34) Податкова система України
Одним з основних напрямів фінансової політики держави є податкова політика. З виникненням нових форм власності й методів господарювання стара податкова система перестала відповідати вимогам часу й не могла забезпечити потреби держави.
Назріла необхідність кардинальної податкової реформи. Система частого внесення змін у чинне податкове законодавство позитивних результатів не давала — виникла двоїста ситуація: для пожвавлення економіки необхідно було різко знизити податковий тиск, що неминуче спричинило б значне зниження бюджетних надходжень; відмова ж віл більшої частини бюджетних коштів означала б обвальне скорочення фінансування соціально-культурної сфери і, можливо, соціальний вибух.
Було обрано інший курс - розширення бази оподаткування за рахунок рішучого наступу на тіньову економіку, залучення до оподаткування додаткових прибутків і на цій основі зниження податкового тиску на реального виробника продукції, виконавця робіт і послуг. Мета цього курсу — стабілізація матеріального виробництва й підвищення його ефективності, що в кінцевому підсумку забезпечить повніше задоволення державних і соціальних потреб,
Першим кроком до реалізації цього курсу стало створення податкової адміністрації України, основне завдання якої — збільшення рівня збору податків та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і максимальне здешевлення виконання цієї функції для держави.
Державну податкову службу України створено в 1990 р., яка у 1993 р. набула розвитку (прийнято зміни до Закону України “Про державну податкову службу в Україні"). З подальшим розвитком ринкових реформ податкова служба втратила можливість виконувати повною мірою покладені на неї функції, у зв'язку з чим у 1996 р. Ті було реформовано. До складу податкових адміністрацій увійшли спеціальні підрозділи МВС по боротьбі з карними злочинами у сфері оподаткування. В 1988 р. було законодавче врегульовано функціонування податкової служби в реформованому вигляді.
В останні роки реформування податкової системи в Україні здійснювалося за багатьма напрямами:
— переглянуто ставки акцизного збору, і на більшість підакцизних товарів були встановлені фіксовані ставки в БКЮ на одиницю товару, завдяки чому припинилося масове заниження митної вартості товарів, що декларується з метою оподаткування:
— установлено мінімальні межі цін на імпортні транспортні засоби, лікеро-горілчані та тютюнові вироби, що відразу збільшило надходження податку на додану вартість;
— установлено державний контроль за виробництвом і реалізацією алкоголю та тютюнових виробів, у результаті чого навіть в умовах спаду обсягів виробництва цих видів товарів намітилася тенденція зростання доходів бюджету за рахунок залучення до оподаткування раніше не контрольованих оборотів;
— вжито заходів для упорядкування митних зборів і прибутків від зовнішньоекономічної діяльності.
Минулий рік по праву можна назвати роком податкової законотворчості. Станом на серпень 1997 р. було підготовлено більше 20 проектів законів. На жаль. із пакета податкових законів, поданих урядом на розгляд Верховної Ради України, було прийнято (і не в кращій редакції) лише два — "Про податок на додану вартість” і “Про податок на прибуток підприємств". Ще до двох законодавчих актів внесено істотні зміни — до Декрету "Про прибутковий податок з громадян” і до Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої 1 тютюнові вироби”. Інші законодавчі акти зазнали несуттєвих перетворень.
Всупереч негативній дії нових податкових законів, завдяки поліпшенню рівня організації роботи по збору податків удалося стабілізувати надходження до всіх видів бюджетів. Однак платіжна криза, скорочення загального обсягу грошової маси, високі процентні ставки за кредит, відсутність оборотних коштів у платників, відсутність вітчизняного ринку збуту і втрата закордонного, низька купівельна спроможність населення, викликана невиплатами заробітної плати, пенсій і соціальних допомог, нівелювали позитивні моменти початку податкових реформ.
Для подальшого удосконалення системи оподаткування в першу чергу потрібно:
— розвивати податкову систему в напрямі створення умов сприяння виробничому процесові, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, продуктивному використанню трудового та науково-технічного потенціалу;
— сприяти стабілізації грошово-фінансової системи, зростанню доходів державного і місцевих бюджетів, гарантуванню встановлених податкових надходжень та подолання тінізації економіки;
— сприяти регулюванню доходів населення, включаючи можливість оподаткування сукупного сімейного доходу.
Ключовим завданням є завершення протягом 1998—1999 рр. податкової Реформи. Її мета — зменшення кількості податків та спрощення податкового законодавства, поетапне зниження податкового навантаження та забезпечення його стабільності, запровадження податкових заохочень інвестиційно-інноваційної діяльності, малого бізнесу, економічного зростання та структурної перебудови виробництва. Завершення податкової реформи має відбутися у першому півріччі 1999 р. прийняттям Податкового кодексу України, який стане основою Державного бюджету 2000 року. Після прийняття Податкового кодексу України має бути встановлений мораторій на внесення змін до податкової системи на 5 років.
