Шпаргалки! - Інвестиційний аналіз. Інвестування

96. Витрати діяльності фінансових посередників та їх класифікація за функціональним призначенням.
Витрати фінансових посередників класифікуються за їх функціональним призначенням, в залежності від того, з якою метою вони здійснюються. З цією метою розглянемо фінансове посередництво як процес, у ході якого виконуються функції : 1) залучення коштів інвесторів(пасивні операції фінансового посередника); 2) вкладення коштів і управління інвестиційним портфелем (активні операції).; 3) організаційно-адміністративне забезпечення діяльності.
Витрати на залучення коштів інвесторів включають:
винагороди на брокерам та агентам, які забезпечують залучення коштів інвесторів;
витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
процентні витрати. У разі якщо фінансовий посередник, крім коштів інвесторів залучає додаткові кошти ( у формі банківських кредитів або випуску облігацій), виникають фінансові витрати, тобто витрати на проценти за користування кредитами. Корпоративним інвестиційним фондам в Україні забороняється проводити розміщення облігацій власного випуску або залучати позики у розмірі, що перевищує 10 % його активів. Залучення позик може здійснюватись для виконання поточних зобов’язань фінансового посередника по викупу власних акцій та інвестиційних сертифікатів у акціонерів, які подали заяви на викуп.
Витрати по активних операціях фінансових посередників - це витрати, безпосередньо пов’язані з проведенням операцій з цінними паперами, до їх складу відносяться:
комісійні витрати по операціях з цінними паперами (оплата послуг брокерів, нотаріусів за укладення та оформлення угод);
збитки від продажу облігацій та акцій (негативний реалізований фінансовий результат);
збитки від знецінення акцій (негативний нереалізований фінансовий результат);
Адміністративні витрати фінансових посередників - це витрати, пов’язані з організаційно-адміністративним забезпеченням їх діяльності :
на управління підприємством (оплата праці менеджерів, фінансових аналітиків, витрати на проведення річних зборів, сплату винагороди спостережній раді, представницькі витрати, витрати на зв'язок, інформаційне забезпечення діяльності );
господарські витрати (витрати на утримання офісних приміщень і офісної техніки, легкових автомобілів, витрати матеріалів);
витрати на консультаційні послуги та правове забезпечення (винагороди адвокатів, юридичних та консалтингових фірм);
витрати на аудит та оцінку майна;
витрати на розрахунково-касове обслуговування (оплата послуг банків, незалежних реєстраторів, депозитарію та зберігача );
винагорода компанії з управління активами.
витрати на оприлюднення проспекту емісії цінних паперів, звітності та інформації про вартість чистих активів інвестиційного фонду;
витрати на сплату податків, придбання ліцензій та здійснення інших обов’язкових платежів.

97. Особливості оподаткування прибутку фінансових посередників, його розподілу та використання.
Прибуток фінансового посередника розподіляється між акціонерами згідно з нормами діючого корпоративного права (Закон України “Про господарські товариства”) з урахуванням деяких особливостей. Законодавством, зокрема, встановлено особливий статус і порядок використання прибутку інвестиційних фондів відкритого та інтервального типу. Дивіденди по акціях або інвестиційних сертифікатах таких фондів не сплачуються, прибуток не розподіляється. Прибуток інвестиційних фондів закритого типу може розподілятись між акціонерами або учасниками. Порядок розподілу прибутку таких фондів визначається регламентом інвестиційного фонду закритого типу.
Оподаткування інвестиційних фондів в Україні регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку” та Декретом КМУ “Про прибутковий податок з громадян”. На даний час в Україні запроваджено принцип прозорості. оподатковуються доходи лише кінцевого одержувача (принципала) так, нібито він самостійно вклав кошти в інвестиційний портфель, скориставшись послугами брокера.
