Протягом 1994-1996 рр. обсяги зовнішньої торгівлі товарами між Україною та Росією постійно зростали. Якщо у 1994 р. товарооборот складав 11,0 млрд.дол.США, у 1995 р. - 13,9 млрд.дол.США, то у 1996 р. - 14,4 млрд.дол.США, тобто збільшився за 2 роки у 1,3 раза. Але на фоні ейфорії з цього приводу неможливо залишати осторонь факт непаритетного товарообміну між країнами. Так, якщо за період 1994-1996 рр. експорт товарів у Росією збільшився в 1,2 раза, то імпорт російських товарів зріс в 1,4 раза, внаслідок чого від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу у торгівлі товарами побільшало на 1,5 млрд.дол.США.
Природний розвиток міждержавного товарообміну був перерваний в результаті введення в травні 1996 р. ввізних мит на цукор і підакцизні товари, а з 1 вересня - ПДВ на всі товари українського походження. Це означало позбавлення України режиму найбільшої сприятливості і переведення торгового режиму на двосторонню основу, за якого ПДВ на імпорт стягується обома сторонами.
Не справдилися надії щодо відновлення потоку експорту в Росію після скасування ПДВ у взаємному товарообороті в лютому 1998 р. Негативні тенденції, що сформувалися протягом дії обмежувальних заходів, залишилися нездоланими. Експорт товарів в Росію за І півріччя 1998 р. скоротився відносно аналогічного періоду 1997 року ще на 15,5%. Традиційний український експорт за час дії дискримінаційних заходів успішно заміщався в Росії імпортом із країн дальнього зарубіжжя. Фактично це означає втрату значної частини російського ринку, в першу чергу, його продовольчого сегменту.
У 1998 р. до цих несприятливих обставин додався вплив світової фінансової кризи, яка в 1997 р. зменшила попит усього світового ринку, а в 1998 р. і російського, на сировинні товари і товари промислового споживання, котрі в українському експорті займають превалюючу позицію. Це зумовило зменшення українського експорту товарів в Росію в цілому за 1998 р. на 22% порівняно з попереднім роком (додаток 1). Негативне сальдо у торгівлі товарами склало 4,2 млрд.дол.США і перевищило показник 1997 р. на 1,1%.
Сумна тенденція подальшого скорочення обсягів зовнішньої торгівлі товарами між Україною та Росією спостерігалася і в 1999 р. За даними Держкомстату України, обсяг зовнішньої торгівлі товарами між обома країнами у 1999 р. зменшився порівняно з 1998 р. на 28%, в тому числі по експортних операціях - на 17,2%, а по імпортних - на 21,1%. Від’ємне сальдо у торгівлі товарами за 1999 р. складало близько 3,2 млрд.дол.США.
Таким чином, аналіз динаміки зовнішньоторговельних взаємовідносин України з Росією за 1996-1999 рр. дозволяє зробити висновок про стале зменшення питомої ваги Росії у загальному обсязі українського товарообміну від 45% до 34,5%, в тому числі в галузі експорту - з 38,7% до 20,7% (додаток 2).
В принципі зменшення залежності від монопольного партнера можна було б оцінити позитивно, оскільки це не тільки підвищує економічну безпеку України, але й дозволяє уникнути жорсткого диктату монополіста при укладанні торговельних угод, але за умови, що це зменшення відбувається за рахунок випереджаючого зростання українського експорту в інші країни, а не за рахунок втрати російського ринку
Аналіз ЗЕД протягом 2003-2004рр.
Зовнішньоторговельні операції з товарами проводились з партнерами із 199 країн світу.
Експортні поставки товарів здійснювали 13,6 тис. підприємств і організацій різних форм власності, з них приватної форми власності 12,7 тис., що становило 91,4% вартості від загального обсягу експорту, державної та державної корпоративної 0,8 тис., відповідно 8,4%. Імпортні поставки товарів здійснювали 19,6 тис. підприємств, з них приватної форми власності 18,7 тис., вартість поставок яких складала 66,4% від загального обсягу імпорту, державної та державної корпоративної 0,6 тис., відповідно 33,5%.