Починаючи з 1999 р. передбачається зменшити податковий тиск на сільськогосподарського товаровиробника та радикально спростити діючу систему оподаткування, перейшовши до єдиного фіксованого податку. Покриття дефіциту бюджету не можна здійснювати шляхом посилення податкового тиску на товаровиробників.
Продовжуватимуться пошуки шляхів виявлення приховуваних доходів, встановлення контролю за проведенням грошових операцій і розрахунків готівкою у великих розмірах у сфері торгівлі, надання послуг. Розширюватимуться повноваження державних контролюючих органів щодо застосування непрямих методів виявлення приховуваних доходів.
Завершення реформи податкової системи є одним з ключових заходів стабілізації фінансово-грошової системи України.
Бюджетна система складається з двох частин:
• дохідної;
• видаткової.
Перша частина забезпечує акумуляцію коштів через систему податків, друга — розподіл акумульованих коштів на виробничі, соціальні і державні потреби.
Інструментом формування дохідної частини бюджету є система податків. Податки — це обов'язкові нормовані платежі в державний або місцевий бюджет, що Їх вносять окремі особи, підприємства, організації та установи. Податки поділяють на прямі і непрямі. До прямих податків належать податки з прибутків (прибутковий податок), зі спадщини, землі, будівель тощо. До непрямих — мито, податок на додану вартість, акцизи та ін.
Податкова система є основою формування державного бюджету та податкової політики. Саме заради формування державного бюджету держава здійснює політику оподаткування та використання нагромаджених коштів на різноманітні суспільні потреби,
Податкова політика має велике значення для фінансової системи в цілому, оскільки від Ті гнучкості залежить вплив фінансової системи на виробництво, зокрема на стимулювання виробництва. Якщо фінансова система має позитивний зворотний вплив на сферу виробництва, то і виробництво, відповідно, має можливості збільшувати відрахування через податки в систему бюджету.
Для збалансування економічної системи найкращою є така система оподаткування, за якої відносно зростає частка прямих податків і зменшується частка непрямих.
У 1994 році дохідну частину бюджету України формувала така система податків:
прямі податки:
• платежі підприємств і організацій з прибутку (доходу);
• доходи від зовнішньої торгівлі;
• податки з населення: прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності та інші види прибуткового податку;
непрямі податки:
• податок на додану вартість (ПДВ);
• акцизний збір;
• державне мито, місцеві податки і доходи;
• відрахування на геологорозвідувальні роботи;
• надходження до Фонду з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи;
• надходження від реалізації державних позик.
Основні надходження до бюджету України забезпечили непрямі податки — 61,3 /о, а прямі становили 38,7 /о. Найбільша маса податкових надходжень припадає на ПДВ — 43,8 /о усієї суми прямих і непрямих податків, менша — на платежі підприємств — 25,1% і на податки з населення — 12,8%. Оскільки платниками ПДВ і акцизів через ціни на споживчому ринку є населення, то за сумою прямих і непрямих податків населення сплачує майже 60 /о Доходу до бюджету держави.
Цей податковий тягар на населення спричинений хронічним спадом виробництва і малоефективною податковою політикою держави Щодо зупинення спаду і нарощування темпів виробництва.
Видаткову частину бюджету визначають, як уже було зазначено, загальносуспільні і державні потреби. Суспільні і державні потреби можуть формувати у різних співвідношеннях таку структуру видатків:
на народне господарство;
на соціально-культурні заходи та науку;
на управління;
на оборону;
Нормальним вважають таке співвідношення двох частин бюджету, за якого вони є збалансованими, тобто видаткова частина дорівнює доходній. Якщо і є якісь відхилення в той, чи інший бік, то вони мають бути незначними.
35) Соціальний розвиток і рівень життя населення України
Проблема ця складна й комплексна. Над її розв'язанням мають працювати не тільки соціальний блок Уряду, а й усі гілки влади, всі й органи як у центрі, так і на місцях.
Потрібні зважені, продумані підходи, спільна вивірена лінія і такі ж узгоджені дії.
Водночас передбачається, що Указом Президента органи виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації будуть зобов'язані розробляти на його основі щорічні програми соціальної політики з визначенням конкретних механізмів і термінів їх реалізації та виконавців.
Леонід Кучма повідомив, що є пропозиції утворити при Президентові Координаційну раду з питань соціальної політики, яка б спрямовувала цю роботу.
Щодо конкретних завдань і свого бачення шляхів їх реалізації він сказав таке.
