Шпаргалки! - Правознавство

неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перд бюджетом, якщо такі дії завдали матеріальної шкоди кредиторам або державі
За кримінальним кодексом Ук відповідальність – штраф від 750 до 2000 неопод мін та обмеження волі на строк до 3 р)
115. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
Привласнення чи розтрата майна службовою особою карається обмженням на строк до 5 років, або позбавлення волі на строк до 5 р з позбавленням права на певні види діяльності на строк до 3 р
Привласнення чи розтрата чужого майна, що було ввіреня особі чи перебувало в ї віданні – щтраф до 50 неоп мін. виправні роботи до2 р, позбавлення волі до 4 р з позбавленням права займатися певною діяльністю чи обіймати посади до 3 р)
116. Загальна характеристика органів, що розглядяють та вирішують кримінальні адміністративні та цивільні справи.
Система органів, що вирішує ірозглядає справи того чи іншого характеру затверджують джерела того чи іншого права, наприклад КК, КАП, ЦК і т.д.
Справи такого характеру розглядаються судами загальної юрисдикції, а справи адміністративного характеру розглядаються ще й адмін комісії при вик комітетах рай, міських і т.д. рад; виконавчі комітети селищних, сільських рад; районні (міські) суди; органи внутрішніх справ, органи держ інспекцій...
117. Порядок розгляду справ про адмін правопорушення
Адміністративні покарання накладаються спеціально уповноваженими органами вик влади і посадовими особами чи суддями, кримінальне покарання еакладається виключно судами.
Заходи адм відповідальності застосовуються відповідно до законодавства, що регламентує провадження у справах про адмін правопорушення (КАП), кримінальні справи розглядабться згідно з кримінально-процесуальним законодавством (КК)
Систему органів, що розглядають справи про адмін правопоруш, визначає Кодекс про адмін правопоруш (це адмін комісії, районні та міські суди, органи внутр справ)
118. Порядок судового вирішення господарських спорів
Господарські спори здійснюють арбітражні суди. Арбітражний суд розглядає спарви за позовами:
-підприємств та організацій за захистом своїх прав та інтересів;
-державних та інших органів;
-прокурорів та їх заступників в інтересах держави. Розглядає справи:
-у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів;
-про банкрутство;
-за заявами органів Антимонопольного комітету України. Судочинство в господарських справах здійснюється в порядку, передбаченому Арбітражним процесуальним кодексом України.
119. Судовий розгляд цивільних справ
Цивільне судочинство – порядок розгляду справ і спорів, що виникають із цивільних, сімейних, трудових правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.
Справи окремого провадження пов`язані з захистом не субєктивних прав, а інтересів, що охороняються законом. Цивільне судочинство здійснюється в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
120. Розгляд судами кримінальних справ
Кримінальне судочинство – це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримінальних справ, а також із вирішення суддею питань, повязаних із виконанням вироку.
Має такі стадії:
порушення кримінальної справи;
попереднє розслідування;
віддання обвинуваченого до суду;
судовий розгляд;
касаційне провадження;
виконання вироку;
провдження в порядку нагляду;
відновлення справи за нововиявленими обставинами. Порядок здійснення кримінальноо судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України.

1. Теорії походження держави.
Теологічна – в її основі лежить визнання того, що вся влада від бога і правитель держави (цар ,фараон, князь тощо) явля-ються намісниками Бога на землі. З цього випливає, що держава створюється Богом, або за його згодою, а правителем країни може бути особа, що отримала на те повноваження. Патріархальна – її суть полягає в тому, що держава виникла від сім’ї та є наслідком її історичного розвитку і розростання в рід - плем’я - союз племен - народність. Державна влада розростається від влади батька - старій-шини - влади князя чи монарха. Тобто ця теорія передбачає, що правитель – батько, а його піддані –діти. Договірна – суть теорії зводиться до того, що держава та право виникли з людських угод (договорів). Мета цих договорів – захист життя, власності, свободи. Насильства – держава і право виникли внаслідок завоювання сильним народом слабшого народу, племен і народностей. Соціально-економічна (класова) – суть в тому, що шляхом історичного розвитку суспільство поді-лилось на класи: з’явились бідні та багаті, як наслідок – з’явились антагонізми між ними. Психологічна – за нею держава виникла внаслідок об’єднання людей на основі добровільної згоди (договору) про те, що одні будуть управляти, а інші – виконувати їхні управлінські рішення. Органічна – обгрунтував англ. філософ Спенсер. Він проводив аналогію між державою та біологічним організмом. На думку автора теорії, держава, подібно до біологічного організму, народжується, розмножується, старіє і гине. Як біологічний організм, держава має політичне тіло: руки, ноги, голову, тулуб, що виконують відповідні ф-ії. Серед інших теорій походження держави заслуговують на увагу космічна і технократична. Прихильники космічної теорії пояснюють виникнення держави завезенням на землю політичної організації суспільства з космосу іншими цивілізаціями. Сутність технократичної теорії полягає в необхідності здійснювати управління технічними засобами та знаряддями праці.
В правовій науці існує кілька теорій походження права :
Теологічна теорія базується на вільному компоненті свідомості людини, пояснює, що витоком права є воля Бога, а метою права – боротьба зі злом і утвердження на Землі добра і справедливості.
Найпоширенішою свого часу була теорія природного права. Прихильники цієї теорії вважали, що позитивне право бере свій початок з вічних законів природи, з природи самої людини. Психологічна теорія права пояснювала походження права особливостями психіки людей, їх переживаннями та емоціями.
Марксистська т.п.(Маркс, Енгельс) причинами виникнення права вважала екон відносини суп-ва, а його суттю зведену в закон волю пануючого класу.
2. Поняття та ознаки держави, її функції.
Держава – це особлива політична органі-зація публічної влади, яка виражає інтереси окремої соц. групи, має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує податки з метою нормального функціонування суспільства і виступає як суб’єкт міжнародних відносин. Ознаки держави: 1) наявність апарату публічної влади (апарат примусу та управління); 2) територія – це та частина суші, внутрішні моря, озера, які знаходяться в межах держкордону. До державної території відносять морські, космічні, повітряні апарати, а також земельні ділянки, які держава купила на території інших країн і розмістила там дипломатичні представництва і консульства; 3) суверенітет – одна з головних ознак, бо хоча б часткова втрата суверенітету веде до зникнення держави. Суверенітет передбачає незалежність у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики; 4) законодавство: лише державній владі належить право приймати закони, які є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами сусп відносин. Закони забез-печується держ примусом та гарантією. Норми права, які містяться в законі ділять в межах території держави і розповсю-джуються на всіх суб’єктів: громадян, осіб без громадянства, іноземців, представників державної влади, представників іноз організацій; 5) податкова система: держава стягує податки з усіх громадян, підприємств, які є на її території. Використовуються податки на утримання держапарату, розвитку і реалізації загальнонаціональних програм, утримання і захисту верств населення, які потребують соц захисту. (до другорядних ознак держави можна віднести назву, мову, грошову одиницю, державну символіку, географічне положення).
3.Функції держави
Під функціями держави розуміють певні напрями її діяльності з вирішення загальносуспільних справ громад. суп-ва, узгодження та забезпечення інтересів його суб’єктів.
Ф-ії держави: у генеральній ф-ії прояв-ляється соц-правовий зміст держави, а харак-ер її відносин з громадянським суспільством, суб’єктами міжнар відносин. Реалізація генеральної ф-її соціальної правової держави здійснюється через її внутрішні і зовнішні ф-її.:
зовнішні (захист суверенітету, інтеграція в міжн спільноту самодостатніх демокра-тичних держав, зовнішно-екон діяльність, дипломатична співпраця з іншими державами, співробітництво держави з іншими країнами з питань охорони, економічних відносин, культурних відно-син, екології, боротьба з між нар терориз-мом,”відмивання” коштів, здобутих злочинним шляхом, наркобізнесом тощо) та внутрішні (політ, екон, бюджетна і фін контроль, інформаційно-комунікативна, соціаль-на, культурно-виховна, охоронна тощо).
4. Форми держави.
Форма держави – це спосіб організації і здійснення державної влади. Складаються з 3-ох елементів: 1) форма державного правління - структура і правове становище вищих органів державної влади та встановлений порядок взаємовідносин між ними. Визначальною ознакою форми правління є правовий статус глави держави. Види форми правління: президентська, парламентська республіка, змішана президентсько-парламентська республіка, монархія, парламент-ська монархія, дуаліс-тична монархія; 2) форма держ. устрою - порядок територіального поділу держави, взаємо-відносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організа-ції держ органів; 3) форма політ режиму - сукупність засобів і способів реа-лізації держ. влади, що відображають її характер і зміст, зогляду на співвідношення демократ і недемократ засад.
5. Поняття та структура механізму держави
Механізм держави – ієрархічна система органів, наділених повноваженнями безпосередньо здійснювати держ. владу, а також держ установ, відомств і підприємств, за допомогою яких реалізуються функції держави.
Основним принципом будови механізму держави та її органів є розподіл влад( на законодавчу, виконавчу і судову)
У теорії держави виокремлюють такі органи: 1представницькі – провідні органи сучасн держави, в яких народ реалізує свій суверенітет. 2глава держави – орган держави (посадова особа), який є символом єдності нації, він виступає від імені держави, офіційно представляє її як у середині країни, так і в міжн відносинах, 3органи виконавчої влади– виконавчо-розпорядчі органи, які безпосередньо здійснюють на держ рівні оперативне управління загальносуспільними справами, як правило, це уряд, колегіальний орган управління, який приймає рішення шляхом голосування, 4 судові органи , головною функцією яких є розгляд справ, що мають юридичне значення, в демокр державах судові органи є незалежними, підкоряються тільки законам.
Елементом механізму держави є також держ установи і держ підприємств, які здійснюють практичну діяльність з реалізації функцій державі в екон, культ та соц сферах. Вони не наділені владними повноваженнями.
6. Поняття та ознаки правової держави.
Ідея виникнення правової держави відноситься до 19 ст.
Правова держава – це така держава, в я кий існує поділ влад на законодавчу, виконавчу та судову, існує верховенство громадянського суспільства і представника, парламенту над державою і її апарату.
Правова держава здійснює юридичне закріплення основних прав і свобод в основному законі – Конституції, і фактично забезпечує виконання всіх законів.
В прав. держ. існує взаємоповага і взаємовідповідальність особи і держави.
В правовій державі існує принцип уседозволеності: особі дозволяється робити все те, що прямо не заборонено законом, а державі – все, що прямо вказано в законі.
В правовій державі забезпеч. принцип гласності, можливість утвор. політ. партій, їх легалізації і відносна свобода засобів інформації.
В правовій державі є наявність нагляду за здійсненням законів і режимом законності.
7. Поняття, ознаки права, його функції.
Право – система формально визначених в офіційних джерелах загальнообов’язкових, гарантованих державою норм (правил) поведінки, призначенням якої є регулювання сусп відносин.
Ознаки права: 1) право встановлюється і санкціонується (офіційно схвалюється) державою; 2) право є системою норм; 3) право є загальнообов’язковим; 4) формальна визначеність права; 5) право має загальний характер; 6) право охороняється державою. Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Вони визначають ак-тивну й багатогранну роль права в громад. с-ві з позиції його впливу на суспільні відносини між людьми. Поділяються на загальносоціальні (гуманістичну, організаторсько-управлінську, інформаційну (комунікативну), оцінно-орієнтувальну, ідеологічно-виховну, гнесеологічну (пізнавальну)), спеціальні юридичні (регулятивна (статистична і динамічна), охоронна).
8. Поняття та ознаки правової норми.
Норма права – це формально обов’язкові правила фізичної поведінки, які мають загальний характер, встановлюються або санкціонуються державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечуються її організаційною, виховною та примусовою діяльністю. До ознак правових норм відносять такі: 1) виникають разом із виникненням держави; встановлюються чи санкціонуються державою; виражають волю керівної частини с-ва; утворюють внутрі-шньоузгоджену цілісність, єдність (систему права); існують у суспільстві як одна система норм; формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов’язків; правила поведінки формально визначені за змістом; мають певні форми зовнішнього виразу і точно визначають межі дії.
9. Поняття та структура системи права, галузі права
Право – система формально визначених в офіційних джерелах загальнообов’язкових, гарантованих державою норм (правил) поведінки, призначенням якої є регулювання сусп відносин.
Система права – внутрішня структура права, що визначає певну взаємодію між його елементами – галузями, інститутами та нормами.
Галузі права - сукупність пра. норм, які є якісно однорідні і регулюють певну сферу сусп. відносин за допомогою тих чи інших методів. Існують:
- конституційне
- цивільне
- господарське
- трудове
- сімейне
- адміністративне
- фінансове
- кримінальне
- цивільно-процесуальне
Інститут права – сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних суспільних відносин і утвор. однорідну групу.
Предметом права є специфіка правових відносин.
10. Джерела (форми) права.
Джерела права – форми закріплення (зовнішнього вираження) правових норм, що надають їм юрид, загальнообов’язкового значення та виходять від держави або визначаються нею.
Види джерел права:
1. правовий звичай – більш або менш стійке правило поведінки, що склалося у суп-ві в результаті багаторазового застосування.
2. правовий (судовий чи адміністр ) прецедент – наз. надання рішення судового або адміністрат. Органу у конкретній справі, що відбулося раніше.
3. нормативно-правовий акт – офіційний документ, що містить правові приписи, розробляється правотворчими органами держави. Вони різноманітні і поділяються на кілька видів, і утворюють складну ієрархічну систему-система законодавства.
4. нормативно- правовий документ.
11. Поняття та структура правовідносин.
Правовідносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав і обов’язків. Виникають при настанні передбачених законом юридичних фактів. Правові відносини складаються: 1) суб’єкта (учасни-ки правовідносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки); 2) об’єкта (особисте або соц. благо для здобуття і використання якого встановлю-ються взаємні права і обов’язки); 3) зміст (взаємні права і обов’язки учасників правовідносин).
13. Поняття та види правопорушень.
Правопорушення – суспільно шкідливий протиправний вчинок, який тягне за собою юридичну відповідальність.
Ознаки правопорушення – суспільна небезпечність, протиправність діяльності, винність, караність.
Види правопорушень:
1) злочин – передбачене кримінальним законодавством діяння фізичної особи, яка досягла певного віку і яке посягає на сусп. держ. устрій, політ., економ. системи, власність, особу та права і свободи громадян.
2) проступки:
1адміністративні – посягання на порядок (громад., держ., управління).
2цивільні – посягання на майнові (і пов’язані з майновими) відносини.
3дисциплінарні – посягання на дисципліну

14. Склад правопорушення та його ознаки
Правопорушення – суспільно шкідливий протиправний вчинок, який тягне за собою юридичну відповідальність.
Ознаки правопорушення – суспільна небезпечність, протиправність діяльності, винність, караність.
Чотири осн. елемента правопорушень:
- об’єкт – сусп. віднос., на які напрямлена дія.
- об’єктивна сторона – зовн. прояв діяння, що означає, яким сином здійсн. правопорушення, якою була поведінка і який результат.
- суб’єкт – деліктоздатна особа.
- суб’єктивна сторона – психологічна діяльність особи. Поясн. через три елементи:
вина
мотив
мета
14. Поняття та склад правопорушення.
Правопорушення – це винне протиправне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке є особисто або суспільно шкідливим чи небезпечним (деліктоздатність – закріплена в законі і забезпечена державою здатність суб’єкта відповідати за власні дії, нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення). Для того, щоб визнати діяння за правопорушення, потрібно мати склад правопорушення. Склад правопору-шення становлять: 1) суб’єкт (деліктоздатна фіз. особа або деліктоздатне об’єднання, які вчинили правопорушення); 2) об’єкт (певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямовано винне протиправне діяння); 3)об’єктивна сторона (протиправне діяння; його шкідливі або небезпечні наслідки; необхідний при-чинний зв’язок між ними. Факультативні елементи об’єктивної сторони – місце, час, обставини); 4) суб’єктивна сторона (певне психічне ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її результатів. Таке ставлення відображається поняттям вина).
15.Поняття, підстави юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність – встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ, належних йому цінностей (позбавлення волі, позбав-лення права займати певну посаду, позбавлення майна шляхом його конфіскації, стягнення штрафів тощо). Юридична відповідальність – це форма впливу на порушників, реакція держави на порушення правових норм, на посягання на соціальні інтереси суспільства, права особи.
Мета застосування юрид відповідальності полягає не тільки в покаранні винної особи, але й в профілактиці правопорушень. Як відповідь держави на правопорушення юрид відповідальність є заходом, спрямованим на забезпечення чіткого та неухильного додержання норм права, охорону встановленого в державі правопорядку. Застосування юрид відповідальності базується на принципах його законності, невідворотності, справедливості та доцільності.
16. Види юридичної відповідальності.