Структура експорту до країн СНД та інших країн світу за 2004 рік у порівнянні з 2003 роком не змінилась і становила відповідно 26,2% і 73,8%. У 2004 році з країн СНД імпортовано 51,3% усіх товарів, з інших країн світу 48,7% (у 2003 році – по 50%).
Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Російської Федерації 18% від загального обсягу експорту, Німеччини 5,8%, Туреччини 5,7%, Італії 5%, США 4,6%, Польщі 3%, Китаю та Угорщини по 2,5%.
Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації 40,7%, Німеччини 9,4%, Туркменістану 6,7%, Польщі 3,3%, Італії 2,8%, США 2,6%, Сполученого Королівства та Китаю по 2,5%.
Традиційно поставки недорогоцінних металів та виробів з них займали вагому частку експорту країни – 39,9% (у т.ч. чорні метали – 33%) від загального обсягу експорту товарів. На поставки мінеральних продуктів припадало – 13,2% (з них енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки 10,4%). Питома вага механічного та електричного обладнання складала 9,3% (у т.ч. механічного – 5,5%, електричного – 3,8%), продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості 8,5%, транспортних засобів та шляхового обладнання – 6,2%, готових харчових продуктів та продуктів рослинного походження – по 3,5%, текстилю та виробів з текстилю – 2,7%, живих тварин; продуктів тваринного походження – 2%, приладів і апаратів оптичних, медико-хірургічних та інших 1,8%. У загальному обсязі експорту товарів за 2004 рік порівняно 2003 роком збільшилась частка молока та молочних продуктів; зернових культур; чорних металів; залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання; наземних транспортних засобів, крім залізничних; приладів і апаратів. Натомість зменшилась частка м’яса та харчових субпродуктів; насіння і плодів олійних рослин; жирів та олій тваринного або рослинного походження; цукру і кондвиробів з цукру; руд, шлаків та золи; енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки; продуктів неорганічної хімії; добрив; полімерних матеріалів, пластмаси; одягу текстильного; виробів з чорних металів; котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв; аеронавігаційних або космічних апаратів.
У загальному обсязі імпорту товарів 37,4% вартості припадало на мінеральні продукти, у тому числі 35% на енергетичні матеріали, нафту та продукти її перегонки (16,7% нафта сира, 12,4% газ природний). Поставки механічного та електричного обладнання складали 16,4% імпортних надходжень (у т.ч. механічного – 11,1%, електричного – 5,3%), транспортних засобів та шляхового обладнання – 8,6% (у т.ч. наземних транспортних засобів, крім залізничних – 7,8%), продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 7,8%, недорогоцінних металів та виробів з них 6,1%, полімерних матеріалів, пластмас та каучуку – 4,9%, готових харчових продуктів 3,5%, текстилю та виробів з текстилю 3,4%, маси з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів – 2,7%. У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка м’яса та харчових субпродуктів; енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки; полімерних матеріалів, пластмас; чорних металів; котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв; електричних машин і устаткування; наземних транспортних засобів, крім залізничних; приладів і апаратів. Зменшилась частка зернових культур; цукру і кондвиробів з цукру; алкогольних і безалкогольних напоїв, оцту; руд, шлаків та золи; паперу та картону.
За 2004 рік експорт давальницької сировини становив 37,2 млн.дол. (на 15,1% більше ніж за попередній рік). Імпортовано готової продукції з української давальницької сировини на 39 млн.дол. (зменшення на 6,8%). У той же час, в Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 1793,4 млн.дол. (на 12,6% більше ніж у 2003 році). Експортовано готової продукції з імпортної давальницької сировини на 2487,9 млн.дол. (збільшення на 19%).
