Додатковий випуск акції може бути здійснений лише після затвер-
дження загальними зборами підсумків попередньої емісії, внесення у
статутний капітал змін, обумовлених фактичною реалізацією раніше
випущених акцій і погашенням нереалізованих акцій. При додатко-
вому випуску акцій акціонери — власники голосуючих акцій — ма-
ють переважне право на їх придбання. Кількість додаткові акції, що
випускається, не повинна перевищувати число акцій, передбачених
у статуті товариства.
Статутний капітал АТ може бути збільшений не тільки шляхом
додаткової емісії акцій, але і шляхом зміни номінальної вартості
акцій. У цьому випадку в рівній пропорції змінюються всі категорії
і серії акцій, випущених АТ, а також зобов’язання по опціонах і кон-
вертованих облігаціях, випущених до ухвалення рішення про
збільшення статутного капіталу.
216
Збільшення статутного капіталу може відбуватися в результаті
обміну конвертованих облігацій на акції, повернення акцій, що
містяться в дочірніх товариствах, повернення частини акцій з резер-
вного фонду, а також у результаті переоцінки основних фондів шля-
хом додаткового випуску акцій або шляхом збільшення номіналь-
ної вартості випущених акцій.
Зменшення статутного капіталу АТ здійснюється шляхом зни-
ження номінальної вартості акцій чи викупу частини акцій з метою
скорочення їх загальної кількості. Можливість зменшення статут-
ного капіталу шляхом придбання і погашення частини акцій повин-
на бути передбачена у статуті товариства. Однак статутний капітал
не може бути зменшений до розміру нижче законом установленого
мінімального статутного капіталу. Погашені можуть бути тільки ті
акції, що перебувають на балансі АТ включаючи акції, придбані з
цією метою в акціонерів.
Зменшення статутного капіталу АТ може бути зроблене шляхом
не тільки викупу власних акцій, але і за рахунок виключення акці-
онерів і повернення їм внесків, шляхом скорочення суми підписки
до фактично оплаченої вартості акцій. Зменшується статутний ка-
пітал і при передачі акцій дочірнім товариствам, а також при спря-
муванні частини акцій в резервний фонд.
Зменшення статутного капіталу АТ можливе тільки після по-
відомлення всіх кредиторів товариства. Повідомляють кредиторів
письмово в термін не пізніше 30 днів з моменту ухвалення рішення
загальними зборами. Кредитори мають право зажадати достроко-
вого припинення чи виконання зобов’язань, а також відшкодуван-
ня збитків від зменшення статутного капіталу.
Найважливішим елементом і показником фінансової діяльності
АТ є прибуток. Прибуток АТ утвориться, так само як на підприє-
мствах інших форм власності, у вигляді різниці між виторгом від ре-
алізації продукції (робіт, послуг), за винятком відповідних податків,
і витратами на виробництво цієї продукції (робіт послуг).
Якщо витрати перевищують суму виторгу, товариство має збит-
ки. Порядок використання прибутку, що не підлягає розподілу між
акціонерами, обумовлюється статутом товариства. Після сплати по-
датку на прибуток і інші обов’язкові платежі залишається чистий
прибуток, що надходить у повне розпорядження АТ.
Розподіл чистого прибутку і показники фінансового стану АТ.
Рада директорів вирішує питання про розподіл чистого прибутку.
217
Частина цього прибутку може спрямовуватися на виробничий і
соціальний розвиток товариства. Визначається частка прибутку на
виплату відсотків за облігаціями. Здійснюється відрахування в ре-
зервний і спеціальний фонди. Розраховуються можливі виплати
службовцям АТ у вигляді грошових винагород чи акцій відповідно
до певного відсотка, передбаченого статутом. Чистий прибуток, що
залишився, спрямовується на виплату дивідендів акціонерам.
Рада директорів, виходячи з фінансового стану товариства, кон-
курентоспроможності його продукції і перспектив розвитку, приймає
рішення про конкретне співвідношення розмірів чистого прибутку,
що розподіляється по зазначених напрямках. Не виключено, що в
окремі періоди прибуток не буде направлятися на виплату дивідендів
акціонерам, а в більшому розмірі піде на виробничий і соціальний
розвиток трудового колективу чи інші цілі.
Акції товариства, що перебувають на його балансі, не врахову-
ються при розподілі прибутку між акціонерами.
Одним з показників, що характеризують фінансовий стан АТ, що
визначає, у свою чергу, процес розподілу прибутку, є частка прибут-
ку, розрахована на одну акцію.
