84. Завдання соц. політики та показники соц. розвитку. Соціальна політика має бути адекватною стану економіки, сприяти виходу з кризи, забезпечити дотримання мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення. Водночас заходи соц. політики спрямовуються на збереження та відтворення трудового потенціалу народу, утвердження необхідної мотивації продуктивної праці, запобігання масовому безробіттю. Для потрібна реалізація таких завдань: утворення необхідних умов для поліпшення кожним працівником свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності; заходи щодо нарощування фонду споживання, стимулювання ефективного платоспроможного попиту; відновлення регулюючої функції мінімальної заробітної плати; забезпечення прогресивних змін у співвідношенні між тарифною та надтарифною частинами оплати праці; нагромадження необхідних фінансових ресурсів для здійснення відповідної допомоги по безробіттю, стимулювання розвитку малих підприємств та індивідуальної трудової діяльності; забезпечення справедливої системи пенсійних виплат; захист інтелектуального потенціалу суспільства; здійснення заходів із соціальної адаптації молоді до умов ринкової економіки; проведення активної економічної політики та багато ін.. Процес підвищення рівня життя населення передбачає зв’язок та узгодження низки узагальнених та окремих показників. Це соціально-демографічні, узагальнені вартісні показники добробуту народу, показники, які хар-ть умови й оплату праці, показники розвитку сфери послуг, показники зростання доходів і споживання населення. Показниками результативності соціальної політики є рівень і якість життя населення.
85. Державне регулювання реальних доходів населення. Одним з найважливіших показників добробуту населення є його реальні доходи, на підставі яких прогнозується загальний обсяг, структура і динаміка споживання населенням матеріальних благ та послуг, склад і джерела доходів населення, розмір і рівень диференціації доходів окремих соціальних груп. Планування та регулювання доходів має враховувати принцип нерівності формування й розподілу доходів у суспільстві. Цей принцип є відносно стабільним- економічне піднесення в будь-якій країні збільшує її доходи в цілому, але не веде до суттєвих змін тієї частки сукупного доходу, які одержують конкретні групи населення чи категорії сімей. Коли диференціація доходів у суспільстві є завеликою , то виникає бідність, яка створює загрозу для нормального процесу відтворення суспільства. Нерівність у доходах членів суспільства та їхніх сімей мусить коригувати держава через податкову політику. Податкові надходження потім перерозподіляються в порядку компенсації людям , що несуть особливі фінансові витрати. Держава має забезпечити надання цільової допомоги громадянам, що мають низькі доходи, не тільки з тим, щоб ці люди мали змогу утриматись на певному життєвому рівні, а й із тим, щоб вони могли робити хоч якісь невеличкі заощадження. Для цього державними структурами розробляються спеціальні програми із збільшення заощаджень у населення, стимулювання укладання договорів страхування життя, забезпечення участі громадян у формуванні та розподілі доходів підприємств. В основі реальних доходів переважної більшості населення є реальна заробітна плата робітників і службовців, реальні доходи селян від власного та колективного господарства. Державою встановлюються норми оплати праці. Урядом країни встановлено єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців щодо традиційних професій і посад. Державні органи затверджують коефіцієнти співвідношень мінімальної з/п, мінімальних тарифних ставок, диференціюючи їх за видами виробництв, робіт і діяльності. Договірне регулювання з/п виходить із системи тарифних угод на міжгалузевому, галузевому та виробничому рівнях.
86. Регулювання обсягу споживання матеріальних благ і послуг. Показники обсягу споживання матеріальних благ і послуг характеризують середні рівні споживання населенням найважливіших продовольчих товарів та платних послуг. Для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники соціальних гарантій населенню, такі як: прожитковий мінімум, вартісна величина « споживчого кошика» з продуктів харчування, межа малозабезпеченості , допомога та інше. Споживчий бюджет – це балансовий розрахунок, який характеризує обсяг і структуру споживання населенням матеріальних благ та споживчих послуг. Споживчий бюджет складається з індивідуального бюджету та грошової оцінки послуг. Прогнозування бюджету здійснюється з допомогою побудови моделі динаміки і структури споживання, орієнтованої на досягнення раціонального споживання населенням матеріальних благ і послуг. Прогноз споживчого бюджету застосовується для оцінки досягнутого рівня життя населення; обґрунтування рівня доходів сімей, оплати праці, доходів, соціальних виплат та пільг. Мінімальний споживчий бюджет – це балансовий розрахунок, що визначає такий обсяг доходів, який уможливлює задоволення потреб в їжі, одежі, розвитку дітей,та ін. Мінімальний споживчий бюджет розраховується за такими методами: статистичний, структурний, нормативний. До системи державного регулювання рівня життя входить, як правило, індексація грошових доходів населення. Головна мета індексації – збереження життєвого рівня населення або захист його найменш забезпечених верств. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що не мають одноразового характеру : державні пенсії, соціальна допомога, стипендія, оплата праці, відшкодування в разі втрати працездатності.
88. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ.
Відповідно до законодавства України зайнятість населення – це діяльність, пов»язана із задоволенням особистих і суспільних потреб.
Державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів, основними з яких є Закон України «Про зайнятість населення» та Програма зайнятості населення на 1997-2000 рр. З-н гарантує всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність; захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення; безплатну допомогу в пошуках роботи; грошову компенсацію, пов»язану із направленням на роботу до інших регіонів; безкоштовне навчання й перенавчання безробітних; надання роботи за фахом випускникам навчальних закладів та ін..
Програма зайнятості населення на 1997-2000 визначає заходи держави щодо надання допомоги громадянам у працевлаштуванні, організації роботи з професійної підготовки та перепідготовки кадрів, сприяння створенню робочих місць, участь в роботі з профорієнтації молоді, організації громадських платних робіт.
Основні функ-її з регулювання ринку праці в Україні здійснює Міністерство праці і соціальної політики. В 1991 було створено Державну службу зайнятості, який складається з національного центру зайнятості.
Державне регулювання ринку праці та зайнятість населення використовує певні правові, організаційні та наукові важелі.
Правові заходи: З-н України «Про зайнятість населення», зміни і доповнення до нього, інші з-ни й підзаконні акти.
Організаційні заходи: 1)активні – створення додаткових сфер зайнятості економіки, підвищення кваліфікації, надання допомоги в працевлаштуванні, надання допомоги в разі трудової міграції; пасивні заходи – асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним утрати доходів, на забезпечення дострокового виходу на пенсію.
Наукові заходи – наукове обгрунтування державної політики зайнятості.
Відтак держава володіє досить широким діапазоном різноманітних методів та інструментів впливу на зайнятість населення.
89.Необхідність ОНПС
Екологія означає науку про відносини рослинних та тваринних організмів із навколишнім середовищем. Усі наші негаразди, прямо чи опосередковано, повязані з надзвичайно загрозливою екологічною ситуацією, що склалась на терені нашої д-ви. В Укр вже досить давно сталися структурні деформації народного господарства, коли перевага віддавалася розвитку сировинно-видобувних – найбільш екол небезпечних галузей промисловості. Економіці Укр притаманна висока питома вага ресурсомістких та еноргомістких технологій, використання яких у промисловості і с\г здійснюється найбільш «дешевим» способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Низька еолог свідомість сус-ва, високий рівень концентрації пром та інтенсивне с\г – причина високого техногенного навантаження на ПС.
Аварія в 1986р ЧАЕС- екол катастрофа.
З міжнародної т.з для позитивного розвитку необхідні такі передумови: політична сис-ма повинна забезпечити участь широкої громадськості в прийнятті рішень, соц сис-ма здатна знімати напруженість, що виникає внаслідок негармонійного екон розвитку; сис-ма ефективного в-ва, орієнтованого на збереження еколого-ресурсної бази; міжнародна сис-ма, що сприяла б налагодженню сталих торгових та фінансових звязків; достатньо гнучка адміністративна с-ма.
90. Принципи та об’єкти охорони довкілля.
Обовязкова умова сталого екон та соц розвитку Укр – є ОНПС. Відносини в галузі ОНПС в Укр регулюються законом «Про ОНС», а також земельним, водним, лісовим законодавством, та ін спец закон-вом.
До основних принципів ОНС: пріоритетність вимог екол безпеки, обовязковість додержання екол стандартів, нормативів та лімітів використання ПР під час здійснення господарської, управлінської та ін діяльності; гарантування екол безпечного середовища для життя та здоровя людей; науково обгрунтоване узгодження екол, екон та соц інтересів сус-ва; обовязковість екол експертизи; стягнення плати за забруднення НПС; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про ОНПС; поєднання заходів щодо стимулювання охорони й відповідальності за псування НС.
Об’єкти. Державній ох та регулювання використання на тер-ї Укр підлягають: НПС як сукупність природних та природно-соц умов та процесів; ПР як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в н\г в даний період (земля, надра, вода, атмосф повітря, ліса та ін рослинність, тваринний світ); ландшафти та ін природні комплекси; тер-ї та об’єкти природно-заповідного фонду Укр; здоровя та життя людей.
92. Державне управління в сфері охорони навколишнього природного середовища(ОНПС).
