вільних цін на продукцію до певної міри залежний від підприємства.
Не залежним від підприємства фактором виступають державні ре-
гульовані ціни, встановлювані на продукцію підприємств-моно-
полістів. Очевидно, рівень цін визначається передусім якістю вироб-
леної продукції, що залежить від технічного удосконалювання її ви-
робництва, проведення робіт з модернізації і т. ін.
Крім зазначених факторів на розміри прибутку від реалізації, бе-
зумовно, впливають зміни у структурі виробленої і реалізованої
продукції. Чим вища частка рентабельнішої продукції (обчислюва-
ної як відношення прибутку до повної собівартості цієї продукції),
тим більший прибуток одержить підприємство. Збільшення частки
малорентабельної продукції спричинить скорочення прибутку.
Таким чином, розглянуті вище основні фактори, що впливають на
обсяг прибутку від реалізації товарної продукції (як убік збільшен-
ня, так і зменшення) повинні стати предметом ретельного аналізу.
Крім прибутку від реалізації продукції до складу валового при-
бутку входить, як вже зазначалося, прибуток від реалізації іншої про-
дукції і послуг нетоварного характеру. На частку цього прибутку
припадає кілька відсотків валового прибутку. Результати від іншої
реалізації можуть бути як позитивні, так і негативні. Підприємства
транспорту, підсобних сільських господарств, торгові організації, що
перебувають на балансі підприємства, можуть мати від реалізації
своєї продукції, робіт, послуг не тільки прибуток, але і збитки, що
відповідно позначиться на обсязі валового прибутку.
Окремою складовою валового прибутку є виділений прибуток від
реалізації основних фондів та іншого майна. У підприємств і органі-
зацій можуть утворитися зайві матеріальні цінності в результаті зміни
обсягу виробництва, недоліків у системі постачання, реалізації й
інших причин. Тривале збереження цих цінностей в умовах інфляції
призводить до того, що виторг від їх реалізації може бути нижчий за
ціну придбання. Тому від реалізації непотрібних товарно-матеріаль-
них цінностей не завжди варто сподіватися тільки на прибуток, адже
можна зазнати і збитків.
Що стосується реалізації зайвих основних фондів, то прибуток від
цієї реалізації обчислюється як різниця між продажною ціною і пер-
вісною (чи залишковою) вартістю фондів, що збільшується на відпо-
відний індекс, законодавчо встановлюваний у залежності від темпів
росту інфляції.
177
Останнім елементом валового прибутку є позареалізаційні дохо-
ди і витрати, тобто такі, котрі безпосередньо не зв’язані з виробниц-
твом і реалізацією продукції. У складі цих позареалізаційних резуль-
татів враховуються такі доходи (витрати): доходи від пайової участі
у діяльності інших організацій; доходи від здачі майна в оренду; ди-
віденди, відсотки за акціями, облігаціями та іншими цінними папе-
рами, що належать організації; суми отриманих і сплачених еконо-
мічних санкцій (штрафи, пеня, недотримки тощо). У тих випадках,
коли суми санкцій вносяться в бюджет, вони не включаються до скла-
ду витрат від позареалізаційних операцій і відшкодовуються за ра-
хунок прибутку, що залишається в розпорядженні організації.
Можуть бути й інші позареалізаційні доходи (витрати), не пов’я-
зані з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг). До
1991 р. у складі позареалізаційних доходів і витрат враховувалися
в основному суми сплачених і отриманих штрафів, пені, недотри-
мок й інших санкцій. Нині, за умов переходу до ринкової економі-
ки у складі позареалізаційних результатів з’явилися нові елементи,
пов’язані з підприємницькою діяльністю. Це доходи від пайової
участі у діяльності інших організацій, доходи від здачі майна в орен-
ду, дивіденди і відсотки за акціями, облігаціями й іншими цінними
паперами, що належать організації.
Надходження цих доходів обумовлено процесом роздержавлення
й утворенням різних форм власності — орендних, акціонерних,
спільних тощо. Коли підприємства беруть участь у роботі спільних
підприємств чи пайову участь у діяльності інших підприємств, то за
умов успішного функціонування останніх вони мають визначений
частковий дохід, що враховується у складі позареалізаційних резуль-
татів.
З розвитком орендних відносин багато організацій з метою одер-
жання доходів здають частина свого майна, зокрема й приміщення,
будівлі, устаткування тощо, в оренду на досить тривалий термін. Зда-
ча майна в оренду може в результаті набути форми оренди з вику-
пом. У підсумку організація одержує дохід, що збільшує позареалі-
заційні доходи, а, отже, і валовий прибуток.
З розвитком акціонерної форми власності підприємства й органі-
зації випускають акції, облігації й інші цінні папери, що сприяють
підвищенню їх прибутковості і рентабельності. Рівень прибутковості
на випущені акції, облігації набуває форми дивідендів і відсотків.
Залежно від типу акцій складається рівень дивідендів на них. При
178
випуску простих (звичайних) акцій розмір дивіденду залежить від
суми отриманого прибутку, від можливості спрямування на випла-
ту дивідендів частини цього прибутку з урахуванням інших витрат
із прибутку, від частки привілейованих акцій у загальній їх кількості
й оголошеного за ними рівня дивідендів, від розмірів статутного ка-
піталу і загальної кількості акцій, випущених в обіг.
Дивіденди за акціями включаються до складу позареалізаційних
доходів.
Традиційно до складу позареалізаційних доходів і витрат вклю-
чаються штрафи, пеня і недотримки, що мають непостійний харак-
тер. При цьому сплачені штрафи, пеня і недотримки можуть переви-
щувати отримані. У такому разі утворяться збитки, що скорочують
позареалізаційний прибуток. Якщо ж сума отриманих економічних
санкцій перевищує сплачені, то позареалізаційні доходи збільшують-
ся. Усе буде залежати від характеру діяльності конкретної організації,
дотримання нею розрахунково-платіжної дисципліни і виконання
своїх зобов’язань з постачання, за платежами у бюджет, постачаль-
никам і банкам.
Отже, аналіз складу валового прибутку організації показав про-
відне значення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), по-
рівняно незначну роль прибутку від іншої реалізації (зокрема від ре-
алізації основних фондів й іншого майна), а також те, що в умовах
розвитку підприємництва посилюється значення позареалізаційних
доходів і витрат.
Найважливіша роль прибутку в діяльності організації зумовлює
необхідність правильного його обчислення. Від того, наскільки дос-
товірно буде визначений плановий прибуток, залежатиме успішна
фінансово-господарська діяльність організації. Розрахунок планового
прибутку повинен бути економічно обґрунтованим, що дасть змо-
гу здійснювати своєчасне і повне фінансування інвестицій, забезпе-
чити приріст власних оборотних коштів (для виплати робітникам
та службовцям), а також своєчасно розраховувати з бюджетом, бан-
ками і постачальниками. Отже, правильне планування прибутку має
ключове значення не тільки для підприємців, але і для народного
господарства в цілому.
Планується прибуток окремо за видами від реалізації товарної
продукції, від реалізації іншої продукції і послуг нетоварного харак-
теру, від реалізації основних фондів і іншого майна і від позареалі-
заційних доходів і витрат.
179
Розглянемо основні способи планування прибутку від реалізації
товарної продукції. Головні з них — метод прямого рахунку й аналі-
тичний. Розкриємо на прикладах ці традиційні вітчизняні методи
обчислення прибутку для того, щоб надалі на їх основі сформулю-
вати укрупнений підхід до максимізації прибутку з урахуванням дос-
віду інших європейських держав.
Метод прямого рахунку. Цей метод найбільше поширився в
організаціях за сучасних умов господарювання. Він застосовуєть-
ся, як правило, при невеликому асортименті продукції, що випус-
кається. Суть його полягає у тому, що плановий (П) прибуток об-
числюється як різниця між виторгом від реалізації продукції у відпо-
відних цінах і повною її собівартістю за винятком ПДВ і акцизів:
П = (В • Ц) – (С • З),
де В — обсяг випуску товарної продукції у планованому періоді в на-
туральному вираженні; Ц — ціна на одиницю продукції (за винятком
ПДВ і акцизів), грн.; С — повна собівартість одиниці продукції, грн.
Розрахунку прибутку передує визначення випуску порівняльної
і непорівняльної товарної продукції у планованому році по повній
собівартості й у цінах, а також залишків готової продукції на складі
і товарів, відвантажених на початок і кінець планованого року.
Розрахунок прибутку методом прямого рахунку простий і доступ-
ний. Однак він не дозволяє виявити вплив окремих факторів на пла-
новий прибуток, і при великій номенклатурі продукції, що випус-
кається, дуже трудомісткий.
