Статистика
Онлайн всього: 14 Гостей: 14 Користувачів: 0
|
 |
Бібліотека - Економіка - Наука й економіка |
|
Пошук по сайту
Пошук по сайту |
Головна » Бібліотека - Економіка - Наука й економіка
збираються проводити свої операції. Впливовість чинника поведінки центральних банків
щодо своїх золотих активів обумовлюється тим, що вони володіють запасами на рівні 30%
від усього золота, видобутого на Землі за останні 18 років (близько 35 000 т.) [1, с. 176].
Аналіз показав, що останнім часом у світовій фінансовій системі склалась ситуація,
коли центральні банки виступають, в основному, чистими продавцями своїх золотих активів.
Наприклад, Банк Бельгії продав на ринку 15 млн. трійських унцій, Банк Нідерландів – 9,6
млн. Банк Австралії оголосив про продаж 2/з своїх офіційних золотих резервів. Реалізовує
свою програму зменшення частки золота у міжнародних активах Банк Швейцарії; до
подібної практики збирається звернутись Європейський центральний банк. При цьому, Банк
Аргентини та Нової Зеландії повністю перевили свої золоті активи у валютні, позбувшись
запасу дорогоцінного металу. Втрата центральними банками зацікавленості у підтриманні
золотих запасів пояснюється низкою причин. Зокрема до них належить істотне падіння цін
на благородний метал з початку 80-х рр. XX ст., що зробило розміщення міжнародних
активів у облігаціях більш привабливим; остаточна демонетизація золота та мінімізація його
ролі у міжнародних розрахунках; значні трансакційні витрати, пов'язані з операціями на
ринках золота (наприклад, ті що пов'язані з пересиланням та охороною); ринки
високочутливі до будь-яких операцій з металом з боку органів грошової влади, через що
висока цінова волатильність може надсилати інвесторам, які працюють навіть на інших
сегментах, невірні сигнали.
Ми наголошуємо на специфічному характері процесу визначення цін на ринку золота.
Він, з одного боку, відображає організацію самих золотих ринків – як сукупність банків, що
здійснюють угоди між собою та за дорученням клієнтів. З іншого, – шану до історичних
традицій та особливостей цього ринку. Так, ціноутворення здійснюється в Лондоні на
засіданні представників п'яти найбільших операторів золотого ринку на чолі з
представником фірми Rothchild & Sons. Засідання збираються два рази в день (один раз до і
другий раз після обіду) і на ньому фіксується ціна золота на ринку в Лондоні. Ця процедура
набула назви "лондонський фіксінг". Відповідно до того, в якій частині доби ухвалено
рішення про визначення ціни, вона називається ціною ранішнього фіксінгу, чи ціною
пообіднього фіксінгу. Крім Лондона, подібна процедура відбувається у Цюріху, де
102
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
збираються на засідання представники трьох найбільших швейцарських банків, що
здійснюють операції з дорогоцінним металом. Незважаючи на те, що обсяги торгів у Цюріху
перевищують обсяги торгів у Лондоні, саме ціни лондонського фіксінгу визначаються за
найбільш авторитетні на світових ринках. Самі ціни фіксінгу мають відносно
рекомендаційний характер, проте на інших ринках ціни на золото коливаються у незначному
діапазоні навколо точки, визначеної у Лондоні.
В ході аналізу ми дійшли висновку, що основні чинники, які потрібно враховувати при
прогнозуванні динаміки цін на золото, є такі:
1. Інфляційні очікування. Це один із головних чинників, який визначає попит на золото.
Купівельна активність на ринках дорогоцінних металів посилюється насамперед на тлі
нестабільної фінансової ситуації та швидкого зростання цін на споживчі товари. За такої
ситуації інвестори звертають увагу на дорогоцінні метали, прагнучи застрахувати частину
своїх вкладень, що призводить до певного зростання вартості золота.
2. Система валютних курсів. Ціни на золото залежать від змін валютних курсів
відносно американського долара, в зв’язку з чим змінюєься ціна золота в інших валютах.
Якщо курс певної валюти щодо долара падає, це призводить до подорожчання золота у даній
валюті, що стимулює продаж металу на місцевому ринку, та навпаки. Особливої уваги
заслуговують валюти країн – великих споживачів або виробників золота. Зміни курсів валют
цих країн щодо долара безпосередньо впливають на регіональні ринки, стимулюючи або
попит, або пропозицію (передусім – форвардний продаж золотодобувачів).
3. Система процентних ставок. Це один з найважливіших чинників, на який
зважають, ухваляючи рішення щодо інвестування в дорогоцінні метали. За інших рівних
умов, при вищих процентних ставках золото стає менш привабливим для інвестицій, хоча
зростання ставок може свідчити про посилення інфляційних тенденцій в економіці.
4. Зміна дохідності альтернативних фінансових інструментів. Історичні особливості
конкурентної боротьби між золотом і доларом зумовили різноспрямованість руху курсу
долара та ціни на золото. Відтак чинники, які спричиняють зниження курсу долара, тією чи
іншою мірою можуть стимулювати зростання цін на дорогоцінні метали [2, с. 6].
Встановлено, що основний обсяг торгівлі золотом зосереджено на міжнародному
міжбанківському ринку безготівкового металу, на якому проводиться цілий ряд операцій,
зокрема, поточних.
Поточні операції купівлі-продажу металу здійснюються на умовах "спот" з датою
валютування (датою зарахування-списання металу та валюти) на другий робочий день після
дня укладання угоди. Стандартні обсяги угод на умовах "спот" такі: золото – 5 тис. тр. унцій,
срібло – 100 тис. тр. унцій, платина – 1 тис. тр. унцій, паладій – 0,5 або 1 тис. тр. унцій.
Метою проведення таких операцій є формування фонду дорогоцінних металів кредитної
організації або виконання клієнтських заявок. Відправною точкою для визначення цінових
параметрів з фізичним золотом є ціна лондонського ринку ("локо" Лондон).
Операції типу "своп", стосовно ринку дорогоцінних металів, – це купівля-продаж
металу з одночасним здійсненням зворотної угоди. Обсяги цих угод перевищують обсяги
операцій типу "спот", тому що "свопи" не так сильно впливають на стан ринку дорогоцінних
металів, як операції "спот". Стандартна угода за цими операціями включає 32 тис. унцій (1
тонну). На основі аналізу практики необхідно виділити такі різновиди "свопів" з металами:
1. "Своп" у часі (фінансовий "своп"). Це класичний вид операції "своп", який є
поєднанням готівкової та термінової контругоди: купівлі(продажу) однієї і тієї самої
кількості металу на умовах "спот" і продажу (купівлі) на умовах "форвард". Дату виконання
більш близької угоди називають датою валютування, а дату виконання більш віддаленої за
строком угоди – датою завершення "свопа". Угода може бути укладена практично на будь-
який строк: від одного дня до декількох років. Звичайними строками угоди "своп" є 1, 3, 6
місяців, рік. Розрахунок форвардної ціни за "свопом" здійснюється за такою формулою:
Ціна форвардна = Ціна "спот" +
360 100%
" "
⋅
Ціна спот ⋅Ставка ⋅Кількістьднів ,
103
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
де Ставка – ставка за фінансовим "свопом" (% річних);
360 – кількість днів у році (для розрахунків за доларами).
2. "Своп" за якістю металу. На практиці може скластися така ситуація, коли в
учасника ринку золота виникне потреба придбати золото більш вищої проби, проти того, що
в нього є. Це бажання може бути реалізовано в межах "свопа" за якістю металу. Такий "своп"
передбачає одночасну купівлю (продаж) металу однієї якості проти продажу (купівлі) золота
іншої якості. При цьому сторона, яка продає метал більш високої якості, буде отримувати
премію, що буде залежати від розміру угоди та розміру ризику, пов'язаного із заміною золота
однієї якості на інше.
