відносини, до теперішнього часу залишається дискусійним. Так, Н.М. Гермогентова у роботі
[1] зауважує, що прихильники «розподільного» трактування суті фінансів вважають, що
фінансові відносини виникають тільки на стадії розподілу і перерозподілу вартості
сукупного суспільного продукту, а інша група вчених, що дотримується «розширювальної»
концепції, розглядає їх як категорію відтворювального процесу в цілому, який містить і
стадію обміну. Фінансові відносини реалізуються через процеси формування, розподілу та
перерозподілу грошових фондів, а, отже характеризуються певним обсягом, терміном і
цільовим призначенням фінансових потоків. Взаємодія суб’єктів фінансових відносин різних
261
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
економічних рівнів здійснює певний вплив на зазначені характеристики. Негативна дія
такого впливу викликає спотворення динаміки грошових потоків, що, у свою чергу, стає
причиною появи додаткових загроз процесові перерозподілу та порушення структури самих
фінансових відносин.
Отже, проведений аналіз дозволяє зробити такий висновок:
– загрози безпеці підприємства як суб’єкту фінансових відносин виникають у процесі
реалізації його фінансових відносин;
– джерелами таких загроз є суб’єкти фінансових відносин;
– дія загроз втілюється у зміні характеристик грошового (фінансового) потоку, що, у
свою чергу, спричиняє подальший негативний вплив на динаміку фінансових відносин;
– наслідком дії загроз є порушення структури фінансових відносин.
На думку автора, не достатньо узгодженим є й визначення сутності поняття «фінансова
безпека підприємства». З огляду на це доцільно розглянути тлумачення цього поняття, які
висвітлюються сучасною науковою думкою.
У Проекті Концепції фінансової безпеки України, фінансова безпека підприємницьких
структур визначається як «складова економічної безпеки, яка характеризує стан захищеності
їх життєво важливих (ключових) інтересів у фінансовій сфері від впливу широкого кругу
негативних чинників (загроз)» [37]. Також у Проекті зазначається, що мінімізація загроз та
забезпечення інтересів фінансової безпеки України може бути здійснено на державному
рівні.
Фінансова безпека підприємств у розуміні Д.Ваньковича – це відсутність фінансової
небезпеки підприємства, а саме вдале управління оперативною, фінансовою та
інвестиційною діяльністю [38]. Таке визначення аналізованого поняття, на думку автору, не є
оптимальним, оскільки враховує тільки стан відсутності внутрішніх загроз, а, отже,
практично не зважає на можливість впливу загроз зовнішнього середовища.
Важко погодитися із тлумаченням Ярочкіна В.І., Бузанової Я.В. [39], які зводять
фінансову безпеку підприємства до сукупності робіт щодо забезпечення максимально
високого рівня платоспроможності підприємства та ліквідності його обігових коштів. Дещо
схожими щодо трактування фінансової безпеки підприємства є погляди К.С. Горячової та
О.І.Барановського. Так, К.С. Горячева під фінансовою безпекою підприємства розуміє такий
фінансовий стан, що характеризується збалансованістю та якістю сукупності фінансових
інструментів, технологій і послуг, які використовуються підприємством, стійкістю до
внутрішніх і зовнішніх загроз, здатністю фінансової системи підприємства забезпечувати
достатніми обсягами фінансових ресурсів реалізацію його фінансових інтересів, завдань,
місії та розвиток [7].
О.І. Барановський трактує фінансову безпеку як ступінь захищеності фінансових
інтересів на всіх рівнях фінансових відносин або рівень забезпеченості підприємства
фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення його потреб і виконання існуючих
зобов’язань [35].
Відомий фінансист І.О. Бланк у тлумаченні аналізованого поняття ґрунтується на
парадигмі системного підходу, інтегруючи поняття «економічна безпека підприємства» та
«фінанси підприємства». Він зазначає, що фінансова безпека підприємства – це кількісно та
якісно детермінований рівень його фінансового стану, що забезпечує стабільну захищеність
його фінансових інтересів від реальних і потенційних внутрішніх та зовнішніх загроз [13].
