Головна » Шпаргалки! - Правознавство
Органи державної виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері економіки скл. певну систему. До таких органів належать:
- міністерства й відомства, що здійснюють галузеве та міжгалузеве управління (мін економіки, мінфін, антимонопольний комітет Ук...);
- державні комісії;
- головні управління, управління, комітети, департаменти у складі місцевих рад нардепів і місцевих держ. адміністрацій, що здійснюють управління економікою на місцевому рівні;
органи управління держ. господарськими об’єднаннями, які діють у певній сфері промисловості, транспорту, зв’язку тощо.
Закон „Про зміни у структурі держ органів вик влади” 1999р
40. Організаційно-правові форми підприємництва, суб’єкти підприємнцької діяльності.
Суб’єкти підприємницької діяльнсоті – тобто юр особи (приватні, акціонерні п-ва, п-ва з обмеженою відповідальністю, колективні п-ва, їх об’днання та підрозділи) та фізичні особи (не обмежені в своїй дієздатності громадяни України, іноземні громадяни, а також особи без громадянства)
Підприємництво – самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по в-ву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.
Види підприємств:
індивідуальне підпр-во; сімейне п-во; приватне п-во; колективне п-во; державне комунальне п-во; державне п-во, засноване на загальнодержавній власності; спільне п-во;
малі підприємства.
Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є орендні підприємства. Зараз набуває поширення така організаційно-правова форма підприємницької діяльності, як інноваційні підприємства. Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.
41. Підстави припинення підприємницької діяльності.
За законом України „ Про підприємництво” від 7.02.91.
“Про підприємства в Україні” 1991 р,
діяльність підприємця припиняється:
- з власної ініціативи підприємця;
- на підставі рішення суду або арбітражу;
- у разі закінчення строку дії ліцензії;
- при банкрутстві;
- на інш підставах передбачених законод актами ВРУ.
Підставою про порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів або боржника до арбітражного суду. Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі ВРУ чи КМУ оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника у той самий строк повинні подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу. Якщо порушено справу про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в аренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника. Арбітражний суд визнає боржника банкрутом у разі відсут-ності пропозиції щодо проведення санації або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника.
42. Поняття та предмет фінансового права України.
Фінансове право – сукупність правових норм, що регу-люють суспільні відносини у сфері фін діяльності.
Предмет фін права - відносини, що виникають при безпосередньому формуванні, розподілі та використанні центалізованихфондів коштів, які є частиною нац доходу країни і необхідні для функціонування держави.
Предмет регулювання фін права становлять: бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок готування, прийняття й виконання Держ бюджету Ук та місцевих бюджетів; система оподаткування...
42 +43. Форми та види фінансового контродя. Система органів фін контроля.
Фінансовий контроль – засіб забезпечення законності та фін дисципліни, запобігання правопорушенням шляхом обстеження фактичного стану показиків фін діяльності суб’єктів фін правовідносин прорівняно із задними показниками
Методи фін контролю – це засоби, прийоми та способи його здіснення, які вибирають залежно від сукупності факторів у кожному конкретному випадку.
- реввізія
- перевірка
- інспекція
- обстеження
- спостереження
Система органів фін контролю складається з:
Загальнодержавного фінансового контролю( здійснюється на рівні центральних органів держ управління)
Відомчого фін контролю (контроль міністерств та інших органів держ управління за фін діяльністю пдвідомчих підприємств, установ, організацій )
Фінансового контролю органів місцевого самовр (його здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих рад народних депутатів)
43. Бюджетна система України.
Закон “Про бюджетну систему України”
До складу бюдж с-ми входять:
• Державний бюджет України (загальний)
• Бюджет АРК (об'єднуєреспубліканський бюджет та бюдж респ підпорядкування)
• Місцеві бюджети (обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети)
• Бюджет м Києва та Севастополя
Сукупність усіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, називається зведеним бюджетом Ук.
Його показники використовуються для визначення фінансової політики держави, для розробки планів економічного та соц. розвитку України.