Не оподатковуються операції по залученню коштів інвесторів та доходи від здійснення операцій з активами інвестиційних фондів. Згідно 8 Закону “Про оподаткування прибутку” встановлено, що кошти спільного інвестування інвестиційних фондів не включаються до валового доходу таких інвестиційних фондів, якщо жоден із засновників (учасників) та пов'язаних з ними осіб не володіє більш як 25 відсотками статутного фонду таких інвестиційних фондів і якщо такі інвестиційні фонди протягом 30 календарних днів після надання річного податкового звіту розподіляють між їх засновниками (учасниками) не менш як 90 відсотків сум річного доходу від інвестиційних операцій.
Кошти спільного інвестування - кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інститутів спільного інвестування та доходи, нараховані за активами інститутів спільного інвестування ( визначено у Законі “Про інститути спільного інвестування”.
Доходи фізичних осіб від продажу акцій оподатковуються (Декрет КМУ “Про прибутковий податок з громадян”). При здійсненні операцій з купівлі-продажу акцій оподатковуваним доходом громадянина вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких акцій та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітних років. Прибуток, отриманий громадянином від операцій купівлі-продажу включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу. Питання оподаткування доходів громадянина від продажу інвестиційних сертифікатів залишається неврегульованим.
Якщо громадянин отримує дивіденди по акціях закритого інвестиційного фонду, отримані ним кошти не включаються до складу оподатковуваного доходу. Діючий порядок оподаткування дивідендів передбачає утримання податку на дивіденди у джерела виплати згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Принцип оподаткування дивідендів у джерела виплати призводить до подвійного оподаткування дивідендів. Дивіденди оподатковуються перший раз емітентом акцій, які входять до інвестиційного портфелю фонду, за ставкою 30 % (якщо нараховано дивідендів на суму 100 грн, то інвестиційний фонд отримає лише 70 грн.), а другий раз при сплаті акціонерам (учасникам) такого фонду у складі дивідендів за звітний рік (з тих самих 70 грн. громадянин отримує лише 49 грн.). Звичайні підприємтва-платники податку на прибуток мають право на суму сплаченого податку на дивіденди зменшити суму податкових зобов’язань з податку на прибуток. Інвестиційні фонди звільнені від сплати податку на прибуток, у зв’язку з чим ця норма не може бути застосована. Таким чином, доходи фізичної особи від отриманих дивідендів, хоч і звільнені від оподаткування прибутковим податком, але оподатковуються податком на дивіденди двічі, у зв’язку з чим така фізична особа отримує доход удвічі менший від фактичної суми дивідендів. Такий порядок оподаткування дивідендів суперечить принципу прозорості оподаткування інвестиційних фондів і потребує змін.

98. Принцип прозорості оподаткування.
Порядок оподаткування інвестиційних фондів у більшості країн передбачає звільнення від оподаткування податком прибутку таких фондів. Оподаткуванню підлягають лише доходи інвесторів у разі продажу ними акцій (або інших цінних паперів, емітованих фондами) за ціною, вищою ніж ціна придбання, а також отримані ними дивіденди. Нереалізований фінансовий результат від володіння цінними паперами, емітованими інвестиційними фондами, також може оподатковуватись як доход від приросту капіталу (такий порядок діє, зокрема у США). Тобто, застосовується так званий принцип прозорості : оподатковуються доходи лише кінцевого одержувача (принципала) так, нібито він самостійно вклав кошти в інвестиційний портфель, скориставшись послугами брокера. Принцип прозорості оподаткування інвестиційних фондів, згідно з яким усі доходи фонду є доходами його учасників і не оподатковуються у фонді діє у Німеччині.