Частка товарообмінних (бартерних) операцій у загальному обсязі експорту країни за 2004 рік складала 0,2%, імпорту 0,01%, що становило 68,2 млн. та 3,2 млн.доларів. Значна частина бартерних операцій з експорту припадала на поставки до Туркменістану (65,2 млн.дол.).
Обсяги експорту гуманітарної допомоги України за 2004 рік становили майже 1 млн.доларів. Гуманітарна допомога Іраку складала 76,7% від загального обсягу експорту гуманітарної допомоги, в основному це продукція фармацевтичної промисловості.
Гуманітарна допомога надана Україні 55 країнами світу на 69,1 млн.доларів. Найбільші імпортні надходження здійснювались із Німеччини – 28,2%, Сполучених Штатів Америки – 26,8%.
Основна частина експортних поставок товарів здійснювалася морським транспортом – 47,8%, залізничним – 26,4%, автодорожнім – 18,1% від загального обсягу експорту, імпортних – автодорожнім транспортом – 37,3%, залізничним – 20%, стаціонарними транспортними засобами (трубопроводи, ЛЕП і т.ін.) – 12,9% від загального обсягу імпорту.
Найбільш вагомий внесок до обсягів зовнішньої торгівлі товарами з експортних операцій зробили підприємства Донецької (25,5%), Дніпропетровської (16,6%) областей, м. Києва (12,7%), Запорізької (7,3%), Луганської (5,8%), Полтавської (4,2%) та Одеської (3,2%) областей, з імпортних операцій м. Києва (22,4%), Дніпропетровської (8,1%), Донецької (7,5%), Запорізької (4,2%), Одеської та Київської (по 3,2%), Харківської (3%) областей.
У 2004 році порівняно з попереднім роком експорт послуг збільшився на 25% і становив 5307,9 млн.дол., імпорт – відповідно на 41,2% і склав 2058,6 млн.доларів. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило 3249,3 млн.дол. (у 2003 році – 2790 млн.дол.).
Товарна структура українського експорту. В загальному обсязі експорту українських товарів до Росії (що розраховується Держкомстатом України на основі інформації Держмитслужби України та звітів підприємств по товарах, які не проходять митного декларування, з дорахуванням обсягів електроенергії та імпорту природного газу, пов’язаного з недообліком їх митною статистикою) найбільшу питому вагу протягом 1996-І півріччя 1999 рр. мають неблагородні метали та вироби з них - відповідно 25,4% у 1996 р., 30,12% - у 1997 р., 28,79% - у 1998 р. і 23,3% у І півріччі 1999 р. (додаток 4). Це дає підстави говорити про певну монокультурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв’язків. Структура цієї групи товарів складається насамперед з чорних металів та виробів з них: міді, нікелю, алюмінію, свинцю, цинку, олова та виробів з них тощо.
Чорні метали (чавун, залізо, сталь, готовий прокат, залізний дріт, прутки гарячекатані тощо) та вироби з них (сталеві труби, металоконструкції з чорних металів, радіатори для центрального опалення тощо) протягом аналізованого періоду залишались найбільш представницькими товарами українського експорту на внутрішньому російському ринку. Частка чорних металів у загальному обсязі експорту до Росії становила 12,14% у 1996 р., 12,63% у 1997 р., 15,58% у 1998 р. і 12,71% у І півріччі 1999 р. (додаток 5), тобто залишалась упродовж зазначеного періоду практично на одному рівні, хоча вартісні обсяги їх експорту в 1997-1998 рр. значно скоротились порівняно з 1996 роком приблизно в 1,5 раза. Основними факторами, що впливають на обсяги експорту чорних металів до Росії, залишаються кон’юнктура попиту російського ринку на ці товари та вітчизняні ціни на них.
У структурі експорту до Росії частка виробів з чорних металів протягом 1996-І півріччя 1999 рр. становила 12,01% у 1996 р., 15,48% у 1997 р., 10,95% у 1998 р. і 6,96% у І півріччі 1999 р. (додаток 5) і попит на них був обумовлений кон’юнктурою на російському ринку металопродукції.
