МІЖРЕГІОНАЛЬНА
АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
СТРАХОВИЙ
ТА ІНВЕСТИЦІЙНИЙ
МЕНЕДЖМЕНТ
Підручник
Під керівництвом і науковою редакцією
В.Г. Федоренка, В.Б. Захожая
Київ 2002
ББК 65.271я73
C83
Автори: В. Г. Федоренко, В. Б. Захожай, О. Г. Чувардинський,
А. М. Тугай, Д. В. Степанов, Н. А. Головач
Рецензенти: В. Д. Базилевич, д-р екон. наук, проф.
В. І. Грушко, д-р екон. наук, проф.
Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління
персоналом (протокол № 9 від 28.11.01)
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для
студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/18.2-196 від 28.01.02)
ISBN 966-608-193-8
© Федоренко В. Г., Захожай В. Б.,
Чувардинський О. Г. та ін., 2002
© Міжрегіональна Академія
управління персоналом (МАУП), 2002
C83 Страховий та інвестиційний менеджмент: Підручник / Під
керівн. і наук. ред. В. Г. Федоренка, В. Б. Захожая / В. Г. Федо-
ренко, В. Б. Захожай, О. Г. Чувардинський та ін. — К.: МАУП,
2002. — 344 с.: іл. — Бібліогр. в кінці розд.
ISBN 966-608-193-8
У запропонованому колективом авторів підручнику дається ґрунтовний
аналіз сучасного стану інвестиційної та страхової політики України, розгля-
даються причини її спаду та пропонуються реальні шляхи стабілізації.
Праця сприятиме формуванню у студентів теоретичних знань та прак-
тичних навичок щодо кількісної оцінки якості економічних явищ і процесів,
що відбуваються у страховій та інвестиційній діяльності.
ББК 65.271я73+65.9(УКР)-56я73
ВСТУП
Відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків —
обов’язкова умова ефективності інвестиційної діяльності в Україні на
сучасному етапі розвитку економіки. Економічного підсилення й ак-
тивності інвестиційної діяльності можна досягти тільки шляхом ство-
рення ринку капіталу. Суб’єктами ринку капіталу, окрім банків, по-
винні стати й страхувачі. Розвиток страхової справи буде корисним
для вирішення проблеми інвестицій.
Для виходу економіки країни з кризового стану та для її стабілі-
зації потрібна обґрунтована інвестиційна політика держави і необ-
хідно створити сприятливий інвестиційний клімат. “Зниження інве-
стиційної активності відбувається в усіх джерелах інвестування”*.
Причина спаду — зниження прибутковості, відсутність належного
виробничого розвитку, неналежне використання амортизаційних
відрахувань. Слід також враховувати, що фізична і моральна
старість виробничих фондів становить близько 60–70 %**. Така зно-
шеність фондів загрожує різноманітними аваріями і катастрофами,
що призводять до людських жертв і припинення господарської діяль-
ності.
Інвестиції повинні випереджати темпи зростання ВВП, тому
прискорене зростання інвестицій є передумовою економічного роз-
витку. Серед обов’язкових заходів також — залучення внесків на-
селення, а це можливе тільки за умови зміцнення довіри. Один із
шляхів зміцнення такої довіри — страхування усіх внесків, що по-
требує розвитку страхової справи.
* Лукінов І. І. Інвестиційна діяльність в забезпеченні стабільного розвитку // Персо-
нал — 2000. — № 1. — додаток № 2. — С. 20.
** Там само.
4
У країнах з розвинутою економікою страхова справа набула чи-
малого розмаху, вона забезпечує надійну охорону інтересів під-
приємців від несприятливих наслідків різноманітного роду техноген-
них аварій, фінансових ризиків, криміногенних чинників, стихійних
та інших лих. Позаяк діяльність в умовах ринку супроводжується
різноманітного роду ризиками, нині характер і функції страхування
в Україні принципово змінюються, зростає його значення як ефектив-
ного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту май-
нових інтересів суб’єктів господарювання, виробників товарів і по-
слуг, а також захисту громадян. Тому страхування потрібно розгля-
дати як складову частину інвестиційного процесу в колі питань
накопичення коштів, необхідних для виплати страхових відшкоду-
вань.
Як і всяка господарська діяльність, страхування потребує управ-
ління. Проте страхова справа має певні особливості, що відрізня-
ють його від інших видів господарювання. Ці особливості поляга-
ють у тому, що: страхова діяльність визначається в Україні як ви-
няткова діяльність і регламентується відповідним Законом України*.
Отже, найважливіший показник діяльності страхувачів є обсяг
страхових платежів і фінансово-результативні показники. Важливим
моментом у процесі господарської діяльності підприємств є прибут-
ки, але прибутки в цілому по країні і у більшості галузей знижуються.
Так у 1995 р. прибутки по всіх галузях становили — 18806 млн грн, у
1996 р. — 14418, у 1998 р. — 3419**. Прибутки в цілому по країні по-
стійно зменшувалися. На цьому тлі страхування має привабливий
вигляд інвестора, прибутки якого постійно збільшуються. Для наоч-
ності скористаємося не самими показниками прибутків, а їх індекса-
ми. Порівняємо індекс прибутку в цілому по господарству з індексом
прибутку в страхуванні: у 1996 р. (у цілому по країні й у страхуванні,
відповідно) — 76,7 % і 169,5 %; у 1997 р. — 96,2 % і 223,9 %; у 1998 р. —
24,7 % і 189,5 %***. Аналізуючи отримані дані, дійдемо висновку, що,
незважаючи на спад прибутку в цілому, у страхуванні відбувалося
зростання обсягів прибутку. А це означає, що цей сегмент ринку на-
* Закон України “Про страхування”від 7 березня 1996 року № 86/96-ВР.
** Статистичний щорічник України за 1998 рік / Держкомстат України; За ред.
О. Г. Осауленка; Відп. за вип. В. А. Головко. — К.: Техніка, 1999. — 576 с.
*** Степанов Д. В. Страховий ринок України: 1995–1998 рр. // Фінансові послуги. —
2000. — № 1–2. — С. 17–19.
5
був розвитку. І хоча прибутки в страхуванні нині не такі, порівняно
з ВВП, значні, проте недооцінювати страхування як інвестора не
можна.
У країнах із розвинутою ринковою економiкою страхувачі більшу
частину прибутку одержують не від страхової діяльності, а від ін-
вестиційної. Головне завдання для страхувачів — збільшити кіль-
кість страхувальників і використати зібрану страхову премію для
інвестиційної діяльності*.
* Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Товариство “Знання”,
КОО, 1997. — С. 32.
6
Розділ 1
ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ,
ІНВЕСТИЦІЙНОГО І СТРАХОВОГО
МЕНЕДЖМЕНТУ
Економічна сутність інвестицій. Поняття про валові та чисті
інвестиції. Динаміка інвестування. Фактори, що впливають
на обсяги інвестицій. Економічна сутність і функції стра-
хування. Класифікація страхування. Класифікація інвестицій
за об’єктами вкладання коштів, характером участі в інвесту-
ванні, періодом інвестування, формами власності інвесторів,
регіональною ознакою. Сутність, мета й завдання інвести-
ційного та страхового менеджменту. Основні функції інвес-
тиційного та страхового менеджменту. Основні поняття інве-
стиційної діяльності. Основні поняття страхової справи
1.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ
Економічна діяльність суб’єктів господарювання* значною мірою
залежить від обсягів і форм інвестицій.
Термін “інвестиція” походить від латинського invest, що означає
“вкладати”. Нині інвестиції — це вкладання капіталу з метою по-
дальшого його нарощування. Приріст капіталу в результаті його
інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодер-
жання процентів від банківських вкладень капіталу.
Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є
одержуваний прибуток. Обидва процеси — вкладання капіталу і
одержання прибутку — відбуваються в певному поточному часі, а
саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержувати при-
буток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкла-
* Під терміном “суб’єкти господарювання” слід розуміти окремих підприємців, під-
приємства всіх форм власності, господарські товариства, усі види об’єднань.
7
дати капітал з інтервалами, а через певний час одержати прибуток.
У першому випадку прибуток буде одержано після завершення інве-
стування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий
за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому ви-
падку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає пев-
ний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інве-
стиційного проекту.
У сучасній зарубіжній літературі термін “інвестування” часто
трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Ук-
раїні цей термін ідентифікується з терміном “капітальні вкладення”.
Інвестиції у такому випадку розглядаються як вклади у відтворення
основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Вод-
ночас інвестиції можуть спрямовуватися на поповнення обігових
коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-
хау).
Декотрі автори, визначаючи термін “інвестиції”, вважають, що такі
існують лише у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійс-
нюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немай-
нових активів (сюди належать досвід роботи, пакети програм, інші
форми інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологіч-
них, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права вико-
ристання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.
Розрізняють інвестиції валові та чисті.
Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестувань за певний пе-
ріод, які спрямовані на нове будівництво, придбання засобів
виробництва та збільшення товарно-матеріальних засобів.
Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій без суми амор-
тизаційних відрахувань у певному періоді.
Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток
підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій
від’ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший за суму амортиза-
ційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску про-
дукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає
відсутність економічного зростання, а якщо сума валових інвестицій
перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що еко-
номіка розвивається.
ДИНАМІКА ІНВЕСТУВАННЯ
Зі збільшенням обсягів чистих інвестицій збільшуються доходи. На
обсяг інвестицій впливає чимало факторів. Розглянемо основні з них.
