73. Метод імітаційного моделювання.
МІМ (Монте-Карло) є технікою операційних досліджень, що має широкий спектр застосування в пп діяльності. Цей підхід полягає в розробленні мат моделі, яка врах найважливіші хар-и інв-ї пропозиції на всіх етапах життєвого циклу інв проекту, які вважаються такими, що мають випадковий характер. ІМ розглядає такі екзогенні (вхідні) фактори, які є суб'єктами випадкової варіації.
Фактори, пов'язані з ринком:
1. Розмір (ємність) ринку.
2. Темп зростання ринку.
3. Продажна ціна ринку.
4. Частка фірми на ринку.
Фактори, пов'язані з інвестуванням:
5. Інвестиційні витрати.
6. Продуктивна тривалість проекту.
7. Залишкова вартість інвестиції.
Фактори, пов'язані з витратами:
8. Змінні витрати на одиницю продукції.
9. Умовно-постійні витрати.
Для кожної з цих змінних визначається розподіл Ймовірностей, який базується на сприйнятті керівництвом можливості їхнього виникнення. (Оцінка показників імовірності для найважливіших факторів)->( Випадковий вибір поєднань факторів)->(Визначення рівня дохідності для кожного з варіантів вибору)->( Повторення, допоки не буде виявлено чітку картину співв «інвестиційний ризик — надходження»)
Аналізуються показники частки ринку відносно розподілу ймовірності. Процес моделювання зд для всіх змінних, щоб визначити (після дисконтування)NPV інв пропозиції дослідним прогоном. Це повторюється багато разів для кожної із змінних, і в кінцевому підсумку отримують достатньо результатів, щоб побудувати розподіл імовірності NPV проекту
74. Поправка на ризик: метод еквіваленту достовірності.
Цей концептуально привабливий підхід дає змогу врахувати ризик включенням до рішення стосовно Інв-я капіталу міркувань корисності та ризику. МЕД дає змогу коригувати чисельник у розрахунковій формулі NPV* значень очікуваних річних CF на коефіцієнт еквівалента достовірності. Модифікована формула має такий вигляд:
де ,- коефіцієнт еквівалента, який відображає ставлення експерта до ризику; п- тривалість проекту; Rt-очікуваний CFу періоді t; і-безризикова % ставка; С- початкові витрати.
Чисельник ( ) представляє цифру, яку експерт розраховує отримати у вигляді певної суми кожного року замість невизначеного річного CF, який пропонується проектом. Чим більше експертом не сприймається ризик, тим ближче його коефіцієнт наближається до нуля. Там, де проекти мають звичайний норм рівень пп ризику й вартість капіталу та безризикова ставка проценту відомі, можна визначити коефіцієнт ЕД.
75. Поправка на ризик: ставка дисконтування з урахуванням ризику.
Якщо підхід з використанням еквівалента достовірності модифікує у формулі NPV чисельник, то ставка дисконтування, що враховує ризик, модифікує знаменник:
де г — ставка дисконтування з урахуванням ризику, що базується на сприйнятому рівні проектного ризику. Чим більше сприйнята ризиковість проекту, тим більше премія за ризик, яка має бути додана до безризикової процентної ставки. Це виражається в підвищенні ставки дисконтування й приводить до зменшення показника чистої теперішньої вартості.
Не зважаючи на те, що цей підхід має певну інтуїтивну привабливість, доречність його використання значно залежить від того, яким чином сприймається зміна ризику в часі. Ставка дисконтування з урахуванням ризику передбачає, що премія за нього зростає з часом за експоненціальною (степеневою) функцією.
Це ставка % з урахуванням інфляції, що використовується для нарощення чи дисконтування вартості грошей. Її знах. по формулі: jp = j-Ti, де jp – реальна ставка %
j – номін. ст. % з урах. інфл., сформована на грош. ринку
Ti – темп інфл.
При визначенні реальн. майб. варт. грошей в процесі їх нарощення по реальній % ставці ми зіштовх. з 3-ма ситуаціями: 1) j= Ti – нарощення реальної вартості грошей не буде, тому що приріст їх майб. варт. буде поглинатись інфляцією; 2) j > Ti – реальна майб. вартість грошей буде збільш, не дивл. на інфляцію; 3) j < Ti – реальна майб. варт. грош. буде зменш., тобто процес інв-ння стане збитковим.
76. Зв'язок між методами еквіваленту достовірності і ставкою з урахуванням ризику.
Еквівалент достовірності та ставка дисконтування з урахуванням ризику намагаються включити проектний ризик у формулу NPV. Формула еквівалента достовірності виглядає так:
де а, є мірою рівня несприйняття ризику інвестором: а < 1 -несприйняття ризику; а = 1-байдужість до ризику; а > 1- сприйняття ризику. Формула ставки дисконтування з урахуванням ризику така:
де -відповідна ставка дисконтування, яка відображає ризикованість грошового потоку в періоді t.
Якщо припустити, постійність ставки дисконтування г, то два підходи мають дати одну й ту саму вартість грошових потоків для кожного періоду:
Отже, постійне значення ставки дисконтування з урахуванням ризику є таким самим, як коефіцієнт еквівалента достовірності , де
Припускаючи, що і ставка дисконтування, і коефіцієнт еквівалента ризику є незмінними в часі, можна стверджувати, шо чиста теперішня вартість грошових потоків, розрахована за цими методами, має бути однаковою:
Виконавши спрощення, матимемо:
де а є середньозваженим коефіцієнтом еквівалента достовірності проекту.
77. Поясніть відмінності між проектним ризиком, підприємницьким ризиком, фінансовим ризиком і портфельним ризиком.
Інвестиційний ризик має місце у підприємницькому середовищі, але може у низці випадків виникати і у сфері споживання.
Підприємницький ризик зумовлюється імовірним характером всіх виробничих процесів та реалізації, конкуренцією, інфляційними впливами, наявністю фізичних ризиків (втрати майна в результаті стихійного лиха), а також невизначеністю, що викликана неповною та неточною інформацією, що міститься в інвестиційній програмі.
Підприємницький ризик відображає мінливість операційного доходу перед тим, як будуть вирахувані % і податок. Підпр. ризик гол. чином залежить від операційного леверіджу (співвіднош. фікс. і змінних витрат). Рішення відносно більш високої інтенсивності капіталу у заг. вип. призв. до збільш. FC у загальній стр-рі витрат, а підвищ. операційного леверіджу, у свою чергу, призв. до ще більшої мінливості операційного доходу.
Фін. ризик значно ширший по своїй природі за підпр. ризик і випливає з факту викор. боргу. Фін. ризики – це велика сукупність ризиків невиконання фін. зоб-зань протилежною стороною та ризиків зміни кон-ри фін. ринків. Фін. р-к Фін. леверідж збільшується при прийнятті нових боргових зобов’язань, і так. чин. збільш. сума фіксованих %-них платежів і мінливість у чистих доходах.
Проектний ризик – це мінливість в очікуваних грошових потоках капіт. проектів. Чим більша невизначеність стосовно ринків, технологій та факторів, тим вищий рівень проектного риз.
Фін. та проектн. ризики можна віднести до групи кредитних ризиків.
Портфельний риз. – ризик невідповідності у майбутньому інвестиційного проекту кредитному портфелю, портфелю ЦП чи портф. реальних проектів. Це мінливість у надходженнях акціонерів. Акц-ри можуть суттєво скоротити мінливість у надходж., утримуючи старанно підібрані інв. портфелі. Портф. риз. виникає внаслідок можливості погіршення сукупних пок-ків портфеля: прибутк-ті, зростання к-лу, міра впливу ринку ліквід-ті.
78. Сутність обмежень на інвестування.
Альтернативне тлумачення правила NPV може бути таким: приймаються проекти, які пропонують норму дохідності, що перевищує альтернативну вартість капіталу (дохідність, яку можуть отримати акціонери, інвестуючи деінде за такого самого рівня ризику).
На практиці окремі Інв проекти не можуть бути прийняті або відкинуті навіть за правилом NPV, оскільки залишається нерозв'язаною проблема формування цілісного пакету інв проектів, який має найвищу сукупну NPV для акціонерів.
На недосконалих ринках вирішення проблеми бюджетування капіталу може включати розміщення обмеженої кількості ресурсів між конкурентними економічно бажаними проектами, які всі разом реалізувати неможливо. Термін «раціонування капіталу», як він зазвичай трактується, мас відношення як до некапітальних, так і до капітальних обмежень. Наприклад, ресурсним обмеженням можуть бути наявність кваліфікованої робочої сили, управлінський час, потреба в оборотному капіталі тощо. Інв обмеження можуть виникнути навіть унаслідок наполягання на тому, щоб вище керівництво оцінювало і затверджувало всі капітальні проекти, створюючи таким способом портфель невикористаних інв проектів.
79. Жорстке та м'яке раціонування.
Раціонування може виникнути у зв'язку з тим, що пп не може отримати капітал за ринковою ставкою дохідності або ж унаслідок внутрішніх фін обмежень, установлених керівництвом. Обмеження, установлені зовні, вважаються жорсткими, а встановлені в самій організації — м'якими.
Жорстке-коли пп не може отримати інв кошти за переважаючою ринковою %ставкою за наявного рівня ризику (рідко трапляється на розвинутих ринках капіталу). М'яке -коли керівництво свідомо встановлює інв обмеження на короткий період (зустрічається значно частіше). По суті, ціллю раціонування є визначення такого пакета інв проектів, який за достатніх ресурсів забезпечить макс можливу загальну NPV. Правило NPV, що викор індивідуально для кожного проекту, не може бути повністю прийнятним, оскільки припущення стосовно того, що завжди знайдуться кошти для фінансування інв можливостей, не супроводжується.
Нестача прибуткових проектів І загальна ек невизначеність за прийняття рішень залишаються основними чинниками, що спричиняють низький рівень інвестування. М'яке раціонування (частково виражене в небажанні підвищувати рівень заборгованості) також є важливим обмеженням, але жорстке раціонування (нестача капіталу) не розглядається як особливо важливе обмеження.
80. Причини існування м'якого раціонування на підприємстві.
Нестача прибуткових проектів І загальна економічна невизначеність за прийняття рішень залишаються основними чинниками, що спричиняють низький рівень інвестування. М'яке раціонування (частково виражене в небажанні підвищувати рівень заборгованості) також є важливим обмеженням, але жорстке раціонування (нестача капіталу) не розглядається як особливо важливе обмеження. М'яке -коли керівництво свідомо встановлює інв обмеження на короткий період (зустрічається значно частіше).
Керівництво підприємства вимушене встановлювати такі обмеження по капіталу, які з певних причин можуть призвести до принесення в жертву проектів, що створюють багатство. Причини:
1. Керівництво встановлює максимальні ліміти на запозичення й не може або не хоче залучати додатковий капітал на короткий період. Отже, обсяги Інвестування насправді обмежуються обсягами надходжень коштів із внутрішніх джерел.
2. Керівництво віддає перевагу політиці стабільного зростання перед імпульсною моделлю зростання й проблемами, які її супроводжують.
3. Керівництво встановлює обмеження для окремих підрозділів затвердженням річних бюджетів капіталу.
81. Обмеження капіталу в одному періоді.
Правило NPV, що використовується індивідуально для кожного проекту, не може повністю бути прийнятним, оскільки припущення стосовно того, що , що завжди знайдуться кошти для фінансування інв можливостей, не супроводжується. Проблема однорідного раціонування капіталу (найпростішої його форми) розв’язується ранжируванням проектів на основі співвідношення теп вартості та інв витрат (індексу доходності).
Індекс дохідності виступає як доцільний метод під час вибору проектів за умови раціонування капіталу, коли інвестиційні проекти є подільними й незалежними, а ресурсні обмеження діють лише протягом одного періоду. Тоді, коли ці умови не виконуються (тобто в більшості випадків), інвестиційний вибір має бути зроблено з-поміж загальних показників NPV всіх альтернативних комбінацій інв можливостей, що наближаються до обмеження за витратами капіталу.
