15.Ф-ції КМУ в сфері ДРЕ.
КМУ є вищим органом у с-мі органів виконавчої влади(очолює прем-міністр)
1.забезпечує держ суверенітет і ек самостійність У, здійс-ня внут і зовн політики д., викон-ня К.і з-нів У., актів ПрУ;
2.вживання заходів щодо забезп-ня прав і свобод людини і гром-на;
3.забезпеч провед-ня фін, цін, інвест, податк політики; політики у сферах праці й зайнятості насел-ня, соц захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, еколог безпеки і природокористув-ня;
4.розроб і здійс-є заг-держ програми ек, наук-техн, соц, культур розв-ку;
5.забезпечує рівні умови розв-ку всіх форм власності; здійс-є упр-ня об’єктами держ власності;
6.розроб проект з-ну про Держ бюджет У і забезпечує викон-ня затвердженого ВРУ держ бюджету, подає ВРУ звіт про його викон-ня;
7.здійс-є заходи щодо забезп-ня обороноздатності і нац безпеки У, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
8.орг-вує і забезп-є здійсн-ня зовн-ек діял-ті, митної справи;
9.спрямовує і координує роботу міністерств, ін органів виконавч влади тощо.
16.Ф-ції міністерств та ін централ органів у сфері ДРЕ.
Осн ф-ціями міністерств та ін органів держ виконавч влади в У є:
1.участь у формув-ні та реал-ції держполітики;
2.прогнозування розв-ку ек-ки у виробничій, наук-техн, мінерально-сировинній, палив-енергетич, трудовій, демограф, соц та ін сферах;
3.участь у розробці проектів ДБУ та Держ програми ек і соц розв-ку У;
4.формув-ня та реал-я політики у сфері виконання робіт і поставок прод-ї для задоволення держ потреб;
5.розробка цільових перспективних програм розв-ку відповідної галузі, опрацювання комплексу заходів, спрямов на здійс-ня ек реформи;
6.внесення пропозицій про зміну умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, визнач-ня особл-й приватизації, демонополізації підп-в, про вдосконалення механізму рег-ня розв-ку ек-ки, її структурної перебудови, забезпечення збалансованості, соц захисту насел-ня, еколог безпеки;
7.формув-ня та реал-ція інвестиц політики;
8.розробка фін-ек та ін нормативів і механізмів їх впровадження, затвердження галузевих стандартів;
9.ужиття заходів, спрямов на вдоскон-ня зовн-ек діял-ті;
10.видача спец дозволів (ліцензій) на провед-ня окрем видів підпр.діял-ті;
11.участь у підготовці міжнарод договорів У, уклад-ня міжнарод договорів міжвідомчого х-ру;
12.здійс-ня в межах повноважень, визначених з-нодав-м, ф-цій упр-ня майном під-в, що належать до сфери упр-ня міністерства;
13.складання макроек та міжгалуз балансів і т.д.
17.Ф-ції місц держ адмін-й та органів місц самовряд-ня в сфері ДРЕ.
Відповідно до статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (МДА). Правовою основою діяльності місцевих державних адміністрацій є Закон України «Про місцеві державні адміністрації». Закон визначає, що адміністрації виконують повноваження державної влади та делеговані їй виконавчі функції відповідних рад (обласних і районних) через створені управління, відділи та інші структурні підрозділи. Специфіка діяльності місцевих державних адміністрацій пов'язана з тим, що їхню фінансово-економічну основу становлять земля, природні ресурси, комунальна власність, доходи місцевого бюджету. До основних функцій місцевих державних адміністрацій стосовно регулювання економічних відносин та соціально-економічного розвитку регіонів належать: розробка прогнозів і програм соціально-економічного розвитку регіону; бюджетна діяльність;забезпечення функціонування об'єктів комунальної власності;забезпечення раціонального використання землі, природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища; упорядкування та стимулювання діяльності малого та середнього бізнесу; соціальний захист та розв'язання проблем зайнятості населення і т. д
18.Сутність стратегії соц-ек політики держави. Визнач-ня сусп потреб і інтересів.
Стратегія –це детальний, комплексний план, спрямований на втілення місії орг-ції (держави). Місія д.зумовлена самою її сутністю, чітко визначеною метою її існув-ня. Питання про побудову цілей у ДРЕ належать до найбільш актуальних теор і практич проблем. Процес цілепокладання д.слід розглядати як сукупність певних стадій. Визначення сусп потреб та інтересів здійс-ся через поєднання особистих, колективних і держ інтере-сів. Сусп джерелом виник-ня й фіксування цілей є потреби та інтереси людей. Вони узагальнюються політ партіями, громад орг-ціями, спілками і т.п.й трансформ-ся в колективні інтереси. Свої вимого щодо цілей висувають як прибічники патерналістської політики, так і прих реформ. Консенсус і компроміс між різн політ силами з приводу баз сусп цінностей досяг-ся застосуванням демократ соц технологій (референдумів, виборів, переговорів та ін), реал-цією принципів соц партнерства. Ідеальна ситуація-коли індив і асоційовані суб’єкти усвідомлюють необхідн і корисність цілей ДРЕ та добровільно беруть участь у їх реалізації.