Сталим попитом на внутрішньому російському ринку в 1996-І півріччі 1999 рр. користувалась продукція машинобудівного комплексу. В товарній структурі зовнішньої торгівлі України з Російською Федерацією частка цієї підгрупи товарів посідала друге місце, а саме: 15,97% у 1996 р., 18,92% у 1997 р., 19,28% у 1998 р. і 18,27% у І півріччі 1999 р. (додатки 3, 4). Серед основних товарів цієї підгрупи - машини, устаткування, механізми, електротехнічне устаткування, відтворювальна апаратура, телеапаратура тощо.
Найбільш представницькими товарами в цій товарній групі експорту є машини та устаткування (турбіни, двигуни турбореактивні та внутрішнього згорання, насоси, прокатні стани, металорізальні верстати та багато інших виробів), частка яких у загальному обсязі експорту до Росії складала 10,81% у 1996 р., 12,81% у 1997 р., 14,26% у 1998 р. і 13,3% у І півріччі 1999 р. (додаток 5).
Електричні машини та устаткування протягом зазначеного періоду також були найбільш представницькими товарами українського експорту до Росії. До цієї групи товарів належать насамперед електричні двигуни та генератори, електрогенераторні установки, електричні трансформатори, електричні акумулятори, телефонні апарати, електрична апаратура та багато інших товарів. Частка цієї групи товарів у загальному обсязі експорту до Росії становила у 1996 р. - 5,16%, у 1997 р. - 6,11%, у 1998 р. - 5,02% і 4,97% у І півріччі 1999 р. ( додаток 5).
Упродовж 1996-І півріччі 1999 рр. Російська Федерація продовжувала залишатись найбільшим ринком збуту товарів харчової промисловості України. Частка цієї підгрупи товарів у товарній структурі експорту до Російської Федерації становила 16,08% у 1996 р., 11,75% у 1997 р., 7,64% у 1998 р. і 8,48% у І півріччі 1999 р. (додаток 4). Основними експортоспроможними товарами цієї товарної підгрупи на російському ринку є цукор, вироби з м’яса та риби, етиловий спирт, продукція борошномельного виробництва, алкогольні та безалкогольні напої, тютюн тощо. Найбільш представницьким серед товарів харчової промисловості до 1997 р. був цукор, частка якого в загальному обсязі експорту становила 8,72% у 1996 р., але з 1997 р. внаслідок "цукрової війни" експорт цукру почав стрімко падати і в 1998 р. його частка становила лише 0,75% загального експорту, тобто зменшилась майже у 23 рази (додаток 5).
Практично на одному рівні протягом 1996-І півріччя 1999 рр. залишалась в загальному обсязі експорту вітчизняних товарів до Росії частка продукції агропромислового комплексу України, яка складала 7,05% у 1996 р., 7,54% у 1997 р., 6,67% у 1998 р. і 8,69% у І півріччі 1999 р. (додаток 4). Це в основному - живі тварини, м’ясо та харчові субпродукти, риба і рибопродукти, молоко, молочні продукти та яйця, інші продукти тваринного походження.
Найбільш представницьким товаром цієї товарної підгрупи була яловичина морожена, однак обсяги експорту її починаючи з 1996 р. впали з 263 млн.дол.США у 1996 р. до 152,6 млн.дол. у 1998 р. Частка цього товару в загальному обсязі експорту становила 4,72% у 1996 р., 6,01% у 1997 р., 5,25% у 1998 р. і 7,46% у І півріччі 1999 р. (додаток 5).
Констатуючи сталий попит російського ринку на продукцію агропромислового комплексу, слід однак зауважити, що збут на зовнішньому ринку живих тварин та продуктів тваринництва і рослинництва, шкіри, хутра призводить водночас до оголення вітчизняного ринку і стимулює зростання внутрішніх цін на них. Сировина стає дедалі більш недосяжною для українських виробників, а зростаючи проникнення на внутрішній ринок продукції іноземних фірм, виготовленої з української сировини і напівфабрикатів, прискорює деградацію вітчизняної переробної промисловості, темпи спаду виробництва в якій у 2-3 рази перевищують відповідні показники сировинних галузей.