44. ЗУ “Про державний бюджет України”
Закон України „Про державний бюджет України” скл з 6 розділів:
1 – загальні положення;
2 – доходи держ бюджету
3 – фінансування та кредитування держ бюджету Ук
4 – видатки держ бюджету Ук
5 – формування бюджету АРК, міцевих бюджетів та
міжбюджетних правовідносин
6 – прикінцеві положення
Також до нього входять декілька додатків. Зокрема:
доходи держ бюджету Ук;
розподіл видатків держ бюджету Ук;
показники взаємовідносин держ бюджету України з бюджетами АРК, областей, міст Києва і Севастополя; .....................
обсяги видатків заг фонду держ бюджету на утримання бюджетних установ і організацій та проведення заходів, які передаються у поточному році на фінансування з бюджету АРК та місцевих бюджетів;
обсяг видатків на реалізацію статті 57 ЗУ “Про освіту” з бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя.
45. Система оподаткування в Україні.
Система оподаткування – сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законом порядку, а також права, обов’язки
й відповідальність платників.
Тип системи оподаткування визначається співвідношенням 4 секторів формування податків і зборів:
державний;
комерційний;
фінансовий;
населення.
Ці питання регулюються ЗУ “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.
Податкова си-ма Ук базується на принципах:
стимулювання підпрї виробничої діяльності та інвестиційної активності;
обов’язковості;
рівнозначності й пропорційності;
рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
соц праведливості;
стабільності;
економічної обгрунтованості;
рівномірності сплати;
компетенції;
єдиного підходу й доступності.
46. Поняття податку та обов’язкового платежу, їх ви-ди. Податок – обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або держ цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначуваних законодавчими актами про оподаткування. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки.
Обов’язкові платежі – це податки і збори.
Залежно від характеру платника розрізняють:
- податки з юр осіб (податок на прибуток, ПДВ тощо);
- податки з осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо).
За формою обкладення:
- прямі (прибутково-майнові),
• особисті податки (податок на прибуток підпр-в, податок на доходи фіз. осіб...);
• реальні (подаок на нерухоме майно, плата за землю, податок із власників транспортних засобів...)
- непрямі (податки на споживання: ПДВ, мито, держ. мито)
Поділяються на
- загальнодержавні (ПДВ, податок на нерухомість, мито...)
- місцеві (збір за припаркування автотранспорту; збір за виграш у бігах на іподромі…)
За характером використання:
- загального призначення (використовуються на загально-державні потреби без конкретизації заходів чи видатків)
- спеціальні (цільові) податки (зараховуються до держ. цільових фондів і використовуються виключно на фі-нансування конкретних видатків – збір на обов’язкове державне пенсійне страхування)
За періодичністю стягнення
- разові
- систематичні (регулярні).
47. Об’єкт та суб’єкт оподаткування.
Суб’єкти оподаткування:
- за статусом - юридичні та фіз особи;
- за стосунком до держави - національні та іноземні платники (резиденти та нерезеденти).
Об’єктами оподаткування –
- доходи (прибутки),
- додана вартість продукції (робіт, послуг),
- вартість продукції (робіт, послуг),
- спеціальне використання природних ресурсів,
- майно юридичних і фізичних осіб
....та інші об’єкти, визначені законодавчими актами Ук
48. Права та обов’язки платника податку.
Обов'язки:
- вести бухг облік;
- подавати декларації, бухг звітність та інші документи пов'язані з обчисленням і сплатою податків;
- вчасно сплачувати податки;
- допускати посадових осіб держ податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків.
Права:
- подавати документи, для одержання пільг з оподатк-ня;
- одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок
- оскаржувати рішення держ податкових органів та дії посадових осіб.
49. Відповідальністьза порушення податкового зако-нодавства.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.
Суми податків, не внесені у визначений термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків з юр осіб незалежно від форм власності та результатів фінансово-господарської діяльності у беззаперечному порядку, а фізичних осіб – у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими листами.
Види порушень податкового законодавства:
- неподача документів пов’язаних зобліком та оплатою платежів (декларації) – адмін відповідальність
- заниження сум податків
- приховання об’єктів оподаткування
- заниження об’єктів опопдаткування
- не перечислення в бюджет сум податків на прибутки фіз осіб
- приховання втрати підстав на пільги з оподаткування
- незаконне надання підприємцям податкових пільг посадовими особами органів держ влади – адм відповід-сть
Види відповідальності:
- штрафні санкції
- сплата пені (розрахована на суму неплатежа)
- адміністративна чи кримінальна відповідальність
50. Банківська система України.
Банк – це установи, ф-єю яких є кредитування суб’єктів госп діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касового й розрахункового обслуговування нар гос-ва, виконання валютних та інших банківських операцій
Регулюється зак Ук „Про банки і банківську дічльність”
До банківської с-ми належать: Нацбанк та комерційні банки, (у тому числі Зовнішньоекономічний банк Ук, Ощадний банк Ук...)
Нацбанк є центральним банком держави, її емісійним центром. Він проводить єдину державну грошову політику, визначає курс грошової одиниці відносно інших валют...
Комерційні банки здійснюють кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян через виконання операцій і надання послуг
51. Правове положення Рахункової палати України.
Рахункова палата здійснює контроль за викорис-танням коштів Держ бюджету Ук.
Сфера її повноваень поширюється на уряд, фінансовоекономічні органи виконавчої влади, Національний банк України...
Діє на засадах законності, плановості, об’єктивності та гласності. В межах своєї компетенції вона самостійно ви-рішує питання, пов’язані зі здійсненням контролю, про-веденням перевірок та ревізій, діє незалежно від будь-яких інших органів держави, політичних партій і гром об’єднань.
53. Кредитний договір.
Кредитний договір – угода сторін, на підставі якої кредитодавець зобов’язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах зазначених у договорі, а позичальник зобов’язується повернути його у строк з відповідною платою за користування
Кредити бувають:
- банківський (коротко-, середньо- та довгостроковий)
- споживчій (різновид купівлі-продажу)
- державний
Принципи кредитування:
- зворотність
- відплатність
- строковість
- цільове призначення
- матеріальна безпечність
54. Правове положення комерційних банків.
Банк – це установи, ф-єю яких є кредитування суб’єктів госп діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове й розрахункове обслуговування нар гос-ва, виконання валютних та інших банківських операцій
Джерелами законодавчого регулювання банків є Конст Ук та ЗУ “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 року.
Банки є юр особами, економічно самостійними і повністю незалежними від виконачих і розпорядчих органів держ влади в рішеннях, пов’язаних з їхньою оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.
Комерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах.Суб’єкти підпр діяльності без реєстрації їх у НБУ не мають права використовувати у своїх назвах термін “банк” і похідні від нього словосполучення.
Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юр та фіз особи, за винятком нардепів. Частка будь-якого з засновників, акціонерів не повинна перевищувати 35% статутного фонду банку.
Ком банк діє відповідно статуту
. Комерційні банки можуть відкривати на території Ук та за її межами філіали та представництва за погодженням із НБУ
55. Правовий статус Націоанального банку України.
Джерелами законодавчого регулювання банків є Конст Ук та ЗУ “Про банки і банківську діяльність” від 20 03 1991 р.
НБУ є центральним банком держави, її емісійним центром. Він проводить єдину державну грошову політику, визначає курс нац грошової одиниці відносно інших валют...
Тільки він має право на випуск грошей в обіг, а також випуск нац. грошових знаків.
Основною ф-єю НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці Ук.
НБУ створює Держ. скарбницю республіки, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.
НБУ репрезентує інтереси України у зовнішніх фін відносинах
Керівним органом НБУ є Правління, що скл. з голови Правління, його заступників і членів Правління.
56. Поняття та система цивільного права України.
Цивільне право – с-ма пр норм, які, на засадах правової рівності, регулюють відносини власності, тов-грошові відносини і деякі немайнові віднос між громадянами, юр особами з метою задоволення матеріальних і духовних потреб суб'єктів сусп
Система Ц.п. – інститути, які поділені на загальну та особливу частину
|