Отже, наведені визначення характеризують фінансову безпеку підприємства, з одного
боку, як стан його захищеності від впливу загроз чи стан, при якому відсутні загрози, а з
іншого – як складову економічної безпеки та елемент системи фінансових відносин.
Відзначимо, що протиріччя між цими визначеннями не існує, оскільки одні відображують
сутність поняття «фінансова безпека», а інші – її структурну побудову. Щодо сутності
поняття, то на думку автора, досить повним є тлумачення І.О. Бланка, оскільки воно не
тільки розкриває сутність безпеки як стану захищеності від загроз, а й відбиває необхідність
його оцінювання (рівень стану). Проте, слід відзначити, що таке оцінювання має враховувати
262
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
всі зв’язки підприємства, а отже і загрози, які виникають при його функціонуванні як
складової системи фінансових відносин. Отже зважаючи на те, що фінансова безпека є
складовою економічної, такі зв’язки охоплюють всі рівні економіки країни, а тому фінансова
безпека держави, регіону залежить і забезпечується станом безпеки агентів системи
фінансових відносин мікрорівня, а фінансова безпека суб’єктів господарювання – її станом
на мезо- та макрорівні. Тобто, суб’єкт господарювання має задовільний стан фінансової
безпеки за умови, якщо його фінансові інтереси у певній мірі узгоджено з інтересами
суб'єктів зовнішнього середовища: споживачів, постачальників, конкурентів, інвесторів,
держави, що забезпечує порівневу нейтралізацію джерел виникнення загроз. Крім того, як
вже було зазначено, безпечний стан може бути досягнуто також завдяки стійкості
підприємства до можливої або реальної небезпеки. Проте доцільно підкреслити, що певні
науковці [40] ототожнюють поняття «фінансової стійкості» та «фінансової безпеки», що на
нашу думку є недостатньо коректним. Так, А.Р. Гаскаров у роботі [40] визначає фінансову
стійкість економіки як спроможності фінансово-банківської системи забезпечувати
фінансову збалансованість матеріально-речових і грошових потоків, забезпечувати
фінансовими ресурсами проведення намічених заходів соціально-економічного розвитку.
Також наводится думка Р.А Коренченко, В.І. Аверіна, С.І. Утробіна та М.Н. Марценюка, які
тлумачать стійкість як спроможність організації зберігати себе та реалізовувати функції у
станах, близьких до рухливої рівноваги [40].
На думку автора, безпека підприємства як суб’єкта фінансових відносин – це
спроможність захищати свої фінансові інтереси, а вже ступінь захищеності має визначатися
через фінансову стійкість. Тобто цілком об’єктивно стверджувати, що сутність поняття
«фінансова безпека» є більш широким ніж поняття «фінансова стійкість», оскільки остання
не передбачає визначення причин виникнення загроз реалізації фінансових інтересів,
розроблення заходів щодо нейтралізації або попередження впливу загроз, а тільки відбиває
через відповідність певним нормативам стійкість фінансової системи (стабільність та
несхильність до ризику втрат) суб’єкту господарювання. Спираючись на ранжування потреб,
що запропоновано А.Маслоу [41], варто відзначити, що потреба у безпеці знаходиться на
другому рівні піраміди потреб після фізіологічних, що свідчить про неможливість
реалізовувати потреби більш вищого рівня в умовах небезпеки. Як відзначено у роботі [42]
потребу можна розуміти як стан живого органiзму, людської особистостi, соцiальної групи
чи суспiльства у цiлому, що виражає необхiднiсть у чомусь, залежнiсть вiд об'єктивних умов
життєдiяльностi та є рушiйною силою їхньої активностi. Якщо провести паралель між
людиною та певним субєктом господарювання, зауважимо, що для ефективної його взаємодії
з зовнішнім оточенням та сталого розвитку необхідним є досягнення безпечного стану його
функціонування. Отже, на думку автора, під фінансовою безпекою підприємства слід
розуміти комплексну характеристику функціонування суб’єкту господарювання, що відбиває
його потребу у захисті фінансових інтересів, яка існує об’єктивно за умови постійного
впливу реальних і потенційних загроз макро-, мезо- та внутрішнього середовища, та
викликає необхідність формування його спроможності реалізовувати свої інтереси в процесі
взаємодії з контрагентами системи фінансових відносин. Однак слід зауважити, що
незалежно від причини виникнення та виду загрози, наслідком її впливу є зміна фінансової
стійкості підприємства. У той же час, ступінь такої зміни може бути різною в залежності від
здатності підприємства до захисту. Таким чином, доцільним є введення поняття «запас
міцності фінансової безпеки», під яким автор розуміє таку величину відхилення поточного
рівня фінансової стійкості від задовільного та проміжок часу, за яких підприємство є стійким
до впливу внутрішніх та зовнішніх загроз при збереженні тенденції рівня складових
фінансової безпеки мікро-, мезо- та макрорівня. Автор пропонує таке визначення, базуючись
на концептуальних засадах кібернетики та загальної теорії систем [43, 44], що вивчають
процеси гомеостазу – підтримання рівноваги системи через механізми зворотного зв’язку.