Розмір чистого прибутку, що припадає на одну акцію, дозволяє ре-
ально оцінити ефективність діяльності АТ, його фінансове станови-
ще. Розраховується такий показник за формулою
п
п
А Ч
Н
= ,
де Ап — прибуток, розрахований на одну акцію; Чп — чистий при-
буток товариства; Н — кількість випущених акцій.
Підвищення цього показника свідчить про успішну діяльність
АТ, що гарантує високі дивіденди і збільшення фактичної вартості
акції. Зниження прибутку, що припадає на одну акцію, дає підста-
ви зробити висновок про неблагополуччя у використанні акціонер-
ного капіталу і зумовлює необхідність детального аналізу діяльності
АТ.
Про ступінь віддачі акціонерного капіталу можна судити стосов-
но його чистого прибутку
О Чп
К
= ,
де О — віддача акціонерного капіталу; К — акціонерний капітал.
218
Показник віддачі акціонерного капіталу характеризує інтен-
сивність його використання і, отже, збільшення чи зменшення при-
бутку, одержуваного від цього капіталу.
У процесі розподілу чистого прибутку АТ створюється резерв-
ний фонд, розмір якого повинен становити не менш як 15 % статут-
ного капіталу. Порядок формування і використання резервного
фонду визначається статутом АТ. Конкретні розміри щорічних
відрахувань від прибутку в резервний фонд передбачаються стату-
том, але не менш як 5 % чистого прибутку товариства.
Формування і поповнення резервного фонду відбувається шля-
хом щорічних відрахувань аж до досягнення цим фондом розміру
передбаченого статутом товариства. Резервний фонд призначений
для покриття непередбачених комерційних збитків АТ. За рахунок
резервного фонду провадиться погашення облігацій і викуп акцій
товариства при відсутності інших коштів. Використання резервно-
го фонду в інших цілях забороняється.
За рахунок чистого прибутку може бути утворений спеціальний
фонд акціонування працівників товариства. Однак це має бути пе-
редбачено статутом АТ. Кошти цього фонду призначені винятко-
во для викупу акцій товариства, що продаються акціонерами, і по-
дальшого розміщення їх серед своїх працівників.
Можливість створення фондів акціонування передбачена в За-
коні про АТ, виходячи з досвіду формування таких фондів у відкри-
тих акціонерних товариствах, утворених у результаті приватизації
державних і муніципальних підприємств.
10.2. ЦІННІ ПАПЕРИ
АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Акція — вид цінного паперу, що випускається АТ. Вона свідчить
про внесення певних засобів у майно АТ і засвідчує право власності
її власника на частку у статутному капіталі. Акція дає її власнику
право на одержання частини прибутку (дивіденду) від діяльності АТ
і, як правило, на участь в управлінні ним. Акції не мають визначе-
ного терміну обігу, тобто є безстроковими. Акція неподільна, але
може належати кільком особам на правах спільної власності.
Усі відомості про акції, що випускаються, вносяться у проспект
емісії, що реєструється відповідними державними органами, які пе-
219
редбачено законодавством про цінні папери. Акції, не зареєстровані
у встановленому порядку, вважаються недійсними.
Акції, придбані акціонерами, є розміщеними. Акції, випущені до-
датково, називаються оголошеними. Кількість і номінальна вартість
тих й інших, а також порядок і умови їх розміщення визначаються
статутом суспільства.
Акції, емітовані товариством, класифікуються, насамперед, на зви-
чайні і привілейовані.
Звичайні акції надають право голосу на загальних зборах акціо-
нерів (одна акція — один голос). Власники звичайних акцій беруть
участь у розподілі прибутку АТ тільки після поповнення резервів і
виплати дивідендів по привілейованих акціях. Тому виплата диві-
дендів по звичайних акціях не гарантується, позаяк залежить від
підсумків комерційної діяльності і суми отриманого прибутку.
При ліквідації товариства звичайна акція дає акціонеру право на
частину майна АТ після розрахунків із кредиторами і власниками
привілейованих акцій.
Привілейовані акції бувають кількох типів, вони дають можливість
одержувати фіксовані дивіденди.
Крім того, існують кумулятивні привілейовані акції. Це такі акції,
по яких невиплачений чи не цілком виплачений дивіденд, передба-
чений у статуті, накопичується і виплачується згодом. Такі акції кон-
вертуються у звичайні чи привілейовані акції інших типів. Існують
також привілейовані акції, що погашаються (відкликаються), при-
вілейовані акції з фондом погашення, що голосують і ті, що не голо-
сують тощо. Кількість і номінальна вартість емітованих акцій кож-
ного з цих типів, як розміщених, так і оголошених, визначається ста-
тутом АТ.
Привілейовані акції не дають права голосу на загальних зборах
акціонерів (якщо інше не встановлено Законом про АТ чи статутом
товариства для конкретного типу привілейованих акцій). Проте,
власники привілейованих акцій мають переваги перед власниками
звичайних акцій при розподілі прибутку і майна у випадку ліквідації
товариства. Вони мають фіксований дивіденд, розмір якого визна-
чається при їх випуску. Розрахунки з власниками привілейованих
акцій провадяться в першу чергу, до розрахунків із власниками зви-
чайних акцій. Характерно, що відповідно до Закону про АТ заснов-
ники товариства можуть розширити права акціонерів — власників
привілейованих акцій, тому що для різних типів привілейованих акцій
220
встановлюється різний обсяг прав, різна черговість виплати диві-
дендів і ліквідаційної вартості.
Власники деяких типів привілейованих акцій (приміром, кумуля-
тивних) одержали право брати участь у загальних зборах акціонерів
із правом голосу. Однак це право має тимчасовий характер, тобто
припиняється з моменту виконання товариством своїх зобов’язань у
виплаті дивідендів. Поряд з цим власники визначеного типу привіле-
йованих акцій мають постійне право голосу під час обговорення за-
гальними зборами акціонерів окремих правових питань АТ. Що ж
стосується питань реорганізації і ліквідації товариства, то при їх ви-
рішенні на загальних зборах акціонерів беруть участь із правом го-
лосу усі власники привілейованих акцій. При цьому слід врахувати,
що привілейовані акції звичайно випускаються з невеликим номі-
налом для залучення дрібних вкладників, тому при вирішенні важ-
ливих питань діяльності АТ і управління його майном пріоритет за-
лишається за великими інвесторами, що володіють великими паке-
тами звичайних акцій.
Акції можуть бути іменними і на пред’явника. Відповідно до чин-
ного законодавства акціонерні товариства мають право випускати
тільки іменні акції. Власники таких акцій реєструються в спеціаль-
ному реєстрі.
Акція на пред’явника означає вільну купівлю-продаж її по обо-
пільній згоді сторін без якої-небудь реєстрації. Незважаючи на спро-
щений процес обертання таких акцій, вони не одержали поширен-
ня у зв’язку з істотними труднощами в управлінні власністю АТ при
їх використанні. Наявність неконтрольованого процесу руху акціо-
нерного капіталу при відсутності обов’язкової реєстрації угод
купівлі-продажу акцій на пред’явника може спричинити вкрай не-
гативні наслідки.
Розрізняють кілька видів вартості акції: номінальну, емісійну і
ринкову.
Номінальна вартість акції вказується на бланку акції і визна-
чається шляхом розподілу суми статутного капіталу АТ на кількість
акцій, що випускаються.
По номінальній вартості засновники оплачують акції товариства
при його заснуванні. Номінальна вартість акції є основою для виз-
начення емісійної і ринкової вартості, а також числення дивіденду.
По номінальній вартості акції визначається доля акціонера при вип-
латі йому коштів у випадку ліквідації АТ.
221
Ціна, по якій емітент продає акцію інвестору, визначає її емісій-
ну вартість. Емісійна вартість може збігатися чи відхилятися від но-
мінальної вартості в той чи інший бік.
Ціна, за якою акція реалізується на фондовій біржі і на позабір-
жовому ринку, визначає її ринкову вартість. Ринкова вартість за-
лежить від співвідношення попиту та пропозиції, що, у свою чергу,
обумовлюється багатьма факторами: впливом реклами, біржовою
кон’юнктурою, а насамперед розміром одержуваного по акції ди-
віденду і рівнем банківського відсотка. При цьому, чим вище розмір
дивіденду, тим більше ринкова вартість акції, і навпаки, чим вище
рівень банківського відсотка, тим нижче ринкова вартість акції.
Для того, щоб визначити курс акції, необхідно ринкову вартість
акції розрахувати на 100 грошових одиниць номінальної вартості.
Про відносну висоту курсу можна судити по відношенню ринко-
вої ціни акції до суми прибутку, що припадає на одну акцію. Цю ве-
личину називають коефіцієнтом “курс/прибуток”. Підвищення чи
падіння цього коефіцієнта на фондовому ринку свідчать про подо-
рожчання чи падіння вартості акції внаслідок змін в економіці, біржо-
вої активності, дисконтних ставок банків і багатьох інших факторів.
Сертифікат акції — це цінний папір, що свідчить про володіння
конкретною особою визначеною кількостю акцій. Акції, як правило,
не зберігаються на руках у акціонерів. Замість акцій власники одер-
жують один чи кілька сертифікатів акції — документів, що підтвер-
джують їхнє право власності. Один сертифікат видається безкоштов-
но на повністю оплачені акції, що належать акціонеру в момент ство-
рення АТ. Інші сертифікати можуть видаватися акціонеру на його
прохання за плату, обумовлену радою директорів.
Перехід права власності на акції при передачі сертифіката вва-
жається завершеним, якщо здійснена реєстрація у встановленому по-
рядку. Сертифікат акції має такі реквізити: найменування докумен-
та, найменування і місце розташування товариства, категорія (серія)
акцій, власність на які засвідчує цей сертифікат, і пов’язані з цим пра-
ва й обмеження, номінальна вартість однієї акції цієї категорії,
кількість і номери акцій, власність на які засвідчує сертифікат, і їх
загальна номінальна вартість, найменування (ім’я) і місцезнаходжен-
ня (місце проживання) акціонера, ставка дивіденду (при фіксовано-
му дивіденді), підписи двох відповідальних осіб товариства, печатку
товариства. При відсутності одного з перерахованих реквізитів сер-
тифікати акції є недійсними.
222
Дивіденд — дохід по акціях, виплачуваний за рахунок частини
чистого прибутку АТ, що розподіляється між його акціонерами, у
розрахунку на одну акцію. Дивіденд може бути виражений в абсо-
лютній сумі й у вигляді коефіцієнта. Коефіцієнт, чи процентна став-
ка дивіденду, визначається як відношення дивідендного доходу у
грошовому вираженні до номінальної вартості акції. Процентна
ставка дивіденду визначає прибутковість акції. Дивіденди можуть
бути виплачені не тільки у грошовій формі, але й оплачені іншими
товарно-матеріальними цінностями у випадках, передбачених ста-
тутом товариства.
Дивіденди по розміщених акціях можуть виплачуватися відпові-
дно до рішення акціонерів і статутом АТ щокварталу, раз у півріччя
чи раз у рік. Джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток за по-
точний рік. Проміжні дивіденди виплачуються за рішенням ради ди-
ректорів товариства, а розмір і форма виплати річних дивідендів виз-
начаються рішенням загальних зборів акціонерів. При цьому обсяг
річних дивідендів не може бути менше розміру виплачених проміжних
дивідендів і більше суми дивідендів, рекомендованої радою дирек-
торів.
Порядок виплати дивідендів залежить від виду акції. Насамперед,
дивіденди виплачуються за привілейованими акціями. По привіле-
йованих акціях визначених типів дивіденди можуть виплачуватися за
рахунок спеціально створюваних з чистого прибутку фондів.
Характерно, що Законом про АТ передбачене право загальних
зборів акціонерів приймати рішення про невиплату дивідендів за виз-
наченими категоріями акцій і більш того — про неповну виплату ди-
відендів за привілейованими акціями навіть при наявності вільного
залишку чистого прибутку. Таке рішення може бути цілком право-
мірним у зв’язку з напрямком засобів на інвестиції й інші цілі, позв’я-
зані з розвитком підприємницької діяльності товариства.
Дивіденди виплачуються за типами привілейованих акцій у поряд-
ку зменшення пільгових прав за цими акціями. Нарешті, виплачують-
ся дивіденди за привілейованими акціями без фіксованого у статуті
розміру дивіденду.
Після повної виплати передбачених товариством дивідендів за
всіма типами привілейованих акцій виплачуються дивіденди за зви-
чайними акціями. За звичайними акціями дивіденди можуть не вип-
лачуватися у випадку фінансових труднощів, при одержанні недо-
статньої суми прибутку, а також, як зазначено вище, у зв’язку з на-
223
прямком коштів на розвиток господарської діяльності. Фактична
сума дивідендів за рік оголошується загальними зборами акціонерів
за пропозицією ради директорів. За акціями, що не були випущені в
обіг чи містяться на балансі АТ, дивіденди не виплачуються. Диві-
денди не виплачуються так само до повного виконання товариством
умови обов’язкового викупу акцій у своїх акціонерів.