82. Багатоперіодні обмеження по капіталу.
При розгляді одноперіодних інвестиції ігнорувався факт, що типова інвестиція є багатоперіодною. Аналіз має базуватися на показнику чистої теперішньої вартості. З огляду на те, що ризик оцінюється окремо, грошові потоки повинні бути оцінені за безризиковою процентною ставкою, що відображає лише вартість грошей у часі. Включення премії за ризик у ставку дисконтування, коли показник ризику розраховано окремо, призводить до подвійного його врахування й, отже, штучно зменшує чисту теперішню вартість. Очікувана NPV інв проекту знаходиться +вартостей очікуваних CF та - початкових IC. Отже, для інв пропозиції тривалістю 2 роки
де NPV —очікувана NPV;
Х1-очікувана величина чистого CF1;
X2-очікувана величина чистого CF2;
/- інв витрати;
r-безризикова %ставка.
Правило NPV, що використовується індивідуально для кожного проекту, не може повністю бути прийнятним, оскільки припущення стосовно того, що , що завжди знайдуться кошти для фінансування інв можливостей, не супроводжується. Проблеми, пов’язані з багатоперіодним раціонуванням кап, виріш з використ методів математ програмування.
1.Вони дають уявлення про реальну проблему на основі мат оцінок. Ураховуючи найважливіші елементи та взаємозв'язки, що існують у системі, вони забезпечують розуміння проблеми без необхідності безпосередньо експериментувати на системі, яка діє.
II. Вони забезпечують оптимальні рішення, найкращі за даного уявлення, про проблему.
83. Які підходи можуть бути використані для вирішення проблем раціонування капіталу? Розгляньте їх переваги та вади.
Багато проблем у пп діяльності, будучи вираженими через проблему раціонування капіталу, мають спільні риси й зводяться до осн:
1) ресурси, яких недостатньо, потрібно розподілити між альтернативами, що конкурують;
2) першочерговою є ціль, якої намагається досягти особа, що приймає рішення;
3) обмеження в будь-якій формі накладаються на того, хто приймає рішення.
Зі збільшенням кількості альтернатив І обмежень значно ускладнюється процес прийняття рішень. Тому варто звернутися до використання моделей математичного програмування. Було розроблено багато таких моделей. Найчастіше використовується техніка лінійного програмування. Розв'язання проблеми з його використанням охоплює чотири основні етапи.
1. Формулювання проблеми
На цьому етапі необхідно визначити цільову функцію, вхідні параметри, результативні змінні й усі пов'язані з цим обмеження.
2. Розв'язання проблеми лінійного програмування
Прості проблеми можуть вирішуватися з використанням графічного або симплексного методів. Складніші проблеми потребують використання комп'ютерних програм.
3. Інтерпретація оптимальних рішень
Вивчається вплив на сукупну величину цільової функції за умови, що обмеження гранично розширяються або звужуються.
4. Здійснення аналізу на чутливість
Оцінюється для кожного вхідного параметра діапазон значень, для яких оптимальне рішення залишається прийнятним.
84. Наскільки реалістичними є припущення, що покладені в основу методу лінійного програмування раціонування капіталу?
Прості проблеми можуть вирішуватися з використанням графічного або симплексного методів. Складніші проблеми потребують використання комп'ютерних програм.
Оцінюється для кожного вхідного параметра діапазон значень, для яких оптимальне рішення залишається прийнятним.
За визначення цінності використання базового підходу лінійного програмування для розв'язання проблеми відбору проектів за умови раціонування капіталу необхідно мати на увазі припущення, які лежать в основі його використання:
1)усі вхідні параметри до моделі лінійного програмування є визначеними;
2)оптимізується тільки одна ціль;
3) цільова функція й усі обмежувальні рівняння є лінійними;
4) результативні змінні є постійними за своєю природою (наприклад, подільними).
Якщо не всі, то більшість із цих обмежуючих припущень можуть бути зняті за використання складніших методів математичного програмування.
