діяльністю треба відображати, на наш погляд, вартість людського капіталу. Проте на даний
час за рахунками бухгалтерського обліку, які належать до класу 4 „Власний капітал та
забезпечення зобов’язань”, такий капітал не обліковується. Недоліком існуючої методики
бухгалтерського обліку власного капіталу є також те, що у складі статутного, пайового чи
додаткового капіталу сільськогосподарських підприємств не виокремлюється основний і
оборотний капітал. Оскільки внаслідок декількох кругооборотів врешті-решт відбувається
оборот основного капіталу, він переходить в оборотний. Але такі метаморфози власного
капіталу сільськогосподарських підприємств у бухгалтерському обліку не відображаються,
тому економічний аналіз їх інноваційного розвитку не ґрунтується на системній і
синтезованій фактографічній інформації. Отже, назріла потреба наукового обґрунтування
методології і методики відображення в бухгалтерському обліку інноваційної складової
власного капіталу сільськогосподарських підприємств. Враховуючи ж складність цієї
проблеми, подальші дослідження шляхів її вирішення є перспективними.
Список використаних джерел
1. Башнянин та ін. Політична економія. Навч.посібник. – Львів: „Новий світ – 2000”,
2006. – 380 с.
2. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: Вища школа, 1979. – 328 с.
3. Жиглей И.В. Социальный капитал предприятия: экономическое обоснование и
бухгалтерское отображение / Бухгалтерський учет, анализ и контроль: теория, методология,
организация: Монография. – Житомир: ЖГТУ, 2007. – 448с. – С. 100-133.
4. Історія економічних учень: Підручник / За ред. В.Д.Базелевича. – К.: Знання, 2004. –
1300 с.
5. Кривенко К. Т. Політична економія. – К.: КНЕУ, 2005. – 435 с.
6. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии / Пер. И.И. Степанова-
Скворцова., – Т.1. Кн.1. – М.: Политиздат, 1978. – 907 с.
7. Маркс К. Капітал: Т 2// Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т.24.
8. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. –
К.: Вид. центр „Академія”, 1999. – 592 с.
9. Сук Л. К., Сук П. Л. Облік власного капіталу // Бухгалтерія в сільському
господарстві. – 2005. – №14(143). – С. 43-47.
114
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
УДК 339.5;657:691
Т. В. КОЖУХОВА
ПЛАНУВАННЯ АУДИТУ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВ ПО
ВИРОБНИЦТВУ ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
В статті досліджено основні вимоги до планування загальної аудиторської
перевірки та його етапи, розроблено практичні рекомендації з планування аудиторської
перевірки експортних операцій підприємств по виробництву облицювальних матеріалів.
Вступ. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств по виробництву
облицювальних матеріалів вимагає детального регулювання й контролю не тільки з боку
держави. Перевірка дотримання виробничими підприємствами нормативних актів в області
валютного регулювання проводиться й аудиторськими фірмами. Однією з передумов
подальшого розвитку аудиту є вдосконалення методики та організації аудиторських
перевірок експортних операцій. Для ефективного проведення аудиторської перевірки
експортних операцій, яка може відбуватися у межах аудиту фінансової звітності, аудитору
слід ретельно планувати свою роботу. Планування є одною із обов´язкових умов діяльності
аудиторських фірм.
Питання планування аудиту детально викладені у працях вітчизняних вчених Савченка
В.Я., Дорош Н.І., Петрик О.А., Усача Б.Ф., Давидова Г.М., Рудницького В.С, Кулаковської
Л.П., Пилипенко І.І., Никонович М.О., Бодюк А.В.
Водночас їх праці безпосередньо не торкаються проблематики планування
аудиторської перевірки експортних операцій. Недостатній рівень теоретичної розробки
питань планування аудиту експортних операцій та потреби практики обумовлюють
актуальність дослідження.
Постановка завдання. Мета дослідження полягає в розробці практичних рекомендацій
з організації планування аудиторської перевірки експортних операцій підприємств по
виробництву облицювальних матеріалів.
Результати. Згідно Міжнародному стандарту аудиту 300 (далі – МСА 300) планування
– це розроблення загальної стратегії і детального підходу до очікуваного характеру, часу та
обсягу аудиту. Чітке планування дозволяє зосередити увагу на найбільш важливих ділянках
аудиту, що в свою чергу дає змогу виявити потенційні проблеми, виконати роботу більш
ефективно й у стислий термін, правильно скоординувати дії усіх членів аудиторської групи
[1].
Планування аудиторської перевірки передбачає основну мету – якісно та своєчасно
виконати аудиторські процедури, визначити правильність завантаження кожного аудитора
роботою, перевірити виконання передбачених договором зобов´язань і сформувати портфель
замовлень [2, с. 72].
