щодо ризику здійснення ними операцій з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Якщо ризик проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних
злочинним шляхом, оцінюється банком як великий, то банк уточнює інформацію щодо
ідентифікації та вивчення клієнта не рідше одного разу на рік. Для інших клієнтів термін
уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років. Обов’язкове уточнення
інформації щодо ідентифікації та вивчення клієнта проводиться банком у разі:
1) зміни власника істотної участі;
2) зміни місцезнаходження (проживання) власника рахунку;
3) внесення змін до установчих документів;
4) закінчення строку дії наданих документів.
Крім того, якщо ризик проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання)
доходів, одержаних злочинним шляхом, оцінюється банком як великий, то операціям такого
клієнта приділяється підвищена увага. Крім того, банк може направити свого працівника на
місце здійснення клієнтом своєї діяльності з метою перевірки інформації про клієнта. Якщо
клієнт відмовляє представнику банку в наданні необхідних для його ідентифікації
документів або відомостей або умисно надає неправдиві відомості про себе, то банк
відмовляє йому в обслуговуванні. Під час встановлення відносин з клієнтом банк з’ясовує
мету та характер майбутніх ділових відносин клієнта з банком. У разі встановлення відносин
з юридичною особою банк має з’ясувати також суть її діяльності та фінансовий стан,
визначити її пов’язаних осіб, ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками істотної участі
в цій юридичній особі або мають прямий чи опосередкований вплив на неї та отримують
економічну вигоду від її діяльності. Якщо під час здійснення ідентифікації клієнта виникає
мотивована підозра щодо надання ним недостовірної інформації або навмисного надання
інформації з метою введення в оману, то банк має надавати інформацію про фінансові
операції цього клієнта до Державного комітету фінансового моніторингу України. З огляду
на те, що у протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, бере
участь кожен працівник, для забезпечення належного рівня підготовки персоналу банком
щорічно розробляється та реалізується програма навчання та підвищення кваліфікації
працівників банку щодо здійснення заходів з фінансового моніторингу. Не рідше ніж один
раз на рік банківські працівники повинні бути ознайомлені з міжнародними документами та
законодавством України, рекомендаціями Базельського комітету банківського нагляду з
питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Крім
того, їх навчають передового досвіду щодо виявлення операцій клієнтів, що можуть бути
пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та
ознайомлюють із засобами і прийомами вивчення клієнтів та перевіряння інформації щодо їх
ідентифікації.
Відповідальним за організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є керівник банку. Він за погодженням
з НБУ призначає відповідального працівника, який очолює цю внутрішньобанківську
систему і відповідає за її належне функціонування в банку. Такий працівник має бути
незалежним у своїй діяльності і підзвітним лише керівнику банку, якого зобов’язаний не
рідше одного разу на місяць інформувати про виявлені фінансові операції, що підлягають
фінансовому моніторингу, та заходи, які були щодо них вжиті. У банку з урахуванням
особливостей його організації, основних напрямів діяльності, клієнтської бази і рівня
ризиків, пов’язаних з клієнтами і їх операціями, може бути сформовано або визначено
окремий структурний підрозділ із запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, під керівництвом відповідального працівника. У філіях банку також
73
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
призначаються відповідальні за ведення фінансового моніторингу працівники. У разі
недоцільності введення окремої посади відповідального працівника у філії його обов’язки
виконуються іншою посадовою особою філії. Усі працівники банку повинні бути залучені до
системи виявлення операцій, які підлягають фінансовому моніторингу та мають відношення
до фінансування терористичної діяльності. У випадку виявлення такої операції банківський
працівник невідкладно інформує про це відповідального працівника банку чи філії
відповідно до внутрішніх процедур банку. Саме відповідальні працівники приймають
рішення про віднесення виявленої сумнівної операції до однієї з двох категорій:
- ті операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;
- ті операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.
Обов’язковий фінансовий моніторинг – це сукупність заходів Державного комітету
фінансового моніторингу України з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що
надається суб’єктами первинного фінансового моніторингу (у тому числі – банками), а також
заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України. Фінансова
операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу в банку, якщо сума, на яку вона
проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в
іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше з таких ознак:
- переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження
грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на
рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів
України до переліку офшорних зон;
- купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за
готівку;
- зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики),
проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є
фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи
місце знаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному
співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок
у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території);
- переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти
готівкою;
- зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того
самого або наступного операційного дня іншій особі;
- зарахування коштів на рахунок чи їх списання з рахунку юридичної особи, період
діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або операції на зазначеному
рахунку не проводилися з моменту його відкриття;
- відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;
- переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;
- обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу [4].