Актуальні проблеми соціальної політики знайшли відображення у недавно затверджених невідкладних заходах щодо прискорення реформ і виведення економіки з кризи.
Перша і визначальна з них — погашення заборгованості бюджету з виплати пенсій та заробітної плати.
Однак справа це дуже і дуже складна. Треба передовсім забезпечити безумовну і повну сплату податків, погашення заборгованості з платежами та зборами перед бюджетами всіх рівнів, а також Пенсійним фондом, яка становить нині майже 3,7 млрд. гривень.
У принциповому плані Президент дотримується тієї точки зору. що заробітна плата має зростати випередження рівня мінімальної пенсії. Розпочинати цю роботу треба також з наступного року. Для її прискорення потрібно вивільнити Пенсійний фонд віл невластивих функцій.
Про відшкодування населенню вартості житлово-комунальних послуг. Нинішня схема, за якої дотаціями з бюджету однаковою мірою користуються і багаті, і бідні, є соціальне хибною, її слід невідкладно міняти. Неодноразово Президент висловлювався за суттєве удосконалення політики зайнятості населення, врахування в законодавстві проблеми прихованого безробіття. Особливої гостроти вона набула у зв'язку з реструктуризацією підприємств.
Ми заклали основи ринкової економіки. Відповідно до цього визначальним принципом нашої соціальної політики має стати захист конституційного права кожного громадянина на володіння, користування та розпорядження приватною власністю. Зокрема, спільно з законодавцями слід забезпечити правовий захист інтересів дрібних акціонерів. Сьогодні їх практично віддано на поталу фінансовим ділкам.
Ідея приватизації значною мірою дискредитована саме через відсутність правових механізмів такого захист
З цього року розпочинається компенсація громадянам втрат від знецінення їхніх заощаджень через інфляцію минулих років.
Президент вважав і вважає, що завдяки курсу на пріоритетність грошової стабілізації створено одну з ключових передумов не лише виробничої стабілізації, а й припинення спаду реальних доходів населення, майбутнього їх зростання.
Отже, є підстави говорити як про макроекономічний, так і про соціальний ефект цього курсу. Не випадково ж люди чи не найбільше бояться повернення часів гіперінфляції. Це означає, що і в соціальному плані минулі роки не були зовсім змарновані. Ми діяли згідно з тими економічними реаліями, які існували об'єктивно.
І надалі зміцнення гривні, захист доходів населення від інфляції потрібно розглядати як основу соціальної політики, ключовий її принцип.
Зараз важливо інше — уроки, які треба зробити з недавнього минулого. Адже ми вступили у період, коли питання соціального устрою населення набувають якісно нового змісту і мають зайняти чільне місце у діяльності виконавчої влади на всіх рівнях і у всіх ланках.
Однаковою мірою треба подбати про людей, які сповна віддали державі і сьогодні гостро відчувають необхідність в тому. щоб держава потурбувалася про них. А також про тих, хто завтра прийде нам на зміну. Це молодь. І особливо студентство.
На думку Президента, нам треба кардинально посилити увагу до учнів та студентства, їхніх проблем та запитів.
Заборгованість з виплатою заробітної плати у небюджетній сфері за останній місяць збільшилася на 2,5 відсотка. Держава, на жаль, не має тут достатньо ефективних економічних та адміністративних важелів активного впливу на цей процес. По суті він лишається некерованим. Більше того, аналіз показує, що у багатьох випадках заборгованість із заробітної плати на підприємствах створюється штучно. А декому вона навіть вигідна.
Мас бути консенсус з Верховною Радою та профспілками в дуже непростому, сказав він. і делікатному питанні. Йдеться про доцільність підвищення пенсій та заробітної плати в бюджетній і небюджетній сферах до погашення заборгованості з їх виплатою.
ної лякаючими темпами з тим щоб неухильно підвищувалася її частка в структурі валового внутрішнього продукту. Однак для цього потрібно знову ж таки розв'язати проблему заборгованості.
Назріла потреба у законодавчому забезпеченні компенсації працівникам частки заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати. Окремо він виділив питання погашення заборгованості з заробітної плати у сільському господарстві. Щодо удосконалення системи пенсійного забезпечення. На основі чинного законодавства зробити це практично неможливо. А невирішені проблеми загострюються. Потрібне узгодження позицій законодавчої та виконавчої влади, а також профспілок стосовно змісту, термінів та механізмів здійснення пенсійної реформи.
Мусимо зрозуміти: пенсійна реформа — це не одномоментний акт. Щоб не втратити часу, її потрібно розпочати вже з наступного року. Цим слід щоденно займатися Миколі Білоблоцькому. Тільки після погашення заборгованості з пенсіями зможемо перейти до поетапного підбюрократизована, працює вкрай неефективно, що викликає справедливі нарікання людей.
