*інноваційна д-сть (плани нових досліджень, техн-чні, тех-чні або організ-ні досягнення, їхня ефек-сть, ек-чні вигоди від них для пересічного громадянина);* початок або завершення великого проекту (підписання відповідного контракту);
*повідомлення щодо фін-вої д-сті (порядок і строки виплати дивідендів, зміна цін), оригінальні методи продажу товарів та їхні фін-ові результати, фін-ові звіти про становище п-тва, про обсяги продажу товарів та отримані прибутки, про капітальні інвестиції; * особливі заходи (зустрічі з громадськістю, ювілеї, спеціальні перегляди, дні відкритих дверей, спеціальні виставки, відвідання під-тва видатними особами, нагородження п-тва на міжнародних конкурсах і т. п.);
*звіти про рекорди (видатні досягнення в продажу товарів, у вир-тві продукції за день, тиждень, місяць, рік, унікальні інновації тощо);
*особиста д-сть працівників п-тва (зроблені ними винаходи та відкриття, д-сть громадських організацій, які створені працівниками, їхнє товариське життя — зустрічі, вечірки, навіть якесь оригінальне хобі когось із працівників).
112. Поняття новин у P.R.
Кожне активне п-во, яке хоче заявити про себе широкому загалу, постійно змінюється. Ці зміни є новинами, які мають привернути увату до п-ва та його товарів, і цим сприяти з>енню продажів.
Новинами можуть бути: - новий товар або його нове застосування, - нова послуга п-ва, - нові кампанії,
- зміна іміджу п-ва та його товарів,
- нові ринки, - інноваційна д-ть,
- початок або завершення великого проекту,
- повідомлення щодо фін д-ті, оригінальні методи продажу та їх резу-ти, фін-ві звіти ,
- особливі заходи, - звіти про рекорди,
- особиста д-ть працівників п-ва.
113. Робота з владними структурами як один з напрямків д-ті.
Робота з місцевими адміністраціями, галузевимми асоціаціями, міністерствами, ВРУ.
Робота ведеться за допомогою лобіювання , в основі якого інфо-ня та переконання. В економічно розвинених країнах лобістами є асоціації, великі п-ва, профспілки, групи громадян та окремі громадяни.
Напрями роботи лобістів: пошук необхідних людей у структурах влади; інтерпретація дій владних структур, інтерпретація дій тих, зто стоїть за лобістом та від ім. кого ведеться лобіювання; захист позицій цих груп; форм-я їхнього паблісітс в струтурах влади, підтримка д-ті п-ва або ін. груп, олбіювання яких ведуть лобісти.
114. Робота з контактними аудиторіями як один із напрямків діяльності у P.R.
До контактних аудиторій належать найняті працівники, фін-ві установи, інвестори, органи влади – усе те, що може сприяти або гальмувати ефек-ть роботи під-тва чи організації. Тому служби ПР мають побудувати свою роботу в такий спосіб, щоб домогтися сприяння з боку цих контактних аудиторій.
Думка та поведінка найнятого під-ом персоналу значною мірою визначатиме успіх усіх починань керівництва, стабільність д-сті п-тва на зовніш. ринках, її життєдіяльність. Необхідно, щоб п-тва мали в своєму розпорядженні такі інстру-нти, які б підтрим-ли зв’язок керівництва в цілому з кожним найнятим працівником.
Конкурентоспроможність п-тву забезпечують, як правило, гроші інвесторів, тому службі ПР необхідно налагоджувати ком-ції з усіма учасниками фін-го співтовариства. До них належать інвестиційні аналітики, власники інвестицій, фін-ві оглядачі у фахових газетах і журналах. Робота з ними потребує знання фін-ів і ком-ій одночасно. З усіма цими аудиторіями необхідно налагоджувати прямі ком-ції, оскільки вони мають різні інтереси та потреби.
Робота з владними структурами ведеться за допомогою такого заходу, як лобіювання.
115. Поняття пропаганди та її застосування у P.R.
Мета пропаганди – вихід емоцій, зумовлених спогляданням та придбанням товару.
Предметом дослідження пропаганди є взаємозв’язок індивіда з суспільством через коло його власних знайомих.
Характер проведення заходів з пропаганди – проводиться непостійне.
Об’єктом пропаганди є товар (послуга).