Завдання планування аудиту складаються у встановленні етапів і строків роботи із
клієнтом, визначенні витрат, раціональному використанні робочого часу фахівців, підготовці
адекватної робочої групи фахівців для роботи із клієнтом, визначенні розділів аудиту, що
мають найбільше значення для формування аудиторської думки, розподілі між фахівцями
розділів аудиту, обов'язків і відповідальності, створенні умов для здійснення наступного
контролю за аудитом. Розглянемо етапи планування загальної аудиторської перевірки, які
зарубіжні й вітчизняні автори виділяють по-різному. Газарян А.В., Соболєва Г.В. виділяють
три етапи планування аудиторської перевірки: збір інформації про особу; оцінка отриманої
інформації; розробка плану й програми аудиту [3, с. 43].
Гончарук Я.А., Рудницький В.С. акцентують увагу на таких етапах планування:
визначення мети і завдань аудиту; оцінка існуючого середовища суб´єкта перевірки; вибір
стратегії та її реалізація; складання загального плану аудиту; підбір і уточнення процедур
контролю, розробка програми аудиту, коригування загального плану і програми аудиту [4, с.
115
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
141].
За Дорош Н.І, загальне планування аудиту доцільно поділити на два великих етапи:
попереднє планування та розробка плану і програми аудиту: «на першому етапі вивчається
підприємство, що перевіряється, та визначаються основні параметри майбутньої перевірки,
на другому – розробляється стратегія перевірки і складається детальний опис усіх майбутніх
робіт в загальному плані і програмі аудиторської перевірки» [5, с. 166]. Таку думку
поділяють й інші автори [6, с. 43; 7, с. 13].
Оскільки аудиторська перевірка експортних операцій є частиною загального аудиту
фінансової звітності, беручи до уваги зарубіжний та вітчизняний досвід аудиторських
перевірок, процес її планування можна умовно поділити на декілька пов’язаних між собою
етапів:
- попереднє планування (ознайомлення з суб’єктом господарювання та його
середовищем; ознайомлення з системою бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
визначення ризиків суттєвих викривлень);
- оцінка отриманої інформації та прийняття рішень;
- підписання договору про проведення аудиторської перевірки;
- розроблення і представлення загального плану на розгляд та затвердження;
- розроблення програми аудиту;
- коригування загального плану і програми протягом усього процесу аудиту.
Розглянемо послідовність планування детальніше.
Практики і науковці вважають, що в основі попереднього планування аудиторської
перевірки лежить вивчення діяльності підприємства, що підлягає перевірці, і розділяють
підхід попереднього планування перевірок на планування перевірок нових та постійних
клієнтів, яке має певні відмінності [7, с. 13; 8, с. 101].
При роботі з постійними клієнтами відомості про їх діяльність можна одержати з
постійних аудиторських файлів з інформацією, яка не змінюється постійно за своїм
характером, але доповнюється або обновляється в міру надходження нової інформації, тобто
із постійного досьє клієнта - сукупності відомостей про клієнта й копій найважливіших
документів, що визначають його діяльність. У постійному досьє зберігаються: копії або опис
засновницьких документів, відомості про реєстрацію підприємства, відомості про банківські
рахунки підприємства, матеріали зовнішніх перевірок (іншими аудиторами, податковою
інспекцією). Якщо підприємство є новим клієнтом, то до початку планування необхідно
зібрати інформацію про його діяльність.
Вивчаючи специфіку діяльності підприємства, аудитор переслідує дві мети:
- полегшити проведення аудиту й підвищити його якість;
- надати клієнту діючу консультативну допомогу, спрямовану на поліпшення економіки
його підприємства.
Для цього необхідно зібрати інформацію про внутрішні й зовнішні фактори, що
впливають на підприємство.
До внутрішніх факторів, що впливають на економіку підприємства, на які в першу
чергу повинен звертати увагу аудитор відносять: форму власності й структуру управління,
структуру й розмір підприємства, досвід управлінського персоналу, мету з якою створене
підприємство, основні операції підприємства, фінанси, обрану облікову політику, цілі,
стратегію та ризики бізнесу, які можуть призвести або спонукати до суттєвого викривлення
звітності, оцінку результатів діяльності та їх відповідність поставленим перед підприємством
цілей, систему внутрішнього контролю. До зовнішніх факторів можна віднести галузь
діяльності, нормативну базу, конкурентів, політичний вплив, економічну ситуацію в країні й
на світовому ринку. Аналіз цілей підприємства, що перевіряється, дозволяє краще зрозуміти
його операції, він необхідний для формування правильної думки про фінансову звітність
підприємства. Відомості про операції досліджуваного підприємства допомагають аудитору
правильно оцінити свої ризики, скласти ефективну програму перевірки й заощадити час.
