Збільшення ризику виробничого травматизму в ряді галузей народного господарства,
захворюваності і смертності сприяє об’єктивній необхідності розвитку страхування від
нещасних випадків на виробництві. Тому виникає необхідність у дослідженні сутності
поняття „страхування від нещасних випадків на виробництві”.
Страхування від нещасних випадків є найбільш традиційним видом особистого
страхування для вітчизняної страхової практики. Страхування від нещасних випадків
проводиться в різних формах. Прийнято виокремлювати обов'язкове і добровільне
страхування від нещасних випадків. Види обов'язкового страхування відбивають найбільш
важливі загальнодержавні цілі захисту визначених категорій населення від ризиків, що
мають соціально значимі наслідки. Розвинуті країни світу зобов'язують страхувати:
-найманих робітників від нещасних випадків на виробництві;
- службовців, чия професійна діяльність пов'язана з підвищеним ризиком для життя
і здоров'я;
- пасажирів.
Види добровільного страхування представляють більш широкий вибір гарантій,
охоплюючи не тільки час професійної діяльності або час поїздки, але і весь життєвий цикл
людини. Основна мета страхування від нещасних випадків – це забезпечення страхового
захисту на випадок втрати здоров'я чи смерті застрахованого в результаті нещасного
випадку. Страхування від нещасних випадків є найбільш розвинутою підгалуззю особистого
страхування у всіх країнах світу. В економічних дослідженнях вітчизняних економістів
представлені різні точки зору на страхування від нещасних випадків як на економічну
категорію та сформульована значна кількість його визначень.
У ранніх роботах радянських дослідників страхування, в тому числі від нещасних
випадків, розглядалося лише як допоміжний інструмент державного регулювання економіки.
На думку Ф.В. Коньшина, "страхування від нещасних випадків є одним з методів створення
централізованого страхового фонду для виплат відповідних сум у зв'язку з настанням подій,
пов'язаних з життям і працездатністю застрахованих" [1].
В Радянському енциклопедичному словнику страхування від нещасних випадків
визначається як "система заходів щодо створення грошового (страхового) фонду за рахунок
78
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
внесків його учасників, з коштів якого відшкодовується збиток, заподіяний нещасними
випадками, а також виплачуються інші суми у зв'язку з настанням певних подій" [2].
Необхідно зазначити, що більшість визначень, що надається різним видам страхування
в умовах соціалізму мають універсальний характер. Такий підхід до з’ясування поняття
економічної категорії страхування, в тому числі страхування від нещасних випадків, в
соціалістичній економіці пояснюється провідною роллю держави в галузі страхування,
матеріально-речовою основою якого виступають централізовані страхові фонди. В таких
умовах розвитку суспільства страхування не мало відповідного значення в країні.
Трансформація радянської економіки в ринкову змінила характер діяльності
товаровиробників, підвищивши як рівень ризику та невизначеності, так і ступінь їхньої
відповідальності за результати цієї діяльності. Страхування все більше виступає "як один з
засобів забезпечення економічної свободи та прав особистості в умовах ринкової економіки"
[3]. Відбувається поступове формування страхового ринку - одного з обов'язкових елементів
ринкової інфраструктури. Так, Т.А. Федорова дає наступне визначення поняття страхування
від нещасних випадків „галузь особистого страхування, яка являє собою захист матеріальних
інтересів людини, пов'язаних із утратою працездатності або смертю внаслідок нещасного
випадку. Страхування від нещасних випадків відноситься до ризикових видів страхування і
діє на принципах страхування збитку.”[4].
В підручнику „Страхування” за редакцією С.С. Осадця страхування від нещасних
випадків визначається як „ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального
довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі
настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової
суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не
передбачається.” [5].
Економічну категорію страхування від нещасних випадків характеризують наступні
ознаки:
- відносини страхування мають імовірнісний (ризиковий) характер;
- формуються страхові співтовариства із числа страхувальників і страховиків;
- утворюються кошти страхового фонду за рахунок спеціальних внесків юридичних
і фізичних осіб, що призначаються для відшкодування збитку, який передбачається
заздалегідь;
- кошти страхового фонду на відміну від фінансів можуть бути представлені в
натуральній формі;
- кошти страхового фонду можуть перерозподілятися тільки серед замкнутого кола
осіб;
- матеріальні наслідки збитку перерозподіляються між всіма платниками страхових
внесків;
- страхова діяльність самоокупна;
- страхування від нещасних випадків має ризикову функцію.
Ризикову функцію страхування взагалі, в тому числі від нещасних випадків, багато
дослідників вважають головною, тому що страховий ризик (або ймовірність збитку)
"безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування по наданню грошової
допомоги постраждалим. Саме в рамках дії ризикової функції відбувається перерозподіл
грошової форми вартості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками випадкових
страхових подій" [6].
Призначення системи страхування від нещасних випадків оцінюється неоднозначно в
сучасній літературі, а саме: надання фінансової допомоги застрахованим при настанні
страхових подій; відшкодування витрат, пов'язаних із втратою здоров'я; підтримка рівня
сімейних доходів при настанні страхових випадків; поліпшення добробуту людей,
забезпечення здорового способу життя, тощо. Враховуючи вище викладене, представляється,
що найбільш точно відображає певні страхові інтереси, економічну природу видів
ризикового страхування від нещасних випадків, функції ризикового страхування наступне
79
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
визначення системи страхування від нещасних випадків.
Страхування від нещасних випадків - підгалузь особистого страхування, яка включає в
себе сукупність видів страхування, що представляють перерозподільні відносини між
учасниками з приводу формування страхового фонду (резерву), призначеного для разових
виплат страхового забезпечення при заподіянні шкоди здоров'ю, працездатності
застрахованого, а також у випадку його смерті в результаті нещасного випадку. В зв'язку зі
специфічністю страхових відносин по страхуванню від нещасних випадків, що пов'язано з
відтворенням робочої сили, страхування міняє свій зміст, ознака надзвичайності
проявляється при настанні таких подій, як смерть, захворювання, травма або інший
нещасний випадок. Прояв страхових інтересів, пов'язаних із необхідністю створення
страхового захисту на випадок непередбачуваних обставин (наприклад, втрата
працездатності), залежить від вирішення пріоритетних завдань у суспільстві на певних
етапах його розвитку, стану виробничих відносин, рівня добробуту населення. Аналіз
теоретико-методологічних концепцій системи страхування від нещасних випадків на
виробництві свідчить, що тлумачення цього поняття потребує чіткого визначення. На думку
автора, система страхування від нещасних випадків на виробництві це система
попередження, забезпечення та відповідного реагування на нещасні випадки у виробництві,
що здійснюється за такими напрямками: добровільне страхування від нещасних випадків;
обов’язкове страхування від нещасних випадків; загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасних випадків на виробництві.
В ринковій економіці система страхування від нещасних випадків на виробництві
забезпечує застрахованим і членам їхніх родин комплексний захист від економічних
наслідків настання непрацездатності або смерті, що відбулися в результаті непередбачених і
випадкових подій.
Схематично систему страхування нещасних випадків на виробництві доцільно
представити таким чином (рис. 1).
СИСТЕМА СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВНА ВИРОБНИЦТВІ
Попередження Забезпечення Реагування
Превентивні
заходи Страхування Компенсація
Охорона праці Обов’язкове
державне Фінансування
Добровільне
Загальнообов’яз-
кове в фонд
Рис. 1. Система страхування нещасних випадків на виробництві
Попередження повинне в себе включати наступні превентивні заходи.
Роботодавці зобов'язані:
- вживати заходів з охорони праці, здоров'я та надання першої невідкладної
допомоги;
- перевіряти ефективність цих заходів та втілювати їх у життя;
- організувати належним чином охорону праці на підприємстві;
80
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
- залучати до питань охорони праці керівників підприємства;
- визначати ризики для здоров'я працюючих;
- забезпечувати працівників необхідними інструкціями;
- призначати фахівців з охорони праці та медичних фахівців.
