збагачувальних підприємствах доцільно розраховувати показники використання сировини
при її переробці, зокрема, коефіцієнт вилучення. Зазначений показник є важливим саме на
етапі матеріально-технічного постачання, бо він свідчить про те, якою якістю володіє
видобута сировина – аглоруда та чи економічно доцільно її збагачувати. Адже, якщо вміст
заліза в видобутій сировині є занизьким, тобто спостерігається виснаження родовищ,
збагачення її не дасть необхідних результатів конкурентоспроможності товарної продукції
(концентрату та агломерату) і можливою буде втрата частини ринку та, відповідно, прибутку
підприємства. Тобто зазначений коефіцієнт, можна сказати, характеризує якість сировини,
що буде підлягати обробці на підприємстві, а, отже, і якість забезпеченості гірничих
підприємств якісною сировиною. Двома останніми напрямками управління виробничими
запасами є встановлення необхідного обсягу фінансових засобів, авансованих у їх
формування та забезпечення своєчасного включення в господарський оборот надлишкових
запасів, адже завищені активи підприємства в формі надлишкових виробничих запасів
негативно впливають на фінансовий стан підприємства, завищують показники його
оборотності, знижують ділову активність підприємства.
Таким чином, можна виділити такі основні напрямки формування політики управління
виробничими запасами:
257
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
- визначення потреби в матеріалах та запасах;
- обґрунтування необхідності залучення зовнішніх джерел та розрахунок оптимального
розміру партії поставок матеріалів;
- оцінка покриття потреби в виробничих запасах, контроль за виконанням договорів;
- встановлення необхідного обсягу фінансових засобів, авансованих у формування
виробничих запасів;
- забезпечення своєчасного включення в господарський оборот надлишкових запасів.
При здійсненні управління виробничими запасами за напрямками, які були визначені,
підприємство стикається з багатьма проблемами, які потребують подальшого вирішення.
Так, не розроблено аналітичні регістри для оперативної оцінки своєчасності постачання та
реагування на збої в постачанні по кожному конкретному постачальникові в оперативному
режимі; недосконалий механізм обрахунку забезпеченості в матеріалах на складі; немає
розробленого алгоритму для оперативного реагування на зниження якості поставок та інші.
Список використаних джерел
1. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 2001. - 616 с.
2. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроекономика: Учебник / Под общей редакцией
профессора, д.э.н. А.В. Сидоровича.- М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, Издательство «ДИС»,
1997. - 416 с.
3. Положення (Стандарт) бухлалтерского обліку 9 “Запаси”.
4. Грачова Р. Оцінка запасів згідно з IAS 2 Inventories // Дт-Кт 51/2006. – С. 31-34.
5. Ротштейн Л.А. Оборотные средства в промышленности. – М.: Финансы и статистика,
1986.-95с.
6. Крушельницька О.В. Управління матеріальними ресурсами: Навч.посібник.-К.:
Кондор, 2003. – 162 с.
7. Управління ресурсами підприємства: Навч.посібник/ Ред. Ю.М. Воробйов. –К.:
Центр навчальної літератури, 2004. - 285 с.
8. Теория и практика управления материальними потоками (логистическая концепция)/
В.Е. Николайчук, В.Г. Кузнецов.- Донецк: Донецкий гос. ун-т, 1999. – 412 с.
9. Науменко К.Д. Анализ производственно-хозяйственной деятельности горных
предприятий.-М; Недра, 1982. - 255 с.
10. Стівенсон В.Дж. Управление производством: Пер. с англ.\ В.Дж. Стівенсон.- М.:
БИНОМ: Лаборатория базовых знаний, 1999. - 928 с.
11. Керімов В.Е. Управленческий учет в организациях и предприятиях потребительской
кооперации: Уч. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003. – 460 с.
12. Маркарьян Э.А. Управленческий анализ в отраслях: Учебное пособие / Э.А.
Маркарьян, С.Э. Маркарьян, Г.П. Герасименко. - М.: МарТ, 2004. - 352 с.
13. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. В.М. Семенова. – М.: Центр
экономики и маркетинга, 1998. – 312с.
14.Економічний аналіз: Навч.посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток;
за ред. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001. – 540с.
15. Лень В.С. Управлінський облік: Навчальний посібник –К.: Знання-Прес, 2003. - 287
с.
16. Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей №17-
60/29 від 31.05.93.
17. Економіка підприємства: Підручник/ За заг.ред. С.Ф. Покропівного.- Вид.3-те, без
змін – К.: КНЕУ, 2006. – 528 с., іл.
18. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства: Навч.посібник/ М.В.
Володькіна. –К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 195 с.
19. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посіб.-2-ге вид.,
випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 662 с.
258
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
20. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2002.
– 528 с.
УДК 336.01
М. Ю. ПОГОСОВА
CТРУКТУРНО-ЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ
«ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА»
У статті подано аналіз понять «небезпека», «загроза», «безпека», «економічна
безпека» та запропоновано авторське тлумачення сутності поняття «фінансова
безпека» підприємства. Здійснено всебічний аналіз праць вчених, що присвятили.
Розвиток будь-якого підприємства, що успішно функціонує в умовах ринкової
економіки, розглядається як постійний процес його взаємодії із зовнішнім середовищем.
Саме тому все більшої актуальності набуває проблема захисту інтересів суб’єкта
господарювання від негативного впливу загроз, що походять від контрагентів його
економічних відносин. В таких умовах є доцільним і необхідним формування надійної
системи захисту, і перш за все, фінансових інтересів підприємства, функції якої має
виконувати система його фінансової безпеки.
Вивченню фінансової безпеки підприємства, як самостійної системи, приділяють увагу
такі вчені, як О.І. Барановський [35], І.О.Бланк [2], Я.В. Бузанова [39], Д. Ванькович [38],
К.В. Горячева [7], Т.Ю. Загорельська [36], М.О. Кизим [23], Т.С. Клебанова [23],
В.І. Ярочкін [39] та ін. Однак певні теоретичні та практичні питання, які пов'язано із
зазначеною проблемою, залишаються дискусійними та вимагають додаткового дослідження.
З огляду на це, метою статті є уточнення основних характеристик сутності поняття
«фінансова безпека суб’єкта господарювання» на основі аналізу категоріального апарату
науки про безпеку. Не дивлячись на те, що у науковій літературі достатньо широко
висвітлюється проблема управління безпекою на мікро-, мезо- та макрорівні [3-39], ще й досі
не має єдиного підходу до визначення сутності таких основних понять її категоріального
підґрунтя як «небезпека», «загроза», «безпека» взагалі та, зокрема, «фінансова безпека».
Тому, перш за все, доцільно викласти погляд автора на розумінням поняття «небезпека».
Так, М. Сунгуровський вважає, що небезпека – це явище, чинник (сукупність
чинників), здатних завдати шкоди будь-якому суб'єкту (об'єкту) [4]. Близьким до цього є
трактування небезпеки як можливості якогось лиха, нещастя, якоїсь катастрофи, шкоди і т.
ін., або стан, коли будь кому (– чому) щось загрожує [5]. Більш ширше розглядає небезпеку
М.В. Куркін, визначаючи її як загрозу завдання комусь певної шкоди, можливість настання
якої близька до здійснення, у зв’язку з чим вона сприймається особою як небезпечне [6].
Отже, узагальнюючи наведені тлумачення, можна зробити висновок, що небезпека – це
існуюча або потенційна можливість дії загрози, вплив якої може завдати шкоди будь-якому
суб’єкту чи об’єкту. Зауважимо, що поняття «загроза» і «небезпека» є близьким за суттю,
оскільки обидва визначають причину можливості погіршення стану суб’єкта чи об’єкта. З
огляду на це, доцільно визначитися з тлумаченням загрози.
Спираючись на проведений аналіз наукової літератури щодо трактування сутності
зазначеного поняття [4, 6 – 21], варто відзначити, що загрозу зазвичай ототожнюють або з
видом, способом дестабілізуючого впливу, або ж з наслідками такого впливу. Так,
К.В. Горячева, визначаючи загрозу як одну з форм небезпеки, зауважує, що небезпека на
стадії переходу з можливості у дійсність демонструє наявну чи потенційну готовність одних
суб'єктів завдати шкоду іншим [7].
На відміну від такої точки зору, А. Качинський визначає загрозу як соціальне, природне
259
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
чи техногенне явище з прогнозованими, але неконтрольованими небажаними подіями, що
можуть статися у певний момент часу в межах даної території, спричинити смерть людей і
завдати шкоди їхньому здоров'ю, призвести до матеріальних і фінансових збитків, погіршити
стан довкілля [8].
Як нереалізовану, але реально існуючу (з певною вірогідністю) можливість нанесення
будь-якого збитку трактує поняття «загроза» А. Вінников [9], що є схожим за суттю з
вищенаведеними визначеннями. На думку автора, найбільш повним та чітким є тлумачення
М.В. Сунгуровського, який вважає, що загроза – це явище, чинник (сукупність чинників),
що здатні реально створити умови або стати причиною повної або часткової неможливості
реалізації інтересів [4].
Отже, визнавшись із поглядом автора щодо тлумачення понять «небезпека» і «загроза»,
з’ясуємо сутнісні характеристики безпосередньо самого поняття «безпека». Аналіз його
різних аспектів доцільно починати з визначення, поданого у словнику В.І. Даля [3], де воно
тлумачиться як «отсутствие опасности, сохранность, надёжность». Але значна динаміка
фінансових процесів, що спостерігається на сучасному етапі розвитку економіки України,
призводить до ускладнення досліджуваного поняття, що, у свою чергу, викликає
різноманітність підходів до трактування поняття безпеки. Вивчення тлумачень поняття
«безпека», які наведено у науковій літературі [3, 6, 8, 10 – 17, 19 – 21, 31] свідчить, що за
сутнісною ознакою безпека розглядається як певний стан, здатність до захисту та система
заходів, дій. Зазначимо, що більшість науковців трактує це поняття: як стан захищеності
будь-якого суб’єкта від впливу загроз [6, 8, 31]; як стан, при якому відсутні загрози [6, 14 –
16] та стан, що забезпечує виживання та розвиток в умовах загроз [12, 17].
Безпека, як певна характеристика системи (або її складових) з точки зору її здатності
(спроможності) до самозбереження та розвитку в умовах загроз, розглядається у роботах
[19 – 21].
Окрім цього, як вже було зазначено вище, безпеку можна тлумачити як систему
заходів, яку спрямовано на забезпечення протистояння існуючим та можливим загрозам і
небезпекам. Таку точку зору висвітлено у публікаціях А.В. Половян [10], В.Тамбовцева [11],
М.Ю. Зеленкова [12], Ю.С. Шемшумченка [13], В.Д. Бабкіна [13], В.П. Горбатенка [13], де
сутність безпеки відображається через систему заходів, що забезпечує стійке
функціонування і розвиток суб’єкту.
У роботі [20] Р.М. Дацків визначає безпеку як задоволення таких потреб, як існування,
цілісність, незалежність, спокій та розвиток, тобто передбачає сукупність певних дій, що
сприяє підтриманню безпечного стану, який характеризується реалізацією зазначених
потреб. Такої ж думки додержуються М.Ю. Зеленков [12], В. Мельник [19], А. Л. Романович
[21], А. Д. Урсул [21]. Слід відзначити, що наведені тлумачення поєднують у собі дві
сутнісні ознаки безпеки – певний стан та систему заходів або дій, що перекликаються з
точкою зору Л. Коженьовські, який пропонує розглядати безпеку у розрізі двох концепцій
[14].
Згідно першої концепції безпека – це така форма існування, яка забезпечує тривалість,
стабілізацію, вдосконалення та розвиток, тобто це певний стан, що характеризується
ознаками захищеності. У другій концепції безпека тлумачиться через загрози, що походять з
оточення або існують у самій організації та в інформації, як елемента системи взаємодії
підприємницької одиниці із зовнішнім середовищем. Отже, безпека сприймається як
здатність до захисту та система заходів протидії. Таким чином, говорячи про сутність
аналізованого поняття, зауважимо, що кожна її характеристика не є самостійною та має
розглядатися комплексно, оскільки безпечний стан може бути досягнуто тільки за умови
реалізації певної сукупності дій, результатом яких є формування здатності суб’єкта захищати
свої інтереси. Тобто, підприємство або любий інший суб’єкт знаходиться у безпеці не
стільки за умови відсутності загроз, скільки за умови спроможності протистояти їм.
