чинників; 7 календарних днів працівникам із ненормованим робочим днем. Загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 60 календарних днів.
Право на щорічну відпустку повної тривалості настає після закінчення шести місяців неперервної роботи на цьому підприємстві.
До закінчення шестимісячного терміну роботи в перший рік роботи на підприємстві, а також у наступні роки за бажанням працівника у зручний для нього час відпустка надається: неповнолітнім; інвалідам; жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після них; жінкам, які мають двох та більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; іншим працівникам.
Права на відпустку позбавлено: осіб засуджених до виправних робіт без позбавлення волі з їх відбуванням за місцем роботи на весь строк покарання; осіб, яких звільняють за порушення трудової дисципліни.
90. Оплата праці, гарантійні та компенсаційні виплати
Заробітна плата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку власник виплачує працівникові за виконану ним роботу за трудовим договором.
За своєю структурою заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати; премії; премії
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.
91. Дисциплінарна відповідальність працівників. Ди-сциплінарні стягнення: види та порядок застосування Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юр відповідальності й застосовується до порушників трудової дисципліни.
Види дисциплінарних стягнень: догана або звільнення.
До державних службовців, окрім загальних видів дисциплінарної відповідальності, застосовуються:
- попередження про неповну службову відповідальність;
- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця від дня його виявлення і не пізніше 6-ти місяців від дня вчинення дисц проступку.
Перед застосуванням дисц стягнення власник повинен взяти письмове пояснення від порушника.
Стягнення оголошується наказом і повідомляється працівникові під розписку протягом трьох робочих днів. Якщо протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він уважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
92. Матеріальна відповідальність та умови її застосування за трудовим законодавством
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.
Підставою длв несення матеріальної відповідальності є нанесення матеріальної шкода підпр, установі чи організації
Ознаки шкоди, заподіяної установі:
- пряма дійсна шкода;
- протиправність поведінки працівника;
- причинний зв'язок між протиправними діями та заподіяною шкодою;
- вина працівника.
Існує два види мат відповідальності: обмежена і повна
Повна матеріальна відповідальність настає в таких випадках:
- зa нaявнocтi пиcьмoвoгo дoгoвopy пpo те, що працівник бере на себе повну відпровідальність;
- кoли мaйнo бyло oдepжaно пpaцiвникoм пiд звiт зa paзoвoю дoвipeнicтю aбo зa iншими paзoвими дoкyмeнтaми;
- якщo працівник завдав шкоди злочинними діями;
- якшo працівник завдав шкоди y нeтвepeзoмy cтaнi;
- кoли шкoду зaвдaнo yмиcно.
- якщo нa пpaцiвникa зaкoнoдaвcтвoм пoклaдeнo пoвнy мaтepiaльнy вiдпoвiдaльнicть;
- якшo працівник завдав шкоди y не робочій час;
- якщo cлyжбoвa ocoбa є виннoю в нeзaкoннoмy звiльнeннi aбo пepeвeдeннi пpaцiвникa нa iншy poбoтy
93. Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів Трудові спори розглядають: комісії по трудовим спорам; районними(міськими) народними судами
Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у 10-денний строк з дня подання заяви.
У районних (міських) народних судах розглядаються трудові спори за заявами:
- працівника чи власника, коли вони не погоджуються з рішенням комісії по трудових спорах;
- прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.
У районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:
- працівників підприємств, де комісії по трудових спорах не обираються;
- працівників для поновлення на роботі;
- керівника підприємства, про відшкодування працівником матеріальної шкоди, заподіяної організації;
- про відмову в прийнятті на роботу працівників, які мають право поворотного прийняття на роботу або з якими власник зобов'язаний укласти трудовий договір відповідно до чинного законодавства.
94. Колективні трудові спори та порядок їх вирішення Колективні спори – це спори між найманими працівниками, трудовим колективом і власником із питань:
- установлення нових або змін чинних соц-економічних умов праці;
- виконання колективного договору;
- укладення або зміни колективного договору;
- невиконання вимог законодавства про працю.
Колективні спори вирішуються веденням переговорів із використанням спеціальних процедур і засобів. Формується спеціальна комісія, яка має назву примирювальної. Залежно від рівня спору (виробничий, територіальний, національний) комісія розглядає спір протягом, відповідно, 5, 10 або 15 днів.
У разі несхвалення комісією рішення зі спору, яке задово-льнило б сторони конфлікту, створюється трудовий арбітраж. Трудовий арбітраж ухвалює рішення протягом 10 днів од дня його утворення.
Для вирішення колективного спору, одержання підтримки своїх вимог трудовий колектив має право організовувати і проводити страйк, збори, мітинги, пікетування, демонстрації в порядку і формах, передбачених чинним законодавством.
95. Види матеріальної відповідальності. Порядок відшкодування заподіяних збитків
Працівник, який завдав матеріальної шкоди підприємству, організації, установі, несе матеріальну відповідальність незалежно від того, чи був він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, що ними спричинено цю шкоду.
Чинне законодавство встановлює два види матеріальної відповідальності:
- обмежену, яка не перевищує середнього заробітку працівника
- повну.
Шкода, розмір якої перевищує середній заробіток працівника, може бути відшкодована працівником добровільно, а в разі відмови відшкодувати заподіяну шкоду питання відшкодування вирішується судом, який, до речі, також розглядає трудові спори.
102. Поняття, джерела кримінального права
Кримінальне право – сукупність юр норм, , що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосовувати до осіб, що їх скоїли. Кримінальне право україни поділяється на дві частини – Загальну та Особливу.
Основним джерелом кримінального правіа України є Кримінальний кодекс, який було прийнято 2.04.01 р
103. Поняття, ознаки та види злочинів
Злочин - суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), яке посягає на правопорядок.
Кримінальний кодекс, який було прийнято 2.04.01 р.
Ознаками злочину є:
- суспільна небезпечність – об’єктивна ознака злочину, спричинювати (створювати загрозу спричинення) шкоди об'єктам, що охороняються кримін законом.
- кримінальна протиправність – обов’язкова ознака злочину, за якої діяння можна класифікувати як злочин
- винність (не дивлячись на умисність чи необережність!)
- караність (за будь-який злочин в законі існують певний вид і термін покарання.
Злочини бувають:
злочини проти держави,
злочини роти життя, здоров`я, волі та гідності особи,
майнові злочини,
хуліганство,
знищення і зруйнування пам'яток історії та культури,
втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність....
104. Поняття складу злочину, його характеристика та ознаки
Кримінальний кодекс, який було прийнято 2.04.01 р.
Склад злочину - сукупність передбачених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин.
Об'єкт злочину – сусп відносини на які посягає злочин,яким завдає шкоди (сусп лад України, власність, особа, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян...) Об'єктивна сторона – це сукупність об’єктивних ознак, що характеризують зовн сторону злочину: діяння (дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільно-небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням та його наслідками.
Суб'єкт злочину – це індивід, фізична осудна особа.
Суб'єктивна сторона – внутрішня, психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб'єктивної сторони є вина (умисел чи необережність, психічне ставлення особи до скоєного нею злочину), мотив і мета злочину.
105. Злочини проти приватної власності (крадіжка, розбій, грабіж, шахрайство, вимогательство)
Кримінальний кодекс, який було прийнято 2.04.01 р.
Злочини проти власності, або майнові злочини, безпосередньо посягають на сусп відносини щодо права власності між державою та колективом чи окремою особою, колективом і окремою особою.
Крадіжка – таємне викрадення чужого майна.(штраф до 50 неопод мін, випр рб до 2 р, позбавлення волі до 3 місяців)
Грабіж – відкрите викрадення чужого майна (штраф 50-100 неоп мін, випр роб до 2 р, позб волі до 4 р)
Розбій – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, чи погроза застосування такого насильства (3-7 р позб волі)
Шахрайство – заволодіння чужим майном, або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (штраф до 50 неоп мін, випр роб до 2 р, позб волі до 3 міс)
Об`єктом злочинів проти власності є суспільні відносини, які виникають під час володіння, користу-вання, розпорядження майном.
Об`єктивною стороною є дії чи бездіяльність.
Суб`єктом злочинів проти власності є фізична особа. Суб`єктивна сторона може характери-зуватися умисною та необережною виною.
106. Злочини проти державної та колективної власності (розкрадання державного та колективного майна шляхом крадіжки, шахрайства, грабежу, розбою) + 105
Злочинами проти державної та колективної власності є: суспільно небезпечні, протиправні, винні (умисні чи необережні) діяння (дії чи бездіяльність), що посягають на державну чи колективну власність, за які передбачено кримінальне покарання.
Об`єктом злочинів проти власності є суспільні відносини, які виникають під час володіння, користування, розпорядження майном.
Об`єктивною стороною злочинів проти державної та колективної власності є дії чи бездіяльність.
Суб`єктом злочинів проти власності є фізична особа. Суб`єктивна сторона злочинів, що посягають на державну та колективну власність, може характеризуватися умисною та необережною виною.
107. Господарські злочини.
Господарські злочини – злочини, що розглядаються на основі Кримінального кодексу, до них можна віднести такі злочини:
- підробка та збут грошей чи державних цінних паперів
- незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків
- контрабанда
- порушення у порядку зайняття банківською та господарською діяльністю
- заняття забороненими видами господарської діяльності
- незаконне виготовлення чи збут підакцизних товарів
- фіктивне підприємництво
- протидія законній господарській двяльності
- відмивання грошей
- ухилення від сплати податків
- фіктивне банкрутство
- розголошеня комерційної таємниці
- підробка поштових знаків
108. Посадові злочини
Посадові злочини – злочини скоєні посадовою особою і розгладаються на основі кримінальногокодексу.
До них можна віднести такі:
- зловживання владою чи службовим становищем (умисне з корисливих мотивів чи інших особистих інтересів абло інтересів третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища
- перевищення влади або службових повноважень (умисне вчиненння дій, які виходять з межі наданих службовій особі повноважень)
- службове підроблення (внесення службовою особою до оффіційних документів завідома непрвадивих відомостей, підроблення документів. складання і видача завідома неправдивих документів)
- службова недбалість (неналежне віиконання службовою особою своїх службових обов’язків)
- одержання хабара
- давання хабара
- провокація хабара
109. Поняття та підстави кримінальної відповідальності
Кримінальна відповідальнасть – вид юр відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобовязання особистого, майнового чи організаційного характеру.
Кримінальну відповідальність несе тільки особа, винна у вчиненні злочину, тобто особа, яка умисно чи необережно вчинила діяння, що передбачене кримінальним законом як суспільно небезпечне.
Часто стверджують, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність складу злочину.
110. Обставини, які виключають протиправність діяння особи
Необхідна оборона - дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або захисту іншої особи, інтересів с-ва чи держави від суспільно небезпечного посягання.
Перевищення меж необхідної оборони тягне за собою відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом.
Затримання нападника є правомірним за таких умов:
- особа вчинила діяння, що має ознаки злочину;
- особа, яка вчинила напад, ухиляється від затримання;
- заподіяння шкоди може мати місце лише з метою затримання особи та передачі її органам влади;
- шкода, завдана особі, яка вчинила напад, має бути вимушеною;
- дії з затримання, включно із заподіянням шкоди, відповідали небезпечності посягання та обставинам затримання злочинця.
Крайня необхідність – правомірне заподіяння шкоди для усунення небезпеки, яка загрожує державним, громадським чи особистим інтересам, що охороняються законом, здійснене за обставин, коли ця небезпека не може бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода менш значна, ніж відвернена.
111. Поняття, ціль та види покарань
Кримінальне покарання – засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин.
Метою покарання є:
кара за вчинений злочин;
виправлення та перевиховання засуджених;
запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Основні покарання:
-позбавлення волі на строк від 3 місяців до 10 років;
-виправні роботи без позбавлення волі на строк від 2 місяців до 2 років;
-позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид -діяльності на строк до 5 років;
-штраф;
-громадська догана.
Додаткові покарання:
-конфіскація майна;
-позбевлення військового або спеціального звання;
-позбавлення батьківських прав.
112. Звільнення від покарання
Суд може звільнити від кримінальної відповідальності винну особу, якщо діяння втратило суспільно-небезпечний характер або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Звільнення засудженого від покарання, чи його пом'якшення може застосовуватись тільки судом;
Звільнення від покарання або пом`якшення покарання в порядку амністії та помилування може бути вирішено правовими актами Президента і ВР України.
113. порушення порядку зайнятття господарською та банківською діяльністю
Здійснення госпоодарської діяльності
- без державної регістрації,як суб’єкта підпр діяльності
- без державної ліцензії на заняття таким видом підпр діяльності, який потребує ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу, сума якого у 1000 раз перевищує неоп мін
Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, атакож професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінасових установ без державної регістрації чи з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу, сума якого у 1000 раз перевищує неоп мінімумів.
114. Фіктивне банкрутство.
Фіктивне банкрутство – завідома неправдива заява громадянина – засновника, або власника суб’кта господарської дільності чи суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову
