В адм праві основну класифікацію органів виконавчої влади прийнято проводити за територіальним масштабом їх діяльності і хар-ром та обсягом компетенції.
До вищих органів у системі органів викон влади належить КМ, який несе відповідальність перед Президентом Укр і одночасно є підконтрольним та підзвітним ВР у визначених межах
До центральних органів викон влади належать міністерства та інші органи виконавчої влади, під якими необхідно розуміти комітети і відомства (Міністерство фін Укр, Державна митна служба України)
Місцеві органи держ влади поширюють свою діяльність на конкретну адм-територ.одиницю
Залежно від обсягу і хар-ру компетенції органи викон влади поділ на:
1)органи загальної компетенції(КМ, рада міністрів АРК, місце держ адміністрації);
2)галузевої компетенції (міністерства, інші центр органи виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні під-ва, установи, інші структурні підрозділи, за допом яких забезпечується керівництво окремою галуззю як на центральному так і на місце-вому рівнях Мін. Освіти і науки)
3) органи міжгалузевої(функціональної) компетенції, що здійснюють міжгалузеве регулювання, міжгаг координацію, зокрема вони координують дія-ть галузевих міністерств, інших центр органів вик влади як на центр, так і на місцевому рівнях (Міністерство фін,)
42. Загальні засади ержавної служби в Україні. Державна служба в Україні – професійна діяльність осіб, які займають посади в державних орга-нах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і ф-ій держави та одержують зарплату за рахунок держ. коштів. Державна служба – спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституці-йних цілей і ф-ій держави. Д.с. – один з центральних ін-ститутів адмін. права. Д.с. необхідно розглядати в аспек-ті виконання службовцями їхніх обов’язків у держ. орга-нізаціях (органах держ. влади, підприємст-вах, організа-ціях, установах). Д.с. здійснюється на професійній осно-ві. Правовий інститут Д.с. скл. норми конст., трудового, цивільного, фінансового та інших галузей права.
Із при-йняттям на держ. службу службовцеві присво.ється ранг у межах відповідної категорії посад. Держ. службовец може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.
До найсуттєвіших обов’язків держ. службовця відносться: додержання Конституції та інших актів законодавства; забезпечення ефективної роботи і виконання завдання держ. органів відповідно до їхньої компетенції; недопу-щення порушення прав і свобод людини і громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень держ. органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок керівників; забезпечення держ. таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’яз-ків держ. служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню, тощо.
Держ. службовець має право: користуватися правами й свобод-ами, що гарантуються Конституцією та ЗУ
43. Правовий статус держ службовця.
Держ службою в Укр визнається професійна діяльність осіб, які обіймають посади в жерж органах та їх апараті на яких покладено практичне виконання завдань і функцій держави. Ця категорія осіб є держ службовцями, має відповідні повноваження та одержує зп з держ коштів.
Головним компонентом держ служби як юрид інституту є посада . Посадові особи – керівники і заступники керівників держ органів і їх апарату, інші держ службовці, на яких законами чи інш нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.
Згідно з нормами ЗУ “Про держ службу” зазначеним категоріям посад держ службовців присвоюються 15 рангів відповідно до посади, рівня проф кваліфікації та результатів роботи. Держ. службовец може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.
До найсуттєвіших обов’язків держ. службовця відносться: додержання Конституції та інших актів законодавства; забезпечення ефективної роботи і виконання завдання держ. органів відповідно до їхньої компетенції; недопу-щення порушення прав і свобод людини і громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень держ. органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок керівників; забезпечення держ. таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’яз-ків держ. служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню, тощо.
Держ. службовець має право: користуватися правами й свобод-ами, що гарантуються Конституцією та ЗУ; брати участь у розгляді питань і винесенні в межах іхніх повноважень рішень; одержувати від держ. органів, підприємств, ус-танов та організацій, органів місцевого й регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що на-лежать до їхньої компетенції; на повагу особитої гіднос-ті, справедливе й шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників й громадян; вимагати керів-ником чітко визначеного обсягу службових повнова-жень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він обіймає, рангу, що йому присвоюєть-ся, якості, досвіду і стажу роботи; безперешкодно озна-йомлюватися з матеріа-лами, що стосуються проходжен-ня ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування службовими щабля-ми з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання службових обов’язків, участь у конкурсах на заміщення посад вищої категорії; вимагати службового розслідування з метою знаття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпеч-ні та належні для високопродук-тивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до йо-го статусу; захищати свої законні права та інтереси у ви-щих за ієрархією держ. органах та в судовому порядку.
44. Поняття та ознаки адмін правопорушення.
У законодавстві поняття адм правопорушення сформульовано в кодексі про адм правопорушення. Згідно з цим кодексом адм правопор визнається протиправна, винна (умисна або необере-жна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадянський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок і управління і за яку законо-давством передбачено адм відповідальність.
Отже, адм павопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки: протиправність, винність і відповідальність. Визначальною із зазначених ознак є поняття діяння, забороненого адм законо-давством. Воно має 2 аспекти поведінки, зокрема дія чи бездія.
Дія – це активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленого права заборони (напр. Порушення правила полювання)
Бездія – це пасивне невиконання передбачених законодавчими в нормативними актами обов’язків.
Важливою ознакою адм правопоруш є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння антигромадське і завдає шкоди інтересам громадян, сус-ва, держави.
Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її поведінки та наслідків. Вина виступає в двох формах: умисел та необережність. Ступінь вини береться до уваги під час накладання стягнення, звільнення від адм відповідальності. Відсутність вини виклю-чає визнання діяння адм.порушенням.
Важливою юр.ознакою адм. правопорушення є та обставина, що за його скоєння настає тіки адм відповідальність.
45. Поняття та склад адм правопорушення.
У законодавстві поняття “адміністративне пра-вопорушення” сформульовано в Кодексі про адміністра-тивні правопорушення. Згідно з цим Кодексом адмініст-ративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи без-діяльність, що посягає на державний чи громадський по-рядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавс-твом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне право-порушення має притаманні тіль-ки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністра-тивне стягнення). Склад адміністративного правопо-рушення – це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна класифікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: об’єкт; об’єктивну сторону; суб’єкт; суб’єктивну сторону. Об’єкт адмініс-тративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адмініс-тративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, зе-мельного, фінансового права, за порушення яких накла-даються адміністративні стягнення. Об’єктивна сторо-на адміністра-тивного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. Суб’єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Держав-неуправління – одна з головних форм діяльності держа-ви, особливий вид соц. управління в сус-ві. Йому харак-терні риси: свідоме, цілеспрямоване здійснення впливу на всі сфери сус-ва в інтересах людей. Основними еле-ментами структури управління вирізняється складністю. Її основними елементами виступають керівні й керовані системи, їхні суб’єкти та об’єкти. Це – виконавчі й розпорядчі органи, їхній аппарат, сфери й галузі управ-ління, підприємства, установи, організації тощо.
46. Адм відповідальність: поняття та пі-дстави.
Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи по-садовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відпові-дальність. Адміністративна відповідальність – вид відповідальності, який передбачає на-дання в уставленому нормами адміністративного права порядку й уповноваженими на те органами та посадо-вими особами адміністративних стягнень на винних у скоєнні адміністративних проступків з метою покаран-ня, виправлення та перевиховання правопорушників. Адміністративна відповідальність є визначальною мі-рою держ. примусу; настає за порушення винними своїх правових обов’язків; супроводжується доганою і держа-вним та суспідбним засудженням протиправного діяння й особи правопорушника.
47. Адміністративне стягнення: поняття тпа види.
Адміністративне стягнення – попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав, виправні роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям скоєння правопорушення, конфіскація, що накладається у разі скоєння вчинку, що має ознаки адміністративного проступку на винну особу (правопо-рушника). Адміністративне стягнення – захід відпові-дальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адмініст-ративний проступок, а також попере-дження скоєння нових правопорушень як самим право-порушником, так й іншими особами. Види адміністра-тивних стягнень закріплено в Кодексі про адміністра-тивні правопорушення До них законо-давець відносить такі види:
Попередження є заходом виховного хар-ру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку держ органу (посадової особи про недопущення скоєння протипр дій);
Штраф передбачена як вид стягнення за будьяке скоєне адм правопорушення;
оп-латне вилучення предмета, що став зна-ряддям учинення чи безпосереднім об’єктом адм правопорушення – полягає у примусовому вилученні предмета з подальшими реалізацією та поверненням суми колишньому власникові з утриманням суми, що була пов’язана з заттратами по реалізації вилученого предмета; конфіскація предмета – полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета на користь держави.
виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за осн місцем роботи особи, яка вчинила адм правопоруш, із відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави.
адміністративний арешт установлюєтьсяі застосовується лише у виняткових випадках за окркмі адм правопор на строк до 15 діб і накладається виключно судами;
позбавлення спец права застосов на термін до 3 років.
48. Органи, що вповноважені розглядати справи про адм правопорушення.
Систему органів, що розгля-дають справи про адміністративні правопорушення, виз-начено Кодексом про адміністративні правопорушення.
До них належать: адміністративні комісії при виконав-чих комітетах районних, міських, районних у містах, се-лищних, сільських рад; виконавчі комітети селищних, сільських рад; районні (міські) суди (судді); органи вну-трішніх справ, органи державних інспекцій та інші орга-ни (посадові особи), уповноважені на те Кодексом. Ад-міністративні комісії при виконавчих комітетах район-них, міських, районних у містах, сільських, селищних рад вирішують усі справи про адміністративні правопо-рушення, за винятком тих, що віднесені до відання ін-ших органів (посадових осіб). Виконавчі комітети сіль-ських, селищних рад депутатів, судді районних (місь-ких) судів, органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення до їх відання. Адмініст-ративні комісії утворюються від-повідними радами депутатів у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів ко-місії. В адміністративних комісіях при виконавчих ко-мітетах районних, міських, районних у містах рад депу-татів є посада звільненого відповідального секретаря ко-місії. Порядок діяльності адміністративних комісій регу-люється законодавчими актами України. Порядок утво-рення інших колегіальних органів, уповноважених роз-глядати справи про адміністративні правопорушення, а також порядок розгляду справ у цих органах визнача-ється законодавчими актами України. Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені Кодексом про адміністративні правопору-шення, у межах наданих їм повноважень і ли-ше під час виконання службових обов’язків.
49. Поняття, система та предмет фін права України.
Фінансове право – сукупність правових норм, що регу-люють суспільні відносини у сфері збирання, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів із метою забезпечення виконан-ня покладених на ці органи завдань і функцій. Що ж до предмета регулювання фінансового права, то його скла-дають відносини, що виникають у процесі становлення: бюджетної системи України, порядку розподілу доходів і видатків між її ланками; порядку готування, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших обов’язкових плате-жів до бюджету. Предмет регулювання фінансового пра-ва становлять: бюджетна система України, порядок роз-поділу доходів і видатків між її ланками; порядок готу-вання, прийняття й виконання Державного бюджету Ук-раїни та місцевих бюджетів; система оподаткування, ви-ди, розміри і строки сплати податків, зборів та інших об-ов’язкових платежів до бюджету; засади створення фі-нансового, грошового, кредитного та інвестиційного ри-нків; порядок державного фінансування та кредитуван-ня, утворення й погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок випуску та обігу цінних паперів, їх види і типи.
Під системою фін права розуміють об’єктивно обумовлену внутрішню його побудову, об’днання і розміщення фін-правових норм у певному взаємозв’язку і послідовності.
50. Поняття, види та методи фін контролю.
Фін контроль визначають як цілеспрямовану діяльність законод і виконавчих органів публічної влади і недержавних орг-цій спрямовану на забезпечення законності фін дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефект соц-екон розвитку всіх суб’єктів фін правовідносин.
Залежно від критеріїв, взятих за основу, фін контроль поділ на кілька видів:
1)за часом прведення а) поперед-ній(здійснюється на стадії розробки і прийняття законів), б) поточний (за безпосередньо оперативною фін д-стю), в) наступний (контроль за фін результатами д-сті)
2. за формою проведення: обов’язковий та ініціативний
3) за суб’єктним складом органів:
законодавчої влади і місц самовряд , Президента Укр, виконавчої влади заг і спеціальноїкомпетенції, фін установ, відомчий, внутрішногосподарський, громадський, аудиторський фін контроль.
Метод фін контролю – засоби, прийоми і способи його здійснення, обирається в залежності від суб’єкта і об’єкта контролю, мети і завдань, мети виникнення:
Ревізія – документальний контроль за фін-господарською діяльністю. За рез-тами ревізії складають акт.
Види ревізій:
1) за змістом: фактичні і документальні,
2) за часом проведення: планові і позапланові
3) залежно від періоду д-сті: вибіркова(часткова), фронтальна (повна),
4) залежно від об’єкта д-сті: комплексна, тематична
Перевірка – обстеження і вивчення окремих ділянок фін\госп д-сті під-ва.
Обстеження – виявляє фін стан господарюючих суб’єктів.
Інспекція – перевірка стану фінансів під-тв на місцях з метою заг ознайомлення.
Спостереження – заг ознайомлення зі станом фін д-сті бюджетної установи.
51. Система органів фін контролю
Фін контроль в Укр здійснюється органами законод і виконавч влади, спеціальними органами держ фін контролю, а також недержавними спеціалізованими організаціями. Серед них :
Державна податкова служба – цесис-ма органів викон влади, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Головними завданнями ДПС є забезпечення єдиної сис-ми контролю за додержанням податк законодавства, правильності обчислень, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, а також неподаткових дохо-дів.
Державна податкова адміністрація Укр.- центр орган викон влади, вищий орган у сис-мі органів ДПСУ.
Основні завдання: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, за погашення подат заборгованості платниками податків, контроль за обліком, прийняття НПА з питань оподаткування, формув та ведення держ реєстру фіз осіб, запобігання злочинам віднесених законом до компетенції податк міліції, запобіг корупції.
Державно контрольна ревізійна сліжба в Укр є сис-ою органів викон . Головні завдання:
-здійснення держ контролю за витрач грошей і матер цінностей
-розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм.
Аудиторсько-фін контроль (перевірка публічної бух звітності обліку)
Рахункова палата – постійно діючий орган контролю, який утв ВРУ, підпорядкований і підзвітний їй. РП ддіє незалежно від будь-яких інших органів держави.
52. Бюджетна система України.
Бюджетна система України – сукупність держ бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням екон відносин, держ та адм-терит устроїв і врегульвана нормами права.
Місцевими бюджетами визнаються бюджет АРК, обл, р-ні, бюджети р-нів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Бюджети місц самоврядування -це бюджети терит громад, сіл, селищ,міст таї хб’днань
Сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування екон і соц розвитку дердави, є зведений бюджет. Він включає показники дерд бюджету Укр, зведеного бюджету АРК, та звед бюджетів обл та міст Києва і Севастополя.
Бюджетна система України (БСУ) грунтується на принципах, визначених ст 7 Бюджетного кодексу Укр:
Принцип єдності БСУ, пр-п збалансованості, пр-п самостійності, пр-п повноти, обгрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості і неупе-редженості, публічості та прозорості, відповідальності учасників бюдж. процесу.
53.Правове регулювання бюджетного процесу в Укр
Бюдж процес – регламентована нормами права діяльність, пов”яз зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх викон-ям. Розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюдж систему Укр. В Укр бюдж процес регулюється Конституцією Укр, Бюдж кодексом Укр та ін. норм-правовими актами. Проект Закону про держ бюджет Укр розробляє Кабінет Міністрів Укр. Каб мін Укр подає до ВРУ проект основних напрямів бюджетної політики. З доповіддю про основні напрями бюдж політики виступає прем”р-міністр Укр або за його дорученням міністр фін Укр. Для підготовки пропозиції проету держ бюджету Укр Мін фін Укр розробляє бюджетний запит – це документ, підготов-лений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обгрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяль-ті на наступний бюджетний період. Закон про держ бюджет Укр приймається ВРУ до 1 грудня року, що передує планово-му.Виконання держ бюджету Укр забезпечує Каб міністрів Укр. В Укр застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету Укр. Д б У виконується за розписом, який затверджується міністром фінанісв Укр. Зведення, складання та надання звітності про виконання Д б У здійснюється Дерд казначейством Укр. Звітність про виконання Д б У буває : оперативною, місячною, квартальною та річною.
54. Система оподаткування в Україні.
Система оподаткування – сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встанов-леному законом порядку, а також права, обов’-язки й відповідальність платників. Кожна держава вста-новлює власну систему оподаткування, тобто визначає платників податків, об’єкти оподаткування, види пода-тків і порядок їх сплати. Тип системи оподаткування ви-значається співвідношенням 4 секторів формування по-датків і зборів (обов’язкових платежів): державний; ко-мерційний; фінансовий; населення. Ці питання регулю-ються ЗУ “Про систему
