Спадкування – це перехід майна (спадщини) померлого
громадянина до його спадкоємців.
Спадкоємництво здійснюється за законом і заповітом.
Спадкоємство за законом коли:
зaпoвiтy нeмae;
зaпoвiт визнaнo нeдiйcним;
cпaдкoeмцi, пpизнaчeнi в зaпoвiтi, пoмepли дo вiдкpиття cпaдщини aбo вiдмoвилиcя пpийняти її.
Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він вступив у володіння спадковим майном чи подав держ нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини в
шестимісячний строк.
Cnaдкoємцямu мoжyть бyти гpoм-ни, юp ocoби тa дepж
Не мають права бути спадкоємцями
- особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь із спадкоємців чи зробили замах на їх життя.
- батьки які були позбавлені батьківських прав (а спадкодавець – дитина)
- батьки і діти, які злісно ухилялися від покладених на них обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтвердженні в судовому порядку.
При спадкуванні за законом,
спадкоємцями першої черги є
- в рівних частках діти(у тому числі усиновлені),
- дружина і батьки(усиновителі) померлого.
- дитина померлого, яка народилася після його смерті.
- онуки і правнуки спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем.
друга черга: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого
третя черга: непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.
Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.
73. Спадкування власності за заповітом в Україні
Заповіт - це розпорядження спадкування стосовно свого майна на випадок смерті, яке оформлене в пис формі, підписане і нотаріально завірене
Неповнолітні особи і особи, які визнані судом недієздатними, не можуть вчиняти заповіт.
Види заповітів, які прирівнюються до нотаріально засвідчених:
заповіти громадян, які перебувають на стаціонарному лікуванні,
в будинках престарілих і інвалідів;
заповіти громадян, які перебувають у плаванні чи різних експедиціях
заповіти військовослужбовців у пунктах, де немає нотаріальних контор;
заповіти осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі. Незалежно від змісту заповіту, неповнолітні або непра-цездатні діти спадкоємця(в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки(усиновителі) і утриманці померлого успадковують не менше двох третин частки, яка б належала кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).
Якщо спадкодавець був боржником, то кредитору для предявлення претензій надається 6-ти місячний строк.
74. Поняття та види цінних паперів
Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та їнших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Закон України „Про цінні папери та фондову біржу”
Можуть бути іменними або на пред'явника.
Іменні цінні папери (якщо в них не вказано, що вони не підлягають передачі) передаються шляхом повного індосаменту(передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).
Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.
Види цінних паперів:
акції; облігації підприємств; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.
75. Поняття та зміст договору купівлі-продажу
Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторонами в договору купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Істотними умовами цього договору є умови про предмет і ціну. Договір є двостороннім, оплатним та консесуальним
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути окремі речі або їх сукупність, а також певні зобов'язальні права, пов'язані з можливістю отримання майнові вигод.
Предметом цього договору не можуть бути боргові зобов'язання, авторські права.
Змістом договору куп-продажу є права та обовязки сторін (набуте право власності) і характерипзується умовами договору – предмат, ціна, строк...
77. Договір оренди, порядок його укладання, зміни і припинення
За договором оренди (майнового найму) наймодавець зо-бов'язується надати наймачеві майно у тимчасове кори-стування за плату.
Договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року, найму майна державних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі. Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін. Коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк, і кожна із сторін вправі відмовитися від договору в будьякий час, попередивши про це другу сторону в письмовій формі за три місяці.
При припиненні договору найму наймач зобов'язаний повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Наймодавець має право достроково розірвати договір найму в судових органах, якщо наймач:
користується майном не відповідно до договору або призначення майна;
навмисно або з неостережності погіршує стан майна;
не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу;
Наймач може достроково розірвати договір найму: якщо наймодавець не робить капітального ремонту, який зобов'язаний робити;
якщо майно, в силу обставин, за які наймач не відповідає, виявиться в непридатному для користування стані.
78. Договір дарування
Договір дарування – договір, за яким одна з сторін передає безоплатно іншій стороні майно у власність (у повне господарське відання чи оперативне управління).
Договір вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Вимагає нотаріального оформлення
Вириізняється безвідплатністю. Обдарована сторона не має права пред’являти якісь вимоги дарувальнику, щодо якості переданого майна, якщо тільки воно не завдає шкоди здоров’ю обдарованого.
Цей договір є двостороннім і для його укладення необхідна згода обох сторін.
Договір міни
Договір міни – договір за яким кожна зі сторін зобов’язується передати іншій стороні певне майно та прийняти від неї інше майно.