Знання фінансової структури підприємства допомагає аудитору встановити потреби
116
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
підприємства в коштах і джерела їхнього надходження, визначити платоспроможність
підприємства й тим самим установити, чи зможе воно проводити свої операції в
майбутньому. При розгляді взаємовідносин підприємства із третіми особами, необхідно
проаналізувати існуючі або можливі судові розгляди. Перш ніж почати перевірку рахунків
підприємства, аудитор повинен зрозуміти як організований і функціонує бухгалтерський
облік на підприємстві. Для цього необхідно описати систему обліку, тобто побудувати схеми
документообігу, вказати, як розподіляються обов'язки співробітників бухгалтерії, які
кореспонденції прийняті для відображення експортних операцій і які регістри обліку
ведуться. Опис системи бухгалтерського обліку може містити наступні документи:
організаційну схему бухгалтерії підприємства із прізвищами основних співробітників, у яких
аудитор має намір одержувати інформацію; опис відповідальності кожного зі співробітників;
схеми документообігу по найважливіших ділянках облікового циклу; особливості облікової
політики підприємства; опис проводок по типових операціях; опис кореспонденції по
разових операціях; опис відхилень в обліковій політиці або в правилах ведення окремих
рахунків від нормативних. Опис системи внутрішнього контролю потрібен для того, щоб
аудитор міг прийняти обґрунтоване рішення про її надійність, а, отже, про можливості
опиратися на неї при проведенні перевірки.
Для ознайомлення з системою внутрішнього контролю клієнта аудитору необхідно
одержати документальну підставу створення й функціонування системи, а саме: наказ про
створення системи внутрішнього контролю, підтвердження наявності посади внутрішнього
аудитора або служби внутрішнього аудиту в штатному розкладі підприємства, протоколи
про обрання й затвердження ревізійної комісії. Крім цього, аудитор перевіряє наявність
реальної діяльності системи внутрішнього контролю: затверджені програми, плани ревізійної
комісії й внутрішнього аудиту, протоколи засідань ревізійної комісії, акти внутрішніх ревізій
і перевірок, аналітичні звіти внутрішнього аудитора, робочі матеріали. Відсутність
зазначених документів може бути аудиторським доказом того, що на підприємстві немає
організованої й реально діючої системи внутрішнього контролю. Для одержання інформації
про форму ведення бухгалтерського обліку експортних операцій й системи внутрішнього
контролю на підприємствах по виробництву облицювальних матеріалів автором
пропонується проводити тест-опитування по основних напрямках оцінки діяльності
підприємства, яке може доповнюватися кожною аудиторською організацією самостійно й
затверджуватись як робочий документ.
Тест-опитування включає такі напрями оцінки діяльності:
● Комп'ютерні системи обробки інформації:
- застосовувана техніка обліку (ручна, комп’ютерна);
- програмне забезпечення, яке використовується в системі бухгалтерського обліку;
- бухгалтерські програми встановлені: на персональному комп’ютері, у локальній
мережі бухгалтерії, у загальній мережі організації;
- як здійснюється контроль регламентованого доступу до комп’ютерних баз даних;
- комп’ютеризовані ділянки обліку експортних операцій (усі; якщо не усі, то вказати
які);
- як забезпечується відновлення програмного продукту у зв’язку зі зміною
законодавства;
- які зміни вносилися в програмне забезпечення в поточному звітному (попередньому)
періоді.
● Система внутрішнього контролю:
- чи існує на підприємстві служба внутрішнього контролю;
- у якій формі представлена служба внутрішнього контролю (система внутрішнього
аудиту);
- кому підпорядкована служба внутрішнього контролю (раді директорів, керівництву,
головному бухгалтеру);
- чи існують документально оформлені інструкції для виконання контролю за
117
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
експортними операціями;
- як документуються результати роботи служби внутрішнього контролю;
- чи існує на підприємстві взаємозамінність.
● Перевірка експортних операцій:
- коли й ким проводилася остання перевірка експортних операцій.
● Зовнішнє середовище:
- чи підсилився рівень конкуренції в кам’янообробній сфері за останні три роки;
- основні конкуренти- виробники облицювальних матеріалів.
● Практика експортних договорів:
- які види угод використовуються в практиці підприємства (прямий експорт, бартерні
операції; експорт через посередників; вексельні розрахунки).
● Система бухгалтерського обліку експортних операцій:
- чи розроблена типова кореспонденція рахунків на характерні для підприємства
експортні операції з продажу облицювальних матеріалів;
- чи є в наявності письмові дозволи керівництва для кожної партії облицювальних
матеріалів, що залишає територію складу підприємства;
- чи існує наказ про надання права підпису визначеним співробітникам на
відвантажувальних документах;
- чи завжди вчасно виписуються документи на відвантаження облицювальних
матеріалів і передаються в бухгалтерію;
- чи використовується затверджений керівництвом прейскурант цін на відвантажувані
облицювальні матеріали або ціна встановлюється щораз індивідуально;