3. "Своп" за місцезнаходженням металу. Передбачає купівлю (продаж) золота в
одному місці проти продажу (купівлі) його в іншому за наявності різниці цін на метал
однакової якості у двох зазначених пунктах. У зв'язку з тим, що золото в одному місці може
коштувати дорожче, одна зі сторін отримає премію [3, с. 375]. На світовому ринку можуть
реалізовуватися також форвардні угоди, які передбачають реальну поставку металу на строк,
що перевищує другий робочий день. Метою укладення форвардної угоди покупцем металу є
хеджування від підвищення в майбутньому ціни на метал на спотовому ринку. Продавець, у
свою чергу, має на меті застрахувати себе від падіння ціни в майбутньому. Страхування
забезпечується за рахунок фіксації у форвардній угоді ціни, за якою в майбутньому
планується проводити взаєморозрахунки між контрагентами. Однак така угода не дає
можливості скористатися більш сприятливою кон'юнктурою. Ми дотримуємось позиції, що
нині основними біржовими операціями з дорогоцінними металами є ф'ючерси та опціони.
Ф'ючерс – строковий контракт, згідно з яким одна сторона погоджується здійснити, а інша –
прийняти поставку певної кількості (а також певної якості) товару в обумовлений строк у
майбутньому за ціною, яка встановлюється в момент укладання контракту.
Сьогодні строкові контракти на золото пропонуються на багатьох біржах, найбільший
обсяг контрактів на золото укладається на Товарній біржі Нью-Йорка (СОМЕХ). Крім цього,
строкові контракти на дорогоцінні метали укладаються на біржах в Чикаго, Токіо, Гонконгу,
Стамбулі. Основною метою операцій з ф'ючерсами є хеджування та спекуляції.
Привабливість цих угод полягає в тому, що для їх укладання не потрібно мати велику
кількість грошей або велику кількість товару. Вкладення порівняно невеликого капіталу за
сприятливих умов може дати великий прибуток. Таким чином, переважна більшість угод
ліквідується достроково. Передача ж "фізичного" золота здійснюється на спеціальних
складах біржі, де підтримуються необхідні для операцій запаси. Поставка золотих зливків за
ф'ючерсними контрактами виконується за вибором продавця протягом будь-якого робочого
дня в межах місяця, вказаного в контракті. На нашу думку, перспективною формою
строкового контракту є опціон. Опціони – право (але не обов'язок) продати чи придбати
певну кількість золота за певною ціною на певну дату (європейський опціон) чи протягом
усього обумовленого строку (американський опціон). Продавець опціону продає
контрагентові права на виконання угоди чи відмови від неї. За це право покупець опціону
сплачує премію продавцеві опціону. Необхідно розрізняти два види опціонів: опціон на
продаж – опціон пут (put) та опціон на купівлю – опціон кол (call). Опціон кол дає покупцеві
право придбати метал за ціною виконання чи відмовитися від його купівлі. Опціон пут дає
покупцеві право на продаж металу за ціною виконання чи відмовитися від його продажу.
Такі операції широко використовує Національний банк України для хеджування позиції
щодо дорогоцінних металів. Якщо банк має намір застрахуватися від ризику зростання ціни
металу в майбутньому, він або купує опціон кол, або продає опціон пут. Але останнім часом
за відчутної тенденції зниження ціни золота на ринку раціональнішою є купівля опціонів пут
та продаж опціонів кол. У практиці операцій НБУ із золотом використовуються і
структуризовані продукти – поєднання депозитних операцій та опціонів, тобто премія за
опціоном включається до загальної суми процентів за депозитами. Доцільно акцентувати
увагу на тому, що із золотом, як і з валютою, на ринку здійснюється арбітражні операції
(безперервна купівля на одних ринках і продаж на інших), завдяки чому ціни на вільних
104
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
ринках, де немає обмежень і податків, вирівнюються та утворюють єдину світову ціну. Якщо
золото продається не за долари, а за якусь іншу валюту, то у формуванні ціни бере участь
курс валюти щодо долара. Якщо золото продається/купується на позикові кошти, то важливе
значення має процентна ставка за позикою, яку необхідно сплачувати. Таким чином, нами
з’ясовано, що основними чинниками, які формують ціну на банківські метали, є: інфляційні
очікування, система валютних курсів, система процентних ставок, зміна дохідності
альтернативних фінансових інструментів. Потрібно зазначити, що продаж золота з офіційних
резервів в основному визначає пропозицію золота на ринку.