Внутрішній фінансовий моніторинг – діяльність суб’єктів первинного фінансового
моніторингу, зокрема банків, по виявленню фінансових операцій, що підлягають
обов’язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути
пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів. Фінансова операція підлягає внутрішньому
фінансовому моніторингу в банку, якщо вона має одну або більше з таких ознак:
1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного
економічного сенсу або очевидної законної мети, зокрема:
а) прийняття банком коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання
процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена у банку на поточний
момент, або сплату банківських комісій у розмірах, більших ніж визначені за операціями на
поточний момент;
б) наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених
74
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
законодавством та внутрішніми документами банку щодо таких операцій за змістом або за
строками її проведення;
в) внесення особою у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій)
безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму
руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських
реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переказування коштів;
г) представлення особою інформації, яку неможливо перевірити;
ґ) неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття банком коштів
(платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони
цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової
операції у зв’язку з незнаходженням такої іншої сторони або у зв’язку з її відмовою щодо їх
прийняття;
д) відмова в наданні особою (клієнтом) відомостей, передбачених законодавством та
відповідними внутрішніми документами банку;
2) невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена її
статутними документами, зокрема:
а) не пов’язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом
перераховується іншому суб’єкту первинного фінансового моніторингу або
використовується для цілей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента)
чи цінних паперів на пред’явника;
б) відсутність зв’язку між характером і родом діяльності особи з послугами, за якими
вона звертається до банку;
в) регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом, на інкасо, якщо
така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій банку;
г) зарахування на рахунок особи значної кількості платежів від фізичних осіб, у тому
числі через касу банку, якщо діяльність особи не пов’язана з наданням послуг населенню,
збором обов’язкових або добровільних платежів;
ґ) істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо
звичайними для основної діяльності особи є розрахунки в безготівковій формі;
д) розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу
чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;
3) виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає
підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов’язкового фінансового
моніторингу, зокрема:
а) регулярне зарахування на рахунок особи (у випадку юридичної особи, якщо це не
пов’язано з її основною діяльністю) коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї
або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на
рахунок клієнта, відкритий в іншому банку, або на користь третьої особи, у тому числі
нерезидента;
б) передавання особою доручення про здійснення фінансової операції через
представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без
встановлення прямого (особистого) контакту з банком [4].
У випадку виявлення в банку операції, що підлягає фінансовому моніторингу,
відповідальний працівник повинен забезпечити її реєстрацію та прийняти рішення щодо
подальших дій банку у цій ситуації. Саме від його дій залежить, чи вжиє банк адекватних
заходів щодо протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню
тероризму.
Для реєстрації банківських операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, у банку
(філії) ведеться відповідний реєстр, що є електронним документом визначеної структури.
Уся необхідна інформація про операцію повинна бути внесена до реєстру не пізніше
наступного робочого дня з часу її виявлення. Щомісяця до 15 числа частина реєстру, яка
містить операції, зареєстровані в попередньому місяці, роздруковується і формується у
75
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
справу.
На основі вимог законодавства України та отриманої інформації про фінансову
операцію в банку (філії) приймається рішення про її проведення чи відмову у проведенні, а
також про надання чи ненадання відповідного повідомлення у Державний комітет
фінансового моніторингу України та правоохоронним органам. Рішення про надання або
ненадання Державному комітету фінансового моніторингу України інформації про
фінансову операцію, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, приймається
відповідальним працівником банку або філії відповідно до Правил внутрішнього
фінансового моніторингу банку не пізніше 10 робочих днів з дня реєстрації такої операції. У
разі прийняття відповідальним працівником банку (філії) рішення про недоцільність такого
інформування він складає довідку, у якій обґрунтовує це рішення.
Якщо ж операція підлягає обов’язковому моніторингу, то відповідна інформація
передається банком (філією) у Державний комітет фінансового моніторингу України не
пізніше трьох робочих днів з часу її реєстрації. Інформація про фінансову операцію, у
забезпеченні здійснення якої клієнту було відмовлено, та осіб, які брали участь в її
проведенні, передається не пізніше наступного робочого дня з часу її реєстрації. Якщо у
банку є мотивовані підозри, що фінансова операція може бути пов’язана, мати відношення
або призначатися для фінансування терористичної діяльності, то інформація про неї та осіб,
які брали чи беруть участь в її проведенні, підлягає негайній реєстрації та повідомленню
Державного комітету фінансового моніторингу України та правоохоронних органів в день
виявлення такої операції. Філії банків можуть передавати зазначену інформацію як
самостійно, так і через банк-юридичну особу.
Надання банком (філією) інформації про фінансові операції здійснюється у формі
файлів-повідомлень, які формуються системою автоматизації банку, шифруються
програмними засобами, вбудованими в АРМ-НБУ, та передаються засобами електронної
пошти Національного банку України на адресу Державного комітету фінансового
моніторингу України. Після отримання файла-повідомлення від банку (філії) у Державному
комітеті його розшифровують, перевіряють електронні цифрові підписи відповідальних
працівників банку (філії), здійснюють контроль за правильністю заповнення всіх реквізитів
та повнотою наданих даних. За результатами такого контролю кожного файла-повідомлення
Державний комітет до кінця наступного робочого дня формує та надсилає на адресу банку
(філії) файл-повідомлення про взяття (відмову від взяття) фінансових операцій на облік.
