перестала бути акціонером, і інші відомості, передбачені законо-
давством про цінні папери. Відомості про власні акції, придбані
АТ-емітентом, також включаються до реєстру акціонерів.
Акціонерне товариство має право доручити реєстрацію акціо-
нерів іншим організаціям, що іменуються номінальними тримача-
ми акцій. До таких організацій можуть відноситися банк, депози-
тарій, фонд майна, інвестиційний інститут (крім консультантів) й
інші спеціалізовані організації, що мають право здійснювати таку
діяльність відповідно до законодавства. Номінальні тримачі акцій
зобов’язані в обумовлений договором термін повідомляти АТ про
всі зміни в реєстрі акціонерів.
Для внесення записів до реєстру повинні бути представлені до-
кументи, що підтверджують право власності на акції. При засну-
ванні товариства підставою для внесення до реєстру записів про ак-
ціонерів є установчий договір про створення товариства і докумен-
ти, що підтверджують оплату акціонерами їх внесків. Підставою для
внесення записів можуть бути факти обтяження акції зобов’язання-
ми, письмове доручення акціонера чи АТ й інші підстави придбан-
ня права власності на акції.
До реєстру акціонерів вносяться дані про нового власника акцій
за його вимогою на підставі перерахованих документів, що підтвер-
джують право власності на акції. Записи до реєстру акціонерів то-
вариства за вимогою акціонера чи номінального тримача акції про-
вадяться не пізніше трьох днів з моменту представлення передбаче-
них документів.
АТ має право доручити ведення і збереження реєстру акціонерів
спеціалізованому реєстратору — юридичній особі, з якою товари-
ство укладає договір. Спеціалізованим реєстратором не може бути
номінальний тримач акцій та акціонер цього товариства.
Відповідно до договірних термінів спеціалізований реєстратор
повідомляє товариству про всі зміни в реєстрі, щомісяця звіряє
кількість і категорії розміщених акцій і акцій, переданих зареєстро-
ваними особами. Незважаючи на залучення спеціалізованого реє-
стратора, товариство не звільняється від відповідальності за ведення
і збереження реєстру акціонерів.
Тримач реєстру зобов’язаний вносити до реєстру відомості про
кожного акціонера і дані про номінальних тримачів акцій. При вто-
ринному обігу акцій учасники ринку цінних паперів зобов’язані по-
відомляти тримача реєстру про укладені акціонерами цього емітента
угоди. Тримач реєстру вносить ці відомості до реєстру акціонерів.
234
Тримач реєстру (чи це сам АТ, чи спеціалізований реєстратор) не
має права здійснювати операції з акціями, що належать зареєстро-
ваним у реєстрі акціонерам. Виняток становить процес викупу то-
вариством власних акцій відповідно до законодавства України.
Акціонери і номінальні власники акцій, у свою чергу, повинні
вчасно повідомляти тримачеві реєстру про зміни, що відбулися у
відомостях, занесених до реєстру, інакше АТ і спеціалізований реє-
стратор не несуть відповідальності за збиток, заподіяний у резуль-
таті змін, цим особам.
Обов’язком тримача реєстру є видача виписки з реєстру акціо-
нерів за вимогою акціонера чи номінального тримача акцій. Ви-
писка з реєстру, що підтверджує право на акції, не є цінним папе-
ром, тому передача її з рук у руки не означає переходу права влас-
ності на акції.
Ведення реєстрів на паперових носіях у великих АТ надзвичайно
складне і трудомістке. У зв’язку з цим система реєстрації акціонерів
здійснюється у вигляді електронного запису з застосуванням комп’-
ютерних програм ведення реєстру власників акцій. Оригінал реєст-
ру завіряється двома підписами посадових осіб і печаткою тримача
реєстру акцій.
10.7. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДОХІДНОСТІ
ОБЛІГАЦІЙ І СЕРТИФІКАТІВ
Мірою дохідності облігацій і сертифікатів є номінальна ціна, яка
фіксується на бланку.
Здебільшого облігації випускаються з високою номінальною
ціною, за якою боргові зобов’язання розміщуються на первинному
ринку цінних паперів. У випадку, коли емісійна ціна менша за но-
мінальну, вона називається дисконтною (або зі знижкою), якщо ж ем-
ісійна ціна більша за номінальну, то вона називається ціною з пре-
мією.
На вторинному ринку цінних паперів облігації та сертифікати про-
даються за ринковою (курсовою) ціною.
Дохідність облігації визначається такими чинниками:
а) нагородою за видану емітенту позику (купонними виплатами,
які проводять щорічно чи щоквартально);
б) різницею між цінами погашення та придбання паперу.
235
Розмір купонної ставки визначається строком позики та якістю
облігації. Тривалий строк її погашення збільшує ризик інфляції, у
зв’язку з чим купонна ставка, як правило, підвищується, і навпаки.
У випадку, коли облігація фондової біржі продається не на почат-
ку року, купонний дохід ділиться між попереднім і новим власником.
Його розраховують за формулою звичайних і точних процентів.
