Правові терміни 3
Адмінмстративна відповідальність – застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не передбачає відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.
Адміністративне стягнення – захід відпові-дальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попере-дження скоєння нових правопорушень як самим право-порушником, так й іншими особами.
Акцепт – Прийняття пропозиції укласти договір.
Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення на вклади грошових коштів фіз. і юр. осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фіз. і юр. осіб.
Бюджет – це план формування і витрачання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і ф-цій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Виборча система – принцип організації виборчих округів у поєднанні з порядком визначення виборів, встановлені в об’єктивному виборчому праві.
Виборче право -- сукупність юридичних норм, які регламентують участь громадян України у виборах представницьких органів влади, організацію і проведення виборів, взаємовідносини між виборцями, депутатами і представницькими установами.
Громадянство – це правовий зв’язок між окремою особою і державою, що відображається в їхніх взаємних правах та обов’язках.
Демократія – одна з головних форм правління, політичної і соц. організації с-ва, держави і влади, що базується на визначені і втілені в сусп. практику таких конст. принципів конст. устрою, як народовладдя, політ. плю-ралізм, свобода і рівність громадян, реальність і невід’ємність права.
Держава – це суверенна політико-територіальна організація влади громадянського сусп., яка виражає інтереси всіх його соц. верств шляхом встановлення загальнообов. правил поведінки за участю спец. орг. управління і примусу, узгоджує і забезпечує ці інтереси та вирішує загальносуспільні справи.
Державна влада – це влада, що має універсальний характер. Поширюється на все населення, обєднання громадян, політичні організації і посідає провідне місце серед інших владних суспільних інститутів.
Джерело права – форма юридичного встановлення, закріплення та виразу приписів (правил, норм).
Дисциплінарна відповідальність – правова форма впливу на порушника трудової дисціпліни.
Дисциплінарне стягнення –це форма дисциплінарної відповідальності, яка накладається органом, якому надано право прийняття на роботу або вищим за ієрархією органом для працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за стутутом, положенням чи іншим законодавчим актом про дисципліну, застосовується власником (уповноваженим ним органом) безпосередньо за виявленням проступку.
Довіреність – письмовий документ, виданий довірителем іншій особі (довіреному) для представництва перед третіми особами.
Закон – нормативно-правовий акт, що видається законодавчим органом, має вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суп. відн. в країні.
Заповіт – розпорядження громадянина на випадок смерті про належне йому майно (в т.ч. гроші й цінні папери), зроблене в установленому законом порядку (формі).
Злочин – передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад держави, її політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, вчинене суб’єктом злочину.
Конституція – (від лат. устрій, установлення) – Основний Закон держави, у якому закріплюються засади суспільного і державного ладу, правовий статус людини і громадянина, основні принципи організації та діяльності держ. апарату, місцевого самоврядування, здійснення оборони країни, гарантування її безпеки.
Конфедерація – це союз держав, який утворюється на підставі договору або угоди для певних цілей: політ. екон. військ.
Матеріальна відповідальність – відповідальність працівника, який завдав матеріальної шкоди підпр., орг., установі.
Місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та ЗУ.
Монархія – форма правління, яка хар-ся довічним користуванням владою, спадковістю верховної влади, яка регулюється законом чи звичаєм, представленням держави в МВ за власним правом, відсутністю юридичної відповідальності монарха.
Народовладдя -- принцип керування державою, коли народ здійснює владу безпосередньо чи через органи влади.
Необхідна оборона – дії, що вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається або іншою особою інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання
Неосудність – психічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу, душевної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану.
Об’єкт злочину – сусп. відносини, що охороняються кримінальним законом та на які посягає злочинець.
Особисті немайнові права – цівільні права особи, обєктом яких є блага, що позбавлені майнового змісту, проте нерозривно повязані з субєктом права, визнані державою та потребують правової охорони
Оферта – формальна пропозиція конкретній персоні заключити угоду із зазначенням усіх необхідних для цього реквізитів.
Парламент – представницький виборний (інколи у деякій частині складу призначувальний) законодавчий орган держави.
Пенсія – щомісячні виплати громадянам із спец. фондів у випадках старості, інвалідності, вислуги років, втрати годувальника.
Податок – обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначуваних законодавчими актами про оподаткування.
Позовна давність – строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.
Політичний режим – це сукупність прийомів і методів реалізації державної влади, яка хар-ся якісною і кількісною мірою участі народу, націй, верств, соц. груп й окремих громадян в її здійсненні.
Посадовий злочин – суспільно небезпечні протиправні іяння, що посягають на авторитет і правомірну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ чи органцізацій незалежно від форм власності.
Право – це система формально визначених в офіц. джерелах загальнооб., гарантованих державою норм (правил) поведінки, призначенням якої є регулювання суп. відн.
Правова держава – офіційний представник громадянського с-ва, правова форма організації й діяльності публічно-політичної влади і її взаємодії з індивідами як суб’єктами права.
Правовідносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав і обов’язків.
Правопорушення – це винне протиправне діяння деліктоздатного суб’єкта, пов’язане з порушенням правової норми, яке є особисто або суспільно шкідливим чи небезпечним.
Правочин – юридичний факт, який породжує цивільні права та обов’язки, змінює чи припиняє їх.
Працівник – фіз. особа, яка працює на підставі договору у роботодавця.
Представництво – правовідношення, в якому одна особа (представник) зобов’язана або має право вчинити право чин від імені іншої особи, яку вона представляє.
Республіка – форма правління, яка хар-ся: виборністю органів держ влади на визначений строк та іх колегіальністю, наявністю виборного на певний термін глави держави, похідним хар-тером держ. влади, джерелом якої є народ.
Референдум – спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.
Роботодавець – власник підпр., установи, орг., незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фіз.. особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Робочий час – період протягом якого працівник повинен виконувати трудову ф-цію.
Система права – правові норми, які регулюють найрізноманітніші відносини в різних суп. сферах і хар-з. внутрішньою узгодженістю і єдністю.
Суб’єкт злочину -- фіз., осудна особа, яка на момент вчинення нею злочину досягла віку, з якого відповідно до кримінального закону може наступати кримінальна відповідальність.
Суверенітет – незалежність держави, непорушність її території, здатність самостійно вирішувати питання внутрішнього життя і завнішніх зносин, бути суб’єктом і рівноправним учасником між нар. орг.
Трудові відносини – сусп. відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей у виконанні певної трудової ф-ції.
Унітарна держава – це проста цілісна держава, яка поділяється тільки на адм.- тер. одиниці і не включає до свого складу ніяких інших державних утворень, які були б наділені суверенітетом.
Федерація – це складна держава, до якої входять інші утворення – суб’єкти федерації, наділені державним суверенітетом.
Фізична особа –окрема людина, яка є субєктом права і учасником цивільних відносин
Фінансовий контроль – цілеспрямована діяльність законодавчого і виконавчих органів публічної влади і недержавних організацій, спрямовану на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соц-ек розв. всіх суб’єктів фін. правовідносин.
Форма державного правління – спосіб утворення і організації держ. влади.
Форма державного устрою – зовнішнє оформлення держави в просторових межах, способи організації держ. влади на певній території, взаємозв’язок органів держави та її окремих частин між собою.
Час відпочинку – період протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов’язків та може використовувати його на свій розсуд.
Юридична особа – організація, створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна, яка наділяється правоздатністю і може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді.