Пропаганда — це робота для поширення своєї ідеологічної території. Її спрямовано на великі групи людей, оскільки окремий індивідуум — досить уперта істота, котра має свої сталі норми та настанови, які дуже важко змінити. Натомість групову психологію орієнтувати на якісь нові установки простіше, бо взаємодія людей у групі ніби посилює пропагандистський вплив на них. Ясна річ, що за допомогою прийомів пропаганди можна під силити тільки вже наявні тенденції поведінки, але змінити її радикально досить важко, на це можуть знадобитися роки. Між іншим, методи передвиборної боротьби теж належать до пропагандистських технологій.
За допомогою пропаганди можна підсилити тільки вже наявні тенденції поведінки, для радикальної її зміни можуть знадобитися роки. Методи передвиборчої боротьби також належать до пропагандистських технологій.
116. Поняття перформансів. Політичні технології, рекламні та релігійні технології.
Перформанс – дія, що її демонструє 1-а група людей перед ін. Цю дію класиф-ть як гру (правила визначають ті, хто грає) та як ритуал (правила вищі за людину). Перформанси роблять ком-ацію чіткішою, сигнали зрозумілішими, позбавляють їх двозначності, стримують агресивні дії.
До перформагнсів належать також прес-конференцції, брифінги, телевізійні бесіди та шоу пол-их діячів, демонстрації, зїзди, мітинги.
Пол-чні тех-гії – перформанси у вигляді передвиборчих кампаній, коли виборці хочуть почути від політика пвідтвердження своїх власинх думок і поглядів.
Ре-мні тех-гії – у вигляді роекламних кампаній, коли рекламодавць намагається спонукати покупця стати постійним клієнтом на тривалий час.
Релігійна ком-ція відбув. у специфічних контекстах:
- колективний контекст,
- контекст довіри та постіного повторення істин, що сповідуються,
- заперечення інших джерел інформування,
- молодіжний контекст,
- контекст багатоканальності,
- вибірковість комунікацій,
- однозначність і простота інтерпритації,
- символічний контеекст.
117. Механізм створення довіри до конктеретної особи. Лобізм та групи тиску в P.R.
Чинники, що впливають на механізм створення довіри:- презентація промовця,
- одяг, зачіска, поведінка промовця,
- статус самого промовця та організації, яку він репрезентує,- посилання промовця на представників аудиторії: згода з їхніми уявленнями, підтвердження праильності їхніх дій,- посилання промовця на авторитети, - підкреслення тотожності зі слухачем.
Робота з владними структурами ведеться за допомогою лобіювання , в основі якого інфо-ня та переконання. В ек-чно розвинених країнах лобістами є асоціації, великі п-ва, профспілки, групи громадян та окремі громадяни.
Напрями роботи лобістів: пошук необхідних людей у структурах влади; інтерпретація дій владних структур, інтерпретація дій тих, зто стоїть за лобістом та від імені кого ведеться лобіювання; захист позицій цих груп; формування їхнього паблісітс в струтурах влади, підтримка д-ті п-ва або ін. груп, олбіювання яких ведуть лобісти.
118. Керування кризою як один з напрямків д-ті у галузі P.R.
Одне з провідних місць у сфері ПР належить д-ті з прогнозування та ліквідації криз, коли вони виникають, запобігання їм. Цілі криз-го менедж-нту полягають у зясуванні причин виник-ня кризи, у швидкому припиненні кризи або, принаймні, зменш. втрат і відновленні довіри після закінчення кризових явищ. Те, як п-во подолає кризу, визначить його імідж на багато років наперед.
>ості кризових ситуацій властиві однакові проблеми: несподіваністть, брак інфо-ції, ескалація подій, втрата контролю, зростання уваги ззовні, параліч свідомості, паніка.
Існують такі крайнощі в поведінці керівництва за кризової ситуації: одні роблять вигляд, що нічого не трапилось, ін. – займають агресивну позицію, відмовляючи в будь-якій інформації. Основ. принципом ком-цій є недопустимість замовчування подій.
Кризою керують як процесом, що дає можливість бачити цей процес у перспективі і опрацюватиможливі варіанти виходу з нього.
Най> відповідальний момент у розробленні планів управління кризою – прогнозування й підготовка до кризи. Вона включає: - виявленя проблем, що можуть стати кризовими, - опрацювання відповідною командою конкретного плану дій,
- ідентифікація найважливіших у кризові періоди цільових аудиторій і підготовка комунікацій для них,
- визначення центру керування кризою,
- визначення дублерів для антикризової команди,
- моделювання можливих кризових ситуацій,
- підготовка осіб, що працюватимуть з пресою,
- опрацювання порядку швидкого виклику керівництва в центр керування кризою,
- розроблення та передання інструктивних матеріалів керівництву, - підготовка прес-офісу, кадрових служб, консультантів.
Коли криза вже сталась, треба зробити такі кроки:
- оприляднити заяву, яка правдиво висвітлює події, у засобах масової і внутрішньої інформації,
- регулярно налавати інфо про те, як розвивається ситуація, -використовувати ефективні засоби комунікації, -надання достатньої к-ті каналів звязку для запитів іззовні.
119. Основні різновиди кризових ситуацій та етапи керування ними. Банкрутство основного постачальника як осдин з різновидів кризової ситуації на п-ві. Основні напрямки ліквідації такої кризи.
Кризові ситуації: - засадні зміни держ регулювання, які матимуть серйозні негативні наслідки для п-ва,
- нещасні випадки, що призводять до загибелі людей, - загроза банкрутства,
- виявлення небезпечного для життя людей конструктивного чи виробничого дефекту товару, що потребує негайного вилучення з торгової мережі,
- зупинка вир-ва або загроза такої зупинки,
- масовий страйк або його загроза,
- викриття кримінальної або недобросовісної д-ті керівництва п-ва, що загрожує існуванню останнього,
- несподівана втрата секретної комерційної інфо,
- загроза поглинання конку-тами або ін. небаж-ми особами, - банкрутство основного постачальника,
- утрата основного споживача або частки ринку.
Етапи керування кризами: 1)визначення проблеми, яка може постати пред п-вом 2)класифікація проблем за їх значущістю для п-ва та його іміджу
3)розроблення різних стратегічних варіантів припинення кризи 4)реалізація програми дій щодо повідомлення п-вом цих стратегічних варіантів громадскості 5)утілення в життя реальної програми усунення кризи.
120. Прогнозування кризових ситуацій
Кризою керують як процесом, що дає можливість бачити цей процес у перспективі та опрацювати можливі варіанти виходу з нього.
Най> відповідальним моментом у розробці планів управління кризою є прогнозування й підготовка до кризи. Вона включає такі дії:
• виявлення проблем, які можуть стати кризовими;
• опрацювання відповідною командою (відділом, підрозділом) конкретного плану дій;
• ідентифікація найважливіших у кризові періоди цільових аудиторій і підготовка комунікацій для них;
• визначення центру керування кризою (це може бути головний або регіональний офіс);
• визначення дублерів для антикризової команди, бо хтось може бути відсутнім у потрібний момент;
• моделювання можливих кризових ситуацій;
• підготовка осіб, які спеціально працюватимуть з пресою;
• опрацювання порядку швидкого виклику керівництва в центр керування кризою;
• розробка та передача інструктивних матеріалів керівництву (результати моделювання можливих кризових ситуацій, інструкції щодо контактів з пресою в цей період, списки телефонів менеджерів з управління кризою та членів антикризової команди );
• відповідна підготовка прес-офісу, служб зв'язків з громадськістю, кадрових служб, а також консультантів.
121. Підготовка до кризи
Теоретики PR однозначно визнають, що одне з провідних місць у сфері PR належить діяльності з прогнозування, запобігання та ліквідації криз, коли вони виникають. Цілі кризового менеджменту полягають у зясувані причин виникнення кризи, у швидкому припиненні кризи або принаймні зменшенні втрат та відновленні довіри після закінчення кризи. Те, як підприємство подолає кризу, визначить його імідж на багато років вперед.
Най> відповідільним моментом у розробці планів управління кризою є прогнозування й підготовка до кризи. Вона включає такі дії:
- виявлення проблем, які можуть стати кризовими;
- опрацювання відповідною командою (відділом) конкретного плану дій;
- ідентифікація найважливіших у кризові періоди цільових аудиторій і підготовка комунікацій для них;
- визначення центру керування кризою (головний або регіональний офіс);
- визначення дублерів для антикризової команди, бо хтось може бути відсутнім у потрібний момент;
- моделювання можливих кризових ситуацій;
- підготовка осіб, які спеціально працюватимуть з пресою;
- опрацювання порядку швидкого виклику керівництва в центр керування кризою;
- розробка та передача інструктивних матеріалів керівництву (рез-ти моделювання можливих кризових сит-цій, інструкції щодо контактів з пресою в цей період, телефони членів антикризової команди);
- відповідна підготовка прес-офісу, служб звязків з громадскістю, кадрових служб, консультантів;
Коли криза вже сталась, треба зробити такі кроки:
- оприлюднити заяву, яка правдиво висвітлює події, у засобах масової і внутрішньої інформації,
- регулярно надавати інфо про те, як розвивається ситуація, - використовувати ефективні засоби комунікації (електронна пошта, факс, брифінг, радіо) для поширення інф-ції як назовні, так і всередині підприємства,
- надання достатньої к-ті каналів звязку для запитів іззовні.
122. Основні кроки діяльності служби PR на підпр-ві у випадку кризової ситуації.
Теорія керування кризами передбачає опрацювання таких пяти етапів: 1)визначення проблеми, яка може постати пред п-вом 2)класифікація проблем за їх значущістю для п-ва та його іміджу
3)розроблення різних стратегічних варіантів припинення кризи 4)реалізація програми дій щодо повідомлення п-вом цих стратегічних варіантів громадскості 5)утілення в життя реальної програми усунення кризи.
Отже, кризою керують як процесом, що дає можливість бачити цей процес у перспективі та опрацювати можливі варіанти виходу з нього.
Коли криза вже сталась, треба зробити такі кроки:
- оприлюднити заяву, яка правдиво висвітлює події, у засобах масової і внутрішньої інформації,
- регулярно надавати інфо про те, як розвивається ситуація, -використовувати ефективні засоби комунікації (електронна пошта, факс, брифінг, радіо) для поширення інф-ції як назовні, так і всередині підприємства, -надання достатньої к-ті каналів звязку для запитів іззовні.
123. Відмінності сучасної політичної реклами
Політична реклама різниться від комерційної тільки одним – товаром, що рекламується, є людина або політична партія. При цьому, як і у звичайній рекламі, тут на перший план виходять не заг. характеристики обєкта, а його переваги для конкретних виборців (які ідеї лідера поліпшать життя громадян). Проблема влади аналогічна прблемі продажу товарів. Аналогічною є методологія створення іміджу політика (з 50-х років американці «продають» своїх президентів).
Сучасна політична реклама має такі відмітні особливості:
- Товаром, що рекламується, є людина або певна соціал. філософія, а не продукт, послуга чи підпр-во;
- Тривалість політ рекламної кампанії, як правило, обмежується точно визначеним часом;
- У політ рекламі найгострішимии проблемами є морально-етичні, бо успіх чи неуспіх політ рекламної кампанії завжди має далекосяжні наслідки для великих груп людей, а іноді й для всієї країни;
- Створення іміджу політику або політ партії є не замінником політики, а тільки додатком до неї;
- Створення іміджу політику або політ партії треба починати задовго до початку виборчої кампанії.
Зростання ролі політ реклами потребувало розробки спеціальних передвиборчих технологій проведення рекламних кампаній. Їх використання не гарантує перемоги, але ігнорування їх призводить до поразки.
Іміджмейкери самі виступають творцями необхідних політику подій та рекламують заздалегідь передбачені позитивні результати цих подій. Такі події треба попередньо відрепетувати. Аналізуючи хід цих репетицій, іміджмейкери створюють умови, що в них політик може бути най> вигідно представлений електорату.
Сучасне ТБ дає можливість лідеру спілкуватися з електоратом віч-на-віч.
124. Завдання, що стоять перед політ.рекламою.
Перед спеціалістами в галузі політичної реклами стоять такі завдання:
• з'ясувати, чого саме бажає громадськість від лідера та його партії;
• забезпечити бажані позитивні особистісні характеристики лідера з допомогою відбору та посилення тих, які він уже має;
• навчити лідера мистецтву спілкування з аудиторією, із засобами інформації, тобто навчити його азів акторського мистецтва: добрий політик сьогодні той, хто вміє «подати себе» з екрана телевізора, знає, як примусити людей усміхнутись чи зажуритись;
• наблизити лідера до мас, показавши, як багато важить для нього сім'я, як він займ. спортом, як ставиться до своєї кішки чи свого собаки, яке в нього хобі .
125. Кодекс професійної поведінки в галузі P.R
Сучасний європейський кодекс професійної поведінки в галузі PR (Лісабонський кодекс) має такі статті: 1. Кожний професійний член національної асоціації, прийнятий до неї згідно з правилами національної асоціації, є практичним працівником сфери PR, який зобов'язаний виконувати встановлені цим кодексом професійні обов'язки.
2. У своїй діяльності практичний працівник PR зобов'язаний поважати принципи, що їх викладено у Всесвітній декларації прав людини, а надто свободу слова і свободу друку, які сприяють здійсненню права особистості на отримання інформації, але не принижують гідності та честі особистості.
