Статистика
Онлайн всього: 2 Гостей: 2 Користувачів: 0
|
 |
Бібліотека - Економіка - Наука й економіка |
|
Пошук по сайту
Пошук по сайту |
Головна » Бібліотека - Економіка - Наука й економіка
м. Коростень 30,0 3,6 12,0
м. Нов. Волинський 91,0 143,0 -
Андрушівський 381,0 455,0 -
Бердичівський 720,0 1156,0 661,0
Ємільчинський 8,0 59,0 1,8
Нов.Волинський 2171,0 722,0 116,0
Попільнянський 636,6 829,0 1726,7
Ружинський 8,0 456,1
Червоноармійський - - 2,1
Черняхівський 22,0 6,2 -
Разом 4067,6 3829,9 2519,6
Джерело: розраховано за даними Головного управління статистики у Житомирській області
Висновки: у вітчизняному птахівництві розпочався широкомасштабний процес,
спрямований на підвищення ефективності галузі з метою забезпечення якісною продукцією
внутрішнього ринку і створення умов виходу на зовнішні ринки. Найважливішою
передумовою цього процесу стають інновації, основою яких мають стати модернізаційні
технології на вітчизняній науково-технічній базі, відповідна селекційно-племінна робота та
повноцінна годівля. Для створення виробництва інноваційного продукту необхідне
відповідне фінансове забезпечення. Низький рівень фінансування інноваційних процесів
птахо підприємств істотно гальмує перехід даної галузі на європейський рівень.
Список використаних джерел
1. Кошич І. Ефективні методи селекції м'ясних курей // Ефективне птахівництво.
2007. - №10 (34). – С. 32.
2. Сучасні напрями розвитку промислового птахівництва в Україні // Ефективне
птахівництво. – 2006. - №11(23). – С. 6-7.
3. Усе про м'ясо: від курки до корови // Агро Перспектива. – 2006. - № 5 (77). - С. 19-
20.
4. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні полісся і західного регіону
України / Редкол. І М.В. Зубець (голова редакційної колегії) та ін. – К.: Урожай. – 2004 – 560
с.
5. Катеринич О.О., Бондаренко Ю.В. Нові м'ясо-молочні популяції курей для
фермерських господарств // Пропозиція. – 2002. - № 5. – С. 78.
6. Ярошенко Ф.О. Підвищення ефективності галузі птахівництва на базі інновацій //
Економіка АПК. – 2003. - №11. – С. 16-19.
7. Івко І. Проблеми та перспективи технологічного переоснащення птахівництва. //
Тваринництво України. - 2001. - №4. - С. 23-27.
8. Сучасні напрями розвитку промислового птахівництва в Україні. // Ефективне
птахівництво. – 2005. - №11 (23). - С. 6-7.
333
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
УДК 658.012
Т. І. ТОПІШКО
ПРОБЛЕМИ ВІДНОВЛЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ АПК
НА ІННОВАЦІЙНІЙ ОСНОВІ
Аналізується стан АПК напередодні вступу до СОТ. Виявлено причини низької
матеріально-технічної забезпеченості сільськогосподарських підприємств та
можливості оновлення основного капіталу на інноваційній основі із застосуванням
лізингу.
Актуальність проблеми. У сільському господарстві, одній з найважливіших галузей
народного господарства, склалися катастрофічні умови господарювання. Це пов‘язано із
незадовільним фінансовим становищем аграрних підприємств, відсутністю обігових коштів,
складною ситуацією із забезпеченням технікою та запасними частинами, паливо-
мастильними матеріалами, кормами, добривами та посадковим матеріалом. Технічна база є
зношеною, морально та фізично застарілою. Забезпеченість аграріїв основними видами
техніки складає половину, а по деяких видах навіть третину від загальної потреби.
Недостатнім та невчасним є бюджетне фінансування галузі. Банківські кредити є, переважно,
недоступними.
Аналіз останніх наукових досліджень. Шляхи виходу із важкої ситуації в АПК,
вирішення проблеми оновлення основного капіталу аграрних підприємств досліджуються у
працях Колотухи С., Мармуль Л.О., Саблука П.Т., Ситника В.П., Шпичака О.М. та інших
вчених. Проте потребують додаткового дослідження та розробки такі проблеми як
удосконалення механізму фінансування процесу оновлення основних засобів на інноваційній
основі, втілення досягнень НТП у сільському господарстві, встановлення паритету цін,
забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств та престижності
хліборобської праці.
Метою статті є аналіз причин кризової ситуації в АПК та пошук шляхів відновлення
матеріально-технічної бази галузі на інноваційній основі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Забезпеченість України природними,
земельними та висококваліфікованими трудовими ресурсами була і залишається на високому
рівні. У порівнянні з США, Японією, Німеччиною, Францією, Англією та Канадою наша
держава знаходиться за рівнем володіння сільськогосподарськими угіддями на третьому
місці у світі, за трудовими ресурсами та науковим потенціалом – відповідно, на четвертому
та третьому місцях. Однак неефективне їх використання відсуває Україну далеко від
розвинутих країн. Так, у порівнянні з Францією ми відстаємо: за рівнем використання
сільськогосподарських угідь – у 10-12 разів, трудових ресурсів – у 7-15 разів, основного
капіталу – у 2-3 рази, наукового потенціалу – понад 20 разів [1].
У сучасних умовах для успішної господарської діяльності вже недостатньо володіти
чинниками виробництва. Визначальними факторами стають такі, як: економічна діяльність,
урядова ефективність, бізнесова активність та розвинута інфраструктура, високий рівень
мотивації. Розпочате на початку 90-х років ринкове реформування АПК призвело до
затяжної кризи. Про це наглядно свідчить динаміка поголів‘я худоби та стан матеріально-
технічної бази сільського господарства. За офіційними статистичними даними поголів‘я
великої рогатої худоби за 1990-2006 рр. скоротилося майже у 4 рази: з 24 623 до 6 175 тис.
голів [2, с. 172]. Аналогічна ситуація із поголів‘ям корів, свиней, овець, кіз, коней та птиці.
Лише у 2004-2006 рр. намітилася нестійка тенденція до збільшення поголів‘я свиней та
птиці. У 2007 р. поголів‘я ВРХ зменшилося ще на 8% (до 5,68 млн. голів), свиней — на 9,8%
(до 7,23 млн. голів), овець і кіз — на 3,7% (до 1,68 млн. голів), птиці всіх видів — зросло на
1% (до 168 млн. голів).
Незважаючи на катастрофічний стан сільгоспвиробників та проголошений державою
334
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
пріорететний розвиток аграрної сфери, у січні-вересні 2007 р. лише 0,3% капітальних
інвестицій було спрямовано на формування основного стада. Натомість потоки інвестицій в
основний капітал були скеровані у промисловість (38,2%), операції з нерухомим майном
(19,1%), транспорт та зв‘язок (17,0%). Невтішна ситуація й з матеріально-технічним
забезпеченням аграріїв (табл. 1).
Таблиця 1
Парк тракторів, зернозбиральних комбайнів та вантажних автомобілів
(на кінець року; тис. шт.)1
Роки Трактори Зернозбиральні
комбайни
Вантажні автомобілі
1990 495 107 296
1995 469 91 278
2000 319 65 227
2001 296 61 209
2002 274 57 195
2003 251 54 177
2004 230 50 160
2005 217 47 147
2006 201 44 133
1Джерело: [2, с. 145]
Як бачимо, кількість тракторів зменшилася у 2,5 рази, комбайнів – у 2,4, вантажних
автомобілів – 2,2 рази. Ступінь щорічного зносу основних засобів у десять разів перевищує
їхнє оновлення. Відбулося руйнування майстерень для обслуговування та ремонту техніки,
тваринницьких комплексів, соціальної інфраструктури. Це загрожує Україні повною
деіндустріалізацією та перетворенням її на сировинний додаток розвинутих країн, фактично
колонію.
Протягом періоду реформ сільське господарство було і продовжує бути донором для
фінансово-спекулятивних та посередницьких структур. Вимивання фінансових ресурсів
аграріїв відбувається через ціновий диспаритет. Однак ліквідувати його підвищенням цін на
сільськогосподарську продукцію неможливо Адже рівень цін на сільськогосподарську
продукцію дорівнює світовому, а то й перевищує його. У той же час рентабельність
основних видів продукції сільського господарства знижується (табл. 2).
У порівнянні з 1990 р. у 2006 р. найбільше падіння рівня рентабельності відбулося за
такими видами продукції: у рослинництві по зерну – 267,7%, насінню соняшника – 215,8%,
плодам – 50,3%, винограду – 32,1%; у тваринництві по молоку – 35,9%, м‘ясу великої рогатої
худоби – 59%, м‘ясу свиней – 29,9%, м‘ясу кіз і овець – 36,6%, яєць – 34,1%. Показники
рентабельності основних видів тваринницької галузі, крім рентабельності птиці, мають
від‘ємні значення. Для забезпечення простого відтворення показник рентабельності
виробництва повинен становити 15%, а для розширеного – 30-35%. Як видно з табл. 2, лише
займаючись вирощуванням продукції рослинництва сільськогосподарське підприємство
може хоча б втриматися «на плаву». Низька рентабельність сільськогосподарських
підприємств спричинена не лише заниженими закупівельними цінами на продукцію, але й її
високою собівартістю (табл.3). Дана ситуація пов‘язана також із зменшенням кількості
техніки та зниженням її технічної готовності. Це призводить до порушення строків
виконання сільськогосподарських робіт і збільшення втрат урожаю.
335
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
Таблиця 2
Рентабельність основних видів продукції сільського господарства у
сільськогосподарських підприємствах, %1
Вид продукції Роки
1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006
Зерно 275,1 85,6 64,8 43,3 19,3 45,8 20,1 3,1 7,4
Насіння соняшнику 236,5 170,9 52,2 68,7 77,9 64,3 45,2 24,3 20,7
Цукрові буряки 29,5 31,2 6,1 1,5 -8,6 6,2 -0,8 4,8 11,1
Овочі відкритого
грунту
27,6 12,8 -1,7 -0,8 8,9 30,9 -5,0 16,1 14,8
Картопля 27,2 34,3 14,0 11,4 24,2 33,5 -0,7 17,8 56,2
Плоди 83,8 20,3 -1,1 -1,7 6,4 19,9 8,4 12,7 33,5
Виноград 71,7 74,0 62,7 4,0 17,7 44,5 8,7 31,7 39,6
Молоко і молочні
продукти
32,2 -23,2 -69,0 -0,8 -13,8 9,9 -0,4 12,2 -3,7
М‘ясо
великої рогатої худоби 20,6 -19,8 -42,3 -21,4 -40,5 -44,3 -33,8 -25,0 -38,4
свиней 20,7 -16,7 -44,3 -7,2 -16,9 -33,0 -14,4 14,9 -9,2
овець та кіз 2,3 -31,9 -46,4 -24,9 -26,7 -37,8 -44,3 -32,1 -34,3
птиці 17,0 -18,4 -33,2 -1,7 -1,1 11,0 3,8 24,9 12,1
Яйця 27,3 36,5 10,6 25,1 14,6 18,5 15,2 23,5 -6,8
Вовна -2,4 -61,3 -75,8 -69,6 -78,9 -75,4 -74,7 -72,8 -78,1
1Джерело: [2, с. 146-147]
Таблиця 3
Структура витрат на виробництво сільськогосподарської продукції у
сільськогосподарських підприємствах у 2004-2006 рр., %1
Елементи витрат Роки
2004 2005 2006
Витрати всього 100 100 100
Витрати на оплату праці 14,0 14,4 13,7
Відрахування на соціальні заходи 0,4 1,7 1,6
Матеріальні витрати 67,5/
100
67,7/
100
68,7/
100
у т.ч. на
насіння і посадковий матеріал
13,3
10,9
11,0
корми 28,3 28,4 28,9
іншу продукцію сільського господарства
3,0
3,2
3,2
міндобрива 10,3 11,4 12,5
нафтопродукти 18,2 19,0 18,4
електроенергію 3,0 2,9 2,8
паливо 1,4 1,6 1,5
запчастини, ремонтні і будівельні матеріали
9,2
8,8
8,2
оплату послуг і робіт, виконаних сторонніми
організаціями
13,3
13,8
13,5
Амортизація основних засобів 4,7 4,9 5,2
Інші витрати 13,4 11,3 10,8
1Джерело: [2, с. 146]
336
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
В останні роки понад половину витрат на виробництво сільськогосподарської продукції
стабільно складають матеріальні витрати. У 2006 р. їх питома вага становила 68,7%.
Найбільшу частку в структурі матеріальних витрат займали витрати на корми (28,9%),
посадковий матеріал (11,0%), запчастини, ремонтні і будівельні матеріали (8,2%) і,
традиційно, нафтопродукти (18,4%). Нажаль, частка оплати праці становить лише 13,7%. У
розвинутих країнах структура витрат на виробництво продукції має інший вигляд: 60-75%
витрат складає заробітна плата з соціальними нарахуваннями та 25-40% - матеріальні
витрати. Амортизаційні витрати є занадто низькими (5,2%) і не використовуються для
акумулювання коштів, які можна було б скерувати на відтворення основного капіталу. Його
модернізація сприяла б скороченню витрат майже наполовину.
Проблеми діяльності аграрних підприємств поглиблює посилення конкуренції на
аграрному ринку у зв‘язку з поспішним вступом України до СОТ, який передбачає певні
обов‘язки, зокрема:
- відміну і не встановлення кількісних обмежень на імпорт або інших нетарифних
заходів, що не передбачені домовленостями СОТ (наприклад, відсутність заборони імпорту
м‘ясної продукції);
- скорочення експортного мита на велику рогату худобу, шкіру, зернята;
- не встановлення обов‘язкових мінімальних цін на експорт;
- відміну обмежень на вивіз зерна;
- відміну усіх субсидій експорту та імпортозаміщення;
- відміну блокування імпорту мясних продуктів, оброблених гормонами;
Україна погодилася не субсидіювати сільськогосподарський експорт. Держава
обмежить свою підтримку даної галузі сумою 3,04 млрд.грн (близько 613 млн.дол) [5]. І це у
той час, коли за оцінками науковців, для оновлення машино-тракторного парку аграріїв на
рівні технологічної потреби, необхідно щорічно купувати машини і обладнання на суму 15
млрд. грн. упродовж 10 років [3, c. 36].
|
|
|
