- надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
- обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
- формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
- диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці,
виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
- економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов безпеки праці;
- цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
В Законі вказано також мету страхування, джерела забезпечення страхового захисту,
визначено, що єдиним страховиком є Фонд соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України. В зв’язку з вище викладеним, доречно
розглянути визначення страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань, що пропонуються в зарубіжній літературі. В усіх зарубіжних теоріях
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань трактується
в абстрактній формі, що полягає в незмінній сутності цієї категорії в різних умовах розвитку
суспільства. Так, у США і більшості європейських країн використовується короткий термін
"страхування по виробничому травматизму". В Україні, як уже згадувалося вище, аналогічна
система має офіційну назву "Обов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання". На наш погляд, це - більш точна назва, але
більш довга. Вважаємо за доцільне зазначити, що в даний час, незалежно від назви системи
страхування від нещасних випадків на виробництві, фундаментальний принцип страхування
по виробничому травматизму полягає в тому, що грошові виплати і медичне обслуговування
82
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
надаються без з'ясування ступеня провини як підприємця, так і робітника. Система не
пов'язана з пошуком провини, винуватої людини, організації.
Сутність страхування по виробничому травматизму - соціальний захист робітників, а не
покарання винних. Воно покладає тягар виплат на підприємців, але це розглядається як
частина виробництва, а не як застосування штрафних санкцій. Таким чином, підприємці, що
беруть участь у страхуванні, приймають на себе вартість оплати виробничого травматизму,
навіть якщо вони зовсім у ньому не винні і навіть якщо справа в недбалості робітників.
Незважаючи на це, принцип невинності, важливий для підприємців, оскільки, будучи
невинними, вони не підлягають судовим позовам про нанесення збитку. Концепція
неврахування провини не означає, що підприємці, оскільки вони приймають на себе страхові
виплати, вільні від обов'язку забезпечувати безпеку на робочих місцях. Підвищений рівень
страхових внесків, пов'язаних з небезпечними роботами, побічно змушує підприємця
забезпечувати охорону праці. Але крім цього, законами про охорону праці всіх розвинутих
країн введені відповідні жорсткі правила техніки безпеки практично на всіх роботах
підвищеного ризику, і підприємці підлягають цивільним і навіть кримінальним покаранням
за їхнє недотримання. Таким чином, принцип неврахування провини відноситься тільки до
області страхових компенсацій і не діє там, де встановлено відповідальність за дотримання
техніки безпеки. Страхування від виробничого травматизму передбачає наступні типи
виплат: грошова допомога потерпілим, надання допомоги в лікуванні чи похованні
потерпілих внаслідок виробничого травматизму, організація робочих місць для інвалідів,
профілактика виробничого травматизму тощо. За результатами досліджень зарубіжних
учених-економістів, понад 70% випадків, що вимагають компенсації, відносяться до так
званих "медичних випадків", коли потрібні витрати на медичну допомогу та лікування, а до
виплат грошової допомоги постраждалим справа не доходить, оскільки працівник
повертається на роботу до настання терміну виплати допомоги. З іншого боку, медичне
страхування від виробничого травматизму - найбільш повна і всеосяжна програма медичного
страхування, що існує в розвинутих країнах. Вона передбачає 100% оплату підприємцем
будь-яких медичних послуг, що можуть знадобитися в зв'язку з отриманою травмою.
Одержавши повідомлення про нещасний випадок, що відбувся, підприємець повинен
негайно забезпечити першу допомогу, лікувальне, хірургічне, лікарняне обслуговування і
догляд, а також оплату ліків, протезів, тощо. Якщо підприємець не забезпечує необхідне
медичне обслуговування, комісія зі страхування від виробничого травматизму може
зобов’язати підприємця, щоб потерпілий одержав обслуговування і необхідні засоби за його
рахунок. Однак багато країн установлюють ліміти на тривалість часу лікування (звичайно
шість місяців) і на загальну суму медичних витрат, що виплачується підприємцем.
Добровільне страхування від нещасних випадків також має кілька організаційних форм. У
першу чергу розрізняють індивідуальне і колективне страхування від нещасних випадків.