Надзвичайно гострим лишається питання бюджетних асигнувань на утримання соціальної інфраструктури — насамперед медицини та освіти. Тут ми дійшли граничне припустимої межі. Президент поставив завдання:
будь-що зберегти у бюджеті на новий фінансовий рік нинішній обсяг асигнувань.
На часі серйозна перебудова житлової політики. Слід також враховувати, що нарощування темпів спорудження житла справляє істотний позитивний вплив на стабілізацію загальноекономічного процесу.
36) Основні напрями коригування економічної реформи
37) Основні форми господарювання в народному господарстві України
38) Державне регулювання розвитку соціальної сфери
Після Другої світової війни система державного соціального регулювання поширилася в країнах Західної Європи. Сьогодні в розвинених країнах вона набула зрілих форм.
Насамперед соціальне регулювання здійснюється в процесі оподаткування. Завдяки встановленню в розвинених країнах досить високого рівня неоподатковуваного мінімуму річного доходу забезпечуються нормальні умови відтворення робочої сили і задоволення інших потреб членів сім'ї, підтримка дрібних виробників. Тим самим знімається соціальна напруга, яка могла б виходити з чисельної, низькооплачуваної частини суспільства.
Більш велике значення в соціальному регулюванні з боку держави має другий метод, що застосовується в процесі витрачання бюджетних коштів. Йдеться про державне регулювання соціальних факторів суспільного розвитку — соціального забезпечення, освіти, медичного обслуговування, житлової сфери та ін. Досить розглянути перший напрям видатків — на соціальне забезпечення. Система соціального забезпечення є важливим джерелом доходів населення, що формується на позаринковій основі. Ця система включає передусім державне пенсійне забезпечення.
Закон України “Про пенсійне забезпечення” введений в дію з квітня 1992 р. Він гарантує всім непрацездатним право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, зорієнтованому на прожитковий мінімум.
За законом призначаються: а) трудові пенсії — за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років; б) соціальні пенсії. Право на найпоширенішу пенсію — за віком— мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менш як 25 років; жінки — після 55 років і при стажі роботи не менш як 20 років. Передбачено призначити пенсії за віком у розмірі 55 % заробітку, але не нижче від мінімального розміру пенсії.
Соціальні пенсії призначаються непрацюючим громадянам у разі відсутності права на трудову пенсію. Це інваліди, у тому числі з дитинства, діти (у разі втрати годувальника) та ін.
Передбачене щорічне підвищення пенсій у зв'язку з індексацією грошових доходів населення. Пенсії не підлягають оподаткуванню.
Використання третього методу державної діяльності — правового регулювання соціальних питань — також набуло поширення. Насамперед держава стала одним із суб'єктів регулювання відносин поряд з підприємцями та профспілками. Об'єктами регулювання є величина заробітної плати, тривалість робочого часу та відпусток, порядок звільнення з роботи, заходи з техніки безпеки. Держава встановлює прожитковий мінімум, мінімальну заробітну плату, мінімальний розмір пенсій та ін.
Наприклад, з липня 1991 р. прийнято Закон України “Про мінімальний споживчий бюджет”. Він становить основу соціального захисту і соціальних гарантій для населення України при переході до ринкової економіки. Закон забезпечує проведення соціальної політики, спрямованої на підтримку передусім найменш соціальне захищених верств населення, формування взаємозв’язаної системи мінімальних доходів громадян і видатків держави на їх утримання в установах соціальної сфери.
Мінімальний споживчий бюджет — це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному виразі, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини. Мінімальний споживчий бюджет формується нормативним методом на основі системи споживчих кошиків. До споживчих кошиків включаються науково обґрунтовані, збалансовані за потребою стандартні набори товарів і послуг, що ґрунтуються на мінімальних нормах і нормативах споживання. Мінімальний споживчий бюджет розробляється для основних соціально-демографічних груп у середньому на душу населення та на члена сім'ї різного складу.
Важливою ланкою державної діяльності є державне регулювання правових основ зайнятості населення. 1 березня 1991 р. прийнято Закон України “Про зайнятість населення”. Він визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Для реалізації політики зайнятості населення створюється державна служба зайнятості, діяльність якої фінансується з державного фонду сприяння зайнятості. Послуги цієї служби надаються безплатно. Для сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці Кабінетом Міністрів України і місцевими радами народних депутатів розробляються річні та довгострокові державні територіальні програми зайнятості населення. Так, державна програма передбачає такі заходи щодо сприяння зайнятості та соціальному захисту населення:
