Шпаргалка 2
1.Методологічні основи інвестування.
1.1.Інвест.процес, його сутність і складові.
Категорія “інвестиції” дуже близька до категорії “капіт.вклад.”, проте вона значно ширша і має ін.природу. Капіт-я-довгосторк.вкладення коштів у відтворення виробничих фондів. Інвестиції вкладаються не лише у виробн.сферу, крім реальних вони можуть бути фінансовими та інтелектуальними. Згідно ЗУ ”Про інвест.діяльність” інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей які вклад.в об’єкти підпр-ї та ін.видів діяльності з метою отримання прибутку або досягн.соц.ефекту. Такими цінностями є: грош.кошти, цільові банк.внески, паї, акції, рух.та нерух.майно, майнові права які витікають з авторського права, права користування водою, землею. Інвест.поділ.на валові (спрям.на нове будівництво, реконструкцію) та чисті (за їх рах.формуються нові вироб фонди)
Залежно від джерела фінанс-я інв.поділ.на:власні кошти інвестора, запозичені, залучені кошти ін.інвесторів.
За формою власності:державні, приватні,іноземні.
За терміном здійснення: короткостр, середньостр, ,довгостр.
Інв.поділ.на:прямі(здійсн.активн. інвестор з метою участі в упр-і вир-м та отримання приб.) та портфельні(пасивн.інв., який не прагне до участі в упр-і, має на меті отрим-я невеликого але стаб.приб.).
Форми інв.: фінансові, реальні.
Інв.діяльність являє собою сукупність дій її суб’єктів щодо здійсн-я інв-й з метою отримання приб-у або досягн.соц.ефекту.
Стадії інв.діяльноті: мотивація інв.діяльності, прогнозування інв., обгрунтування доцільності інв., страхування інв., держ.регул.інв., планування інв., фінансування інв., проектування та ціноутв., капіталіз-я інв., освоєння інв., здача об’єкта до експл-ї, підготовка до вир-а.
1.2.Інв.ринок та ринок інв.товарів.
Дуже часто інв.ринок ототожн.з фондовим ринком, бо вважається, що найб.ефективними є фін.ів-ї..Найбільш доцільним є визначення інв.ринку як поєднання ринків фін-го та реального інв-я. Перша част.інв.ринку- ринок реального інвестування.Цей ринок склад.з декількох частин:
- ринок прямих кпіталовкл. Об’єкти: нове буд-во, реконстр-я, розширення, техн.переозброєння.;
- ринок об’єктів приватизації (об’єктами є ті, що повністю їх виставлено на викуп торгівельними колективами;
- ринок нерухомості (об’єктами є готові будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення;
- ринок ін. об’єктів реального інвестування (об’єктами є дорогоцінні метали, коштовності);
фондовий ринок (об’єктами є акції, облігації, ін.форми цін.паперів);
грошовий ринок (об’єкти-депозитні вклади, цільові вклади).
Інвестиційний ринок, як і будь-який інший, являє собою співвідношення S і D, ціни і конкуренції. Перш ніж здійснювати інвестиції, інвестору необхідно вивчити кон”юкт.інвест.ринку та визначити співвіднош.його елем-в. Це може запобігти втраті прибутку або доходу чи навіть втраті капіталу, оскільки інвест. діяльнісь є ризиковою.
1.3.Інвестиційний клімат та чинники, що його формують.
Сприятливий інвестиційний клімат повинен забезпечувати захист інвестора від інв.ризиків, тобто від непердбачений втрат дох-у і капіталу. Чинники, що формують інв.клімат: рівень розв-у прод.сил та стан ринку; політичні і правові чинники (створ-я нормат. і прав.бази, стабільність грош.одиниці); стан розвитку фін-кредитної сист-и, рівень діяльності фін.посередників (інв.діяльність комерц.банків, діяльність інвест.та страх.компаній, інв.політика ЦБ); статус іноземного інвестора 9режим іноз.інвест-я, наявність вільних і овшорних зон).інвестиційна активність населення (відносини власності в державі, ефект-ть процесу приватизації, стан ринку нерухомості.). ЗУ “Про інвест.діяльність”, ЗУ “Про банки і банк.діяльність”, “Про інновац.діяльність”, “Про цінні папери і фонд.біржу”.
1.4.Шляхи активізації інвестування.
