75. Поведінкові стратегії, що використовуються у рамках технічного аналізу.
Не зважаючи на те, що в рамках технічного аналізу використовується надзвичайно широка палітра поведінкових стратегій, в цілому їх можна розділити на дві основні групи: (1) стратегії, що визначають можливі варіанти купівлі або продажу акцій на підставі вивчення доходностей цінних паперів за період, який тільки-но закінчився, та (2) стратегії, що визначають можливі варіанти купівлі або продажу акцій на основі залежностей між курсом цінного паперу, який тільки-но склався, та тим курсом, який склався за відносно довготривалий період.
До першої групи стратегій відносяться так звані інерційні та протилежно направлені стратегії. При застосуванні інерційних стратегій інвестори намагаються знайти з метою придбання ті акції, які нещодавно виросли у ціні, гадаючи, що вони будуть продовжувати зростати і надалі внаслідок інерційного зростання попиту на них. І навпаки, для цілей продажу здійснюється пошук тих цінних паперів, які нещодавно значно впали у ціні, оскільки вважається, що попит на них інерційна буде зменшуватися та, відповідно, зменшуватиметься і їх курс. При застосуванні протилежно направлених стратегій дії інвесторів є абсолютно протилежними тенденціям, які у даний час панують на фондовому ринку: інвестори, які притримуються цієї стратегії, купують цінні папери, від яких інші намагаються позбутися в силу несприятливого руху курсу цих цінних паперів, а продають ті цінні папери, які зростають у ціні та, як правило, переважно купуються більшістю інших інвесторів. Застосування протилежно направлених стратегій пояснюється наступним чином: на думку прихильників цих стратегій, інвестори у основній своїй масі надають новинам занадто великого значення, а, відтак, як оптимізм, так і песимізм стосовно можливого розміру підвищення або зниження курсів відповідних цінних паперів є, зазвичай, перебільшеним.
До другої групи стратегій відносяться стратегії змінної середньої та розриву лінії ринку. При застосуванні стратегій змінної середньої (їх є декілька модифікацій) інвестори намагаються знайти такі цінні папери, курс яких на момент закриття організованого ринку значно відрізняється від усередненого курсу цих же цінних паперів за попередній відносно довготривалий період (як правило – 200 днів). Якщо співвідношення “поточний курс закриття” / ”курс закриття за довготривалий період” є більшим одиниці, то вважається, що є сенс здійснити купівлю відповідного цінного паперу наступного дня, якщо ж співвідношення “поточний курс закриття” / ”курс закриття за довготривалий період” менше одиниці, то таке співвідношення розцінюють як сигнал про доцільність продажу наступного дня відповідного цінного паперу. Така процедура розрахунків та відбору цінних паперів є основним аналітичним інструментарієм прихильників стратегій змінної середньої та повторюється кожного дня. Отже, застосування стратегій змінної середньої гіпотетично може забезпечити інвестору доход вище середнього. Стратегія розриву лінії ринку в цілому схожа на стратегії змінної середньої. При її використанні інвестор обирає найвищі і найнижчі курси того чи іншого паперу за відносно довготривалий період (як правило – за 200 днів). Сигнал на покупку цінного паперу поступає тільки тоді, коли курс даного цінного паперу закриття ринку є вищим, ніж найвища ціна за цей день, за умови, що курс на момент закриття попереднього біржового дня був нижчим самої високої ціни у той день. І навпаки, сигнал на продаж цінного паперу виникає, коли його курс на момент закриття ринку є нижчим за найнижчу ціну, що була зафіксована у цей день, за умови, що попереднього дня курс на момент закриття був вищим, ніж найнижча ціна цінного паперу, що мала місце того дня. Так само, як і щодо усіх попередніх стратегій, проведені дослідження показали, що дана стратегія може принести інвестору результат, який забезпечить доходність вище середньої.
76. Інструментарій та методи візуалізації інформації, що використовуються технічними аналітиками.
Окремої уваги заслуговують методи візуалізації інформації, які використовуються технічними аналітиками. Побудова різноманітних схем, графіків та діаграм є одним із основних елементів інструментарію прихильників технічного аналізу. Їх можна розподілити на три основні групи: стовпчикові діаграми, лінійні графіки та точкові діаграми. Застосування стовпчикових діаграм передбачає нанесення на вісь ординат курсів певного цінного паперу, що були відмічені протягом визначеного періоду (наприклад, біржового дня), а на лінії абсцис, відповідно, відображаються інтервали часу. На вертикальній лінії (стовпчику), що відповідає тому чи іншому періоду, як правило, певним чином позначають ціну закриття цінного паперу на кінець біржового дня. В лінійних графіках осі координат мають те ж саме призначення, що і в стовпчикових діаграмах, але на вертикальній осі позначається лише ціна закриття цінного паперу. Загальна ідея точкових діаграм полягає у наступному. На графік наносяться ціни закриття таким чином, щоб у рамках вертикальної колонки сформувати тренд (тенденцію) руху цін. Коли з’являється нова ціна, її позначають на графіку символом Х, якщо вона є вищою, ніж попередня, та символом О – у протилежному випадку. До другої колонки, що знаходиться поряд праворуч, переходять тільки при появі зворотного тренду. Ідея будь-яких графічних методик полягає у тому, щоб якомога раніше виявити модель руху курсів цінних паперів та отримати прибуток від знання майбутніх тенденцій.
Прихильники стратегій змінних середніх у своїй практиці використовують (окрім описаних вище) також графіки, які візуалізують проміжні та довгострокові тренди. Одним із варіантів застосування даних графіків є, наприклад, такий, яким передбачається здійснення розрахунку протягом кожного дня середньої ціни закриття певного цінного паперу за визначений період до дати здійснення розрахунку. Тобто, кожного дня в інтервалі часу, який приймається до розрахунку усередненого курсу, перша ціна хронологічного ряду замінюється на ту, яка склалася за результатами останнього біржового дня.
Широко застосовуваними в рамках технічного аналізу є також методики, що використовують показники відносної сили. Побудова графіків із використанням цих методик передбачає виявлення динаміки курсу певного цінного паперу відносно галузевого або ринкового індексів, галузевого індексу відносно ринкового тощо. Для побудови таких графіків кожного дня визначають співвідношення курсу цінного паперу або іншого індикатора фондових цін до значення того індексу, відносно якого визначають відносну силу. Ідея побудови таких графіків полягає у тому, щоб у результаті вивчення змін показників відносної сили знайти модель, яка б дала змогу здійснити точний прогноз поведінки окремих цінних паперів або їх груп у майбутньому при зміні загальних тенденцій на фондовому ринку або в рамках окремих його сегментів.