Законом про АТ відповідно до Цивільного кодексу передбачено,
що виплата дивідендів може здійснюватися після повної оплати ста-
тутного капіталу товариства і за умови, що вартість чистих активів
АТ після виплати дивідендів повинна бути більша за розмір статут-
ного капіталу і резервного фонду.
Дивіденди не виплачуються, якщо були виявлені ознаки неспро-
можності (банкрутства) товариства чи такі ознаки можуть з’явитися
в результаті виплати дивідендів.
Крім акцій АТ можуть випускати облігації. Облігаційна позика —
це форма випуску облігацій акціонерним товариством на визначених,
заздалегідь обговорених правових умовах.
Шляхом випуску облігаційних позик АТ залучає в оборот пози-
ковий капітал. Порядок і умови випуску облігаційних позик визна-
чаються загальними зборами акціонерів. Випуск облігаційної пози-
ки провадиться за рішенням ради директорів, якщо інше не передба-
чено статутом АТ.
Товариство вправі випускати облігаційні позики без поручитель-
ства і з поручительством. В останньому випадку обумовлюється
розмір майна, на яке власники облігацій мають права заставоутри-
мувача чи зобов’язання поручителя (гаранта) цієї облігаційної пози-
ки.
Облігаційні позики без поручництва чи гарантії третіх осіб можуть
бути випущені не раніше, ніж через два роки після успішної діяльності
АТ. Загальна сума облігаційної позики не повинна перевищувати
розмір статутного капіталу АТ чи суму забезпечення, наданого то-
вариству третіми особами.
Облігація — це цінний папір, що представляє собою боргове зо-
бов’язання акціонерного товариства сплатити власнику облігації у
встановлений термін номінальну вартість чи номінальну вартість з
відсотками. Облігації випускаються після повної оплати статутного
капіталу. Власники облігацій на відміну від власників акцій не є влас-
никами акціонерного товариства, а стають його кредиторами.
224
Проте, власники облігації мають певні переваги перед акціонера-
ми. Виплата відсотків за облігаціями провадиться не рідше одного
разу в рік незалежно від розміру прибутку і фінансового стану това-
риства, тобто до нарахування і виплати дивідендів за акціями. При
ліквідації АТ власники облігацій мають переважне право у порівнянні
з акціонерами на активи товариства.
Товариство має право випускати облігації трьох типів: забезпе-
чені заставою майна; під забезпечення, надане третіми особами; без
забезпечення.
Облігації за бажанням власників можуть бути погашені достро-
ково, але не раніше терміну дострокового погашення, обумовленого
ухвалою про випуск облігацій.
З огляду на те, що акції й облігації є цінними паперами АТ, пе-
редбачена можливість випуску конвертованих облігацій, що за рішен-
ням загальних зборів за певних умов можуть обмінюватися на акції.
Однак облігації, конвертовані в акції, не можуть бути розміщені то-
вариством, якщо кількість оголошених акцій менша за кількість акцій
цих типів, право на придбання яких мають ці облігації.
Попри важливу роль облігацій як додаткової можливості залу-
чення коштів для розширення акціонерної діяльності, обертання об-
лігацій на українському ринку цінних паперів дотепер не набуло
належного розмаху.
Облігації можуть бути іменними і на пред’явника. Власники імен-
них облігацій реєструються товариством у спеціальному реєстрі. У
зв’язку з цим власник іменної облігації зобов’язаний вчасно спові-
щати товариство про зміну відомостей, занесених до реєстру. Рек-
візитами іменної облігації є номер облігації, номінальна вартість,
розмір процентної ставки й ім’я власника. При втраті іменної об-
лігації права власника поновлюються за певну плату.
Облігації на пред’явника називають купонними, тому що власник
такої облігації може одержати відсотки, пред’явивши купон, прикла-
дений до облігації. АТ, що емітує облігації на пред’явника, не веде
облік їх власників. Облігації на пред’явника мають наступні реквізи-
ти: назва товариства емітента, загальна сума позики, умови і поря-
док виплати відсотків. При втраті облігації на пред’явника права
власника поновлюються в судовому порядку.
Сертифікат облігації — це цінний папір, що засвідчує кількість і
вид приналежних власнику іменних облігацій. Якщо сертифікат
свідчить про право володіння однією облігацією, він може іменува-
225
