Статистика
Онлайн всього: 11 Гостей: 11 Користувачів: 0
|
|
Бібліотека - Менеджмент - Страховий та інвестиційний менеджмент |
Пошук по сайту
Пошук по сайту
|
Головна » Бібліотека - Менеджмент - Страховий та інвестиційний менеджмент
В умовах переходу до ринкових відносин виникає потреба резер- вувати засоби в зв’язку з проведенням ризикованих операцій і, як на- слідок цього, — у зв’язку з втратою доходів. Тому при використанні чистого прибутку організація вправі створювати фінансовий резерв, тобто ризиковий фонд. Крім покриття можливих збитків від господарських ризиків фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати з розширення виробництва і соціального розвитку, на розробку і впровадження нової техніки і технології, приріст власних оборот- 186 них коштів і заповнення їх нестачі, на інші витрати, зумовлені со- ціально-економічним розвитком колективу. З розширенням спонсорської діяльності частина чистого прибут- ку може бути спрямована на благодійні цілі, на надання допомоги театральним колективам, організацію художніх виставок й інші по- треби. Отже, наявність чистого прибутку, що створює стимулюючі умо- ви господарського розвитку підприємств і організацій при переході до ринку, є важливим чинником подальшого зміцнення і розширен- ня їх комерційної діяльності. Контрольні питання 1. Значення прибутку в діяльності організації. 2. Поняття рентабельності та її зв’язок із прибутком. Ваше розумін- ня факторів росту рентабельності в сучасних економічних умовах. 3. Структура витрат на виробництво й реалізацію продукції. 4. Вплив цін на розмір виручки від реалізації і на прибуток підприє- мства. Поняття вільних і регульованих цін. 5. Склад валового прибутку організації. Способи розрахунку пла- нового прибутку. 6. Визначення “ефекту виробничого важеля”. 7. Механізм розподілу прибутку в умовах сучасної системи оподат- ковування. 8. Визначення поняття “чистий прибуток” і його значення для орга- нізації. 187 Розділ 9 ФІНАНСОВІ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ 0ОРГАНІЗАЦІЙ Оборотні кошти, кругообіг оборотних коштів, класифікація оборотних коштів, норма оборотних коштів; виробничі за- паси, поточний запас, страховий запас, транспортний запас, технологічний запас; ненормовані оборотні кошти, власні оборотні кошти, прибуток; стійкі пасиви, позикові засоби, кредиторська заборгованість; оборотність оборотних коштів, коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, загальна оборотність, приватна оборотність 9.1. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ Кожна організація, що здійснює господарську діяльність, повин- на мати оборотні кошти (оборотний капітал), що забезпечують безперебійний процес виробництва і реалізації продукції. Оборотні кошти суб’єктів господарювання беручи участь у кругообігу засобів ринкової економіки, становлять органічно єдиний комплекс. Обо- ротні кошти — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обертання. Поняття оборотних коштів визначається їх еко- номічною сутністю, необхідністю забезпечення відтворювального процесу, що включає як процес виробництва, так і процес обігу. Оборотні кошти організації, беручи участь у процесі виробництва і реалізації продукції, роблять безупинний кругообіг. При цьому вони переходять зі сфери обігу у сферу виробництва і назад, приймаючи послідовно форму фондів обертання й оборотних виробничих фондів. Таким чином, проходячи послідовно три фази, оборотні кошти змінюють свою натурально-речовинну форму. 188 У першій фазі (Г-Т) оборотні кошти, що мають спочатку форму грошей, перетворюються у виробничі запаси, тобто переходять зі сфери обертання у сферу виробництва. У другій фазі (Т...В...Т1) обо- ротні кошти беруть участь безпосередньо у процесі виробництва і набувають форми незавершеного виробництва, напівфабрикатів і готових виробів. Третя фаза кругообігу оборотних коштів (Т1-Д1) відбувається знову у сфері обертання. У результаті реалізації гото- вої продукції оборотні кошти перебирають знову форму грошей. Різниця між грошовим виторгом, що надійшов, і на початку витра- ченими коштами (Д1-Д) визначає розмір грошових нагромаджень під- приємств. Таким чином, роблячи повний кругообіг (Д-Т...