В Україні існує система органів управління в галузі ОНПС – це юридично самостійні державні самоврядні і громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та ін функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання ПР і ОНПС. До системи органів управління в галузі ОНС належать органи: 1.Загальнодержавного управління (Кабмін, Рада національної безпеки, та ін),2.Спеціального державного управління (Міністерство ОхЗУкр, Державний комітет Укр по земельним ресурсам, та ін) 3.Місцевого самоврядування (міські Ради народних депутатів, селищні, обласні) 4.Громадського управління (Українське товариство охорони природи, Укр-ка екологічна академія наук, Національний ек-ний центр,).
До повноважень належать: ВРУ(затверджує д-ні екол-і програми, визначає правові основи регулювання відносин у галузі ОНПС, приймає рішення про припинення діяльності підп-в і об’єктів у разі порушення ними законодавства про ОНПС, та ін); Кабмін (здійснює реалізацію визначеної ВРУ екол-ї політики, забезпечує розробку д-них екол-х програм, координує діяльність міністерств, відомств, та ін); Мінекол-ї та природних ресурсів Укр та органи на місцях (ведуть контроль за використанням та охороною земель, лісів та ін рослинності, тваринного світу, морського середовища та природніх ресурсів територіальних вод; здійснює державну екол експертизу); Місцеві Ради народних депутатів (забезпечує реалізацію екол-ї політики в Укр, екол прав громадян, інформують н-ня про стан НПС); Виконавчі і розпорядчі органи місцевих Рад народних депутатів (здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад нд, організують екол освіту та екол виховання громадян, та ін); Громадські природоохоронні обєднання (розробляють та пропагують природоох програми, ін)
92.Державне управління в сфері охорони навколишнього природного середовища(ОНПС).
В Україні існує система органів управління в галузі ОНПС – це юридично самостійні державні самоврядні і громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та ін функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання ПР і ОНПС. До системи органів управління в галузі ОНС належать органи: 1.Загальнодержавного управління (Кабмін, Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, Рада національної безпеки, уряд АвтРеспКрим, обласні державні адміністрації, районні/-/- та ін),2.Спеціального державного управління (Міністерство ОхЗУкр, Державний комітет Укр по земельним ресурсам, -\- водному г-ву, МВС Укр, Мінпалива та енергетики України та ін) 3.Місцевого самоврядування (міські Ради народних депутатів, селищні-\-, сільські-\-, обласні-\-, районні-\-, районні у містах) 4.Громадського управління (Українське това-риство охорони природи, Укр-ка екологічна академія наук, Ук-а ек-а асоціація «Зелений світ», Національний ек-ний центр, Ук-й ек-ний фонд).
До повноважень належать: ВРУ(затверджує д-ні екол-і програми, визначає правові основи регулювання відносин у галузі ОНПС, приймає рішення про припинення діяльності підп-в і об’єктів у разі порушення ними законодавства про ОНПС, та ін); Кабмін (здійснює реалізацію визначеної ВРУ екол-ї політики, забезпечує розробку д-них екол-х прогам, кординує діяльність міністерств, відомств, ін установ та організацій Укр з питань ОНПС, встановлює порядок та граничні розміри плати за користування пририродніми ресурсами, забруднення НПС, захоронення (складування) відходів, ін види шкідливого впливу на довкілля та ін); Мінекол-ї та природних ресурсів Укр та органи на місцях (ведуть контроль за використанням та охороною земель, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів та ін рослинності, тваринного світу, морського середовища та природніх ресурсів територіальних вод; забезпечує роботу екологічної інформаційної системи, здійснює державну екол експертизу); Місцеві Ради народних депутатів (забезпечує реалізацію екол-ї політики в Укр, екол прав громадян, затверджують з урахуванням екол вимог проекти планування і забудови населених пунктів, генеральні плати та системи промислових вузлів, інформують н-ня про стан НПС); Виконавчі і розпорядчі органи місцевих Рад народних депутатів (здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад нд, визначають порядок оплати та розміри платежів за забруднення НС, організують екол освіту та екол виховання громадян, та ін); Громадські природоохоронні обєднання (розробляють та пропагують природоох програми, вносять до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об’єктів природно-заповітного фондута ін)
90. Принципи та об’єкти охорони довкілля.
Обовязкова умова сталого екон та соц розвитку Укр – є ОНПС. Відносини в галузі ОНПС в Укр регулюються законом «Про ОНС», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону та використання рослинного та тваринного світу ін спец закон-вом.