Характерними ознаками договору є те, що він двосторонній, зобов’язуючий, консесуальний, оплатний. Особливість міни полягає в тому, що в цьому логоворі не використовується грошова форма плати.
79. Договір підряду
Договір підряду – цивільно-правовий договір, за яким підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів,
а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Сторонами такого договору можуть бути як громадяни так і юр особи.
80. Поняття, предмет трудового права в Україні
Трудове право – с-ма правових норм, яка регулює трудові відносини між працівником та роботодавцем
Предметом є сус відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей у виконанні певної роботи, а також відносини, що тісно пов'язані з трудовими.
81. Джерела трудового права України.
Основне джерело трудового права – нормативно-правові акти. До них відносять Конституцію України, ЗУ:
"Про зайнятість населення",
"Про колективні договори і угоди",
"Про охорону праці",
"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні",
Ко-декс законів про працю, "Про відпустки",
"Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати",
"Про порядок вирішення колективних трудових спорів(конфліктів)"
інші, постанови ВРУ, Укази й розпорядження През-та Ук, Постанови й розпорядження КМУ, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, міжнародні й тарифні угоди.
Особливим джерелом трудового права є міжнародні договори, ратифіковані ВРУ.
Ратифіковано близько 50 конвенцій спеціалізованого органу ООН з питань праці - Міжнародної організації праці. У трудових колективах також здійснюється нормотворча робота - прийняття локальних норм, до яких можна віднести Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про преміювання, колективні договори, накази тощо.
82. Поняття та порядок укладення колективного договору
Колективний договір - локальний нормативний акт, що регулює виробничі, трудові й соц-економічні відносини на підприємстві, в установах, організаціях.
Порядок укладання колективних договорів(угод) визначається ЗУ "Про колективні договори і угоди" Сторонами генеральної (колективної) угоди виступають: професійні спілки, які об'єдналися для ведення колект переговорів та укладення генеральної угоди;
власники чи уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди, на чиїх підприємствах зайнято більшість найманих працівників держави.
Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників чи уповноважені ними органи і профспілки, об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їхніх дій. Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими органами, якщо їх уповноважили трудові колективи.
83. Поняття та порядок укладення трудового договору
Тpyдoвuй дoгoвip – yгoда мiж пpaцiвникoм i влacникoм ycтaнoви, зa якoю пpaцiвник зoбoв'язyeтьcя викoнyвaти poбoтy, визнaчeнy цieю yгoдoю, a влacник ycтaнoви зoбoв'язyєтьcя виплaчyвaти пpaцiвникoвi зapoбiтнy плaтню i зaбeзпeчyвaти yмoви пpaцi, нeoбxiднi для викoнaння poбoти.
Уклaдaючи тpyдoвий дoгoвip, cтopoни визнaчaють cвoї пpaвa тa oбoв'язки. Пpaвa тa oбoв'язкu cтopiн пoдiляютьcя нa:
а) бeзпocepeднi, щo визнaчaютьcя cтopoнaми;
б) пoxiднi (нeoбxiднi тa дoдaткoвi yмoви).
Як пpaвилo договір укладається в письмовій формі, і
мoжe бyти: 1) бeзcтpoкoвим. 2) нa визнaчeний cтpoк.
3) нa чac викoнaння пeвнoї poбoти.
Tpyдoвi пpaвoвiднocини виникaють iз мoмeнтy пpийняття пpaцiвникa нa poбoтy.
Уклaдeння тpyдoвoгo дoгoвopy oфopмляєтьcя нaкaзoм чи poзпopяджeнням влacникa пpo зapax. пpaцiвникa нa poбoтy.
Cтpoк випpoбyвaння для poбiтникiв нe мoжe пepeвищyвaти oднoгo мicяця
84. Випробування при прийнятті на роботу
Однією з додаткових умов трудового договору є визна-чення строку випробування під час прийняття на роботу. Строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках - шести місяців (державні службовці, керівники). Для робітників - один місяць.
Окремим категоріям працівників строк випробування не встановлюється:
- які не досягли 18 річного віку;
- молоді спеціалісти, що закінчили вищі навчальні заклади і в установленому порядку направлені на роботу;
- осіб, переведених з іншого місця роботи та інших категорій парцівників.
85. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника
Обoв'язкoвe пиcьмoвe пoпepeджeння влacникa пpo звiльнeння зa двa тижнi. У paзi, кoли зaявa пpaцiвникa зyмoвлeнa нeмoжливicтю пpoдoвжyвaти poбoтy влacник пoвинeн poзipвaти тpyдoвий дoгoвip y cтpoк, зaпpoпoнoвaний пpaцiвникoм.
Пpaцiвник мae пpaвo негайно poзipвaти тpyдoвий дoгoвip, якщo влacник нe викoнye зaкoнoдaвcтвa пpo oxopoнy пpaцi.
Влacник y цьoмy випaдкy пoвинeн здiйcнити з ним poзpaxyнoк i видaти йoмy тpyдoвy книжкy.
Cтpoкoвий тpyдoвий дoгoвip з iнiцiaтиви пpaцiвникa мoжe бyти poзipвaнo дocтpoкoвo лише в paзi xвopoби пpaцiвникa aбo йoгo iнвaлiднocтi, якi пepeшкoджaють викoнaнню poбoти зa дoгoвopoм i пopyшeння влacникoм зaкoнoдaвcтвa пpo пpaцю.
Обмеження щодо припинення трудового договору в певний період за власним бажанням мають:
• молоді спеціалісти протягом терміну, визначеного в направленні на роботу або за договором,
• особи, засуджені до виправних робіт без позбавлення волі.
Розірвання молодим спеціалістом угоди до закінчення трьох років після її укладення можливе з поважних причин:
- установлення інвалідності 1 або 2 групи йому, дружині чи чоловіку, одному з батьків;
- вагітність (спаціаліста) чи наявність дитини до 3 років;
- якщо спеціаліст - одинока мати чи батько, які мають дитину до 14 років або дитину-інваліда;
- проходження чоловіком(дружиною) військової служби;
- вступ до вищих навч закладів 3-4 рівнів акредитації.
86. Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
Трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише на загальних або спеціальних підставах.
Загальні:
- зміни в організації в-ва чи праці;
- виявлення невідповідності працівника займаній посаді;
- систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків;
- прогулу без поважних причин;
- нез'явлення на роботу протягом більш як 4 місяців поспіль - внаслідок тимчасової непрацездатності;
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного оп'яніння;
- вчинення за місцем роботи розкрадання.
Спеціальні підстави:
- одноразове грубе порушення трудових обов'язків керів-ником підприємства, заступника, главного бухгалтера;
- скоєння винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності;
- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку;
- якщо працівника визнано таким, що не витримував випробування;
- коли працівника зараховано з порушенням спеціальних правил прийняття на роботу.
Для звільнення працівника з ініціативи власника в більшості випадків необідна згода профспілкового комітету чи органу, уповноваженого репрезентувати інтереси трудового колективу.
Винятком з цього правила є звільнення:
- у зв'язку ліквідацією підприємства, установи, організації;
- працівника через незадовільний результат випробування;
- із суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником;
- у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- працівника який не є членом професійної спілки;
- з підприємства, установи, організації де немає профспілкової організації;
- працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання.
87. Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством
Робочий час – час виконання трудових обов’язків.
Види робочого часу:
нормальна і скорочена тривалість робочого часу;
неповний робочий час; ненормований робочий день.
Тривалість робочого часу за нормального робочого тижня не може перевищувати 40 год, в незалежності від кількості робочіх днів
Cкорочені обсяги робочого часу:
-працівники віком 16 - 18 років - 36 годин на тиждень;
-од 15 до 16(учні 14 - 15 років, які працюють на
канікулах) - 24 години на тиждень;
-працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими
умовами праці - не більше 36 годин на тиждень;
-учителям у середньому встановлено шести годинний
робочий день;
-лікарям - 5,5 годинний;
Оплата праці за неповного робочого часу здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку, а за скороченого - в повному розмірі ставки.
За неповного робочого часу можливе зменшення тривалості як робочого дня так і днів робочого тижня. Законодавством передбачено можливість роботи понад установлену нормальну тривалість робочого часу.
88. Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.
Час відпочинку - час, вільний від виконання трудових обов'язків, використовуваний працівником на власний розсуд.
Час відпочинку має декілька видів - перерви в робочому дні для відпочинку і харчування, , святкові й неробочі дні, щорічні й додаткові відпустки.
Перерви на протязі 30 хвилин до 2 год через 4 години після початку роботи. Плюс додаткові перерви надавані через короткий відтинок часу
Щоденний відпочинок після роботи;
Щотижневі дні відпочинку;
Святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - різдво христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України;
Дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день(неділя) - Пасха(Великдень); один день(неділя) - Трійця.
Відпустка має декілька видів: щорічна (мінімальна 24 дні); додаткова; творча; соціальна; відпустка без збереження заробітної платні.
89. Порядок надання та види щорічних відпусток
Щорічна основна відпустка не повинна бути меншою ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.
Щорічна додаткова відпустка надається тривалістю до: 35 календарних днів працівникам, зайнятим на роботах, що пов'язані з негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих
