по вивченню й підтримці соціально-психологічної обстановки в
колективах, мотивації праці, виключенню конфліктних ситуацій і можливі шляхи їхнього
дозволу.
У рамках Програми, необхідно розробити ряд конкретних заходів для корінної
перебудови роботи з використання трудових ресурсів і встановленого постійно існуючого
механізму по їхній реалізації, передбачивши при цьому шляху рішення наступного
механізму по їхній реалізації, передбачивши при цьому шляху рішення наступних
першочергових завдань:
– повного завантаження робочого часу кожним працівником;
– різному скороченню й ліквідації внутрішніх і цілозмінних втрат робочого часу,
понаднормових робіт і простоїв;
– поліпшенню нормування праці;
– повсюдному впровадженню оплати праці за кінцеві показники, що враховують,
роботи;
– сполучення матеріальних стимулів в оплаті з якістю виконуваних робіт;
– відпрацьовування мір правового порядку відповідальності виконавців за відступи від
технології, низька якість робіт які несуть за собою матеріальний збиток;
– удосконалення структури апарату управління всіх рівнів, механізації інженерної й
управлінської праці;
– повне усунення в роботі дублювання й паралелізму;
– радикальні заходи щодо зміцнення дисципліни праці.
Наявність технологічних процесів й їхнє суворе дотримання повинне бути основою
нормування праці при визначенні норм трудових витрат (вироблення, обслуговування,
нормативів чисельності й трудомісткості робіт), при оплаті праці за кінцеві результати, що
враховують. Додаткові матеріальні стимули у вигляді премій, надбавок, доплат
передбачається погодити в безпосередній залежності від кількості і якості витраченої праці.
Вся система заходів спрямована на посилення мотивації праці працівників
підприємства.
Програма передбачає розробку зразкових рекомендацій оцінки трудової діяльності
персоналу підприємств, що розглядається як один з факторів трудової мотивації, сприяє
зацікавленості працівників у підвищенні ефективності своєї праці й виробництва в цілому.
Розроблена Програма містить 3 нерозривно зв'язаних між собою розділів:
– удосконалення системи організації й нормування праці;
– удосконалення технології й контроль якостей робіт;
172
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
– поліпшення використання трудових ресурсів на підприємстві.
Впровадження представленої програми вимагає особливого кваліфікованого підходу.