Аналітичний метод. Цей метод планування прибутку засто-
совується при великому асортименті продукції, що випускається, а
також як доповнення до прямого методу з метою його перевірки і
контролю. Перевага цього методу полягає в тому, що він дозволяє
визначити вплив окремих факторів на плановий прибуток. За ана-
літичного методу прибуток визначається не по кожному виду про-
дукції, що випускається у планованому році, а по всій порівняльній
продукції в цілому. Обчислення прибутку аналітичним методом
складається з трьох послідовних етапів:
а) визначення базової рентабельності як частки від розподілу очі-
куваного прибутку за звітний рік на повну собівартість порівнянної
товарної продукції за той же період;
б) обчислення обсягу товарної продукції у планованому періоді за
собівартістю звітного року і визначення прибутку на товарну про-
дукцію виходячи з базової рентабельності;
180
в) облік впливу на плановий прибуток різних факторів зниження
(підвищення) собівартості порівнянної продукції, підвищення якості
її і сортності, зміни асортименту, цін і т. д.
При цьому методі прибуток по непорівнянній продукції визна-
чається окремо.
План прибутку на наступний рік розроблюється наприкінці поточ-
ного періоду. Тому для визначення базової рентабельності викорис-
товуються звітні дані за минулий час (як правило за дев’ять місяців)
і очікуване виконання плану на період, що залишився до кінця року
(за IV кв.).
Прибуток у звітному періоді приймається відповідно до рівня цін,
що діяли наприкінці року. Тому якщо упродовж минулого року відбу-
ваються зміни цін чи ставок податку на додану вартість і акцизів, що
вплинули на суму прибутку, то вони враховуються при визначенні
очікуваного прибутку за весь звітний період, незалежно від часу, на-
стання змін. Якщо, скажімо, ціни були підвищені з 1 жовтня звітно-
го року, то це підвищення варто поширити на весь період і до 1 жов-
тня, тому що інакше рівень рентабельності звітного року не зможе
служити базовим для планованого року.
На основі знайденого в такий спосіб рівня базової рентабельності
і планованого обсягу товарної продукції із собівартості звітного року
обчислюється прибуток майбутнього року з урахуванням впливу од-
ного фактора — зміни обсягу порівняльної товарної продукції.
Оскільки плановий рівень рентабельності відрізняється від базо-
вого в результаті зміни собівартості, цін, асортименту, сортності, то
на наступному етапі планування визначається вплив цих факторів на
плановий прибуток. Для остаточного розрахунку планового прибут-
ку від реалізації продукції враховується прибуток по залишках гото-
вої продукції і товарів, відвантажених на початок і кінець планова-
ного року.
На розмір планового прибутку впливає також зміна цін у плано-
ваному році. Якщо ціни падають чи зростають, то передбачуваний
відсоток зниження чи збільшення варто обчислити від обсягу відпо-
відної продукції. Отримана сума від зниження чи збільшення цін
вплине на зменшення чи збільшення планованого прибутку.
Необхідно наголосити, що при прямому методі плановий прибу-
ток визначається як загальна сума без виявлення конкретних причин,
що впливають на її величину, а при аналітичному методі виявляються
і позитивні, і негативні фактори, що впливають на прибуток. На-
181
самперед, значно знижує плановий прибуток підвищення собівар-
тості, що можна пояснити ростом цін на споживані товарно-матері-
альні цінності, підвищенням оплати праці у зв’язку зі збільшенням
мінімального розміру оплати праці. Прибуток трохи збільшується у
зв’язку зі зміною асортименту виробленої продукції убік підвищен-
ня питомої ваги найрентабельнішої продукції. Значне зростання при-
бутку планується через передбачуване збільшення цін на реалізова-
ну продукцію, що обумовлено інфляційними процесами. Тому, незва-
жаючи на зростання прибутку внаслідок росту цін, не можна
розглядати цей фактор як позитивний.
Крім зазначених причин, що впливають на плановий прибуток,
у її складі враховані суми прибутку по порівняльній товарній про-
дукції, виходячи з базової рентабельності, а також по непорів-
няльній товарній продукції, виробленій у майбутньому році. Вра-
ховується також прибуток у залишках готової продукції на складі
й у товарах, відвантажених на початок і кінець наступного року.
Крім прибутку від реалізації товарної продукції у складі валового
прибутку, як вже зазначалося, враховується прибуток від реалізації
іншої продукції і послуг нетоварного характеру, прибуток від реа-
лізації основних фондів і іншого майна, а також позареалізаційні
доходи і витрати.
Прибуток від іншої реалізації (продукції і послуг підсобного
сільського господарства, автогосподарств, послуг непромислового
характеру — для капітального будівництва, капітального ремонту
тощо) планується методом прямого обліку. Лише за незначної част-
ки цієї продукції (послуг) прибуток від реалізації визначається вихо-
дячи з запланованого її обсягу в майбутньому році і рентабельності
минулого року.
