З огляду на зустрічний процес повернення застави покупцям при
одержанні від них поворотної тари постачальники обчислюють
мінімальну суму застави, що включається в стійкі пасиви.
Недолік власних оборотних коштів виникає в тому випадку, якщо
величина діючого нормативу перевищує суму власних і прирівня-
них до них засобів. Недолік власних оборотних коштів є, як прави-
ло, результатом недоодержання запланованого прибутку чи непра-
вомірного, нераціонального її використання, “проїдання” оборот-
них коштів (використання їх не за призначенням) і інших
негативних факторів, що виникли в процесі комерційної діяльності
організації. Нестача власних оборотних коштів покривається винят-
ково за рахунок коштів самої організації, що таке допустила. На-
самперед, на покриття нестачі направляється частина чистого при-
бутку, що залишається в розпорядженні організації.
Крім того, у суб’єкта хазяйнування у процесі розподілу валово-
го прибутку можуть бути утворені резервні фонди, частина яких ви-
користовується на покриття нестачі власних оборотних коштів.
Позикові кошти у джерелах формування оборотних коштів у су-
часних умовах набувають неабиякого значення і перспектив. Основ-
ну форму позикових засобів представляють короткострокові креди-
ти банку. Вони покривають тимчасову додаткову потребу органі-
зації в коштах. Залучення позикових коштів обумовлене характером
виробництва, складними розрахунково-платіжними відносинами,
що виникли при переході до ринкової економіки, необхідністю за-
повнення нестачі власних оборотних коштів і з інших об’єктивних
причин. Позикові кошти у вигляді кредитів використовуються ефек-
тивніше, ніж власні оборотні кошти, позаяк пришвидшують круго-
обіг, мають тільки цільове призначення, видаються на строго обу-
мовлений термін, супроводжуються стягуванням банківського
відсотка. Це змушує організацію постійно стежити за рухом пози-
кових коштів і результативністю їх використання.
Залучаються позикові кошти не тільки у формі короткостроко-
вого кредиту банку, але й у вигляді кредиторської заборгованості,
а також інших позикових коштів, тобто залишків фондів і резервів
самої організації, що тимчасово не використовуються за цільовим
призначенням.
Кредиторська заборгованість відноситься, як правило, до поза-
планового залучення в господарський оборот підприємства коштів
інших підприємств, організацій чи окремих осіб. Використання цих
206
коштів у межах діючих термінів оплати рахунків і зобов’язань має
закономірний характер. Однак у більшості випадках кредиторська
заборгованість виникає в результаті порушення розрахунково-пла-
тіжної дисципліни. У зв’язку з цим у підприємств виникає креди-
торська заборгованість постачальникам за отримані, але не опла-
чені товарно-матеріальні цінності. При порушенні термінів сплати
податкових платежів виникає прострочена заборгованість податко-
вим органам. Несвоєчасні внески в позабюджетні фонди й інші не-
платежі також приводять до виникнення незаконної кредиторської
заборгованості. Кредиторська заборгованість поєднана з утворен-
ням дебіторської заборгованості, є основним джерелом її покриття.
В обороті підприємства, крім банківських кредитів і кредиторсь-
кої заборгованості, можуть міститися інші залучені кошти.
Це залишки фондів, резервів і цільових коштів самої організації,
що тимчасово не використовуються за прямим призначеням.
Цільові фонди і резерви організації утворяться за рахунок собівар-
тості, прибутку й інших цільових надходжень. До цієї групи кошів
відносяться амортизаційний фонд, ремонтний фонд, резерв май-
бутніх платежів, фінансовий резерв, преміальний і благодійний фон-
ди тощо. Усі ці фонди і резерви організації у встановлений термін
використовуються за цільовим призначенням. Втягуватися в оборот
як джерела покриття оборотних коштів можуть лише залишки цих
фондів на період часу, що передує їх цільовому використанню.
Управління процесом формування оборотних коштів багато в
чому визначає ефективність використання оборотних коштів. Поліп-
шення використання оборотних коштів з розвитком підприємниц-
тва здобуває усе актуальніше значення, тому що вивільнені при цьо-
му матеріальні і грошові ресурси є додатковим внутрішнім джере-
лом подальших інвестицій. Раціональне й ефективне використання
оборотних коштів сприяє підвищенню фінансової стійкості органі-
зації і її платоспроможності. У цих умовах організація вчасно і по-
вністю виконує свої розрахунково-платіжні зобов’язання, що доз-
воляє успішно здійснювати комерційну діяльність.