В...T1-Д1), оборотні кошти функціонують на всіх стадіях паралельно в часі, що забезпечує безперервність процесу виробництва і обертання. Кругообіг оборотних коштів являє собою органічну єдність трьох його фаз. На відміну від основних засобів, що неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в од- ному виробничому циклі і цілковито переносять свою вартість на знову виготовлений продукт. Класифікація оборотних коштів. Оборотні кошти організації за джерелами їх формування поділяються на: власні і позикові (притяг- нуті). Власні засоби організацій з розвитком підприємницької діяль- ності й акціонування відіграють визначальну роль, тому що забезпе- чують фінансову стійкість і оперативну самостійність суб’єкта госпо- дарювання. Власні оборотні кошти приватизованих підприємств перебувають у їх цілковитому розпорядженні. Підприємства мають право їх продавати, передавати іншим суб’єктам господарювання, громадянам, здавати в оренду тощо. Позикові засоби, залучені головним чином у вигляді банківських кре- дитів, покривають додаткову потребу організації в коштах. При цьому головним критерієм умов кредитування банком служить надійність фінансового стану організації й оцінка її фінансової стійкості. Розміщення оборотних коштів у відтворювальному процесі поді- ляє їх на оборотні виробничі фонди і фонди обертання. Оборотні ви- робничі фонди функціонують у процесі виробництва, а фонди обертан- ня — у процесі обігу, тобто реалізації готової продукції і придбання товарно-матеріальних цінностей. Оптимальне співвідношення цих фондів залежить від найбільшої частки оборотних виробничих фондів, що беруть участь у створенні вартості. Обсяг фондів обертан- ня повинен бути достатнім, і не більшим за той, що потрібен для за- безпечення чіткого і ритмічного процесу обігу. 189 Виходячи з принципів організації і регулювання оборотні кошти поділяються на: нормовані і ненормовані. Нормовані оборотні кош- ти кореспондуються з власними оборотними коштами, тому що да- ють можливість розрахувати економічно обґрунтовані нормативи з відповідних видів оборотних коштів. Ненормовані оборотні кошти є елементом фондів обертання. Управління цією групою оборотних коштів спрямоване на запобігання необґрунтованого їх збільшення, що служить важливим фактором прискорення оборотності оборот- них коштів у сфері обертання. Управління оборотними коштами тісно пов’язане з їх складом і розміщенням. У різних суб’єктів господарювання склад і структура оборотних коштів неоднакові, тому що залежать від форми власності, специфіки організації виробничого процесу, взаємин з постачальни- ками і покупцями, структури витрат на виробництво, фінансового стану й інших факторів. Стан, склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індика- тором комерційної діяльності підприємства. Визначення структури і виявлення тенденцій зміни елементів оборотних коштів дають мож- ливість прогнозувати параметри розвитку підприємництва. Найважливішим елементом управління оборотними коштами є науково обґрунтоване їх нормування. За допомогою нормування обо- ротних коштів визначається загальна потреба суб’єктів господарю- вання у власних оборотних коштах. Правильне обчислення цієї по- треби має велике економічне значення, тому що встановлюється по- стійно необхідна мінімальна сума коштів, що забезпечує стійкий фінансовий стан підприємства. Основні принципи нормування оборотних коштів коректують- ся залежно від змін умов господарювання, розвитку акціонування, а, отже, самофінансування і самооплатності. Нормування оборот- них коштів здійснюється в кожній організації відповідно до кошто- рисів витрат на виробництво і невиробничі потреби, бізнес-плану, що відбиває всі сторони комерційної діяльності. Тим самим забез- печується взаємозв’язок виробничих і фінансових показників, обо- в’язкових для успішної підприємницької діяльності. У процесі нормування оборотних коштів розробляються норми і нормативи. Норма оборотних коштів — це відносна величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу за- пасів товарно-матеріальних цінностей. Норми оборотних коштів залежать від норм витрати матеріалів у виробництві, норм зносо- 190 стійкості запасних частин та інструментів, тривалості виробничо- го циклу, умов постачання і збуту, часу додання деяким матеріалам певних властивостей, необхідних для виробничого споживання, та ще від низки інших факторів. Норми оборотних коштів за відносно незмінних економічних умов — довгострокової дії. Потреба їх уточнення обумовлена істот- ними змінами технології й організації виробництва, номенклатури виробів, змісту бізнес-плану, зміною цін, тарифів і інших показників. Норматив оборотних коштів — це необхідна мінімальна сума коштів, що забезпечує підприємницьку діяльність підприємства. Нор- мативи оборотних коштів визначаються з урахуванням потреби в коштах, як для основної діяльності, так і для капітального ремонту (здійснюваного власними силами) житлово-комунального господар- ства, підсобних та інших господарств, що не відносяться на само- стійний баланс. Якщо норми оборотних коштів можуть бути встановлені на відносно тривалий період, то нормативи розраховуються на кожен конкретний період (рік, квартал). Нормативи оборотних коштів виз- начаються як добуток суми одноденної витрати чи випуску і норми по відповідних видах оборотних коштів. Одноденна витрата чи випуск на підприємствах з рівномірно на- ростаючим упродовж року обсягом виробництва обчислюється за даними кошторису витрат IV кв. наступного року. Це зумовлюється тим, що обчислений норматив оборотних коштів діє на кінець пла- нованого періоду (року, кварталу) і повинен забезпечити потреби виробництва на початок наступного періоду. Лише в умовах сезон- ного характеру виробництва одноденна витрата обчислюється за кошторисом витрат кварталу з мінімальним обсягом виробництва, позаяк понадмінімальні потреби покриваються за рахунок позико- вих коштів. Нормування оборотних коштів повинне забезпечити оптимальну величину всіх складових елементів нормованих оборотних коштів. 9.2. ОПТИМІЗАЦІЯ КОШТІВ Виробничі запаси — це комплексна група, що включає сировину, основні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тару, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети. Через неоднорідний 191 характер функціонування їх у процесі виробництва методи нормуван- ня окремих елементів виробничих запасів неоднакові. Нормування оборотних коштів у запасах сировини, основних ма- теріалів і купованих напівфабрикатів. Норматив оборотних коштів по даній групі обчислюється на підставі середньоденної їх витрати (Р) і середньої норми запасу в днях. Середня норма оборотних коштів, у свою чергу, визначається як середньозважена величина (виходячи з норм оборотних коштів на окремі види чи групи сировини, основ- них матеріалів і купованих напівфабрикатів та їх одноденних витрат). У нормі оборотних коштів кожного виду чи однорідної групи ма- теріалів враховується час перебування в поточному (Т), страховому (С), транспортному (М), технологічному (А) запасах, а також час, необхідних для вивантаження, доставки, приймання і складування матеріалів (Д). Таким чином, норматив оборотних коштів запасів сировини, основних матеріалів і купованих напівфабрикатів (Н) виз- начається за формулою Н = Р (Т + С + М + А + Д). Поточний запас — основний вид запасу, тому норма оборотних коштів у поточному запасі є основною визначальною величиною всієї норми запасу в днях. На розмір поточного запасу впливає пе- ріодичність постачань матеріалів за договором з постачальниками (цикл постачання), а також обсяг їх споживання у виробництві. Якщо в договорах не зазначені конкретні терміни постачань, се- редній цикл постачання визначається на підставі фактичних даних про надходження матеріалів попереднього року. У цьому випадку середній інтервал між постачаннями може бути визначений як се- редньоарифметична чи середньозважена величина, що залежить від відсутності чи наявності різких коливань у термінах і обсягах по- стачань. Норма оборотних коштів у поточному запасі приймається, як правило, у розмірі 50 % середнього циклу постачання, що обумов- лено постачанням матеріалів кількома постачальниками й у різний термін. Страховий запас — другий за обсягом вид запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний — запас, необхідний на кожному підприємстві для гарантії безперервності процесу ви- робництва у випадках порушень умов і термінів постачань матері- алів постачальниками чи транспортом, відвантаження ними неком- плектних партій. 192 Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50 % поточ- ного запасу, але може бути і менше — залежно від місця розташуван- ня постачальників і зменшення ймовірності перебоїв у постачаннях. Транспортний запас створюється на період розриву між терміном вантажообігу і документообігу. При постачанні матеріалів на да- лекі відстані термін оплати розрахункових документів випереджає термін прибуття матеріальних цінностей. На час перебування мате- ріалів у дорозі після оплати розрахункових документів у покупця виникає потреба у коштах. Транспортний запас не створюється у тих випадках, коли термін одержання матеріалів збігається з терміном оплати розрахункових документів чи випереджає його. Технологічний запас створюється на період часу для підготовки ма- теріалів до виробництва, включаючи час на аналіз і лабораторні вип- робування. Враховується технологічний запас у загальній нормі в тому випадку, якщо він не є складовою процесу виробництва. При- міром, при підготовці до виробництва деяких видів сировини і мате- ріалів потрібен час на підсушування, розігрів, розмел, відстій, дове- дення до визначених концентрацій тощо. Час, потрібний на вивантаження, доставку, приймання і складуван- ня матеріалів, приймається також у розрахунок норми запасу по си- ровині, основних матеріалах і купованих напівфабрикатах. Норми цього часу встановлюються по кожній операції за середнім обсягом постачання виходячи з технологічних розрахунків чи шляхом прове- дення хронометражу. Норматив у цілому по сировині, основних матеріалах і купованих напівфабрикатах, що відбиває загальну потребу в оборотних кош- тах по цій складовій виробничих запасів, обчислюється шляхом підсу- мовування норм оборотних коштів у поточному, страховому, транс- портному, технологічному запасах, а також на вивантаження, достав- ку, приймання, складування, — і множення отриманої загальної норми на одноденну витрату по кожному виду чи по групах мате- ріалів. Нормування оборотних коштів у запасах допоміжних матеріалів. Номенклатура допоміжних матеріалів на підприємствах, як прави- ло, велика, але не всі їх види використовуються у великих кількос- тях. У зв’язку з цим допоміжні матеріали поділяються на дві групи. До першої з них, що включає основні види (не менш 50 % загаль- ної суми річних витрат) допоміжних матеріалів, норми оборотних 193 коштів визначаються методом прямого рахунку, так само, як і по сировині, основних матеріалах і купованих напівфабрикатах. Норми оборотних коштів другої групи допоміжних матеріалів, що витрачаються в незначних кількостях, розраховуються спрощено. Середній фактичний залишок цих матеріалів у звітному році (за ви- нятком непотрібних, зайвих) варто поділити на одноденну суму їх витрат у попередньому році. Норматив оборотних коштів у цілому по групі допоміжних мате- ріалів визначається як добуток одноденних їх витрат у виробництві на загальну норму запасу у днях. Нормування оборотних коштів у запасах палива. Норматив вста- новлюється аналогічно нормативу сировини, основних матеріалів і купованих напівфабрикатів, тобто виходячи з норми запасу у днях і одноденних витрат як на виробничі, так і на невиробничі потреби. Норматив обчислюється з усіх видів палива (технологічного, енер- гетичного і невиробничого), за винятком газу. Якщо підприємство переведене на газ, то створюються страхові запаси твердого чи рідко- го палива. Нормування оборотних коштів у запасах тари. Норматив оборот- них коштів визначається залежно від джерел надходження і способу використання тари. Розрізняється тара купована і власного вироб- ництва, поворотна і неповоротна. По купованій тарі, призначеній для запаковування готової продукції, норма оборотних коштів установ- люється так само, як по сировині, основних матеріалах і купованих напівфабрикатах, виходячи з інтервалів постачань. По тарі власно- го виробництва, вартість якої врахована в ціні готової продукції, нор- ма запасу визначається часом від виготовлення тари до запакуван- ня в неї продукції, призначеної до відвантаження. По тарі, що над- ходить з матеріалами і не повертається постачальникам, норма оборотних коштів залежить від часу перебування тари під цими ма- теріалами. Якщо ця тара підлягає подальшому використанню, то вра- ховується також час, потрібний на ремонт, сортування і підбір партій тари. По поворотній тарі норма оборотних коштів складається з часу одного обороту тари, що включає період з моменту оплати тари з ма- теріалами до здачі документів у банк на відвантажену назад поста- чальнику тару. Норматив оборотних коштів по тарі в цілому дорівнює сумі до- бутків одноденного обороту (витрат) тари за видами на норму запа- су у днях. 194 Нормування оборотних коштів на запасні частини для ремонту. Нормування проводиться залежно від груп устаткування. До пер- шої групи відноситься устаткування, на яке розроблені типові нор- ми оборотних коштів по запасних частинах. До другої — велике, уні- кальне, у тому числі імпортне устаткування, на яке не розроблені типові норми. До третьої — дрібне одиничне устаткування, на яке також не встановлені типові норми. Норматив оборотних коштів по запасних частинах для першої групи устаткування визначається як добуток типових норм і кількості даного устаткування з урахуванням коефіцієнтів зниження, що уточ- нюють потребу в оборотних коштах при наявності однотипного ус- таткування і взаємозамінних деталей. Норматив оборотних коштів (Н) по запасних частинах для дру- гої групи устаткування визначається методом прямого рахунку за формулою Н С Ч М К Ц В , = ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ де С — норма запасу змінної деталі за умовами постачання, днів; Ч — кількість однотипних деталей в одному апараті, механізмі; М — кількість апаратів, механізмів одного типу; К — коефіцієнт знижен- ня запасу деталей залежно від кількості машин одного типу; Ц — ціна однієї деталі, грн.; В — термін служби деталі, днів. Норматив на запасні частини для ремонту третьої групи устат- кування встановлюється методом укрупненого розрахунку, виходя- чи із співвідношення середніх фактичних залишків запасних частин за звітний рік і середньорічної вартості устаткування, що працюва- ло, і транспортних засобів. Таке відношення екстраполюється на на- ступний рік з урахуванням зміни вартості устаткування і транспорт- них засобів і зміни міжремонтних періодів. Норматив оборотних коштів на запасні частини в цілому по під- приємству дорівнює сумі нормативів за трьома групах устаткування. Нормування оборотних коштів у запасах малоцінних та швидко- зношуваних предметах. Ці предмети мають обмеження по вартості чи терміну служби до одного року. До малоцінних і швидкозношу- ваних предметів відносяться такі види: інструменти і пристосуван- ня загального призначення; господарський інвентар і виробнича тара; спеціальний одяг і взуття; спеціальні інструменти і пристосу- 195 вання. За кожного з цих груп розрахунок нормативу виробляється за запасами на складі й в експлуатації. По запасу, що на складі, норматив визначається так само, як по сировині, основних матеріалах і купованих напівфабрикатах. По експлуатаційному запасу норматив установлюється, як прави- ло, у розмірі 50 % вартості предметів, тому що половина, що зали- шилася, їх вартості при передачі в експлуатацію списується на со- бівартість продукції. Загальна потреба в оборотних коштах на малоцінні і швидкозно- шувані предмети визначається як сума нормативів на ці предмети на складі й в експлуатації. Кошти у незавершеному виробництві та витрати майбутніх пе- ріодів. До витрат у незавершеному виробництві відносяться усі вит- рати на продукцію, що виготовляється. Це вартість сировини, основ- них і допоміжних матеріалів, палива (тих, що передані зі складу в цех і вступили в технологічний процес), заробітна плата, електроенергія, вода, пара тощо. До незавершеного виробництва відносяться також залишки окремих продуктів в апаратурі, не передані у продукційні ємності, добуті і не підняті на-гора корисні копалини (у гірничодо- бувній промисловості). Таким чином, витрати в незавершеному виробництві складають- ся з вартості незакінченої продукції, напівфабрикатів власного виробництва, а також з готових виробів, ще не прийнятих відділом технічного контролю. Обсяг нормативу оборотних коштів, що виділені для запасів не- завершеного виробництва, залежить від чотирьох факторів: обсягу і складу виробленої продукції; собівартості; тривалості виробничого циклу; характеру наростання витрат у процесі виробництва.
|
|
|