Результуючим показником за весь строк позики є сукупний дохід.
Купонна ставка Номінальна ціна Ціна придбання
Купонний дохід Приріст (збиток) капіталу
Сукупний дохід
Чинники, які формують сукупний дохід за облігацією
Показники доходу та дохідності облігацій і сертифікатів
1. Номінальна ціна облігацій і сертифікатів
н
Ц З ,
К
=
де З — сума позики боргових зобов’язань; К — кількість емітованих
паперів.
2. Курс ціни облігацій і сертифікатів
р
ц
н
Ц
К ,
Ц
=
де Цр, Цн — ціна відповідно ринкова (або курсова) і номінальна.
3. Купонний (поточний) річний дохід
к
к к н к
н
Д Ч Ц , звідки Ч Д ,
Ц
= =
де Чк — купонна річна процентна ставка (норма дохідності).
4. Дохід покупця (продавця) облігації
точ к зв к
к.пок к.пок
Д Д , Д Д ,
365(366) 360
= Т = Т
де точ зв
Дк.пок , Дк.пок — купонний дохід покупця при розрахунку процентів
відповідно точних і звичайних; 365(366) — кількість днів у році при
236
розрахунку точних процентів; 360 — кількість днів у році при роз-
рахунку звичайних процентів; Т — кількість днів від дати продажу
до чергового “процентного дня”.
5. Купонна (поточна) дохідність (Чк.д)
к
к.д
пр
Ч Д ,
Ц
=
де Цпр — ціна придбання облігації.
6. Абсолютний річний приріст (збиток) капіталу
річ
ΔП = ΔП ,
n
де ΔП — абсолютний приріст (збиток) капіталу за весь строк пози-
ки; п — кількість років позики.
7. Річна додаткова дохідність (ставка додаткового доходу)
річ
д.д
пр
П
Ч ,
Ц
Δ
=
8. Річний сукупний дохід за облігацією
Дс.д = Дк + ΔПріч.
9. Річна дохідність (ставка сукупного доходу, або ставка розмі-
щення)
с.д к
с.д с.д к.д д.д
пр пр
Д Д П Ч , або Ч Ч Ч .
Ц Ц
+Δ
= = = +
10. Сукупний дохід за весь період (n років) позики
с.д к к с.д с.д
1
Д =ΣД + ΔП = Ч Ц ΔП, або Д = Д , n n
n
i
i=
n n
де п — кількість періодів нарахування процентів; і — порядковий
номер періоду нарахування процентів; Д
n
i
i=k
Σ — купонний дохід за
п років позики; Чк Цк — річний купонний дохід; Чк Цк п — купон-
ний дохід за п років позики.
237
11. Абсолютний розмір доходу за сертифікатом (якщо в умовах
позики визначена річна процентна ставка)
с н
с
Ч Ц
Д ,
12
= m
де Чс — річна процентна ставка; Цн — нормативна ціна (ціна, за
якою сплачується сертифікат); т — строк позики, місяців; 12 —
кількість місяців у році.
12. Якщо сертифікат розміщений за дисконтною ціною, а сплачу-
ється за номінальною, то
Дс = Цн – Цпр,
де Цпр — ціна придбання сертифіката.
13. Дохідність сертифіката за строк позики
с
д
пр
Ч Д .
Ц
=
14. Нарощена вартість сертифіката при його сплаті
В = Цн + Дс,
де Дс — розмір доходу за строк позики, %.
15. Кінцевий дохід покупця сертифіката
пок
Дс = В – Цр = (Цн + Дпр
с ) – Цр,
де Дс
пр — витрати продавця сертифіката.
16. Дохід продавця сертифіката
Дпр
с = Цр – Цн, або Дпр
с = Цу – В,
де Цу — ціна угоди; В — витрати.
17. Обсяг доходів учасників угоди
Дс
пок + Дс
пр = (В – Цр) + (Цр – Цн) = В – Цн = Дс.
18. Річна процентна ставка (розрахунок фіксованого банківсько-
го процента залежно від терміновості сертифіката)
с
с
н
Д 12
Ч ,
Ц
⋅
=
m
де Дс— абсолютний розмір доходу за сертифікатом за строк позики.
238
19. Нарощена вартість (у випадку, коли власник довгостроково-
го сертифіката щорічно кредитує банк на суму недоданого про-
центного доходу)
В = Цн (Д + Чс ) , n
де n — строк позики, років.
20. Річна процентна ставка за строком позики понад рік (капіталі-
зації процентів)
с
н
Ч В 1.
Ц
= n −
21. Строк позики при заданій процентній ставці
( )
н
с
В Ц .
1+Ч
n = lg − lg
lg
10.8. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙ
З ВЕКСЕЛЬНОГО ОБОРОТУ
Сутність операцій банку з векселями
Вексель— письмове боргове зобов’язання, укладене відповідно до
закону, яке надає право його власнику після настання строку сплати
(або достроково) стягти з особи, яка видала або акцептувала зобо-
в’язання, обумовлену в ньому суму.