Результат від іншої реалізації може бути як позитивним, так і не-
гативним.
Прибуток (збиток) від традиційних статей позареалізаційних до-
ходів і витрат (штрафи, пеня, недотримки й ін.) визначається, як пра-
вило, на основі досвіду попередніх років. Що стосується таких ста-
тей, як доходи від участі на паях в діяльності інших підприємств, від
здачі майна в оренду, а також дивіденди, відсотки за акціями, обліга-
ціями й іншими цінними паперами, що належать підприємству, то
вони плануються в залежності від прогнозів розвитку підприємниць-
кої діяльності конкретного суб’єкта господарювання.
182
Укрупнений підхід до максимізації прибутку. Обчислення оптималь-
ного розміру прибутку стає найважливішим елементом планування
підприємницької діяльності на сучасному етапі господарювання. Для
прогнозування максимально можливого прибутку в наступному році
доцільно, виходячи з зарубіжного досвіду, порівняти виторг від реа-
лізації продукції з загальною сумою витрат, що поділяються на
змінні, постійні і змішані.
До змінних витрат належать витрати на сировину, матеріали,
електроенергію, транспорт тощо. Ці витрати змінюються пропорцій-
но зміні обсягу виробництва.
Постійні витрати — це такі, що не змінюються в залежності від
росту чи скорочення обсягу виробництва. До них належать аморти-
заційні відрахування, сплата відсотків за кредит, орендна плата, оп-
лата праці управлінського персоналу, адміністративні витрати тощо.
Змішані витрати включають як змінні, так і постійні витрати. Та-
кими, приміром, є поштово-телеграфні витрати, проведення поточ-
ного ремонту обладнання та ін.
У зв’язку з невеликою питомою вагою змішаних витрат зосереди-
мо увагу на змінних і постійних витратах і спробуємо виявити вплив
їх зміни на розмір прибутку. Справа в тім, що приріст прибутку за-
лежить від відносного зменшення змінних чи постійних витрат.
Наведене нижче дасть змогу визначити так званий “ефект вироб-
ничого важеля” (термін, узятий із західної практики підприємниц-
тва). “Ефектом виробничого важеля” називають таке явище, коли
зі зміною виторгу від реалізації продукції відбувається інтенсивні-
ша зміна прибутку в той чи інший бік.
Очевидно, що в міру зростання постійних витрат за інших рівних
умов темпи приросту прибутку скорочуються.
Показник “ефекту виробничого важеля” має важливе практичне
значення. Якщо виторг від реалізації продукції зростає, скажімо, на
4 %, то, користаючись показником “ефекту виробничого важеля”
(який, скажімо, дорівнює 1,5), можна заздалегідь визначити, що при-
буток збільшиться на 6 % (4 % × 1,5).
У випадку зниження виторгу від реалізації продукції на 8 % при-
буток зменшиться на 12 % (8 % × 1,5).
Виходячи з “ефекту виробничого важеля”, можна зробити вис-
новок: чим більша питома вага постійних витрат і відповідно мен-
ша питома вага змінних витрат при незмінній сумі виторгу від реа-
183
лізації продукції, і тим сильніший цей ефект. Однак це не означає,
що можна безконтрольно збільшувати постійні витрати, позаяк при
цьому скоротиться виторг від реалізації продукції, втрати прибут-
ку будуть великі.
Отже, наведені приклади максимізації прибутку шляхом зміни
частки змінних і постійних витрат відкривають можливість підпри-
ємцям планувати па перспективу розміри приросту прибутку в за-
лежності від господарських успіхів у виробництві конкурентоспро-
можної продукції і завчасно вживати відповідних заходів щодо
зміни в той чи інший бік величини змінних і постійних витрат. Орі-
єнтовні розрахунки прибутку важливі не тільки для самих під-
приємств і організацій, що виробляють і реалізують продукцію (по-
слуги), але і для акціонерів, інвесторів, постачальників, кредиторів,
банків, пов’язаних з діяльністю конкретного підприємця, що беруть
участь своїми засобами у формуванні його статутного капіталу.
Тому планування оптимального розміру прибутку в сучасних еко-
номічних умовах є найважливішим чинником успішної діяльності
підприємств і організацій.
Розподіл і використання прибутку є важливим господарським
процесом, що забезпечує як покриття потреб організацій, так і фор-
мування доходів держави. Механізм розподілу прибутку повинен
бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню
ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм гос-
подарювання.