Принцип прозорості оподаткування застосовується, якщо діяльність інвестиційної компанії відповідає вимогам законодавства. Ці вимоги орієнтовані на стимулювання довгострокових портфельних інвестицій. Наприклад, податковим кодексом США передбачено, що пільговий режим поширюється на інвестиційні компанії, доходи яких не менш ніж на 90% складаються з доходів від інвестицій у фінансові активи, не більше 30% від сукупних доходів складають доходи від продажу цінних паперів, якими інвестиційна компанія володіла менш ніж 3 місяці. Якщо інвестиційна компанія розподіляє не менш ніж 90% чистого прибутку між акціонерами, то такий фонд звільнено від оподаткування. Оподаткування інвестиційних фондів в Україні регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку” та Декретом КМУ “Про прибутковий податок з громадян”. На даний час в Україні запроваджено розглянутий нами вище принцип прозорості. Не оподатковуються операції по залученню коштів інвесторів та доходи від здійснення операцій з активами інвестиційних фондів. Згідно з п. 4.2.8 Закону “Про оподаткування прибутку” встановлено, що кошти спільного інвестування інвестиційних фондів не включаються до валового доходу таких інвестиційних фондів, якщо жоден із засновників (учасників) та пов'язаних з ними осіб не володіє більш як 25 відсотками статутного фонду таких інвестиційних фондів і якщо такі інвестиційні фонди протягом 30 календарних днів після надання річного податкового звіту розподіляють між їх засновниками (учасниками) не менш як 90 відсотків сум річного доходу від інвестиційних операцій.

99. Податкове стимулювання фінансового посередництва - основні принципи.
Порядок оподаткування інвестиційних фондів у більшості країн передбачає звільнення від оподаткування податком прибутку таких фондів. Оподаткуванню підлягають лише доходи інвесторів у разі продажу ними акцій (або інших цінних паперів, емітованих фондами) за ціною, вищою ніж ціна придбання, а також отримані ними дивіденди. Нереалізований фінансовий результат від володіння цінними паперами, емітованими інвестиційними фондами, також може оподатковуватись як доход від приросту капіталу (такий порядок діє, зокрема у США). Тобто, застосовується так званий принцип прозорості : оподатковуються доходи лише кінцевого одержувача (принципала) так, нібито він самостійно вклав кошти в інвестиційний портфель, скориставшись послугами брокера. Принцип прозорості оподаткування інвестиційних фондів, згідно з яким усі доходи фонду є доходами його учасників і не оподатковуються у фонді діє у Німеччині.
Принцип прозорості оподаткування застосовується, якщо діяльність інвестиційної компанії відповідає вимогам законодавства. Ці вимоги орієнтовані на стимулювання довгострокових портфельних інвестицій. Наприклад, податковим кодексом США передбачено, що пільговий режим поширюється на інвестиційні компанії, доходи яких не менш ніж на 90% складаються з доходів від інвестицій у фінансові активи, не більше 30% від сукупних доходів складають доходи від продажу цінних паперів, якими інвестиційна компанія володіла менш ніж 3 місяці. Якщо інвестиційна компанія розподіляє не менш ніж 90% чистого прибутку між акціонерами, то такий фонд звільнено від оподаткування.
У Росії прибутки пайових інвестиційних фондів не оподатковуються податком на прибуток, оскільки такі фонди не є юридичними особами за російським законодавством. До складу оподатковуваних доходів фізичних і юридичних осіб- власників паїв відноситься різниця між ціною викупу і ціною розміщення інвестиційного паю у разі продажу паю Юридичні особи сплачують податок на прибуток на загальних підставах. Для пайовиків - фізичних осіб також встановлено пільги. Якщо протягом року доходи обсяги вкладень в інвестиційні паї не перевищують 1000 мінімальних заробітних плат - доходи від продажу не оподатковуються. В іншому випадку (при значних сумах вкладень) оподатковується різниця між ціною придбання і продажу паїв за єдиною ставкою 13%.
Податкові стимули для створення та розвитку інституту недержавного пенсійного забезпечення фінансового посередництва відіграють чи не першочергову роль. Створюючи привабливі умови оподаткування доходів учасників недержавних пенсійних фондів, держава вирішує важливу проблему соціально-політичного характеру - грошове забезпечення громадян похилого віку. Основним принципом є принцип відстрочення сплати прибуткового податку - зменшення (з метою оподаткування) поточного оподатковуваного доходу на суму внесків на додаткове пенсійне забезпечення, яка не повинна перевищувати граничної суми, встановленої законодавством. Якщо кошти достроково вилучаються (до моменту виходу на пенсію), ці кошти оподатковуються прибутковим податком на загальних підставах.
Другим принципом стимулювання є його регресивний характер, тобто орієнтація дії зазначеної пільги на осіб з доходами нижче середніх.
