Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
імпорто залежності;
- дискримінація національних товаровиробників.
Необхідно також зазначити, що очікування від вступу до СОТ можуть виявитися
перебільшеними через недосконалість механізму функціонування СОТ, через що очікувані
переваги від вступу можуть бути недосяжними або й перетворитися на недоліки.
Не можна ігнорувати й той факт, що внаслідок вступу до СОТ митні тарифи знизяться
й відповідно можуть зменшитися надходження до державного бюджету, хоча у деяких
країнах митні збори становлять 30 – 40% таких надходжень. Щоб частково компенсувати цей
ефект, потрібно реформувати податкову систему і забезпечити таким чином ефективніше
надходження податків від збільшення економічної активності, пов’язаної зі вступом до СОТ.
Нормальною слід вважати ситуацію, коли левова частка надходжень до бюджету має
податкове, а не митне походження. Необхідною є також реформа митної системи, метою якої
має бути боротьба з контрабандою та корупцією. Якщо брати мито з усіх без винятку
імпортованих товарів, які, згідно закону, мають ним обкладатися, то зменшення надходжень
не буде таким радикальним. Слід також зауважити, що заміна квот, які заборонені в СОТ, на
митні тарифи може збільшити тарифну базу і за умови ретельного їхнього збору підвищити
надходження у держбюджет [2, с. 4].
Набуття Україною переваг у зовнішній торгівлі після вступу до СОТ багато в чому
залежить від результатів переговорів щодо підписання протоколів з окремими країнами. Під
час зазначених переговорів є реальні можливості здобути суттєві переваги у зовнішній
торгівлі з окремими країнами для вітчизняних товаровиробників та домогтися
запровадження необхідних механізмів захисту внутрішнього ринку.
Попри очевидні переваги зростання експортних можливостей, що стимулює
збільшення виробництва національного продукту та робочих місць і є реальним джерелом
національного доходу, та перспективи вдосконалення ресурсної і технологічної бази, а також
розширення можливостей задоволення споживача, залишаються певні сумніви відносно
наслідків зближення українського ринку з ринками провідних країн світу. Багато залежить
від того, як Україна зуміє скористатись своїм майбутнім членством в СОТ. Необхідно, щоб
Україна була належним чином підготовлена до вступу в СОТ, особливо у сфері гармонізації
законодавства. Потрібно пам’ятати, що її успіх у СОТ залежить не лише від суто
економічних показників, велике значення має політичний аспект. Головний висновок для
України - в жодному разі не зупинитись на досягнутому й не загальмувати завершення
процедури вступу до СОТ, що вплине не лише на економічні перспективи, але й на
міжнародний імідж України як надійного партнера для співробітництва з іншими країнами.
Список використаних джерел
1. Замасло О.Т. Вступ України до Світової організації торгівлі: переваги і проблеми //
Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє. Матеріали міжнародної науково-
практичної конференції 21-22 жовтня 2005р., м. Львів. – С. 124-126.
2. Мальський О. Сот та її наслідки // День. – 2008. - № 25. – С. 4.
3. Семенченко М. Вигоди чи виклики // День. – 2008. - № 59. – С. 3.
20
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
УДК 336.004.7:339
Р. С. КВАСНИЦЬКА
В. Ю. ВЄНКОВА
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ ПЛАТІЖНИХ
КАРТОК УКРАЇНИ В УМОВАХ ВСТУПУ ДО СОТ
В статті висвітлено основні напрями розвитку ринку пластикових карток в
Україні, а також розглянуто технологію безготівкових розрахунків з використанням
платіжних карток. Визначено основні проблеми, що виникають при обслуговуванні
платіжних карток у розрізі стандартів міжнародних банківських послуг.
Актуальність. В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пластикові картки
стали одним із найбільш зручних інструментів здійснення безготівкових розрахунків.
Одночасно пластикові картки є необхідним атрибутом світового фінансового ринку. Перехід
до масових безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток дасть змогу суттєво
зменшити витрати на підтримку готівкового обігу, стане додатковим джерелом залучення
коштів населення у сферу діяльності банків, а також і в нашу економіку, скоротить обсяг
випуску паперових грошей, поліпшить культуру обслуговування населення. Тому в умовах
ринкової економіки в нашій країні все більшої актуальності набуває провадження
розрахунків з використанням платіжних карток [1].