Ефективність використання оборотних коштів характеризуєть-
ся системою економічних показників, одним із яких є співвідношен-
ня розміщення їх у сфері виробництва і сфері оборот. Чим більше
оборотних коштів обслуговує сферу виробництва, а всередині ос-
танньої — цикл виробництва (зрозуміло, за відсутності наднорма-
207
тивних запасів товарно-матеріальних цінностей), тим раціональні-
ше вони використовуються.
Про ступінь використання оборотних коштів можна судити за
показником віддачі оборотних коштів, що визначається як відно-
шення прибутку від реалізації до залишків оборотних коштів.
Найважливішим показником інтенсивності використання обо-
ротних коштів є швидкість їх оборотності.
Оборотність оборотних коштів — це тривалість одного повно-
го кругообігу коштів, починаючи з першої і завершуючи третьою
фазою. Чим швидше оборотні кошти проходять ці фази, тим більше
продукції підприємство може зробити з однією і тією ж сумою обо-
ротних коштів. У різних суб’єктів господарювання оборотність обо-
ротних коштів різна, тому що залежить від специфіки виробницт-
ва й умов збуту продукції, від особливостей у структурі оборотних
коштів, платоспроможності підприємства й інших факторів.
Швидкість оборотності оборотних коштів обчислюється за до-
помогою трьох взаємозалежних показників: тривалості одного обо-
роту в днях, кількості оборотів за рік (півріччя, квартал), а також
розміру оборотних коштів, що припадають на одиницю реалізова-
ної продукції.
Обчислення оборотності оборотних коштів може проводитися як
за планом, так і фактично. Планова оборотність може бути розра-
хована тільки за нормованими оборотними коштами, фактична —
за всіма оборотними коштами, включаючи ненормовані. Зіставлен-
ня планової і фактичної оборотності відбиває прискорення чи упо-
вільнення оборотності нормованих оборотних коштів. При приско-
ренні оборотності відбувається вивільнення оборотних коштів з
обороту, при уповільненні виникає необхідність у додатковому за-
лученні коштів в оборот.
Оборотність може бути визначена як загальна, так і часткова.
Тривалість одного обороту в днях визначається на підставі фор-
мули
О З Д
Т
,
= ⋅
де З — залишки оборотних коштів (середньорічні чи на кінець май-
бутнього (звітного) періоду), грн.; Д — кількість днів у звітному
періоді; Т — обсяг товарної продукції (по собівартості чи в цінах),
грн.
208
Коефіцієнт оборотності (Ко) показує кількість оборотів, здійсне-
них оборотними коштами (за півріччя, квартал), і визначається за
формулою
о
К Т .
З
=
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (Кз) — це показник,
зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину обо-
ротних коштів, що припадає на одиницю (1 грн, 1 тис. грн, 1 млн. грн)
реалізованої продукції. Обчислюється цей показник за формулою
з
К З
Т
= ,
Цей показник свідчить про раціональне, ефективне чи, навпаки,
неефективне використання оборотних коштів (лише за умов зістав-
лення даних за кілька років і виходячи з динаміки коефіцієнта).
Загальна оборотність характеризує інтенсивність використання
оборотних коштів у цілому по усіх фазах кругообігу, не відбиваю-
чи особливостей кругообігу окремих елементів чи груп оборотних
коштів. У показнику загальної оборотності ніби нівелюється про-
цес поліпшення чи уповільнення оборотності засобів в окремих фа-
зах.
Розглянуті вище взаємозалежні показники оборотності відбива-
ють загальну оборотність оборотних коштів. Для виявлення кон-
кретних причин зміни загальної оборотності обчислюється показ-
ник часткової оборотності оборотних коштів.
Часткова оборотність відбиває ступінь використання оборотних
коштів у кожній окремій фазі кругообігу, у кожній групі, а також
по окремих елементах оборотних коштів. Оборотність оборотних
коштів за окремими видами (сировина, матеріали, паливо тощо), об-
числювана при розрахунку нормативів власних оборотних коштів,
визначається за тими ж формулами, виходячи з залишків цих видів
товарно-матеріальних цінностей (Со) і обороту по витраті їх за
відповідний період. Так, за оборот (Т) для визначених видів вироб-
ничих запасів приймається не обсяг товарної продукції, а витрата
конкретного виду оборотних коштів у процесі виробництва за
відповідний період.
У результаті прискорення оборотності визначена сума оборот-
них коштів вивільняється.
209
Абсолютне вивільнення оборотних коштів відбувається тоді, коли
фактичні залишки оборотних коштів менші за норматив чи залиш-
ки оборотних коштів за попередній (базовий) період при збереженні
чи збільшенні обсягу реалізації за цей період. При централізованій
системі управління кошти, що вивільнилися з обороту, передавалися
керівній організації. З проведенням приватизації й акціонування,
повністю вивільнившись, оборотні кошти можуть бути спрямовані
самою організацією на подальше розширення виробництва, освоє-
ння нових видів виробів, поліпшення системи постачання і збуту й
на інші заходи удосконалення підприємницької діяльності.
Відносне вивільнення оборотних коштів відбувається у тих випад-
ках, коли прискорення оборотності оборотних коштів відбуваєть-
ся одночасно з ростом обсягу виробництва. Вивільнені при цьому
кошти не можуть бути вилучені з обороту, тому що поміщені в за-
паси товарно-матеріальних цінностей, що забезпечують зростання
виробництва. Відносне вивільнення оборотних коштів, як і абсолют-
не, має єдину економічну основу і значення, тому що означає для
суб’єкта господарювання додаткову економію коштів.
Прискорення оборотності і вивільнення в результаті цього обо-
ротних коштів у будь-якій формі дозволяє організації направити їх
за своїм розсудом на розвиток підприємницької діяльності й обійти-
ся без залучення додаткових фінансових ресурсів.
Контрольні питання
1. Визначення поняття оборотних коштів. Розкрийте процес кру-
гообігу оборотних коштів по фазах. Класифікація оборотних
коштів. Склад і розміщення оборотних коштів.
2. Роль нормування оборотних коштів. “Норма” і “норматив” обо-
ротних коштів, їх визначення. Принципи нормування оборотних
коштів у виробничих запасах.
3. Суть поточного, страхового, транспортного і технологічного за-
пасів.
4. Особливості нормування коштів у запасах допоміжних матері-
алів, палива і тари. Здійснення нормування коштів на запасні ча-
стини для ремонту та малоцінні і швидкозношувані предмети.
5. Роль оборотних коштів у незавершеному виробництві.
6. Здійснення нормування оборотних коштів у незавершеному ви-
робництві.
210
7. Визначення сукупного нормативу оборотних коштів.
8. Види і роль ненормованих оборотних коштів.
9. Дебіторська заборгованість.
10. Визначення процесу формування оборотних коштів. Роль влас-
них оборотних коштів у джерелах їх формування.
11. Визначення стійких пасивів.
12. Окресліть роль і склад позикових коштів. Значення й умови на-
дання державного кредиту на поповнення оборотних коштів.
13. Значення і роль кредиторської заборгованості.
14. Поліпшення використання оборотних коштів.
15. Способи обчислення оборотності оборотних коштів.
16. Абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів.
211
Розділ 10
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Акціонерне товариство (АТ); АТ відкритого типу; АТ за-
критого типу; фінанси АТ; дочірні товариства, залежні това-
риства, статутний капітал, чисті активи, прибуток АТ, резер-
вний фонд, спеціальний фонд акціонування; акція, звичайні
акції, привілейовані акції, кумулятивні акції, іменні акції, акції
на пред’явника; номінальна вартість, емісійна вартість, рин-
кова вартість, курс акції; сертифікат акції, дивіденд, обліга-
ційна позика, облігація, іменні облігації, облігації на пред’яв-
ника, сертифікат облігації; відсотки з облігацій, інших цінних
паперів; реєстр акціонерів, номінальні власники акцій; реор-
ганізація АТ, злиття і приєднання АТ, поділ і виділення АТ,
перетворення АТ, ліквідація АТ
10.1. ФІНАНСИ У ДІЯЛЬНОСТІ
АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Акціонерне товариство (АТ) — це комерційна організаційно-пра-
вова форма об’єднання, утвореного шляхом добровільної угоди юри-
дичних і фізичних осіб (зокрема іноземних), що об’єднали свої кош-
ти і випустили в обіг акції з метою одержання прибутку.
Акціонерні товариства — невід’ємна частина ринкової економіки.
Цінні папери, що випускаються ними, розподіляються між підприє-
мствами, організаціями, а також між окремими громадянами.