До основних принципів ОНС: пріоритетність вимог екол безпеки, обовязковість додержання екол стандартів, нормативів та лімітів використання ПР під час здійснення господарської, управлінської та ін діяльності; гарантування екол безпечного середовища для життя та здоровя людей; запобіжний х-р заходів з ОНПС; екологізація мат-го в-ва; збереження просторової та видової різноманітності й цілісності природних об’єктів і комплексів; науково обгрунтоване узгодження екол, екон та соц інтересів сус-ва; обовязковість екол експертизи; гласність та демократизм у прийнятті рішень; науково обгр нормування впливу гопод-ї та ін діяльності на НПС; безплатність заг-ного та платність спец використання ПР для господарської діяльності; стягнення плати за забруднення НПС; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про ОНПС; поєднання заходів щодо стимулювання охорони й відповідальності за псування НС.
Об’єкти. Державній ох та регулювання використання на тер-ї Укр підлягають: НПС як сукупність природних та природно-соц умов та процесів; ПР як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в н\г в даний період (земля, надра, вода, атмосф повітря, ліса та ін рослинність, тваринний світ); ландшафти та ін природні комплекси; тер-ї та об’єкти природно-заповідного фонду Укр; здоровя та життя людей.
89.Необхідність ОНПС
Екологія означає науку про відносини рослинних та тваринних організмів із навколишнім середовищем. Усі наші негаразди, прямо чи опосередковано, повязані з надзвичайно загрозливою екологічною ситуацією, що склалась на терені нашої д-ви. В Укр вже досить давно сталися структурні деформації народного господарства, коли перевага віддавалася розвитку сировинно-видобувних – найбільш екол небезпечних галузей промисловості. Економіці Укр притаманна висока питома вага ресурсомістких та еноргомістких технологій, використання яких у промисловості і с\г здійснюється найбільш «дешевим» способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Низька еколог свідомість сус-ва, високий рівень концентрації пром та інтенсивне с\г – причина високого техногенного навантаження на ПС.
Аварія в 1986р ЧАЕС- екол катастрофа.
Високий рівень у м Донецьк, Маріуполь, Одеса, ДНпетровськ, Дндзержинськ, Запоріжжя, Лисичанськ, Кр ріг, Полтава, Ялта, Київ. Хімічного та бактеріологічного забруднення має акваторія Азовського моря, особливо в р-нах Маріуполя та Бердянська.
В Укр на 1 жителя припадає в 15 р менше води ніж в країнах Європи.
З міжнародної т.з для позитивного розвитку необхідні такі передумови: політична сис-ма повинна забезпечити участь широкої громадськості в прийнятті рішень, соц сис-ма здатна знімати напруженість, що виникає внаслідок негармонійного екон розвитку; сис-ма ефективного в-ва, орієнтованого на збереження еколого-ресурсної бази; міжнародна сис-ма, що сприяла б налагодженню сталих торгових та фінансових звязків; достатньо гнучка адміністративна с-ма.
88. ДР зайнятістю н-ня
ДР використовує певні правові, організаційні та наукові важелі. Вони забезпечують управління ринком праці та стимулювання зайнятості н-ня.
Правові заходи. Головним чинником прав рег ринку праці є Закон У «Про зайнятість н-ня», зміни й доповнення до нього ян закони, підзаконні акти та розпорядчі документи уряду.
Організаційні заходи : Активні (створення додаткових сфер зайнятості; професійна орієнтація н-ня, підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів; посилення мобільності робочої сили; надання допомоги в працевлаштуванні, в разі труд міграції) Пасивні (наукове асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним утрати доходів, на забезпечення дострокового виходу на пенсію та ін грошові допомоги – ці заходи не впливають на регулювання D та S роб сили).
Наукові заходи: наукове обгрунтування державної політики зайнятості н-ня , наукове забезпечення аналізу проблем зайнятості н-ня на ринку праці; оцінка стану та перспектив розвитку та формування ринку праці Укр, визначення пріоритетних досліджень у цій сфері.
Вітчизняні економісти та дослідники переконані, що на даному етапі становлення нової економічної системи ситуація на ринку праці Укр потребує активного д-ного регулювання бо інакше неминуче «обвальне» зростання безробіття та ускладнення ситуації на ринку праці в цілому.
Для гарантованого забезпечення прожиткового мін здійснюється ДР оплати праці. 2 частини оп праці: основна-визначається тарифними ставками та посадовими окладами; додаткова. За сучасних умов застосовується д-не та договірне регулювання оп праці. Методи прямого ДР: встановлення мін з\п та ін д-них норм та гарантій оп праці, умов та розмірів оп праці, мах посадових окладів керівників д-них під-в. Непрямі: регулювання фонду споживання, через оподаткування підп-в та доходів працівників та ін. Договірне регул оп пр найманих працівників здійснюється на базі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому, виробничому, галузевому рівнях.
Основним елементом ДР праці є мін з\п. Держава запроваджує тарифну с-му , форми й с-ми опл пр, єдині тарифні умови опл пр. Для рег фонду споживання та фонду опл пр визначається показник сер з\п.