Метою статті є висвітлення основних напрямів розвитку ринку пластикових карток в
Україні, а також розглянути технологію безготівкових розрахунків з використанням
платіжних карток.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням розвитку системи безготівкового
обслуговування за допомогою платіжних карток присвячені роботи таких науковців, як О.С.
Любунь, О.А. Шевчук, Я.І. Чайковський, В.І. Міщенко, В.М. Усоскин, Н.Г. Слав’янська та
ін. Однак, залишається чи мало невирішених питань у сфері теоретичних та практичних
аспектів розвитку вітчизняного ринку платіжних карток.
Результат. Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб, що має вигляд емітованої
в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, який
використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного
рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх
рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків,
фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через
банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним
договором.
Отже, саме пластикова картка, яка є персоніфікованим платіжним інструментом, надає
можливість користувачеві здійснювати безготівкові розрахунки з оплати товарів/послуг, а
також отримувати готівку в відділеннях банків і банківських автоматах (банкоматах).
Основною функцією пластикової картки є забезпечення ідентифікації особи, що її
використовує, як суб'єкта платіжної системи. Для цього на пластикову картку наносяться
логотипи банку-емітента і платіжної системи, що обслуговує картку, ім'я власника картки,
номер його рахунку, строк дії картки. Крім цього на картці може бути фотокартка власника і
його підпис. Алфавітно-цифрові дані — ім'я, номер рахунку та ін. — можуть бути
ембосовані, тобто нанесені рельєфним шрифтом. Графічна інформація дає можливість
візуальної ідентифікації власника картки. Сьогодні можна зустріти в словосполученні зі
словами карта і картка різноманіття слів, наприклад: пластикові, банківські, платіжні, клубні,
дисконтні, ідентифікаційні, ембосовані, неембосовані, кредитні, дебетні, АТМ, магнітні,
смарт, індивідуальні, корпоративні, сімейні, VISА, МаsterСаrd, Аmеrісаn Ехргеss, DіnеrСlub,
стандартні, золоті, електронні тощо.
Отже, усі зазначені види карток належать до пластикових карток. Вони виготовляються
21
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
зі спеціальної пластмаси, і переважна більшість таких карток має стандартний розмір:
85x54x0,75мм [2].
Класифікувати пластикові картки можна за різними ознаками. Основними з них є: за
цільовим призначенням, як носій електронної інформації, за методом нанесення на картку
ідентифікаційної інформації, за функціональними характеристиками, за суб’єктом
використання (рис. 1).
Класифікація платіжних карток
за цільовим призначенням банківські
ідентифікаційні
клубні та дисконтні
як носій електронної
інформації з магнітною смугою
з чіпом або мікросхемою
за методом нанесення на
картку ідентифікаційної
інформації
ембосовані
неембосовані
за функціональними
характеристиками
кредитні
дебетові
за суб’єктом використання
індивідуальні
корпоративні
сімейні
Рис. 1. Класифікація платіжних карток
Так, за цільовим призначенням можна виділити:
— банківські (іноді їх називають платіжними), які призначені для здійснення
безготівкової оплати товарів і послуг власником картки, а також для одержання ним готівки
зі свого банківського рахунку в спеціальних банкоматах практично в будь-якій точці світу;
— ідентифікаційні, що призначені для регулювання доступу співробітників в окремі
приміщення чи доступу до здійснення певних операцій на устаткуванні;
— клубні та дисконтні, які випускаються окремими організаціями, асоціаціями,
клубами і поширюються серед членів цих організацій. Власник такої картки може одержати
знижку (discount) на товари чи послуги, придбані у певних торгових організаціях.
Як носій електронної інформації платіжні картки поділяються:
- на картки з магнітною смугою, на яких записані дані власника й інформація про те, в
який банк звертатися для списання необхідної суми за товар чи послугу. Така картка не
містить інформації про суму, що знаходиться на ній;
- картки з чіпом або мікросхемою (старт-картками), які крім даних, що містяться на
картках з магнітною смугою, містять ще й зашифровану інформацію про збережену на ній
суму.
Залежно від того, яким методом нанесена на картку ідентифікаційна інформація (ім'я
22
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
власника картки, номер картки, термін дії картки та ін.) розрізняють:
— ембосовані, які містять інформацію нанесену на них рельєфним шрифтом
(видавлену) спеціальним апаратом ембосером;
неембосовані, на яких ідентифікаційна інформація випалюється і, як правило, ці
картки призначені тільки для електронного використання (наприклад, VISА Еlectron).
За функціональними характеристиками банківські картки поділяють:
— на кредитні, які дають змогу її власнику одержувати визначений кредит при оплаті
товарів чи послуг, вартість яких вища, ніж залишок на банківському рахунку, "прив'язаному"
до картки (картрахунку). Виданий кредит має бути погашений протягом визначеного
терміну. Погашення кредиту може здійснюватися за рахунок страхового депозиту, що
вносить клієнт при відкритті в банку картрахунку, або зарахуванням на рахунок грошей,
внесених власником картки готівкою або за допомогою грошового переказу;
— дебетові картки, які дають змогу їх власнику оплачувати придбання товарів і послуг,
а також одержувати готівку в банкоматах тільки в межах суми, що знаходиться на
картрахунку.
За суб’єктами використання, як кредитні, так і дебетові картки можуть бути:
— індивідуальними, які призначені тільки для фізичних осіб;
— корпоративні "прив'язані" до рахунку компанії і можуть бути оформлені тільки на
співробітника компанії, так як вони використання тільки для компаній (організацій);
— сімейні, що виділяються у межах класифікації карток на індивідуальні і
корпоративні. Вони видаються як індивідуальні картки тільки фізичним особам, а окремі
картки також можна оформити як корпоративні на кожного члена родини власника
картрахунку. Необхідно виділити, що особливістю кредитних карток різних систем є
розподіл їх на класи. Так, VІSА має два основних класи — Сlassіс і Gоld, МаsterСаrd —
Standart і Gold, Аmerican Ехргеss — Маss і Gоld. На вибір кредитної картки того чи іншого
класу в основному впливає величина внесеного при одержанні картки страхового депозиту.
В іншому різниця між класами головним чином зводиться до питання престижності. Крім
основних класів, також можуть випускатися картки класів Рlatinum, Silver, Ваsіс та ін. Серед
корпоративних карток останнім часом стали виділяти Виsіnеss картки (картки для компаній
малого бізнесу) і безпосередньо Соrроrаtе картки. Ще один вид карток, що випускаються в
рамках платіжних систем, електронні картки. Такі картки є в багатьох платіжних системах. У
VІSА, наприклад, це VІSА Еlectron, у МаstеrСаrd — Маеstrо. Так, такі картки неембосовані й
призначені тільки для електронного зчитування. За такою карткою можна отримати готівку в
банкоматах, а оплачувати товари і послуги ними можна тільки в торгових організаціях,
оснащених спеціальними електронними терміналами. Є електронні картки, призначені тільки
для одержання готівки в банкоматах, наприклад у системі МаstеrСаrd це картка Сіrrus.
Першим українським банком, що розпочав роботу на ринку пластикових карток, став
Перший український міжнародний банк (ПУМБ), який у 1993 р. разом із компанією Interpay
Netherlands випустив першу в Україні кредитну картку Еurосаrd/МаstеrСаrd Gold (U-Саrd), а
з 1997 р. розпочав емісію карток VІSА Вusіnеss. Першу в Україні пластикову картку
міжнародної платіжної системи VІSА Іntеrnаtіоnа1 випустив комерційний банк "Приватбанк"
восени 1996 р. [4].
Сьогодні більш як третина провідних українських банків обслуговує платіжні картки та
бере участь у роботі VІSА Іntегnаtіоnаl, Еurорау Іntегnаtіоnаl, МаstеrСаrd Іntеrnаtіоnаl,
Аmеrісаn Ехрrеss, Dіnеrs Сlub та інших, менш відомих міжнародних платіжних систем.
Наприкінці 1998 р. членами VІSА Іntеrnаtіоnаl стали 17 провідних українських банківських
установ. Ринок платіжних карток України є складовою міжнародного ринку, тому природно,
що світові тенденції розвитку мають місце і для місцевого ринку з урахуванням деяких
особливостей. За станом на 1 січня 2007 року 111 банків (65% від загальної кількості банків,
які мають банківську ліцензію) є членами внутрідержавних і міжнародних карткових
платіжних систем та здійснюють емісію й еквайрінг платіжних карток. Протягом 2006 року
10 нових банків, ставши членами відповідних платіжних систем, розпочали випуск та
23
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
обслуговування платіжних карток. З 2001 року кількість банків, які займаються цим видом
діяльності, зросла на 53 установи і майже подвоїлась [1].