Фінанси АТ — це грошові відносини, що виникають на всіх стаді-
ях створення, діяльності, реорганізації і ліквідації АТ. Роль фінансів
акціонерних товариств багатогранна: вони охоплюють грошові
відносини з засновниками товариства, трудовим колективом, з по-
212
стачальниками, покупцями, інвесторами, бюджетом, банками, поза-
бюджетними, страховими й іншими організаціями.
Таким чином, фінанси АТ функціонують у процесі придбання си-
ровини, матеріалів й інших товарно-матеріальних цінностей, реалі-
зації зробленої продукції (послуг), у процесі інвестицій, формування
акціонерного капіталу і резервів, створення і розподілу прибутку, при
виплаті дивідендів по акціях і відсотків по облігаціях, у процесі сплати
податків у бюджет, при одержанні і погашенні кредитів і т. п. Тим
самим фінанси АТ виконують функції формування грошових капі-
талів (статутного капіталу, доходів, прибутку, резервів і інших
фондів), їх розподілу, контроль за їх створенням і використанням.
Особливості створення і функціонування АТ різних видів приво-
дять до специфіки фінансових відносин усередині цих товариств.
Статутний капітал АТ відкритого типу формується шляхом про-
дажу акції у формі відкритої підписки; в АТ закритого типу статут-
ний капітал утвориться тільки за рахунок внесків засновників, тоб-
то акції у відкритий продаж не надходять.
В АТ відкритого типу акції можуть бути передані з рук у руки без
згоди інших акціонерів товариства. В АТ закритого типу акціонер
вправі продати свої акції, але переважним правом придбання цих
акцій користуються інші акціонери того ж товариства на умовах, що
були визначені угодою з іншою особою. Якщо акціонери не скорис-
талися переважним правом придбання акцій, то товариство може
викупити ці акції при відповідному положенні статуту. Термін
здійснення такого переважного права придбання акцій — не менше
30 і не більше 60 днів після заяви про продаж акцій.
Число і склад акціонерів АТ відкритого типу не обмежені. В АТ
закритого типу число акціонерів, що володіють звичайними акція-
ми, не повинне перевищувати 50. При завищенні цієї межі товариство
упродовж одного року підлягає перетворенню у відкрите. Інакше АТ
повинно ліквідуватися в судовому порядку.
Акціонерні товариства відкритого і закритого типу здійснюють
свою діяльність на єдиних началах. Кожне АТ володіє повною фінан-
сово-господарською самостійністю, як в оплаті праці, так і у встанов-
ленні цін, порядку розподілу чистого прибутку й інших видів підприє-
мницької діяльності. При цьому АТ несе відповідальність за своїми
зобов’язаннями всім майном, але не відповідає по зобов’язаннях ак-
ціонерів. Акціонери відповідають по зобов’язаннях товариства лише
в межах особистісного внеску в капітал, тобто в межах вартості на-
213
лежних їм акцій. Вони не мають права вимагати повернення своїх
внесків крім випадків, передбачених статутом АТ.
Якщо діяльності АТ заподіяно збиток, що призвело до неплато-
спроможності товариства, то при наявності несумлінних дій керів-
ників, акціонерів чи інших осіб суд може покласти на них відпові-
дальність за відшкодування завданого збитку.
Річний звіт про роботу АТ і бухгалтерський баланс щорічно пуб-
лікуються в засобах масової інформації. Поряд з цим для інформу-
вання акціонерів публікуються рахунки прибутків і збитків, проспект
емісії акції товариства й інша поточна інформація.
Будь-яке АТ має право не тільки брати участь у капіталі інших
товариств, але й відкривати філії і представництва (у тому числі за
кордоном), а також мати дочірні і залежні товариства. Філії і пред-
ставництва не є юридичними особами і діють від імені товариства.
Вони складають власний баланс, що входить до складу балансу АТ.
Товариство, що створило філію і представництво, несе відпові-
дальність за їх діяльність.
Дочірнім товариством вважається таке товариство, у статутному
капіталі якого переважну частку має основне товариство, або якщо
між ними укладається відповідний договір. Дочірнє товариство не
відповідає за зобов’язаннями АТ. Залежним товариством вважаєть-
ся таке, котре має понад 20 % акцій АТ що беруть участь у голосу-
ванні чи 20 % статутного капіталу товариства з обмеженою відпові-
дальністю. Взаємини дочірнього і залежного товариства з основним
АТ регулюються законом про акціонерні товариства.