8
Обсяг інвестицій залежить від розподілу доходу на використання та
заощадження.
В умовах низьких середньодушових доходів основна їх частина ви-
трачається на споживання. Зі збільшенням доходів збільшується та їх
частина, яка спрямовується на заощадження і є джерелом внутрішніх
інвестиційних ресурсів.
На обсяг інвестицій істотно впливає очікувана норма чистого
прибутку. Як відомо, в умовах ринкової економіки прибуток є основ-
ним мотивом інвестування. Зі збільшенням очікуваної норми чисто-
го прибутку обсяг інвестицій збільшується.
На обсяг інвестицій істотно впливає й ставка позичкового процен-
та, оскільки у процесі інвестування використовується як власний, так
і позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку пере-
вищує ставку позичкового процента, то за інших рівних умов інвес-
тування буде ефективним. Зі збільшенням ставки позичкового про-
цента обсяг інвестицій зменшується, і навпаки.
Очікуваний темп інфляції також істотно впливає на обсяг інвес-
тицій. Що вищий очікуваний темп інфляції, то швидше знецінюється
очікуваний прибуток після процесу інвестування. Цей фактор має вирі-
шальне значення в разі довгострокового інвестування.
1.2. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ
І ФУНКЦІЇ СТРАХУВАННЯ
Страхування виникло й розвивалося як протистояння стихійним
лихам і прояву всіляких негараздів, несприятливих подій, що завда-
вали збитків упродовж всього періоду діяльності людства. Через сис-
тему страхового захисту реалізуються економічні відносини між людь-
ми у процесі життєдіяльності. Страхування надає всім членам сус-
пільства гарантії у відшкодуванні збитків.
Стихійні лиха призводять до матеріальних втрат, загибелі багатьох
людей. Відшкодування збитків, завданих у результаті прояву руйнів-
них сил природи й суспільства, зумовлює необхідність їх попере-
дження, подолання. Такі відносини людей, що складаються заради
забезпечення безупинного й безперебійного виробничого процесу та
для підтримки стабільності й стійкості досягнутого рівня життя, —
разом становлять економічну категорію страхового захисту. Специ-
фіка цієї категорії визначається такими ознаками [5, 5]:
9
• випадковий характер настання стихійного лиха чи іншого про-
яву руйнівних сил природи;
• вираз збитку в натуральній чи грошовій формі;
• об’єктивна потреба відшкодування збитку;
• реалізація заходів для попередження й подолання наслідків кон-
кретної події.
Сутність економічної категорії страхового захисту полягає у на-
копиченні та подальшому використанні ресурсів для захисту від всіля-
ких небезпек та ризиків, а також у відшкодуванні витрат, пов’яза-
них з ними.
Усвідомлена людиною й суспільством у цілому необхідність стра-
хового захисту формувала страхові інтереси, завдяки яким стали скла-
датися певні страхові відносини.
Зміст страхових відносин охоплювало утворення й використання
ресурсів страхового фонду незалежно від конкретної форми його
організації.
В міру розвитку суспільства ці відносини одержали цивільно-пра-
вове закріплення, що у свою чергу дозволило регулювати їх правови-
ми методами.
Страхування — це відшкодування збитків, яких зазнала фізична чи
юридична особа, за допомогою розподілу їх між багатьма особами.
Згідно із Законом України “Про страхування”, страхування — це
вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів гро-
мадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових
випадків), визначених договором страхування або чинним законо-
давством за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати грома-
дянами та юридичними особами страхових платежів (страхових
внесків, страхових премій)*.
Відшкодовуються збитки із засобів страхового фонду, що перебу-
ває у віданні страхової організації. Об’єктивна потреба у страхуванні
часто зумовлюється і тим, що збитки виникають унаслідок руйнів-
них факторів (стихійних сил природи). За такої ситуації неможливо
стягувати збитки, тому вони відшкодовуються самим потерпілим.
Страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитків. Стра-
хові правовідносини оформлюються у вигляді договорів (полісів) стра-
хування.
* Закон України “Про страхування” // Урядовий кур’єр. — 1996. — 18 квіт.
10
Страхування й підприємництво взаємозалежні. Для підпри-
ємництва характерні гнучкість, готовність йти на ризик. При цьому
виникають визначені страхові інтереси, зумовлені природою підпри-
ємницької діяльності.
Страхування — як економічна категорія — це система економіч-
них відносин, за яких страхувальник, сплачуючи страхові внески, за-
безпечує їх використання на відшкодування збитку, завданого за різних
непередбачених несприятливих явищ (ризиків), а страхувач, який несе
цю відповідальність, розміщує резерви, провадить превентивні заходи
щодо зменшення наслідків ризику, а за необхідності — перестраховує
частину ризику.
Такі ознаки характеризують економічну категорію страхування:
• наявність ризику;
• сформоване страхове поле;
• наявність договірних відносин між страхувачем та страхуваль-
ником;
• перерозподільчі відносини;
• підприємницька основа страхової діяльності.
У перехідній економіці забезпечується зростання ролі страхуван-
ня в суспільному відтворенні, розширюється сфера страхових послуг.
У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом
захисту бізнесу й добробуту людей, а з іншого — видом діяльності,
що приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації слу-
жать доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних
засобів, банківські депозити, цінні папери тощо.
Сутність страхування також пов’язана зі створенням і викорис-
танням фондів коштів. Вихідна ланка у трактуванні сутності стра-
хування — його замкнена розкладка збитку між зацікавленими учас-
никами.
Можна означити такі функції страхування: ризикова, створення
страхових фондів (резервів), заощадження коштів, інвестиційна, пре-
вентивна (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків
страхової події).
Ризикова (випадкова) функція. Страхування завжди прив’язане до
ймовірного страхового випадку, тобто страхуванню притаманний ви-
падковий характер відносин. При настанні обумовленого договором
або законом страхового випадку страхувач звертається до страхуваль-
ника з вимогою відшкодувати наслідки ризику.
11
Створення страхових фондів (резервів) та їх використання. Стра-
хування стає можливим, якщо у страхувача є кошти для покриття
збитків. Цей капітал створюється з внесків страхувальників, як плата
за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії.
Страхування передбачає замкнений перерозподіл збитку за допо-
могою спеціалізованого грошового страхового фонду, утвореного за
рахунок страхових внесків. При страхуванні виникають перероз-
подільні відносини з формування й використання цього фонду. Пра-
во на відшкодування збитку мають тільки ті особи, які є учасниками
формування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазна-
чену функцію здійснюється фізичною чи юридичною особами у рам-
ках наявних договорів страхування. Порядок відшкодування збитку
визначається страховими компаніями (виходячи з умов договорів
страхування) і регулюється державою (ліцензування страхової діяль-
ності).
Цей фонд може формуватися як в обов’язковому, так і в добро-
вільному порядку. Держава виходячи з економічної і соціальної об-
становки регулює розвиток страхової справи у країні.
Заощадження коштів. Страхування через функцію формування спе-
ціалізованого страхового фонду несе заощаджувально-ризикову фун-
кцію. Кожен учасник страхового процесу, при страхуванні життя,
упевнений в одержанні матеріального забезпечення за нещасного
випадку і по завершенні терміну дії договору. При майновому стра-
хуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фон-
ду не тільки розв’язується проблема відшкодування вартості постраж-
далого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором
страхування, але й створюються умови для матеріального відшкоду-
вання частини вартості постраждалого майна.
Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держа-
ва дає змогу впливати на вирішення соціальних проблем.
Інвестиційна функція. Через формування страхового фонду роз-
в’язується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські
й інші комерційні структури, вкладання коштів у нерухомість, прид-
бання цінних паперів тощо. З розвитком ринку у страхуванні незмінно
буде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тим-
часово вільних засобів. У країнах із розвиненою ринковою економі-
кою страхувачі більшу частину прибутку одержують не від страхової
діяльності, а від інвестиційної. Головна задача для страховиків —
12
збільшення кількості страхувальників і використання зібраної стра-
хової премії для інвестиційної діяльності*.
Превентивна функція (попередження страхового випадку, або змен-
шення наслідків страхової події) передбачає широкий комплекс за-
ходів, зокрема фінансування тих, що мають запобігати негативним
наслідкам страхових випадків, стихійних лих. Сюди ж належить пра-
вовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах укладеного
договору страхування й орієнтоване на його дбайливе ставлення до
застрахованого майна. З метою реалізації цієї функції страхувач ство-
рює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.
В інтересах страхувача витрати певних коштів на попередження
збитку (фінансування протипожежних заходів, встановлення
протикрадіжних приладів в автомобілі тощо), що допоможуть
зберегти застраховане майно в первісному стані. Витрати страхувача
на попереджувальні заходи доцільні, позаяк дозволяють домогтися
істотної економії коштів на виплату страхового відшкодування.
Джерелом формування фонду превентивних заходів служать від-
рахування від страхових платежів.
1.3. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ
Страхування характеризується багатьма специфічними по-
няттями. Без їх класифікації неможливо виконувати роботу в цій
галузі.
В основу класифікації покладено розбіжності у сферах діяльності
страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту
майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів
страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення
страхування тощо.
Найважливішим є поділ страхування залежно від спеціалізації
страхувача на дві великі сфери діяльності: страхування життя і
загальні види страхування. Така класифікація має дуже велике
значення з точки зору вибору страховика.
Договори страхування життя — це довгострокові договори. Вони
укладаються на 10 і більше років. Згідно з чинним законодавством
* Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: товариство “Знання”, КОО,
1997. — 216 с.
13