1). Стим-ня роз-ку фонд. ринку. Стр-ра фонд ринку є недосконалою: 50% - держ. ЦП, >30% - акції (корпоративні ЦП), 8% - облігації, 4% - банк. сертифікати, 3-4% - векселі, ~5% - ін. ЦП.
На форм-ня стр-ри фонд. ринку впливають чинники: рівень інфляції, розмір емісії та погашення ЦП, величина платоспроможного По інвесторів, облікова ставка НБ, прибутковість окремих інструментів фонд. Ринку, рівень держ. контролю на фонд. Ринку, якість розрахунків за угодами по ЦП, проф. підготовленість учасників ринку, досконалість необх. інфрастр-ри фонд. Ринку, надійний захист прав інвестора.
2). Реформування банк. системи
1.створення спеціалізованого інв. банку. Існує постанова Президента щодо цього банку за участі держави
2.конц-ція в банк. сис-мі
3.вихід вел. банків на міжн. фін-кред ринки
4. розширення банк. операцій з ЦП
5.дотримання норм банк. безпеки – підвищення ролі банк. нагляду
6.розширення практики інв. кред-ня (коротко- та довгострокового) як гол. джерела проектного фін-ня у таких формах: банк. інв. Кредит, інв. кредит ін фін. посередників, комерц. кредит S госп-ня (вексельний обіг), інв. Лізинг, інв. подат. Кредит.
3). Залучення іноземного капіталу, шляхи:
1.Прямі інв-ї, шляхом ств-ня п-в з іноз. інв-ми, в тому числі спільних.
2.Портфельні інв-ї, шляхом продажу іноз. юрид. особам ЦП.
3.Кредити, позики, гранти міжн. фін-кред. установ, країн, фондів, іноз. банків.
2.Суб’єкти та напрямки інвестиційної діяльності.
2.1.Суб’єкти інвестиційної діяльності.
Суб’єктами інвест.діяльності є: держава через свої інституції, фін-кред.установи, госп.товариство, ін.функціональні учасники. Держава безпосередньо є інвестором в держ.секторі інвестуання. Безпосереднє інв-я держава здійсн. в таких галузях вир-а, що мають загальнонаціональне значення або найбл.часом не підлягатимуть прив-ї, збитк.галузі, соц.сферу, галузі, які визная.економ.прогрес. Держава виступає суб.інв-ї діяльності у випадках рег-я інв.процесу за допом.таких інстр-в: держ.кредит, приват-я, податк.регулювання, аморт.політика, ліцензування, антимоноп.заходи, держ.лізинг. Кредитно -інвест.політика політика держави здійснюється через НБ, шляхом рег-я S і D на залучені грошові ресурси. В залежності від економічної ситуації Нацбанк здійснює експансію або кредитну рестрикцію.
Кредитна експансія проводиться в період економічного спау для стимулювання економічного розвитку. Для цього Нацбанк знижує облікову процентну ставку, що призводить до збільшення обсягу інвестицій та довгосторкових кредитів.
Політика кредитної рестрикції зд-ся для стримання інвестиційної активності. Відповідно обл. ставка збільшується, кредитні ресурси дорожчають. Це примушує зд-ти інвестиції лише і найбільш ефективні та прибуткові проекти.
Вплив на інвестиційний процес шляхом регулювання норм обов’язкових або мінімальних резервів.
Ці резерви встановлюються для комерційних банків у вигляді % від суми депозиту, який зберігається в центральному банку на рахунках комерційних банків. Збільшення норми обов’язкового резервування призводить до зменшення кредитних ресурсів і навпаки зменшення норми обов”язков. резервування призводить до збільшення частки довгострокових кредитів, до розширення кредитних операцій банків.
Фонд державного майна України. Вплив цього фонду на інвестиційну активність здійснюється через процес приватизації. Фонд державного майна розробляє державні програми приватизації, забезпечує державний контроль за приватизаційними процесами.
Фінансово-кредитна сис-ма та її роль у процесі інвестування.
Складається з 2-ох частин:
І. Центр. Банк, комерційні банки, у тому числі спеціалізовані комерційні банки: інвестиційні, інноваційні, іпотечні, біржові
ІІ. Небанківська або парабанківська система: інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні фонди, лізингові компанії
Банки зд-ють в інв-ому процесі наступні ф-ії:
1.Кредитно-розрахункове та касове обслуговування
2.Депозитні операції
3.Операції з Ц.П.