Можливість підприємства протистояти руйнівній силі нестабільного середовища, в якому
вони функціонують, має формуватися не тільки за рахунок власного внутрішнього
263
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
потенціалу, а й на підставі створення необхідних умов щодо безпечного існування шляхом
реалізації державою певної сукупності дій, спрямованої на досягнення стану захищеності від
дії (впливу) існуючих або потенційних загроз. Саме тому, безпека за структурою має
розглядатися як ієрархічне поняття, оскільки відображує взаємозв’язок усіх економічних
рівнів – держави, регіону, суб’єкту господарювання та громадянина.
Ефективне здійснення політики захисту вимагає від економічних агентів з’ясування
джерела виникнення та напрямів дії загроз з урахуванням взаємозв’язку усіх рівнів їх
функціонування. Кожний досліджуваний рівень може бути схильним до дестабілізуючого
впливу його оточення. Однак крім цього, прийняття неефективних рішень щодо своєї
діяльності є внутрішньою причиною послаблення здатності до захисту свої інтересів. Що
стосується підприємства як суб’єкту фінансових відносин, варто підкреслити, що стан
небезпеки є наслідком, по-перше, необґрунтованих власних дій щодо реалізації інтересів, а
по-друге – діяльності регіону та держави. Також, при вивченні цього питання, слід
враховувати, що держава може впливати на умови функціонування окремого суб’єкта
господарювання подвійно – прямо (наприклад, заходи податкової, грошово-кредитної
політики) або опосередковано – через систему заходів, щодо регулювання функціонування
певної регіональної одиниці (наприклад, міжбюджетні відносини). Слід відзначити, що
розглядаючи державу як сукупність регіонів та підприємств, можна вважати, що усі
протиріччя та суперечності їх взаємозв’язку є внутрішніми загрозами її фінансовій безпеці.
Діяльність же на міжнаціональному рівні спричинить появу й зовнішніх загроз. Однак, з
огляду на завдання дослідження, доцільним є аналіз суперечностей інтересів між державою,
регіоном і підприємством як причини зовнішніх загроз, а безпосередньо державної
фінансової політики – як причини внутрішніх загроз.
Стосовно фінансової безпеки регіону слід зауважити, що підприємства, які формують
його фінансове середовище, є джерелом виникнення внутрішніх загроз, а сфера його
відносини з вищим рівнем – державою – джерелом зовнішніх загроз. Якщо розглядати
підприємство як елемент регіональної системи, то його безпека розглядається як
спроможність формувати максимальний внесок у забезпечення фінансової безпеки регіону і
держави в цілому, а якщо як самостійний елемент – як спроможність забезпечити розвиток в
умовах впливу різноманітних загроз. Тому і його вплив, як джерела виникнення небезпеки,
необхідно визначати з урахуванням цього аспекту. Отже, в умовах постійної взаємодії та
взаємного впливу суб’єктів усіх рівнів економіки, особливого значення набуває проблема
передбачення функціонування і розвитку підприємства, що не можливо забезпечити без
створення системи управління його фінансовою безпекою, головною умовою ефективної
діяльності якої є науково-обґрунтований інформаційний базис оцінювання, аналізу й
прогнозування стану досліджуваного об’єкту.