Слід відзначити, що наведені трактування безпеки як стану, здатності до захисту або
сукупності заходів, є притаманними й поняттю економічної безпеки як на рівні держави, так
260
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
й на рівні окремого суб’єкту господарювання. Так, у роботі [23] економічна безпека держави
визначається як стан економіки та інститутів влади, при якому забезпечується гарантований
захист національних інтересів, соціальна спрямованість політики, достатній оборонний
потенціал навіть за несприятливих умов розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів.
Пастернак-Таранушенко Г.А. тлумачить це поняття як стан держави, за якого вона
забезпечена можливістю створення, розвитку умов для добробуту її мешканців та
перспективного розвитку в майбутньому [24]. На думку автора, це трактування є більш
вузьким, однак, у той же час, підтверджує точку зору, що держава має сприяти посиленню
безпеки кожного її суб’єкта, відгуком чого буде зміцнення її загального потенціалу. Що
стосується сутності аналізованого поняття на рівні підприємства, то заслуговує на увагу
визначення О.В. Прокопішиної, яка тлумачить економічну безпеку як такий стан суб’єкта
господарювання, при якому реально існують та суб’єктивно відчуваються можливості щодо
реалізації його життєво важливих інтересів відповідно до обраної місії [25]. Об’єднує
погляди науковців важливість ефективного використання ресурсів підприємства та існуючих
ринкових можливостей для забезпечення протидії внутрішній та зовнішній небезпеці [6, 22,
26 – 28], з чим, на думку автора, доцільно погодитися. Економічну безпеку як
характеристику системи, може бути трактовано як здатність, готовність, спроможність
певного суб’єкту захищати свою діяльність від негативного впливу зовнішнього середовища,
а також усувати різноваріантні прояви загрози [15, 29 – 32].
Важливо також підкреслити, що окрім наведених вище тлумачень, економічна безпека
розглядається сучасними вченими:
– як сукупність умов, за яких країна здатна у довгостроковому режимі задовольняти
свої інтереси і потреби, генерувати інноваційні зрушення в економіці, протистояти
зовнішнім загрозам та використовувати національні конкурентні переваги
(макроекономічний рівень) [33];
– як сукупність умов і факторів, що забезпечують стабільність економічного стану
галузей території, стійкість виробництва й соціальної ланки, підвищення рівня життя
населення, а також спроможність протистояти виникненню залежності від факторів
зовнішнього середовища (мезоекономічний рівень) [34];
– як сукупність умов і факторів, що забезпечують поступовий сталий, ефективний
розвиток економіки підприємства (організації) як у поточному періоді, так й у
довгостроковій перспективі (мікроекономічний рівень) [17].
Отже, економічну безпеку певного економічного рівня має бути досліджено не окремо,
а у взаємозв’язку з іншими елементами системи безпеки, що сприятиме урахуванню їх
взаємного впливу при визначенні збалансованої та узгодженої сукупності дій, яка дозволить
своєчасно виявляти потенційні загрози та протидіяти їм. Таким чином, узагальнюючи
проведений аналіз сутності досліджуваного поняття, доцільно відзначити, що економічна
безпека на кожному рівні господарювання окремо, та як система у цілому, має розглядатися
не тільки як стан, що характеризується певними умовами функціонування, або як система
заходів протидії загрозам, а й як спроможність цієї системи забезпечити такий стан або дії,
що дозволять реалізовувати власні інтереси суб’єкту кожного економічного рівня окремо та
національні інтереси держави у цілому. Оскільки, загрози щодо фінансової безпеки
підприємства виникають у сфері його діяльності, як суб’єкту фінансових відносин, доцільно
розглянути зв’язки, які при цьому формуються. Питання про те, що включають фінансові