Загальна кількість клієнтів українських банків, які мають платіжні картки, протягом
2006 року збільшилась на 7,6 млн, або на 34,9% (з 21.8 млн до 29,4 млн.), з них юридичних
осіб - на 38,6 тис., або на 16,4% (з 234,7 тис. до 273,3 тис.), а фізичних осіб - на 7 545,0 тис.,
або на 34,9% (з 21 596,2 тис. до 29 141,2 тис.). Протягом року частка корпоративних клієнтів,
які мають платіжні картки, зменшилася з 1,1% до 0,9 від загальної кількості, а клієнтів -
фізичних осіб відповідно зросла з 98,9% до 99,1% [1]. Узагальнено динаміка кількості різних
груп клієнтів, що мають платіжні картки за 2005-2006 роки зведена на графіку (рис. 2).
21,8
0,23
21,6
0,02
29,4
0,27
29,1
0,3
0
5
10
15
20
25
30
2006 2007
кількість клієнтів,
що мають платіжні
картки
кількість
юридичних осіб,
що мають платіжні
картки
кількість фізичних
осіб, що мають
платіжні картки
кількість
корпоративних
клієнтів, що мають
платіжні картки
Рис. 2. Динаміка кількості різних груп клієнтів, що мають платіжні картки
за 2005-2006 роки, млн грн
Незважаючи на масштаби емісії банками кредитних карток, отримання кредитів з їх
використанням поки що не стало для населення таким же масовим і популярним, як звичайні
споживчі кредити. Втім, банки не дуже форсують емісію кредитних карток, оскільки на
сьогодні ще немає ефективних скоригованих систем оцінки ризиків платоспроможності
клієнта і повноцінно не запрацювали кредитні бюро. Це особливо актуально стосовно видачі
кредитної картки в її класичному варіанті, оскільки вона, як правило, видається клієнту без
додаткового забезпечення. Більшість банків пропонує кредитні картки своїм клієнтам, що
стали такими в рамках зарплатних проектів, а також новим клієнтам за умови оформлення
ними іншого банківського продукту, наприклад депозиту, який автоматично стане заставою.
При цьому банки використовують два варіанти надання послуги - встановлення ліміту
кредитування (овердрафту) на існуючу картку або здійснення емісії кредитної картки в
комплекті із зарплатною. Отже, однією з особливостей є ненасиченість ринку карткових
послуг. Хоча дедалі більше банків започатковують власні карткові проекти, загальний обсяг
емісії карток залишається все ще дуже незначним у порівнянні з розвинутими країнами.
Проведене дослідження засвідчує, що на даний момент в Україні платіжні картки
використовуються як спрощений засіб для доступу до рахунку в банку, тобто вони не
виконують свого призначення як інструменту безготівкових розрахунків. У 95% випадках
здійснені в Україні трансакції — це зняття готівки, а така тенденція властива країнам, що
розвиваються. Для підвищення ефективності дій платіжних карток необхідно збільшити
сферу їх використання. Тобто необхідний подальший розвиток мережі термінального
24
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
обладнання для оплати товарів та послуг. Проте РОS-термінальна мережа залишається
збитковою. Тобто банкіри за власний рахунок встановлюють у торгових підприємствах РОS-
термінали і не отримують віддачі від цих капіталовкладень. Така ситуація вже зараз призвела
до збільшення тарифів за послуги зняття готівки через банкомати, банківські установи
почали приймати рішення про оптимізацію мережі РОS-терміналів — не виключається
зменшення їхньої кількості. Протилежну позицію банки зайняли щодо розвитку банкоматних
парків — вони розширюватимуться. Таким чином, головним завданням залишається
стимулювати не тільки зняття готівки через банкомати, а й використання картки як засобу
платежу [4]. В Україні ще у 1997 році була розроблена Програма впровадження Національної
платіжної системи масових електронних платежів, затверджена постановою Правління НБУ
від 28.01.1997 р. № 18. (НСМЕП) — система безготівкових розрахунків за товари та послуги
за допомогою банківських платіжних карток. Учасниками СМЕП є Національний банк
України, банківські установи, фізичні та юридичні особи — клієнти банків, підприємства
торгівлі та сфери послуг [5].