Особливості векселя
Вексель — це:
• цінний папір, що підтверджує факт надання позики або купівлі
товарів у кредит під проценти;
• цінний папір на пред’явника, який має одержати вексельну суму.
Таке ж право має індосамент;
• платіжний документ за поставлені товари або надані послуги;
• короткострокове боргове зобов’язання, відповідно до якого оп-
лата має йти за поставкою товарів і наданням послуг;
• документ, укладений у суворій відповідності із законом.
239
Класифікація векселів
Ознака Вид векселів
Емітент • держава емітує казначейські векселі;
• юридичні та дієздатні фізичні особи — приватні
Вид угоди • фінансові операції — векселі;
• товарні угоди — товарні векселі
Суб’єкт • векселедавець — простий вексель;
• третя сторона — перевідний вексель
Показники доходу та дохідності векселів
1. Абсолютний розмір доходу за векселем
Дв = Цн – Цпр,
де Цн — номінальна ціна акції; Цпр — ціна придбання векселя.
2. Дохідність векселя:
- за весь строк позики
в
в
пр
Ч Д ;
Ц
=
- за рік (за формулою звичайних процентів)
в
р
Д = Д ⋅360 ,
t
де Др — абсолютний розмір доходу за векселем за рік; t — кількість
днів обороту векселя.
3. Дохід покупця (продавця) при купівлі векселів на ринку цінних
паперів до закінчення строку сплати
пок р н 1
в
Ч Ц
Д ,
365(366)
=
t
де Чр — ринкова ставка на момент угоди за борговими зобов’язан-
нями тієї терміновості, яка залишилася до сплати векселя; Цн— номі-
нальна ціна векселя; t1 — кількість днів від дати угоди до дати спла-
ти векселя.
4. Абсолютний розмір доходу власника векселя, якщо він розміще-
ний за номіналом
в н
в
Д Ч Ц .
365(366)
= t
240
5. Дисконт на користь банку
Д В П, або Д В ,
360
де П В1 ;
360
= − =
= −
dt
dt
де В — вексельна сума (нарощена вартість на момент сплати вексе-
ля); d — облікова ставка; t — кількість днів сплати векселя.
10.9. РЕОРГАНІЗАЦІЯ І ЛІКВІДАЦІЯ
АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Реорганізація АТ здійснюється на підставі положення закону про
АТ і відповідно до Цивільного кодексу України. Рішення про реор-
ганізацію товариства приймають загальні збори акціонерів трьома
чвертями голосів акціонерів — власників голосуючих акцій. У ви-
падках, передбачених законодавством, таке рішення може бути
прийнято уповноваженим державним органом чи судом.
Реорганізація АТ може бути проведена у таких формах: злиття,
приєднання, поділ, виокремлення і перетворення організаційно-пра-
вової форми товариства.
За будь-якої форми реорганізації забороняється обмін раніше ви-
пущених АТ звичайних акцій і привілейованих акцій, конвертова-
них у звичайні чи інші цінні папери на інше майно чи майнові пра-
ва. Ця вимога не відноситься до акцій знову створюваного в резуль-
таті реорганізації товариства.
За будь-якої реорганізації АТ вносяться відповідні зміни у ста-
тут і державний реєстр. Права й обов’язки АТ переходять до
правонаступника.
При реорганізації товариства дотримуються права його креди-
торів. З цією метою кредитори сповіщаються про реорганізацію не
пізніше 30 днів з моменту ухвалення цього рішення. Після повідом-
лення про реорганізацію у формі злиття, приєднання чи перетворення
кредитори вправі не пізніше наступних 30 днів пред’явити АТ вимо-
ги про припинення чи дострокове виконання зобов’язань і відшко-
дування збитків. Аналогічні вимоги кредитори вправі пред’явити
241
товариству в термін не пізніше 60 днів з дати повідомлення про ре-
організацію у формі поділу чи виділення.
Злиття і приєднання АТ проходить шляхом об’єднання їх капі-
талів, консолідації балансів, об’єднання контрольних пакетів акцій
з наступною їх конвертацією, тобто заміною акціями й іншими цінни-
ми паперами знову створеного товариства.
Злиття товариств відбувається на підставі ув’язненого між ними
договору. У договорі відбиваються порядок обміну акцій й інших
цінних паперів, їх номінальна вартість і категорії, особливі права ок-
ремих акціонерів й інші умови.
Проект договору про злиття, схвалений радами директорів усіх
товариств і антимонопольним органом, повинен бути прийнятий на
загальних зборах акціонерів кожного товариства окремо. На
спільних загальних зборах акціонерів товариств, що беруть участь
у злитті, затверджується статут і вибирається рада директорів зно-
ву утвореного товариства. У такому ж порядку відбувається офор-
млення приєднання одного чи кількох товариств до іншого товари-
ства. Якщо при злитті товариств усі права й обов’язки кожного з
них переходять до новоутвореного товариства, то при приєднанні
правонаступником буде те товариство, до якого приєднується інше
товариство.