У 1996-І півріччі 1999 рр. продовжувала користуватись попитом на російському ринку продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості. В загальному обсязі експорту до Росії частка цієї товарної групи була в 1996 р. - 8,92%, у 1997 р. - 8,59%, у 1998 р. - 9,94% і 10,69% у І півріччі 1999 р. (додаток 4). Структура цієї підгрупи товарів складалася в основному з продуктів неорганічної хімії, органічних хімічних з’єднань, фармацевтичних продуктів (включаючи медикаменти, добрива, дубильні екстракти і барвники, ефірні масла та есенції, миючі засоби, білкові речовини тощо).
Найбільш представницькими товарами в структурі цієї групи були продукти неорганічної хімії (сірчана та азотна кислоти, штучний корунд, сульфіти, нітрити і нітрати, оксиди та гідроксиди хрому, заліза, кобальту та інші товари). Частка продуктів неорганічної хімії становила 4,62% у 1996 р., 4,2% у 1997 р., 5,58% у 1998 р. і 5,35% у І півріччі 1999 р. (додаток 5).
Частка фармацевтичних продуктів та дубильних екстрактів і барвників у загальному обсязі експорту до Росії в 1996-І півріччі 1999 роках залишалася практично на одному рівні (відповідно 0,62% і 1,11% у 1996 р., 0,98% і 1,12% у 1997 р., але з 1998 р. питома вага фармацевтичних продуктів різко впала: 0,39% у 1998 р. і 0,22% у І півріччі 1999 р.).
У той же час значно зменшилися обсяги експорту до Росії органічних хімічних з’єднань - з 42,5 млн.дол.США у 1996 р. (0,76% загального обсягу експорту) до 18,3 млн.дол. у 1998 р. (0,63%) (додаток 5).
Серед найбільш представницьких товарів продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості - каучук та гумові вироби, частка яких у загальному обсязі експорту поступово зростала протягом аналізованого періоду.
В цілому по товарній групі, що об’єднує продукцію хімічної промисловості, відбувається постійне скорочення обсягів експорту до Росії, тобто цей сектор є одним з найбільш потерпілих. Україна практично втратила російський ринок збуту калійних та азотних добрив, різко зменшилися обсяги експорту до Росії сірчаної кислоти, кальцинованої та каустичної соди, фосфатних добрив та інших товарів хімічної промисловості. Протягом аналізованого періоду залишалися стабільними позиції українських експортерів на російському ринку пластмас та синтетичних смол, оскільки на ньому зберігався попит на поліетилен, полістирол, споживчі смоли, полівінілхлорид.
Ускладнення проблеми експорту українських товарів хімічної промисловості до Російської Федерації обумовлене рядом факторів, основними серед яких є: різке скорочення попиту на хімічну продукцію промисловості, транспорту і особливо сільського господарства Росії, нестабільне забезпечення українських підприємств енергоносіями та сировиною (зокрема нафтою та стиролом), подібністю внутрішньої галузевої структури хімічної промисловості в Україні і Росії. Тому можна передбачати збереження в перспективі попиту російського ринку на вироби української малотоннажної хімії (барвники, хімічні реактиви, синтетичні пігменти, особливо чисті речовини), хлорвміщувальні продукти та ін.
У той же час посилення позицій українських експортерів на російському ринку товарів хімічної промисловості може бути забезпечене лише при докорінній перебудові вітчизняної галузі з метою створення виробництв, що не залежать від імпортної сировини та із значно меншою енергоємністю.
