машиністкам, операторам ЕОМ - після кожних 45-50 хвилин 10-15 хвилин відпочинку… Святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - різдво христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України; 7 і 8 листопада - річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції. До неробочих днів належать дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день(неділя) - Пасха(Великдень); один день(неділя) - Трійця. Відпус-тка має декілька видів: щорічна; додаткова; творча; соціальна; відпустка без збереження заробітної платні.
98. Види відпусток та порядок їх надання
Відпустка – це вільний від виконання робочої функ-ії період, який встановлюється на законодавчому та локальному рівнях у календарних днях.Щорічна основна відпустка не повинна бути меншою ніж 24 календарні ні за відпрацьований робочий рік. Щорічна додаткова відпустка надається тривалістю до: 35 календарних днів працівникам, зайнятим на роботах, що пов'язані з нега-тивним впливом на здоров`я шкі-дливих виробничих чинників; 7 календарних днів праці-вникам із ненормованим робочим днем. Загальна три-валість щорічних основної і додаткової відпусток не мо-же перевищувати 59 календарних днів, а для праців-ників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 60 календарних днів. Відпустки у зв”язку з навчанням надаються при навчанні працівників у середніх навч закладах, проф-технічних навч закл-ад, вузах, навч закладах післядипломної освіти та аспірантури за наявності умов, передбачених законодавством. Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та ін випадках, передбачених законодав-ом. Законодав-ом передбачено відпустку без збереження зар плати, яка надається роботодавцем за згодою сторін, за сімейними обставинами та ін причин на термін, обумовлений угодою між ними але не більше 15 календарних днів на рік. Разом з тим передбачено соц відпустки, до яких належать відпустки у зв”язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річ віку працівникам, які мають дітей. Право на щорічну відпустку повної тривалості настає після закінчення шести місяців непе-рервної роботи на цьому підприємстві. До закінчення шестимісячного терміну роботи в перший рік роботи на підприємстві, а також у наступні роки за бажанням працівника у зручний для нього час відпустка надається: неповнолітнім; інвалідам; жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після них; жінкам, які мають двох та більше дітей віком до 15 років або ди-тину-інваліда; іншим працівникам. Права на відпустку позбавлено: осіб засуджених до виправних робіт без по-збавлення волі з їх відбу-ванням за місцем роботи на весь строк покарання; осіб, яких звільняють за пору-шення трудової дисципліни.
99. Поняття і види зар плати
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним робо-ту за трудовим договором. Питання державного і дого-вірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначаються КЗпП, Законом України “Про оплату праці” та іншими нормативно-пра-вовими актами. За своєю структурою заробітна плата поділя-ється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до вста-новлених норм праці. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законо-давством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші гро-шові і матеріальні виплати, які не передбаче-ні чинним законодавством або встановлю-ються понад встановлені норми. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власно-сті шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.
100. Дисциплінарна відповідальність працівників
Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності й застосовується до поруш-ників трудової дисципліни (Трудова дисципліна - cyкyпнicть нe лишe пeвниx пpaвил пoвeдiнки пpaцiвникiв, a й питaнь, пoв'язaниx iз нeoбxiднicтю дoтpимaння вcтaнoвлeнoгo пopядкy і мeтoдiв йoгo зaбeзпeчeння.
Tpyдoвa диcциплiнa зaбeзпeчyєтьcя мeтoдaми пepeкoнaння, зaoxoчeння, а іноді – пpимycy.
Bci зaoxoчeння oгoлoшyютьcя влacникoм y нaкaзi, дoвoдятьcя дo вiдoмa тpyдoвoгo кoлeктивy i зaпиcyютьcя дo тpyдoвoї книжки.)
Може бути накладено одне з дисциплінарних стягнень: догана або звільнення. До державних службовців, окрім загальних видів дисциплінарної відповідальності, застосовуються: попере-дження про неповну службову відповідаль-ність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. Дисци-плінарне стягнення застосовується власником безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця від дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після того, як проминуть шість місяців од дня вчинення дисциплінарного проступку. Для зас-тосування дисциплінарного стягнення власник зобов'я-заний зажадати письмового пояснення порушника. За одне порушення трудової дисципліни може бути засто-совано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується наказом і повідом-ляється працівникові під розписку протягом трьох робочих днів. Якщо протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він уважається таким, що не мав дисци-плінарного стягнення.