Список використаних джерел
1. Мельник В.В., Козюк В.В. Міжнародна інвестиційна діяльність: Навч. посібник. –
Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 249с.
2. Фатєєв М., Галяпа Л. Світовий ринок дорогоцінних металів //Вісник НБУ. – 2005. –
№4. – С. 3-7.
3. Банківські операціїї: Підручник /За ред. В.І.Міщенка, Н.Г.Слав’янської. – К.: Знання,
2006. – 727с.(Вища освіта ХХІ століття).
УДК 330.322.12:330.567.25(477)
Ю. В. ЧУБЕНКО
В. І. ВОЛОШИНА
А. Ю. СТОПЧАК
ЗАОЩАДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ЇХ ТРАНСФОРМАЦІЯ В НАЦІОНАЛЬНИЙ
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РЕСУРС
У статті досліджуються мотиви заощаджень населення, динаміка заощаджень
та механізми їх трансформації в інвестиційний ресурс, а також прогноз тенденцій
зміни заощаджень як складової частини національних інвестиційних ресурсів.
Актуальність теми. Одним із основних джерел фінансування, яке впливає на динаміку
й обсяги інвестицій в реальний сектор економіки, є заощадження домогосподарств. В
економічній системі з добре організованими фінансовими ринками заощадження ефективно
направляють в інвестиції і вони стають важливим рушійним елементом трансформаційних
перетворень. Обсяги інвестицій є ключовим чинником економічного розвитку будь-якої
країни. При відсутності налагодженого механізму інвестиційних процесів немає сенсу
говорити про становлення і розвиток національного капіталу як основи ринкової економіки.
У Програмі розвитку інвестиційної діяльності на 2002—2010 роки зазначено, що активізація
інвестиційної діяльності та значне нарощування обсягів інвестицій є актуальним завданням
держави, а збільшення притоку інвестицій — пріоритетним напрямом діяльності
центральних органів виконавчої влади[1]. Враховуючи ці обставини, актуальними є питання
дослідження і прогнозування поведінки домогосподарств, визначення сукупного обсягу
заощаджень для створення механізмів трансформації заощаджень в інвестиції.
Аналіз останніх публікацій. Аналіз проблем інвестиційної діяльності в Україні
відбувається у різних напрямках. Різні сторони проблеми національних заощаджень у період
ринкової трансформації економіки України вивчали відомі вітчизняні науковці: С.
Панчишин, М. Савлук [2], І. Крючкова [3], В. Геєць [4], Б. Кваснюк [5], І. Радіонова [6], В.
Шевчук [7] та інші. Але, незважаючи на увагу науковців до даної проблеми, теоретичні,
методологічні та практичні аспекти потребують подальших досліджень та аналізу.
Відсутність комплексних досліджень шляхів трансформації заощаджень домогосподарств в
105
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
інвестиції потребує напрацювання та розробки науково-обґрунтованих пропозицій щодо
залучення коштів громадян у інвестиційну діяльність.
Метою статті є аналіз динаміки доходів та витрат населення, факторів, що впливають
на обсяг заощаджень, а також прогноз тенденцій зміни заощаджень, як складової частини
національних інвестиційних ресурсів.
Виклад основного матеріалу. Динамічній розвиток сучасної економіки неможливо
уявити без масштабної інвестиційної діяльності. В економічній науці незаперечним є факт,
що заощадження - єдине джерело інвестиційних ресурсів. Водночас розміри інвестиційної
активності в країні визначаються обсягом заощаджень. Аналізуючи підходи зарубіжних та
вітчизняних економістів до визначення суті заощаджень можна зробити висновок, що
основою заощаджень фізичних осіб є добровільне відкладення грошей на деякий час
населенням після задоволення своїх поточних потреб та сплати податків. Тому заощадження
населення можна визначити як частину грошових доходів населення, яка формується за
рахунок скорочення поточного особистого споживання з метою накопичення і призначена
для забезпечення майбутніх потреб.
Збільшення заощаджень як суми нагромаджених грошових ресурсів залежить від
ступеня споживання поточного доходу. У випадку, коли доходи перевищують поточні
|
|
|