Працівники відповідно до законодавства зобов'язані:
- сприяти втіленню профілактичних заходів та наданню першої невідкладної
допомоги
- інформувати роботодавця чи компетентного посадовця про виявлені серйозні
ризики;
- можуть надавати свої пропозиції щодо покращення безпеки праці;
- виконувати інструкції та накази;
Система страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється за
наступними напрямками:
- добровільне страхування від нещасних випадків, за цим видом страхування
страхувальником може бути юридична особа чи фізична особа, які уклали із страховиками
договори страхування відносно себе або третіх застрахованих осіб за їх згодою;
- обов’язкове страхування від нещасних випадків. Згідно закону України „Про
страхування” обов’язковими видами особистого обов’язкового страхування є: страхування
працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах й організаціях, що фінансуються з
Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони та членів добровільних
пожежних дружин; страхування спортсменів вищої категорії; страхування від нещасних
випадків на транспорті; страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які
працюють в установах й організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на
випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні службових обов’язків,
страхування персоналу ядерних установок тощо;
- загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке полягає у формуванні за
рахунок обов’язкових страхових внесків працівників і роботодавців спеціальних страхових
фондів та використання коштів цих фондів для компенсації витрат трудового доходу
внаслідок дії визначених виробничих ризиків.
Дослідження сутності страхування від нещасних випадків на виробництві свідчить, що
воно може здійснюватися в різних формах, зберігаючи єдиний соціально-економічний зміст.
Як вже зазначалося вище, в країнах з розвинутою ринковою економікою страхування від
нещасних випадків може бути обов'язковим, здійснюваним у силу закону, або добровільним,
здійснюваним на комерційній основі. При добровільному страхуванні договори страхування
укладаються на основі вільного волевиявлення сторін: немає примусу страхувальника до
укладання договору, також страховик вправі відмовитися від прийняття на себе ризиків
страхувальника. Однак, коли компенсація збитку й участь у цьому страхової організації
становить суспільний інтерес і необхідність, ступінь волі сторін договору страхування
істотно обмежується. При цьому замість права на укладання договору в страхувальника
з'являється обов'язок укласти договір страхування, а в страховика - обов'язок прийняти ризик
на страхування. Поява такого роду обов'язків можлива тільки у випадках, передбачених
спеціальними законами, що встановлюють порядок та умови проведення видів обов'язкового
страхування. Обов'язкове страхування від нещасних випадків є одним з елементів системи
страхування від нещасних випадків і покриває ризики виробничого травматизму і
професійних захворювань. Сфера його дії обмежується наслідками нещасних випадків, що
відбуваються на робочому місці або в робочий час (включаючи час перебування в дорозі на
роботу і з роботи). Істотною особливістю цього виду страхування є те, що страхові внески
цілком сплачує роботодавець. Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на
виробництві звичайно підлягають усі наймані робітники, діти, що відвідують дошкільні
установи, фермери і працюючі в селянських господарствах. В економічній літературі
наводиться наступне визначення обов'язкового страхування від нещасних випадків: це форма
проведення видів страхової діяльності, спрямованих на забезпечення гарантій захисту
81
Наука й економіка, 2008 р., № 3 (11)
збереження рівня життя та здоров'я певних категорій громадян, які здійснюються в порядку
та на умовах, визначених у відповідному законі за рахунок коштів страхувальників або
коштів, що виділяються з відповідних бюджетів страховим організаціям, які мають ліцензію
на право проведення даного виду страхування. Обов'язкове страхування від нещасних
випадків на виробництві діє у всіх розвинутих країнах світу, сприяючи підвищенню
соціальної захищеності населення. Однак в Україні така обов'язкова страхова система тільки
створюється. Для з’ясування соціально-економічної сутності страхування від нещасних
випадків на виробництві необхідно розглянути завдання та основні принципи, які
конкретизують зміст цієї категорії в умовах ринкових перетворень в Україні.
В Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" (остання редакція), який введено в дію 01.04.2001 р., наводиться офіційне
тлумачення завдань, що покладені в основу страхування від нещасного випадку на
виробництві, до яких відносяться:
- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і
небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві,
професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих,
викликаним умовами праці;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних
випадків або професійних захворювань;
- відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх
сімей.
При цьому зазначається, що основними принципами страхування від нещасного
випадку є:
- паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в
управлінні страхуванням від нещасного випадку;
- своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
- обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах
трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про
працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою
самостійно та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;