Крім того, до недержавних пенсійних фондів застосовується розглянутий вище принцип прозорості - доходи недержавного пенсійного фонду є доходами його учасників. До методів стимулювання заощаджень можна включити також і такий метод непрямого стимулювання як принцип заохочення роботодавців. Він полягає у тому, що кошти сплачені на користь працівника-учасника пенсійного фонду або застрахованого у компанії зі страхування життя відносяться на витрати, тобто зменшують об’єкт оподаткування податком на прибуток.
Відсутність зазначених вище податкових стимулів та принципу прозорості ( тобто подвійне оподаткування недержавних пенсійних фондів) можуть звести нанівець усі зусилля по запровадженню цього інституту.

100. Поняття “кошти спільного інвестування” та “пенсійні активи”. Склад активів та зобов’язань інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів.
Згідно з Закону “Про оподаткування прибутку” встановлено, що кошти спільного інвестування інвестиційних фондів не включаються до валового доходу таких інвестиційних фондів, якщо жоден із засновників (учасників) та пов'язаних з ними осіб не володіє більш як 25 відсотками статутного фонду таких інвестиційних фондів і якщо такі інвестиційні фонди протягом 30 календарних днів після надання річного податкового звіту розподіляють між їх засновниками (учасниками) не менш як 90 відсотків сум річного доходу від інвестиційних операцій.
Кошти спільного інвестування - кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інститутів спільного інвестування та доходи, нараховані за активами інститутів спільного інвестування ( визначено у Законі “Про інститути спільного інвестування”.
На жаль, вимога розподілити протягом 30 календарних днів після надання річного податкового звіту між засновниками (учасниками) інвестиційного фонду не менш як 90 відсотків сум річного доходу від інвестиційних операцій суттєво обмежує можливості застосування принципу прозорості. Як ми вже знаємо, Закон “Про інститути спільного інвестування” не дозволяє сплачувати дивіденди по акціях або інвестиційних сертифікатах відкритих та інтервальних інвестиційних фондів. Тобто, прибутки таких фондів не можуть бути звільнені від оподаткування, оскільки такі фонди не можуть розподілити 90% прибутку згідно з Законом. Така неузгодженість норм законодавства має бути вирішена. Закон “Про інститути спільного інвестування” зобов’язує державні органи розробити проект необхідних змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з метою усунення подвійного оподаткування коштів спільного інвестування та доходів від інвестиційних операцій інститутів спільного інвестування.
Діючим і перспективним законодавством в Україні передбачено функціонування трьох різновидів недержавного пенсійного забезпечення:
недержавні пенсійні фонди; індивідуальні пенсійні рахунки; добровільне пенсійне страхування
Якщо активи недержавного пенсійного фонду при застосуванні податкових стимулів майже удвічі перевищують активи, які вдасться сформувати при загальних умовах оподаткування. Це означає, що у другому випадку розмір можливої пенсії збільшується удвічі.
Недержавні пенсійні фонди. Основи принципу прозорості оподаткування недержавних пенсійних фондів закладено Законом “Про оподаткування прибутку”, який визначає, що від оподаткування звільняються доходи пенсійних фондів, отримані у вигляді внесків на додаткове пенсійне забезпечення та пасивні доходи, отримані з джерел, визначених законодавством про пенсійні фонди. Таким чином, на недержавні пенсійні фонди поширюється статус неприбуткової організації. Діючим законодавством принцип відстрочення сплати прибуткового податку при здійсненні внесків до недержавних пенсійних фондів не застосовується.

101. Чисті активи та порядок їх розрахунку. Значення цього показника та його застосування у діяльності фінансових посередників.
Законом України “Про інститути спільного інвестування” (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) встановлено (ст. 35) порядок визначення вартості чистих активів інвестиційних фондів.
Вартість чистих активів визначається компанією з управління активами. Вартість чистих активів інвестиційних фондів відкритого типу визначається на кінець кожного робочого дня. Вартість чистих активів інвестиційних фондів інтервального та закритого типу визначається на кінець кожного робочого дня, що передує дню прийому заявок на розміщення та викуп цінних паперів інвестиційного фонду, але не рідше ніж раз у квартал. Вартість чистих активів венчурного фонду визначається на кінець року та при його ліквідації.
Вартість чистих активів інвестиційного фонду визначається як різниця між сумою активів з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобов'язань.
NAV = MVA  LIAB
де MVA - поточна ринкова вартість активів фонду; LIAB -зобов’язання фонду.
До складу активів інвестиційного фонду відносяться:
довгострокові фінансові інвестиції (облігації зі строком погашення більше року; акції, придбані з метою володіння більше року);
короткострокові фінансові інвестиції (облігації та ощадні сертифікати зі строком погашення менше року, еквіваленти грошових коштів; акції, придбані з метою продажу протягом року);
рахунки в банках (поточні і депозитні);
дебіторська заборгованість (заборгованість покупців за придбані цінні папери; аванси, сплачені брокерам і продавцям цінних паперів);
нараховані процентні доходи до отримання.
До складу зобов’язань інвестиційного фонду відносяться:
позики або кредити (розмірі не повинен перевищувати 10% активів інвестиційного фонду);
заборгованість по сплаті винагороди компанії з управління активами; депозитарію, реєстратору; незалежному оцінювачу, аудитору та іншими кредиторами.

102. Вартість чистих активів і визначення фактичної доходності інвестиційного портфелю
Законом України “Про інститути спільного інвестування” (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) встановлено (ст. 35) порядок визначення вартості чистих активів інвестиційних фондів.
Вартість чистих активів визначається компанією з управління активами. Вартість чистих активів інвестиційних фондів відкритого типу визначається на кінець кожного робочого дня. Вартість чистих активів інвестиційних фондів інтервального та закритого типу визначається на кінець кожного робочого дня, що передує дню прийому заявок на розміщення та викуп цінних паперів інвестиційного фонду, але не рідше ніж раз у квартал. Вартість чистих активів венчурного фонду визначається на кінець року та при його ліквідації.
Вартість чистих активів інвестиційного фонду визначається як різниця між сумою активів з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобов'язань.
NAV = MVA  LIAB
де MVA - поточна ринкова вартість активів фонду; LIAB -зобов’язання фонду.
До складу активів інвестиційного фонду відносяться:
довгострокові фінансові інвестиції (облігації зі строком погашення більше року; акції, придбані з метою володіння більше року);
короткострокові фінансові інвестиції (облігації та ощадні сертифікати зі строком погашення менше року, еквіваленти грошових коштів; акції, придбані з метою продажу протягом року);
рахунки в банках (поточні і депозитні);
дебіторська заборгованість (заборгованість покупців за придбані цінні папери; аванси, сплачені брокерам і продавцям цінних паперів);
нараховані процентні доходи до отримання.
До складу зобов’язань інвестиційного фонду відносяться:
позики або кредити (розмірі не повинен перевищувати 10% активів інвестиційного фонду);
заборгованість по сплаті винагороди компанії з управління активами; депозитарію, реєстратору; незалежному оцінювачу, аудитору та іншими кредиторами.
Фінансове посередництво як будь-який вид бізнесу здійснюється для отримання прибутку. Операційна діяльність фінансових посередників (інвестиційних компаній, пенсійних фондів та спеціалізованих страхових компаній зі страхування життя) полягає у формуванні та управлінні інвестиційним портфелем з метою отримання прибутку. Не потрібно забувати, що прибутки від здійснення операцій з активами інститутів спільного інвестування та доходи, нараховані за активами інститутів спільного інвестування є спільною власністю інвесторів (коштами спільного інвестування), компанії з управління активами як організатори цього бізнесу отримують винагороду за управління активами. Принцип спільної власності на прибутки закладено також і в законодавстві про недержавні пенсійні фонди. Прибутки страхових компаній зі страхування життя є власністю страхової компанії. Таким чином, доходами від основної діяльності інвестиційного фонду є доходи від володіння та комерційної діяльності з фінансовими активами. Склад і принципи формування доходів від управління інвестиційним портфелем, є характерними не лише для інститутів спільного інвестування, але й для недержавних пенсійних фондів.