Із заснуванням АТ створюється його статутний капітал, що
відображає мінімальний розмір майна товариства, яке гарантує
інтереси його кредиторів. Статутний капітал АТ складається з
акцій, кількість яких передбачена статутом. Відповідно до Закону
про АТ і Цивільного кодексу у статутний капітал АТ включається
тільки номінальна вартість акцій, придбаних акціонерами. При цьо-
му всі звичайні акції мають однакову номінальну вартість. Поряд
зі звичайними акціями АТ має право розміщати привілейовані акції,
їх номінальна вартість не повинна перевищувати 25 % статутного
капіталу товариства. Акції, випущені товариством, але не оплачені
акціонерами, не можуть становити статутний капітал.
Статутний капітал не ототожнюється з вартістю переданого зас-
новниками товариству майна (будинку, споруди, устаткування,
214
цінних паперів, коштів, майнових прав користування землею, во-
дою, природними ресурсами, прав на інтелектуальну власність
тощо), що може бути більше чи менше статутного капіталу.
Мінімальний розмір статутного капіталу визначається Законом
України про АТ.
Розмір статутного капіталу при заснуванні АТ повинен бути
цілком розподілений між засновниками. У момент заснування АТ
не допускається наявність акції для відкритої підписки, тобто пуб-
лічного продажу. Всі акції повинні бути цілком розподілені між зас-
новниками.
Акції, що є складовою статутного капіталу, оплачуються в такий
спосіб. Не менше половини акцій підлягають оплаті до моменту реє-
страції АТ. Друга половина повинна бути оплачена упродовж року
з моменту реєстрації товариства. Додатково випущені акції повинні
бути оплачені не пізніше одного року з моменту їх придбання.
За рішенням засновників і органів управління АТ форма оплати
акцій й інших цінних паперів товариства може здійснюватися гроши-
ма, цінними паперами, майновими й іншими правами, що мають гро-
шову оцінку. При оплаті додатково випущених акцій грошима част-
ка цієї оплати не повинна становити менш як 25 % їх номінальної вар-
тості.
Майно, внесене в оплату акцій при створенні АТ, оцінюється на
підставі угоди між засновниками, а в подальшому при оплаті додат-
кової емісії акцій і інших цінних паперів — на підставі рішення ради
директорів.
Для стимулювання своєчасної і повної оплати статутного капіта-
лу акція не дає права голосу до її повної оплати. Винятки становлять
акції, оплачувані засновниками товариства при його створенні.
При неповній оплаті акцій у встановлений термін акції надходять
у розпорядження АТ. При оплаті акції після закінчення встановле-
ного терміну грошові кошти, що надійшли, чи майно товариством
не повертаються. У статуті АТ може бути передбачене стягнення з
неплатників штрафів, пені, неустойки.
Неоплачені акції й ті, що надійшли в розпорядження товариства,
підлягають реалізації в термін не пізніше одного року. Інакше за
рішенням загальних зборів акціонерів вони повинні бути погашені
з відповідним зменшенням статутного капіталу. Статутний капітал
не повинен перевищувати вартість чистих активів.
215
Чисті активи АТ оцінюються в законодавчому порядку на
підставі даних бухгалтерського обліку. Для визначення розміру чис-
тих активів із загальної суми активів АТ виключаються його зобов’-
язання, крім зобов’язань по акціях.
Від співвідношення величини чистих активів і статутного капіта-
лу залежить стан АТ. Якщо після другого і наступного фінансового
років буде виявлено, що сума чистих активів товариства виявиться
меншою за його уставний капітал, товариство зобов’язане оголо-
сити про відповідне зменшення свого статутного капіталу. Якщо ж
вартість чистих активів виявиться меншою за мінімальний статут-
ний капітал, установлений Законом України про АТ, товариство
підлягає ліквідації.
Первісний розмір статутного капіталу визначається засновником
при створенні АТ. У процесі функціонування товариства статутний
капітал може змінюватися. За рахунок зростання прибутку чи до-
даткових внесків засновників він може збільшуватися, і, навпаки,
при скороченні прибутку й інших факторів він може скорочувати-
ся. У будь-якому випадку зміна статутного капіталу в той чи інший
бік може бути зроблена лише на підставі рішення загальних зборів
простою більшістю голосів. Однак набирає сили це рішення тільки
після того, як про це поставлено до відома реєструючі органи.
Збільшення статутного капіталу АТ провадиться шляхом випус-
ку нових акцій чи збільшення їх номінальної вартості. Збільшення
статутного капіталу товариства можливо після повної оплати спо-
чатку оголошеного статутного капіталу.