У залежності від об’єктивних умов суспільного виробництва на
різних етапах розвитку української економіки система розподілу
прибутку змінювалася й удосконалювалася. Однією з найважливі-
ших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відно-
сини, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки
прибутку, акумульованої у доходах бюджету і тієї, що залишається
в розпорядженні суб’єктів господарювання. З розвитком привати-
зації й акціонування організації мають право використовувати от-
риманий прибуток за своїм розсудом, крім тієї її частини, що підля-
гає обов’язковим відрахуванням, оподатковуванню й іншим на-
прямкам відповідно до законодавства.
Таким чином, виникає потреба у чіткій системі розподілу при-
бутку, насамперед, на стадії, що передує утворенню чистого прибут-
ку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств
і організацій.
184
Економічно обґрунтована система розподілу прибутку в першу
чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов’язань перед
державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні і соці-
альні потреби підприємств і організацій.
Валовий прибуток зменшується на суму: платежів за користуван-
ня природними ресурсами (так званих рентних платежів); доходів
від пайової участі в діяльності інших організацій, що перебувають
в межах держави; дивідендів і відсотків, отриманих за акціями, об-
лігаціями й іншими цінними паперами, що належать конкретній
організації; доходів від здачі в оренду й від інших видів викорис-
тання майна.
З валового прибутку робляться відрахування в резервні чи інші
аналогічні фонди, за винятком суми прибутку, для якої встановлені
податкові пільги.
Валовий прибуток, що залишився після цих корегувань, є об’єктом
оподатковування й має назву оподатковуваний прибуток. Після спла-
ти податку залишається так званий чистий прибуток. Цей прибуток
перебуває в повному розпорядженні організації і використовується
нею самостійно.
З валового прибутку вилучаються доходи від здачі в оренду й
інших видів використання майна, а також прибуток від посередниць-
ких операцій і угод, розрахунок податку за якими здійснюється в
іншому порядку. При цьому варто врахувати, що до посередницької
діяльності не відноситься робота заготівельних, постачальницько-
збутових, торгових організацій (крім комісійної діяльності), а також
страхова діяльність, банківські операції й угоди, виробництво і реа-
лізація сільськогосподарської продукції.
У процесі подальшого розподілу частина валового прибутку
відраховується в резервний чи інші аналогічні йому фонди. Ці фон-
ди створюються на підприємствах виходячи відповідно до чинного
законодавства.
Сплативши в бюджет відповідний податок із прибутку (за винят-
ком податкових пільг), організація одержує у своє розпорядження так
званий чистий прибуток. Цей прибуток використовується нею само-
стійно і направляється на подальший розвиток підприємницької
діяльності. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні
напрямки використання власного прибутку. Розвиток конкуренції
викликає необхідність розширення виробництва, його удосконалю-
185
вання, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових ко-
лективів.
Відповідно до цього в міру надходження чистий прибуток органі-
зації спрямовується на фінансування НІОКР, а також робіт зі ство-
рення, освоєння і впровадження нової техніки, на удосконалення тех-
нології й організації виробництва; на модернізацію устаткування,
поліпшення якості продукції; технічне переозброєння, реконструкцію
діючого виробництва. Чистий прибуток є джерелом поповнення влас-
них оборотних коштів. Крім прямого спрямування на виробничі по-
треби чистий прибуток є джерелом сплати відсотків за кредитами,
отриманими для поповнення недостатніх власних оборотних коштів,
на придбання основних засобів, а також відсотків за простроченими
і відстроченими кредитами. Поряд з фінансуванням виробничого роз-
витку прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, на-
правляється на задоволення споживчих і соціальних потреб.
Забезпечуючи виробничі, матеріальні і соціальні потреби за раху-
нок чистого прибутку, організація повинна прагнути до встановлення
оптимального співвідношення між фондом нагромадження і спожи-
вання, щоб враховувати умови ринкової кон’юнктури і разом з тим
стимулювати і заохочувати результати праці своїх працівників.
Прибуток, що залишається в розпорядженні організації, служить
джерелом фінансування не тільки виробничого і соціального розвит-
ку, а також матеріального заохочення, але й у випадках порушення
чинного законодавства — сплати різних штрафів і санкцій. Так, з
чистого прибутку сплачуються штрафи при недотриманні вимог з
охорони навколишнього середовища від забруднення, недотриман-
ня санітарних норм і правил. При завищенні регульованих цін на про-
дукцію (роботи, послуги) з чистого прибутку стягується незаконно
отриманий прибуток.