4.Інвестиційне кредитування
5.Проектне фінансування
6.Довірчі операції
7.Послуги щодо страхування та перестрахування інвестицій
8.Зд-ня з дозволом Нацбанку операцій в іноземній валюті (обслуг-ня міжнародної інвестиційної д-сті)
9.Комерційні банки, як депозитарії та незалежні реєстратори Ц.П. акціонерних тов-в.
Складові парабанківської системи:
1) Інвестиційний фонд – це юрид. особа у формі АТ виключною д-стю якого є спільне інвестування. І.Ф. зд-ює випуск акцій і вкладає кошти дрібних інвесторів в різні Ц.П. , які приносять дохід у вигляді % або підвищення курсової вартості.
2) Інвестиційна компанія залишається торгівцем Ц.П., може залучати кошти для зд-ня спільного інвестування шляхом емісії та розміщення Ц.П..
Умови застосування інв-их фондів та компаній:
*Наявність не більше 5% Ц.П одного емітента
*Засновниками фонду можуть бути особи, частка майна яких в стат. фонді більше 25%.
- Страхова компанія Ф-ції поляг в захисті інвестора від інв ризиків. Стр угоди необх для фін забезп-ня та залуч коштів для інв-ня. Стр компанія може здій-ти стр-ня, перестр-ня, сумісне стр-ня проектів разом з ін компаніями із відпов розподілом відпов-ті по інв ризикам.
- Кредитна спілка видає позички учасникам кред спілки під заставу майна або без застави за рах коштів пайового фонду, як створено уч-ми спілки. Вона: Доруч уч-кам викон-я зобов'язань перед третіми особами; Надає позички ін кред спілкам; Розпод між учас-ми доходи за внесками.
- Лізингова компанія займ-ся довгостр орендою обл-ня. Вона купує у виробника обл-ня, т/з, будівлі, споруди і надає його інвестору у довгостр оренду на умовах кредиту. Орендатор може викупити майно за залишк вар-тю.
У фін-кред с-мі мож створ-ся різні угропування: Консорціум, Синдикати, Вітч та міжнар компанії з метою анулювання вел коштів для інв-ня вел проектів. Такі угр-ня теж є суб-ми інв д-сті.
Суб’єкти господ як учасники інв діяльності.
Відпов до зак-ва України суб'єктом інв-ня м/б такі виробн-госп утворення:
*АТ – це тов-во, яке має стат фонд, поділ на певну к-ть акцій. АТ несе відп-ть по своїх зоб-нях тільки майнои тов-ва. Акціонери несуть відп-ть пропорц до к-сті акцій, що їм належить. Стат фонд АТ пов склад не менш, ніж із 1250 мін ЗП. АТ м/б: Відкритим, Закритим – м/б реорганіз у відкрите шляхом переєрестрації акцій
*Тов-во з обмеж відп-тю стат фонд пов станов не менше 625 мін ЗП, Стат фонд розділ на частки, розмір яких визн-ся засновн док-ми. Учас-ки тов-ва несуть відп-ть пропорц до своїх внесків. Зміна вар-сті майна, додатк внески уч-ків не вплив на розмір їх часки в стат фонді.
*Тов-во з додатк відп-тю стат фонд поділ на частки, що належ уч-кам. Уч-ки відпов по боргам тов-ва пропорц до своїх внесків, в разі нестачі коштів – додатк майном, що належ всім уч-ким тов-ва. Гран розмір відп-ті визн засновн док-ми.
*Повне тов-во всі уч-ки займ-ся спіл підпр д-стю і несуть колект відп-ть по зоб-ням тов-ва всім своїм майном, причому відп-ть уч-ки несуть незал від часу виникн боргів.
*Командитне тов-во відп-ть по зоб-нях несуть 1 або кілька уч-ків в повному обсязі, 1 або кілька – в межах суми внеску в стат фонд. Перша категорія здійсн упр-ня такого тов-ва. Розмір внесків 2 категорії обмеж 50% стат фонду, і в разі лікв-ції тов-ва їх внески поверт в першу чергу.
Зак-вом України передб ств-ня виробничо-госп угруповань у вигляді: холдингових компаній, пром-фін груп (ПФГ), концернів
Холдингова комп-я володіє контр пакетами акцій ін компаній, як правило, це дочірні тов-ва.
Типи холдингів: холд компанії викон тільки ф-ції упр-ня і контролю за дочірніми п-вами (чистий); холд комп-я займ виробн д-стю спільно з дочірн комп-ми, викон при цьому ф-ції упр-ня.
Холдинги бувають: галузеві, міжгалузеві, транснаціональні
Пром фін група – це велике угр-ня п-тв, банків, ін юр осіб, які займ виробн, торгів, фін-кред д-стю. На відм від холдинга ПФГ не має компанії, що спеціал-ся на упр-ні. ПФГ, як правило, є міжгалузевими, створ для здійс-ня спільних інв-цій у великі проекти. За зак-вом України ПФГ м/б 2 типів: статутні - створ на основі об'єдн стат капіталів; договірні – створ на основі об'єдн своїх фін рес-сів з єдиним упр-ням, існ у формі консорціуму.
До інших функціон уч-ків належать:
1.Фірми-девелопер беруть на себе відп-ть по реал-ції інв проекту.
Ф-ції фірми-девелопер: пошук найб вигідного об'єкта інв-ня, розробка проекту, фін-ня проекту, введення об'єкта в експл-цію. Фірма викон буд-монт роботи або залучає підрядні компанії. В деяких випадках фірма-девелопер може стати компаньоном інвестора. Якщо інвестор відмовл від проекту, фірма може стати власником проекту, відшкодувавши інвестору втрачений прибуток і витрати. Фірми працюють за комісійні.
2.Компанія, яка виступає в ролі керуючого проектом. Здійснює заг. нагляд і контроль за зд-ням (реал-єю) проекта.
3.Компанії-ріелтери, які є посередниками на ринку нерухомості. До них інв-тор зверт-ся у випадку, коли замість проведення буд-монт. робіт доцільним є придбання готової споруди або об’єкта незав. буд-ва. Працюють за відповідний %, який залежить від вар-ті об’єкта, терміну реал-ї об’єкта та заг. кон’юнктури ринку нерухомості.
4.Окремими учасниками інв. процесу є інжинірингові та консалтингові фірми. Ці фірми на конкр. засадах розробл. для інв-ра різну докум-ю: інф-ну, наук-техн., проек-кошторисну. Розробляють і опрацьовують бізнес-плани таке ін. Такі фірми мають вел. банки даних про рівень конкуренції, техн. умови вир-ва, рівні цін на інв. товари, дані про ринки збуту інв. товарів. Інжинір. компанії залежно від спец-ції мають портфелі типових іннов. проектів.
2.1. Мотивація інвестування.
Намагання здійснити інв-ї, тобто створити новий капітал з’являється тоді, коли вкладені кошти дозволяють відшкодувати почат. витрати та отримати додат. ПР.
Мотивацією до інв-ня є неоптим. співвідн-ня факторів вир-ва та можливість отр-ня або покращення якості вкладеного кап-лу. Розмір цього ПР визн-ся у % від інв. витрат. Це наз. доходність інв-й.
Ді = (∆П І) / І ∆П приріст ПР, І обсяг вкладених інв-й
Чим > обсяг вкладених інв-й, тим < їх доходність.
Приймаючи рішення про обсяг інв-й інвестор зважає на доходність власних інв-хпрограм та на ринкову % ставку, тобто на ціну викор-ня позичених коштів.
Якщо ринкова % ставка > доходності власних інв-й, інвестор вважає за доцільне розміщувати кошти на ринку позич. кап-лу. Якщо інвестор викор-є залучені кошти, % ставка впливає на розмір прямих витрат, тому що інвестор платить за залучені кошти. Якщо інвестор викор-є лише власні кошти, % ставка є альтер. витратами. Вона являє собою недоотриманий доход від того, що інв. рес-си не були надані у кор-ня іншим учасникам інв. ринку.
Інвестор буде зб-ти обсяг інв-й до тих пір, поки їх доходність не зрівн-ся з ринк. % ставкою.
Поняття про інв проект. Класифікація інв проектів. Типи проектного фінансування.
Сут-ть фін-ня інв. проекту з т.з. інвестора полягає у відмові від отр-ня частини можливого ПР у найближ. час з метою отр-ня більшого ПР через певний проміжок часу, тобто фін-ня проектів – це завжди довгостр. фін-ня.
Фін-ня інв. проекту повинно відповідати таким умовам:
1).Вкладені кошти мають бути повністю повернені;
2).ПР, отриманий в рез-ті реал-ї проекта повинен бути достатньо великим, щоб компенсувати тимчасову відмову від викор-ня певної частини коштів, а також компенсувати ризик, який виникає внаслідок невизначеності кінцевого рез-ту.
Всі напрямки інв-ня можна поділити на 2 групи: Пряме інв-ня, Портфельне інв-ня.
Фін-ня інв. проектів є прямим інв-ням.
Класифікація інв проектів:
1) Інв. проекти поділ. на:
Фінансові передбачають отр-ня ПР від вклад-ня коштів в інструменти фонд. ринку (акції, облігації, паї, внески тощо)
Реальні передбачають отримання ПР від вкладання коштів в реал. активи шляхом придбання, буд-ва, реконструкції, лізингу тощо.
Інтелектуальні приносять ПР від реал-ї немат. активів.
2) За напрямками викор-ня активів
Споживчі – зд-ться як правило за рах власних заощ-нь, їх метою не є безпосер отрим прибутку. Інколи об'єкти інв-ня м/брати участь в інв процесі в якості застави, гарантії, захисту від інфл-ї. Об'єктом інв-ня є житло, т/з, ін.
Оперові (фіктивні) т- це вклад-я в різні ЦП не лише з метою отр-ня приб, а й з метою захисту коштів від інфл-ї, гарантов і системат отрим доходу.
Підпр-кі – вид проектів, коли об'єктом інв-ня є б-я виробн або торгів діяльність-сть.
3) За напрямками інв-ня:
Прямі – спрям на ств-ня нових або підтримку діючих виробн потужностей
Портфельні – це сук-ть ЦП, при цьому інвестор безпосер участі в упр-ні в-вом не бере;
Венчурні – це вкл-ня коштів у наукомісткі, високоризиковані в-ва;
Галузкві і регіональні – S інв-ня завжди є Мін-ва або органи місц влади. Це проектні підтримки розвитку окр галузей або регіонів.
Міжрегіональні – це проекти, які зд-ться за міжнар угодами, як правило, за участю міжнар фін-кред операцій;
Мегаполісні - ці проекти зд-ться у спец або вільних економ зонах, капітал працює на пільгових умовах.
4)За розмірами інв-цій: Великі; Середні; Дрібні.
5)За мотивацією або прибутковістю: Вимушені; Проекти, які забезп позицію на ринку; Проекти, що зд-ться з метою зм-ня витрат або зб-ня доходів; Проекти, що зд-ться з метою отрим-я надприбутку.
6) За рівнем ризику: Безризикові; Проекти з мін ризиком; Проекти з сер ризиком; Високоризикові; Авантюрні;
7) За рівнем технолог підготовки:
- зародкові; потребують подал ретельних
- попередні (передінвест-ні); розробок і обгрунтувань.
- проекти, готові до буд-ва чи експл-ції;
- Проекти, які потреб реконстр-ції, розширення, техн переозброєння;
- Проекти, що потребують реорг-ції;
- Проекти, що потреб санації.
8)За формами власності: державні; колективні; приватні.
9) За джерелами фін-ня: За рах влас коштів; За рах залуч коштів; За рах позичених коштів.
Особливістю проектного фін-ня є участь в них разом з інв-рами банків та вел. страх. компаній. Всі учасники інв-ня розпод-ть між собою відпов-ть за реал-ю проекта. Кожна із сторін бере на себе частину інв. ризиків.
Життєвий цикл інв-го проекту.
1.Передпроектне дослідження, проект-я та освоєння інв-й. Етап хар-ся великою витратою власних коштів, частково залучених та позичених. Прибуток- відсутній. На прект впливають інв-і ризики різного типу.
2.Початок експлуатації проекту. Тут є велика потреба інв-ра у банк позичках та у венчур капіталі. З’явл-ся прибуток, який реінв-ся. Дивіденди на цьому етапі не виплачуються. Ризики головним чином пов’язані з конкуренцією на ринку.
3Швидке зростання. Компанія починає диктувати на ринку свої ціни. Зростають обсяги продаж і відповідно зростають вир витрати. Етап хар-ся високим рівнм прибутку. компанія потребує інв-й. Тут можлива дод емісія акцій. Сплач-ся дивіденди, але їх рівень не високий.
