Усі вимоги кредиторів (у тому числі органів державної
податкової служби) мають бути заявлені в національній валюті в
розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію.
Якщо вимогу заявлено в іноземній валюті, то така вимога підлягає
конвертації заявником у національну валюту за офіційним курсом,
установленим Національним банком на дату прийняття рішення про
ліквідацію. Крім розміру вимоги, заява кредиторів має містити
підстави та зазначення доказів, що обгрунтовують вимогу
(документи, що підтверджують борг).
9.3. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі
повноваження:
а) приймає від керівників банку за актами
приймання-передавання до свого відання майно та документи банку,
уживає заходів щодо забезпечення їх збереження;
б) виконує функції з управління та розпорядження майном
банку;
в) у строк до двох місяців із дня його призначення здійснює
інвентаризацію активів (включаючи обліковане на позабалансових
рахунках) та архіву банку, а також оцінку майна банку згідно з
чинним законодавством та складає початковий баланс ліквідатора;
г) визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;
ґ) проводить роботу щодо повернення дебіторської
заборгованості, у тому числі подає позови на боржників від імені
банку до органів судової влади, зокрема на третіх осіб;
д) уживає заходів, спрямованих на виявлення та повернення
майна банку, що знаходиться у третіх осіб;
е) у разі потреби отримує кредит для виплати вихідної
допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банку,
який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 95 Закону про
банки ( 2121-14 ) за рахунок коштів, одержаних від продажу майна
банку;
є) з дня відкриття ліквідаційної процедури повідомляє
працівників банку про звільнення та здійснює його відповідно до
законодавства України про працю;
ж) виявляє кредиторів і заявляє в установленому чинним
законодавством порядку заперечення щодо заявлених до банку вимог
кредиторів;
з) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому
чинним законодавством порядку розриває їх. Ліквідатор має право
розірвати договори про надання банку послуг, а також припинити
зобов'язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого
майна, попередньо (за 30 днів) повідомивши про це іншу сторону;
и) уживає заходів, які, на його думку, дадуть змогу отримати
максимальну виручку від продажу активів у найкоротший строк;
і) реалізує майно банку для задоволення вимог, уключених до
реєстру вимог кредиторів;
ї) повідомляє про своє призначення державний орган з питань
банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення про це та
надає державному органу з питань банкрутства інформацію для
ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
й) складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження
територіальному управлінню Національного банку;
к) здійснює інші повноваження, передбачені статтею 92 Закону
про банки ( 2121-14 ).
9.4. Керівник ліквідаційної процедури (якщо ліквідатором
призначено юридичну особу) виконує організаційно-розпорядчі
функції відповідно до статті 92 Закону про банки ( 2121-14 ),
приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.
9.5. Ліквідатор не має права:
використовувати або дозволяти використовувати майнові активи
банку, що ліквідовується, у власних інтересах або в інтересах
третіх осіб;
брати зобов'язання від імені Національного банку без його
письмового дозволу;
розголошувати службову інформацію, якщо це не пов'язано з
виконанням функцій ліквідатора.
9.6. Ліквідатор зобов'язаний у двомісячний термін з дня свого
призначення вжити заходів щодо розпорядження цінностями, що
перебували на відповідальному зберіганні в банку, а саме:
припинити трастові зобов'язання банку, повернути власнику всі
активи та матеріальні цінності, що є в довірчому управлінні банку
(крім грошових коштів), здійснити остаточні розрахунки за
трастовими рахунками;
надіслати повідомлення усім клієнтам, які користуються
послугами відповідального зберігання, про потребу вилучити свої
цінності протягом трьох місяців з дня оголошення про початок
ліквідаційної процедури.
Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному
зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у
повідомленні строк, уважаються фондами, на які не можуть
претендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у
розпорядження Національного банку для повернення законним
власникам.
Глава 10. Заходи щодо закриття філій банку
в разі його ліквідації
10.1. Для здійснення ліквідації філії банку, що
ліквідовується, ліквідатор призначає відповідального за ліквідацію
філії і затверджує склад групи для здійснення ліквідації філії, до
якої залучаються потрібні фахівці, експерти, консультанти тощо.
10.2. Відповідальний за ліквідацію філії вживає таких
заходів:
зупиняє проведення філією операцій;
блокує всі види зв'язку;
забезпечує схоронність активів і документації філії;
закриває кореспондентський рахунок філії;
здійснює інвентаризацію та оцінку майна й документів філії;
вирішує в установленому чинним законодавством порядку питання
щодо звільнення працівників;
надає ліквідатору банку щотижневий оперативний звіт про стан
ліквідації філії;
складає протягом місяця з дня свого призначення початковий
баланс ліквідатора філії з урахуванням результатів інвентаризації
активів та подає його на затвердження ліквідатору разом з актами
інвентаризації активів і майна банку та актом
приймання-передавання матеріальних цінностей;
складає проміжний ліквідаційний баланс філії;
уживає заходів щодо ліквідації філії;
складає ліквідаційний баланс філії;
передає архів філії ліквідатору після затвердження
ліквідатором ліквідаційного балансу філії.
Глава 11. Інвентаризація та оцінка активів банку, складання
початкового балансу ліквідатора
11.1. Майно, на яке звертається стягнення, оцінюється
ліквідатором у порядку, установленому чинним законодавством
України.
Оцінка кредиторської, дебіторської заборгованості та цінних
паперів має здійснюватися з урахуванням порядку класифікації
активів, визначеного нормативно-правовими актами Національного
банку, що регулюють формування банками резервів під ці активи.
Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є
початковою.
11.2. При визначенні суми, яку можна одержати від продажу
активів, ліквідатор зобов'язаний дати оцінку різним пропозиціям з
урахуванням ринкової вартості активів.
Для здійснення оцінки майна ліквідатор має право на підставі
договору залучати аудиторську фірму або незалежного аудитора, або
експерта, що діє на підставі укладеної з Фондом державного майна
України угоди, з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси,
якщо ці виплати передбачені кошторисом витрат ліквідатора.
Особа (юридична або фізична), що залучається ліквідатором для
оцінки майна, не повинна бути зацікавленою особою, тобто
акціонером банку, що ліквідовується, або особою, яка володіє
майном, що конкурує з майном банку, яке має оцінюватися цією
особою. Ліквідатор зобов'язаний переконатися у відсутності
конфлікту інтересів з цією особою та в її здатності діяти
неупереджено.
Акт оцінки майна підписується особами, які здійснювали оцінку
майна, та затверджується ліквідатором (керівником ліквідаційної
процедури).
Термін дії акта оцінки майна визначається ліквідатором (за
винятком майна державних банків, термін дії акта оцінки майна яких
регулюється чинним законодавством України). Якщо майно не продане
і його ринкова ціна змінилася більше ніж на 10 відсотків, то
ліквідатор може призначити проведення повторної оцінки майна.
11.3. Перелік активів, які підлягають експертній оцінці,
ліквідатор визначає під час інвентаризації активів.
Інвентаризація активів здійснюється на дату прийняття
Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії
та призначення ліквідатора.
За результатами інвентаризації активів ліквідатор уживає
заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей відповідно до
нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють
організацію бухгалтерського обліку в банках.
У разі відхилення залишкової вартості основних засобів чи
нематеріальних активів від вартості їх корисного використання за
результатами оцінки ліквідатор здійснює переоцінку відповідно до
Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і
нематеріальних активів (затверджена постановою Правління
Національного банку від 11.12.2000 N 475 ( z0960-00 ).
11.4. Заборгованість за активними операціями банку, яка
визнана на час складання початкового балансу безнадійною,
списується за рахунок сформованих банком резервів або методом
прямого списання відповідно до чинного законодавства України.
Активи банку включаються до початкового балансу ліквідатора з
урахуванням заходів, ужитих ліквідатором за результатами
проведеної інвентаризації активів та їх оцінки.
11.5. Якщо банк, що ліквідовується, здійснював операції з
іноземною валютою, то відповідні активи банку в початковому
балансі відображаються в іноземній валюті в розрізі кодів валют та
в гривневому еквіваленті на дату складання початкового балансу,
пасиви - у розрізі кодів валют у гривневому еквіваленті - на дату
прийняття рішення про ліквідацію.
11.6. Під час складання початкового балансу для встановлення
фактичного розміру заборгованості перед банком щодо зобов'язань,
строк яких настав або настане в поточному місяці, потрібно
отримати в письмовій формі від дебітора (боржника) підтвердження
заборгованості за основним боргом та нарахованими процентами
(штрафами, пенею, комісійними) у порядку досудового врегулювання
господарських спорів відповідно до чинного законодавства.
11.7. При складанні початкового балансу ліквідатора основні
засоби та нематеріальні активи обліковуються за залишковою
(ринковою) вартістю.
11.8. Початковий баланс складається на перше число місяця, що
настає після завершення інвентаризації активів.
Початковий баланс ліквідатора подається територіальному
управлінню Національного банку (Департаменту реорганізації та
ліквідації банків, у разі ліквідації банку, накопичувальний
рахунок ліквідатора якого відкрито в Операційному управлінні
Національного банку) для погодження через десять днів після
завершення інвентаризації активів. До початкового балансу
ліквідатор додає інформацію про перелік активів банку за
результатами інвентаризації та їх оцінки, підстави для їх
списання, а також копію документа (поштового реєстру) про
надсилання претензій боржникам банку.
Початковий баланс ліквідатора погоджується керівником
територіального управління Національного банку (заступником Голови
Національного банку - куратором банківського нагляду в разі
ліквідації банків, накопичувальний рахунок ліквідатора яких
відкрито в Операційному управлінні Національного банку, за
висновком Департаменту реорганізації та ліквідації банків) у разі
відповідності поданого пакета документів чинному законодавству.
Глава 12. Підготовчі заходи, що вживаються ліквідатором
для задоволення вимог кредиторів
12.1. Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування
оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі
заходи щодо задоволення вимог кредиторів:
повертає кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в
строк з вини банку, що обліковувалися в банку на відповідному
позабалансовому рахунку, з повідомленням про початок ліквідаційної
процедури і про те, що кредитори можуть надати свої вимоги за
зобов'язаннями банку ліквідатору із зазначенням строку та адреси
для їх надсилання;
визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить
вимоги до певної черги погашення;
відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження;
складає перелік заявлених і акцептованих ним вимог;
повідомляє кредиторів про акцептування вимог;
передає Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстр
вкладників відповідно до Положення про порядок відшкодування
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків
у разі їх ліквідації, затвердженого постановою Правління
Національного банку від 23.01.2001 N 8 ( z0056-01 );
щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і
місце, де можна ознайомитися з переліком вимог, та про дату
подання цього переліку Національному банку.