101. Дисциплінарні стягнення: види та порядок застосування.
Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності й застосовується до поруш-ників трудової дисципліни. Підставою для її застосу-вання є порушення трудової дисципліни. Може бути накладено одне з дисциплінарних стягнень: догана або звільнення. До державних службовців, окрім загальних видів дисциплінарної відповідальності, застосовуються: попередження про неповну службову відповідальність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. Дисци-плінарне стягнення застосовується власником безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця від дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після того, як проминуть шість місяців од дня вчинення дисциплінарного проступку. Для зас-тосування дисциплінарного стягнення власник зобов'я-заний зажадати письмового пояснення порушника. За одне порушення трудової дисципліни може бути засто-совано лише одне дисциплінарне стягнення. Стягнення оголошується наказом і повідомляється працівникові під розписку протягом трьох робочих днів. Якщо протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він уважається таким, що не мав дисци-плінарного стягнення.
102. Матеріальна відповідальність працівників за трудовим правом: поняття, умови та види.
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шко-ду, заподіяну підприємству, установі, організації внас-лідок порушення покладених на них трудових обов'яз-ків. Ця відповідальність, як правило, обмежується пев-ною частиною заробітку працівника і не повинна пере-вищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винят-ком випадків, передбачених законодавством України. Ознаки шкоди, заподіяної підприємству, установі, організа-ції: пряма дійсна шкода; протиправність пове-дінки працівника; причинний зв'язок між протип-равними діями та заподіяною шкодою; вина працівника. У відповідності з законодавством України обмежену матеріальну відповідальність несуть: працівники – за зіпсування або знищення через недбалість матеріалів, напівфа-брикатів, виробів, у тому числі при їх вигото-вленні, за псування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; керівники підприємств, установ, організацій та їх зас-тупники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступ-ники, шкода підприємству, установі, організації запо-діяна зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи гро-шових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продук-ції, розкраданню, знищенню і зіпсуванню матеріальних чи грошових цінностей. Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпе-чення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівників, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетве-резому стані; шкоди завдано недостачею, умисним зни-щенням або умисним зіпсуванням матеріалів, напівфаб-рикатів, виробів, у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціаль-ного одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування; відповідно до законодав-ства України на працівника покладено повну відпо-відальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків; шкоди задано не при виконанні трудових обов'язків; службова особа винна в незаконному звільненні або переведені працівника на іншу роботу.
103. Види матеріальної відповідальності.
Працівник, який завдав матеріальної шкоди підприє-мству, організації, установі, несе матеріальну відпо-відальність незалежно від того, чи був він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, що ними спричинено цю шкоду. Чинне законодавство встанов-лює два види матеріальної відповідальності: обмежену, яка не перевищує середнього заробітку працівника, і повну. Шкода, розмір якої перевищує середній заро-біток працівника, може бути відшкодована працівником добровільно, а в разі відмови відшкодувати заподіяну шкоду питання відшкодування вирішується судом, який, до речі, також розглядає трудові спори.
Повна матеріальна відповідальність настає в таких випадках:
- зa нaявнocтi мiж пpaцiвникoм i opгaнiзaцiєю пиcьмoвoгo дoгoвopy пpo взяття нa ceбe пpaцiвникoм пoвнoї мaтepiaльнoї вiдпoвiдaльнocтi;
- кoли мaйнo тa iншi цiннocтi бyли oдepжaнi пpaцiвникoм пiд звiт зa paзoвoю дoвipeнicтю aбo зa iншими paзoвими дoкyмeнтaми;
- якщo шкoди зaвдaнo дiями пpaцiвникa, якi мaють oзнaки злoчинy;
- якшo шкoди зaвдaнo пpaцiвникoм, який бyв y нe-твepeзoмy cтaнi;
- кoли шкoди щодо власності орг-ції зaвдaнo yмиcно.
- якщo нa пpaцiвникa зaкoнoдaвcтвoм пoклaдeнo пoвнy мaтepiaльнy вiдпoвiдaльнicть;
- y paзi зaвдaння шкoди нe пiд чac викoнaння тpyдoвиx oбoв'язкiв;
- якщo cлyжбoвa ocoбa є виннoю в нeзaкoннoмy звiльнeннi aбo пepeвeдeннi пpaцiвникa нa iншy poбoтy
104. Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів
Колективний спор – спор між трудовим колективом (профспілкою) і власникомчи уповноваженим ним органом з питань установлення нових або хміни чинних соціально-ек умов праці та виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору, виконання колект договору або його окремих положень, невиконання вимог законодавства про працю. Трудові спори розглядають: комісії по трудовим спорам; районними(міськими) народними судами. Ко-місія по трудових спорах обирається загальними збо-рами трудового колективу підприємства з числом пра-цюючих не менше 15 чоловік. Працівник може звер-нутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. У районних(міських) народ-них судах розглядаються трудові спори за заявами: пра-цівника чи власника або уповно-важеного ним органу, коли вони не погоджуються з рішенням комісії по трудових спорах підприємства; прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах супере-чить чинному законодавству. Безпосередньо в район-них(міських) судах розглядаються трудові спори за зая-вами: працівників підприємств і організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору; керівника підприємства, організа-ції, його заступників, службових осіб, керівних праців-ників державних органів; власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівником матеріа-льної шкоди, заподіяної організації; спорів, які були роз-глянуті власником або профспілковим комітетом в межах наданих їм прав чинним законодавством про працю; в судах розглядаються також спори про відмову в прийнятті на роботу працівників, які мають право по-воротного прийняття на роботу або з якими власник зо-бов'язаний укласти трудовий договір відповідно до чин-ного законодавства.
105. Поняття колективних трудових спорів і порядок їх вирішення. Колективні спори – це спори між найманими працівниками, трудовим колективом і власником чи уповноваженим ним органом із питань: установлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; виконання колективного договору або його окремих положень; укладення або зміни колективного договору; невиконання вимог законодавства про працю. Колективні спори вирішуються веденням переговорів із використанням спеціальних процедур і засобів. Якщо сторони спору не дійшли згоди в переговорах, то формується спеціальна комісія, яка має назву примирю-вальної, вона являє собою орган, призначений для напрацювання рішення, яке може задовольнити сторони спору. Залежно від рівня спо-ру(виробничий, територіальний, національний) комісія розглядає спір протягом, відповідно, 5, 10 або 15 днів. У разі несхвалення комісією рішення зі спору, яке задовольнило б сторони конфлікту, створюється трудовий арбітраж. Трудовий арбітраж ухвалює рішення протягом 10 днів од дня його утворення. Під час вирішення колективних трудових спорів жодна із сторін не може ухилитися від участі в процедурі примирення. Для вирішення колективного спору, одержання підтримки своїх вимог трудовий колектив має право організову-вати і проводити страйк, збори, мітинги, пікетування, демонстрації в порядку і формах, передбачених чинним законодав-ством.
106.Суб’єкти та об’єкти аграрних правовідносин.
Аграрні правовідносини – це правова форма реалізації положень норм аграрного права через застосування їх у процесі визначення і функціонування прав та обов’язків суб’єктів, що виробляють і забезпечують вир-во, переробку і реаліза-цію с/г продукції.
Структуру агр правовідносин складають такі елементи:
1) норми агр. Права
2) суб’єкти агр правовідносин
3) об’єкти агр правовідносин
4) зміст агр правовідносин
До суб’єктів агр. прав-син у сфері вир-ваналежать: с/г підприємства, колективні с/г під-ства кооперативного та корпоративного типу, селянські (фермерсь-кі) господарства, приватні с/г під-ва, аграрні підприємці, діяльність яких заснована на змішаній формі власності(з нац державним або приватним інвестором чи з іноземним інвестором), уповноважені органи держ влади і управління та органи місцевого самоврядування.
У сфері сервісу: агр під-ва агротехнологічного сервісу:
Агрохімічного, технічного, меліоративногота гідромеліоративного сервісу, будівельного, науково-технологічного та ін інтелектуального сервісу
Агр під-ва фін-кредитного, комерційного та страхового сервісу: комерційні банки, страхові і холдингові компанії, агр та інші біржі, брокерські контори.
Об’єкти агр правовідносин : рухоме і нерухоме майно , грошові кошти, документально підтверджені вимоги майнового характеру, матеріальні і духовні інтереси.
На січасному етапі реформування агр сектора екон Укрвир-во с/г продукції рослиннлгл і тваринного походження зумовлює потребу у здійсненні державно-правового регулювання. Найважливішим об’єктом держ-правового регулювання с/г є землі с/г призначення, що становлять основу с/г вир-ва і матеріальну базу для розміщення виробничих і обслуговуючих під-тв, науково-дослідних і навчальних установ. Об’єктами держ-правового регулювання є також усі галузі та підгалузі агр вир-ва.
107. Правове становище сільськогосподарських підприємств.
На сьогодні в Укр найпоширеніші агр під-ва:
Держ с/г під-во – це заснований на заг-державній влас-ті самостійний суб’єкт агр вир-ва, який має статус юрид особи і здійснює виробничу с/г дія-ть з метою отрим прибутку. Під правовим статусом такого під-ва розуміється сукуп правових норм, якими забезпечується поєднання права держ влас-ті з правом повного господ відання під-ва закріпленим за ним держ майном; права та обов’язки під-ва як юрид особи, його органів управління щодо використання майна та розпорядження ним у процесі вир-ва і соц ді-сті; відносини з інш юрид особами, які носять майновий хар-ер; захисту права держ влас-ті і майнових прав та інтересів під-ва.
С/г акціонерним товариством (САТ) є під-во створене на засадах угоди між юрид особами і гром-ми шляхом об’єднання їх майна та підпр-цької ді-сті з метою отримання прибутку. Воно має статутний фонд, поділений на визначену к-ть акцій рівноїномінальної вар-ті і несе відпові-дальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Загальна вар-ть акцій не може перевищувати 10% обсягів статутного фонду.
Товариство з обмеженою відповідальністю – під-во стволрене на засадах угоди між юр особами і/або громадянами шляхом об’єднання їх майна та підпр-ої ді-сті з метою отрим прибутку. Воно иає статутний фонд поділ на частки у розмірах визначеними установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність за його зобов’язання тіки у розмірі своєї частки і статутному фонді.
Товариство з додатковою відповідальністю – під-во створ на засадах угоди між юр особами і громадянами шляхом об’єднання майна та підп ді-сті з метою отрим прибутку. Воно має статутний фонд поділений на частки, визначених установчими документами розмірі.
Повне товариство – це під-во створ на засадах угоди між юр особами і громадянами шляхом об’єднання майна та підп ді-сті з метою отрим прибутку, всі учасники якого займаються спільною підприємн ді-стю і несуть солідарну від-сть за зобов’заннями товариства всім своїм майном. Воно створюється і функціонує на основі установчих договорів.
Командитне товариство - під-во створ на засадах угоди між юр особами і громадянами шляхом об’єднання майна та підп ді-сті з метою отрим прибутку. Воно здійснює свою ді-стть на підставі установчого договору між його учасни-ками. Відповідальність учасників обмежується їх часткою у майні товариства, як і учасників ТОВ.
С/г кооператив – юр особа, утворена фіз та юр особами, що є с/г товаровиробниками на засадах добровільного членства та об’єднання иайнових, пайових внесків для спільної вир-чої д-сті у с/г та обслуговування переважно членів кооперативу.Він здійснює свою д-сть відповідно до положень ЗУ”Про с/г кооперацію”.Вищим органом управління кооперативу є заг збори або збори уповноважених.Контроль за фін-госп д-стю кооперативу здійснює ревізійна комісія.
Приватні с/г під-ства - є формою приватного агр вир-ва. Вони виступають власником належному йому майна, тобто володіють , користуються і розпоряд ним відповідно до мети та предмета д-сті, передбаченим статуторм під-ства. Майно під-ства складають ОФ та обігові кошти, а також цінності, відображені в бух балансі під-ства.
Селянські(фермерські госп-ства) – це приватна форма агр під-ництва громадян Укр, які виявили бажання виробляти товарну с/г продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
108. Правовий режим земель різних категорій.
Земельне право – цесукупність земельно-правових норм, які на засадах юридичної рівності форм власності на землю регулю-ють земельні відносини з метою її раціонального використання та охорони.
За основним цільовим призначенням землі України поділяються на такі категорії:
• землі с/г призначення
• землі житлової та громадської забудови,
• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення
• землі оздоровчого приз-ня
• землі рекреаційного приз-ня
• землі історико-культурного приз-ня
• землі лісового фонду,
• землі водного фонду
• землі промисловості
• землі транспорту
• землі зв’язку
• землі енергетики,
• землі оборони
Користування землею може бути постійним або тимча-совим. Постійним визнається землекористування без заздалегіть установленого строку. Тимчасове користува-ння може бути короткостроковим – до 3 років і дов-гостроковим – від 3 до 25 років. Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей має бути довгостроковим. У постійне