Отримання такого файлу є підтвердженням того, що банк (філія) виконав вимоги
законодавства України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним
шляхом щодо надання відповідної інформації до Державного комітету фінансового
моніторингу України та що ця операція взята ним на облік в Єдиній державній
інформаційній системі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і
фінансуванню тероризму.
Інформація про фінансові операції, одержана Державним комітетом фінансового
моніторингу України, у встановленому порядку обробляється та аналізується на предмет
здійснення цих операцій з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансування тероризму. За наявності достатніх підстав у комітеті готуються
узагальнені матеріали, які подаються на розгляд експертної комісії. Саме вона приймає
рішення щодо направлення інформації до Державної податкової адміністрації України,
Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх
справ України. У перелічених державних структурах отримані матеріали перевіряються і на
основі перевірки приймається відповідне рішення, про яке повідомляється Державний
комітет фінансового моніторингу України.
Ще одним завданням Державного комітету фінансового моніторингу України є
періодична публікація переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності.
Якщо програмне забезпечення банку виявило фінансову операцію, учасником якої або
вигодоодержувачем за якою є особа, яку включено до такого переліку, банк зобов’язаний
76
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
зупинити її проведення на строк до двох робочих днів. Інформація щодо такої операції
відповідно до внутрішніх процедур банку негайно передається до відповідального
працівника банку (філії) та вноситься до реєстру фінансових операцій, що підлягають
фінансовому моніторингу. Рішення про зупинення такої операції приймається
відповідальним працівником банку (філії) шляхом видання відповідного розпорядження. У
разі прийняття рішення про зупинення фінансової операції відповідальний працівник банку
(філії) зобов’язаний у той же день повідомити про це Державний комітет фінансового
моніторингу України шляхом формування та надсилання відповідного файла-повідомлення.
Наступного робочого дня відповідальний працівник банку (філії) повинен пересвідчитися у
взятті Державним комітетом фінансового моніторингу України на облік цієї фінансової
операції на основі відповідного файла-повідомлення про взяття (відмову від взяття)
фінансової операції (фінансових операцій) на облік. У Державному комітеті фінансового
моніторингу України отримана інформація невідкладно обробляється та аналізується.
Результати проведеного аналізу подаються на розгляд експертної комісії, яка приймає
рішення щодо подальшого зупинення такої операції на строк до п’яти робочих днів та
інформування відповідних правоохоронних органів. Файл-рішення відразу повинен бути
надісланий у банк. Загальний строк зупинення проведення фінансової операції не може
перевищувати семи робочих днів з часу отримання банком документа на переказ (іншого
документа, що є підставою для проведення операції). У разі, якщо експертною комісією
прийнято рішення щодо недоцільності подальшого зупинення проведення фінансової
операції, Державний комітет фінансового моніторингу України відразу інформує про це
банк, який поновлює її проведення. Так само банк повинен діяти, якщо до нього протягом
двох робочих днів з часу отримання банком (філією) документа на переказ (іншого
документа, що є підставою для проведення операції) не надійшов файл-рішення про
подальше зупинення Державним комітетом фінансового моніторингу України відповідної
фінансової операції.
Висновки. Створена в Україні система протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, що впроваджена у банківських установах, відповідає
світовим стандартам та забезпечує своєчасне виявлення протизаконних операцій. Але дії
правопорушників постійно вдосконалюються, що потребує миттєвої реакції та внесення
адекватних змін до антивідмивного законодавства.
Список використаних джерел
1. Комаха А., Песоцкая Р. Грязные танцы // Бизнес. – 2005. – №33. – С. 30-31.
2. Гусев Ю., Еременко А. Банный день // Бизнес. – 2007. – №42. – С. 64-65.
3. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене
постановою Правління НБУ № 189 від 14 травня 2003 р. // www.rada.kiev.ua [07.12.2007].
4. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом» № 249-IV від 28 листопада 2002 р. // www.rada.kiev.ua
[07.12.2007].
77
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
УДК 368.01 (076)
К. В. СЛЮСАРЕНКО
ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ
НА ВИРОБНИЦТВІ
В статті автором вивчається зміст та значення страхування від нещасного
випадку, а також досліджуються поняття „системи страхування від нещасних
випадків” та „системи страхування від нещасних випадків на виробництві”.
В умовах ринкової економіки сфера застосування страхування розширюється та
охоплює всі форми власності, сімейні відносини, рівень доходів та добробуту громадян.
Особисте страхування, в тому числі страхування від нещасних випадків – є важливою
частиною формування фінансового ринку, що дозволяє стимулювати інвестиційний процес в
країні, підвищити соціальну захищеність громадян. Недостатнє забезпечення страховим
захистом громадян через систему соціального страхування і забезпечення створює умови для
розвитку страхування від нещасних випадків, захворювань, добровільного медичного
страхування.
Розгляд сутності страхування від нещасного випадку міститься в працях таких
економістів як Коньшина Ф.В., Осадця С.С., Рейтмана Л.М., Федорової Т.А., Шахова В.В. та
інших. Однак недостатнє опрацювання особливостей страхування від нещасних випадків, а
зокрема страхування від нещасних випадків на виробництві, зумовили вибір теми цього
дослідження.