Список використаних джерел
1. Гермогентова М. Н. Сущность финансовых категорий // http:// lib.sessia. net/.
2. Бланк И. А. Управление финансовой безопасностью предприятия. – К.: Эльга,
Ника-Центр, 2004. – 784 с.
3. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского язика // http://www.slova.ru/
4. Сунгуровський М. Методологічний підхід до формування системи національної
безпеки України. // Стратегічна панорама. – 2001. – №3 – 4. – С. 48 – 49.
5. Безпека бізнесу: інформаційні загрози // www.acade-mia.org.ua/.
6. Куркин Н.В. Управление экономической безопасностью развития предприятия:
Монография. – Днепропетровск: АРТ-ПРЕСС, 2004. – 450 с.
7. Горячева К. Фінансова безпека підприємства. Сутність та місце в системі
економічної безпеки // Економіст. – 2003. – № 8. – С. 65 – 67.
8. Качинський А. Б. Безпека, загрози і ризик: наукові концепції та математичні
методи. – К.: ІПНБ, 2004. – 472 с.
264
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
9. Винников А.С. Банк России и банковская безопасность // Регион. – 1997. – № 2.
10. Александров И. А., Орлова Е. А., Половян А. В. Оценка финансовой безопасности
промышленного предприятия // Наукові праці Донецького технічного університету. – 2002. –
№ 46. – С. 12-19.
11. Тамбовцев В. Объект экономической безопасности России // Вопросы экономики. –
1994. – №12. – С. 45 – 53.
12. Зеленков М.Ю. Правовые основы общей теории безопасности Российского
государства в XXI веке. – М.: Юридический институт МИИТа, 2002. – 209 с.
13. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред.
Ю. С. Шемшумченка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і пероб. – К.: Генеза,
2004. – 736 с.
14. Коженьовські Л. Управління безпекою // Актуальні проблеми економіки. – 2004. –
№ 1. – С. 147 – 154.
15. Анализ и оценка экономической безопасности региона. – Подано на сайті
http://www.nauka-shop.com/
16. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. – 2-е изд. доп. и
переаб. – Институт новой экономики, 1997. – 864 с.
17. Журавльова Т. А., Кочевой М. Н., Кочева Л. І. Забезпечення економічної безпеки
фінансового розвитку підприємства // Вісн. технол. ун -ту "Поділля". Сер. 2, екон. науки. –
2004. – Вип. 1 (Ч. 2, Т2). – С. 169 –172.
18. Бєгун В. В., Науменко І. М. Системний аналіз безпеки як вирішення
багатофакторної задачі аналізу ризику. – Подано на сайті http://iee.org.ua/.
19. Мельник В. Фінанси в системі економічної безпеки // Зб. наук. праць Акад. держ.
податк. служби України. – 2000. – №3. – С. 46 – 50.
20. Дацків Р. М. Економічна безпека у глобальному вимірі // Актуальні проблеми
економіки. – 2004. – №7. – С. 143 –153.
21. Урсул А. Д., Романович А. Л. Устойчивое развитие и обеспечение безопасности //
Акиуальные проблемы современности. – 2003. – №7. – С. 5 – 16.
22. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие,
личность): Учебно-практическое пособие/ Под ред. Е. А. Олейникова. – М.: ЗАО «Бизнес-
школа «Интел-Синтез», 1997. – 288 c.
23. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство / Геєць В. М.,
Кизим М. О., Клебанова Т. С., Черняк О. І.; За ред. Гейця В. М.: Монографія. – Х.: Вд.
«ІНЖЕК», 2006. – 240 с.
24. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави: Проблеми та механізми їх
розв’язання // Вісн. НАН України. – 2004. – №11–12. – С. 67–73.
25. Прокопішина О. В. Обґрунтування підходів до визначення поняття «економічна
безпека підприємства» // Вісник Академії митної служби України. – 2006. – № 4. – С. 23 – 25.
26. Артёменко Д.А. Механизм обеспечения финансовой безопасности банковской
деятельности: Автореф. дис. канд. экон. наук. – Ростов на Дону, 1999. – 32 с.