Аналіз товарної структури українського експорту в Росію показав, що вона за останні 3 роки практично не змінилася: продукція металургійної промисловості, машини та механізми, продукція хімічної промисловості, продовольство, різна промислова продукція, руди та мінеральні продукти, деревина, папір, целюлоза, будматеріали з каменю та гіпсу, продукція легкої промисловості.
Динаміка обсягів експорту та імпорту України у відносинах з ЄС
Незадовільна динаміка зовнішньої торгівлі України з Євросоюзом - прямий наслідок нераціональної і малоперспективної структури українського експорту в ЄС, у якому неблагородні метали (особливо продукція чорної металургії, на яку в останні роки припадає 15,3-20,5% сукупного експорту України в ЄС), текстиль і текстильні вироби та мінеральні продукти є домінуючими товарними групами і забезпечу вали в 1998-2000 рр. загалом 58-64% надходжень від поставок вітчизняних товарів на ринок ЄС. При цьому частка машин, устаткування, транспортних засобів і приладів становить всього 6,3-8,2% і має тенденцію до подальшого зниження. Очевидно, що така структура експортної торгівлі не вписується в пріоритети структурного розвитку Європейського Союзу і є несприятливою для прискореного входження України в економічний простір ЄС.
Ринок послуг. У 1995 р. частка ЄС в українському експорті послуг становила 11,2%, імпорті - 23,0%. У 2000 р. ці показники були на рівні відповідно 14,9% та 22,1%. З 1999 р. в експорті послуг до регіону ЄС спостерігається тенденція падіння обсягів (які до того досить швидко зростали): у 1999 р. - на 8%, у 2000 р. - орієнтовно у межах 2,1%. В імпорті ж з 1998 р. має місце стагнація з незначними коливаннями обсягів. Загалом такий стан є наслідком превалювання в структурі українського експорту транспортних послуг та обмеженості української присутності на найбільш динамічних сегментах ринку послуг - туристичних, інформаційних, інженерних, науково-технічних, фінансових, управлінських.
Ринок капіталу. Загальна динаміка прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з країн-членів ЄС в Україну виглядає останнім часом позитивною. Порівняно з початком 1995 р., загальний обсяг цих ПІІ зріс більш ніж у 6 разів і перевищив 1,4 млрд дол. США. Найбільший інтерес інвестори з ЄС виявляють до харчової промисловості, внутрішньої торгівлі, машинобудування та металообробки. Однак темпи зростання прямих інвестицій залишаються нестабільними. Загалом регіон ЄС все ще зберігає за собою позицію провідного інвестора економіки України, проте його частка досить стабільно зменшується: з 45,6% загального обсягу прямих інвестицій на
Не найсильнішою складовою економічних відносин України з ЄС виглядає сфера експорту капіталу, без розвитку якого неможливо забезпечити проникнення та закріплення українських компаній на єдиному європейському ринку. Офіційно зареєстровані обсяги такого експорту мізерні - менше 3 млн дол. США (3% загального офіційного обсягу інвестицій з України за кордон) - і останнім часом навіть зменшуються. І це при тому, що мільярди доларів, за оцінками експертів, були нелегально вивезені за межі України, у т.ч. в країни ЄС.
19.Масштаби, тенденції і проблеми іноземного інвестування в Україні.
Фіксація рівноважного стану грошово–фінансових показників на мінімальному рівні фактично позбавила українську економіку потенціалу економічного зростання. Наявний дохід виявляється замалим і не створює умов для збільшення заощаджень як джерел інвестування [14]. Крайня звуженість господарських оборотів призводить до виникнення системної суперечності на шляху процесів нагромадження: їхнє здійснення за рахунок необхідного, а не додаткового продукту можливе лише за умови зменшення необхідного споживання, а отже, звуження платоспроможного попиту. До того ж методи та інструменти, за допомогою яких здійснювалася макроекономічна стабілізація, призвели до витіснення значної частини вітчизняних капіталів, доходів та заощаджень у “тіньову” сферу, яка за визначенням не може стати джерелом інвестиційних ресурсів офіційної економіки.