Об'єктом страхування від нещасного випадку відповідно до Закону України "Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є життя
застрахованого, його здоров'я та працездатність. При цьому об'єктом страхування від
нещасних випадків по російському законодавству є майнові інтереси застрахованого,
пов'язані з утратою працездатності або смертю внаслідок нещасного випадку. Враховуючи
вище викладене, вважаємо за доцільне більш детально зупинитися на розкритті соціально-
економічної сутності економічної категорії „нещасний випадок”. Відповідно до ст. 14 Закону
України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”
нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника
небезпечного виробничого фактора або середовища, що сталися у процесі виконання ним
трудових обов'язків, у результаті яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Чинне
законодавство встановлює певну класифікацію страхових випадків (рис. 2).
83
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
С Т Р А Х О В И Й В И П А Д О К
Нещасний випадок Професійне захворювання чи
отруєння
За характером За наслідками
виробничий
невиробничий
За кількістю потерпілих
груповий
поодинокий
з тимчасовою втратою
працездатності
з частковою втратою
працездатності
з повною втратою
працездатності
зі смертельним наслідком
зі зникненням працівника
Рис. 2. Класифікація страхових випадків по страхуванню від нещасних випадків
на виробництві
В наведеному визначені поняття „нещасний випадок” „раптовість” припускає, що подія
повинна бути відносно короткочасною по своїй руйнівній дії на людський організм і
виключає хвороби або повсякденний негативний вплив навколишнього середовища.
„Непередбаченість” означає, що шкода здоров'ю нанесена ненавмисно, не з волі
застрахованого. Важливо дотримувати розходження між наміром і провиною застрахованого.
Оскільки, у випадку, якщо подія відбулася з вини застрахованого, але без злого наміру,
відшкодування повинно бути виплачене, якщо ж навмисно - відшкодування не виплачується.
Під зовнішнім впливом розуміють як дії людей, так і явища природи, що наносять збиток
анатомічній і фізіологічній цілісності людини. Органічні і функціональні зміни, що
відбуваються в ході життєвого циклу людини являють собою внутрішні впливи і не
підлягають відшкодуванню по даному виду страхування. Необхідно відмітити, що це
питання важливе для страховиків з погляду оцінки наслідку нещасного випадку. Часто
ушкодження, викликані нещасним випадком, мають схований характер і виявляються через
тривалий час (наприклад, наслідки черепно-мозкових травм). Тому страховики прагнуть
обмежити свою відповідальність визначеним періодом, найчастіше - одним роком, протягом
якого вони покривають збиток здоров'ю, що є результатом або наслідком нещасного
випадку, в тому числі і смерті застрахованого. Загальноприйнятими виключеннями зі
страхового покриття є наступні події: самогубство або замах на нього; навмисне заподіяння
застрахованим самому собі тілесних ушкоджень; тілесні ушкодження, отримані в результаті
здійснення застрахованим або вигодонабувачем щодо застрахованого протиправних дій;
нещасні випадки, що відбулися через алкогольне або наркотичне сп'яніння застрахованого;
природні катастрофи; воєнні дії; небезпечні види спорту, тощо.
Критеріями добору нещасних випадків є суб'єктивний ризик, професія, вік, тощо.
Здоров'я - важливий критерій добору ризику в страхуванні від нещасних випадків, що
84
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
включає попередній медичний огляд у спірних і неясних випадках. Необхідно приймати до
увагу ті захворювання або фізичні дефекти, які: сприяють виникненню нещасного випадку;
продовжують період видужання; збільшують витрати на лікування; утрудняють визначення
факту настання страхового випадку, а саме де закінчується хвороба, а де починається
нещасний випадок. Стосовно віку необхідно зазначити наступне. Ризик нещасного випадку
збільшується разом з віком, в основному через утрату рефлексів та рухливості і, що є
найбільш важливим, при настанні страхового випадку процес відновлення триває набагато
довше. Однак більш старшому вікові властива більша обережність і менша схильність до
ризику, що безсумнівно є позитивним чинником. Страхові компанії схильні встановлювати
норму прийняття ризику, звичайно обмежуючи граничний вік страхувальника 65 роками,
проте можливо продовжити це значення до 70-75 років в разі, якщо фізична особа вже була
застрахована раніше. Крім уже розглянутих критеріїв добору ризиків, страхові компанії
використовують також інші фактори, наприклад, заняття спортом і інші захоплення
застрахованого. Отже, страхування від нещасних випадків на виробництві є вкрай
необхідною страховою послугою та об’єктивно необхідним атрибутом ринкової економіки,
який забезпечує надійний захист здоров′я та життєдіяльності громадян України. Для
подальшого розвитку страхування від нещасних випадків на виробництві необхідно
продовжити роботу щодо вдосконалення та реформування законодавчої бази з метою його
наближення до європейських стандартів.
Список використаних джерел
1. Коньшин Ф.В. Государственное страхование в СССР. М.: Госфиниздат, 1949. – С.
357.
2. Советский энциклопедический словарь. - М., 1990. – С. 291.
3. Шахов В.В. Страхование. Учебник. М.: "ЮНИТИ", 1999. – С. 159.
4. Основы страховой деятельности/ Отв.ред. Т.А. Федорова. – М.: Издательство БЕК,
2002. – С. 768.
5. Страхування: Підручник/ Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. – К.:
КНЕУ, 2002. – С. 599.
6. Страховое дело / Под ред. Рейтмана Л.М. - М: Банковский и биржевой научно-
консультативный центр, 1992. –С. 285.
УДК 336.02
Л. О. ТЕЛІЩУК
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ АСПЕКТІВ
ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Стаття присвячена дослідженню сутності економічної природи оплати праці у
взаємозв’язку і взаємо обумовленістю з функціями ринку праці та заробітної плати.
Визначено сутність заробітної плати як економічної категорії, обґрунтовано фактори,
що впливають на її розмір, наведено функції заробітної плати.
Ринок праці регулюється системою різноманітних факторів і в тому числі ціною праці.
Ціна праці - широко використовуване, але недостатньо вивчене поняття. Для визначення
його сутності слід вияснити, що таке ціна і, що таке праця як об’єкт купівлі - продажу на
відповідному ринку.
Ціна являє собою сукупність економічних благ, яка сплачується і отримується за
одиницю товару чи послуги. До економічних відносяться блага, що входять в предмет
85
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
економічної науки, тобто являться відносно рідкісними і безпосередньо вимірюються
грошовою мірою: “... выражающей, с одной стороны, усилия и жертвы, потребовавшиеся для
того, чтобы они появились на свет, и, с другой стороны, потребности, удовлетворяемые
ими”[1, с. 115].
Праця – друга складова ціни праці. Існують різні точки зору з приводу того, що слід
розуміти під нею як об’єктом купівлі - продажу. Одні розуміють під нею робочу силу, інші -
працю, трудову послугу. Не дивлячись на те, що історично склалася прихильність
вітчизняної економічної думки до першої концепції, більш переконливою здається друга. Без
затрат праці не можлива оплата. Однієї лише наявності робочої сили недостатньо. Рівень
оплати залежить від кількості і якості праці. Оплата простоїв - це оплата невикористаної
можливості отримання заробітку, альтернативних затрат праці.
Розглядаючи економічну природу оплати праці, передусім підкреслимо, що людина є
біосоціальною істотою [2]. Це значною мірою зумовлює наявність різних форм існування
необхідного продукту. Справді, здатність до праці в людини з’являється не одразу після
народження, а згодом і тільки після відповідної теоретичної та практичної підготовки. До
настання працездатного віку й після втрати працездатності людина живе за рахунок сім’ї та
суспільства. На цих етапах життєвого циклу людина відчуває різноманітні потреби, зв’язок
яких з трудовим внеском і можливостями їх задоволення за рахунок працездатних членів
суспільства різний. Є відмінності й у характері задоволення потреб, оскільки одні можуть
бути задоволені індивідуально, інші — тільки спільно. Названі та деякі інші обставини
соціально-економічного характеру зумовлюють різні форми існування необхідного
продукту: заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог, інших виплат, що надходять у
розпорядження членів суспільства переважно у грошовій формі.
Слід зазначити, що заробітна плата як економічна категорія з’являється в умовах
утвердження мануфактурного виробництва – первинного виду підприємницького ринкового
виробництва. Еволюція економічних теоретичних поглядів на заробітну плату впродовж
формування та розвитку індустріального суспільства засвідчує багатоплановість підходів до
визначення сутності цієї важливої складової фінансів.
Вперше заробітну плату як ціну праці визначив англійський економіст В. Петті у XVII
ст. На його думку, величина заробітної плати визначається необхідними засобами для
існування робітника, їх мінімумом [3].
Аналогічно сутність цих понять розглядав А. Сміт. Межею (фізичним мінімумом)
заробітної плати він вважав вартість засобів до існування, необхідних для забезпечення
життя робітника та виховання ним дітей [4].