19.Ієрархія і дерево цілей держ .ек. політики.
Ієрархія цілей будується за принципом пріоритетів потреб та інтересів сусп-ва. Оцінка важливості й ранжирування цілей здійс-ся відповідно до політики пріоритетів. Визнач-ня пріоритетних напрямків здійснюється експертними методами на підставі певних критеріїв.Осн критеріями є соц-ек ефективність, швидкість одержання позитивних результатів, мінімум необхідних ресурсів для реал-ції наміченого і т.п. Ієрархія цілей здійс-ся способом їхнього розміщення в порядку зниження пріоритетності (ранжирування). Для цього спочатку визнач-ся найбільш пріоритетні цілі (цілі 1 рангу), далі –найбільш суттєві з тих, що залишилися (цілі 2 рангу), і т.д.
Дерево цілей викор-ся для упорядкування цілей різн ієрархічних рівнів.
Цілі А, В1, В2, С11,і т.д.наз.вершинами дерева цілей. Вершини пов”язані між собою гілками. Ціль А-це головна ціль, цілі В1 і В2- цілі (підцілі) 2 рівня, цілі С11 і т.д. –цілі (підцілі, завдання) 3 рівня. Осн правилами побудови дерева цілей: з однієї вершини мають виходити не менше ніж 2 гілки; гілки, що виходять з однієї вершини, повинні утворювати замкнуту множину; цілі одного рівня мають бути незалежними одна від одної; цілі одного рівня мають бути такими, що виключають одна одну, з тим, щоб запобігти їхньому частковому збігові, а також конфлікту між ними; ціль вважається досягнутою, коли досягнуто всі підцілі нижчого рівня.
20.Стратег., тактичні й оперативні цілі; концепція соц-ек політики та ДРЕ.
Центральною вершиною дерева цілей э стратег ціль, що зумовлює якість самого сусп-ва, забезпечує його збереження та вдосконалення. Стратег цілі розгортаються в тактичні. Тактика визнач цілі і засоби, форми і способи діял-ті, які найбільш відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпеч досягнення стратег цілей. Оперативні цілі пов»язані з необ-тю запобігання загрозі виник-ня негативних явищ. З метою втілення страт, такт і операт цілей, а також визначення шляхів і способів їхньої реал-ції має формуватися концепція соц-ек розв-ку. Концепція- це система поглядів на певні явща, а також спосіб їхнього розуміння, тлумачення, інтерпритації. Розробка концепції є необхідною умовою ек політики. Вона повинна розроблятися на довго-, середньо-, і короткострок перспективу. Вона грунтується на: аналізі стану ек-ки, аналізі цілей, виборі інструментів держ рег-ня. Аналіз стану економіки повинен базуватися на показниках динаміки, структури, ефективності, міжнародних порівняннях, охоплювати весь спектр проблем функц-нф ек-ки. Метою аналізу цілей і пріоритетів є зіставлення стратегічних, тактичних і оперативних цілей з можливостями економіки, після чого вони коригуються.Відбір інструментів ДР здійснюється з метою зясування необхідності та можливості їхнього застосування для досягнення відповідних цілей. Найважл засобами формування і реал-ції стратегії соц-ек розв-ку, а також ДРЕ є прогнозування, макроек план-ня та держ програмув-ня.
21.Соціально-орієнтована ринк ек-ка як стратег орієнтир ек політики.
Стратег метою У за умов трансформацї, спрямованої на поєднання механізмів ринк саморег-ня й держ рег-ня, є побудова соц-орієнт ринк ек-ки, що означає перехід від «людини для економіки» до «економіки для людини». Дерево страт цілей в епоху реформування «буйно поростає» гілками забезпечувальних цілей: цілі соц політики; цілі політики у сфері вир-ва; цілі розв-ку ек відносин; цілі формув-ня соц стр-ри і соц хар-к сусп-ва; цілі формув-ня с-ми демократії; цілі щодо розв-ку міжнарод ек, політ, культур, гуманітарних зв»язків та ін.
Стратегію соц-ек політики У на сучас етапі висвітлено в посланні ПрУ до ВРУ «У: поступ у 21 ст.Стратегія ек та соц політики на 2000-2004рр». Визнач пріоритетами на цей період проголошено такі:
1.створ-ня необх передумов для прискореного зростання ек-ки (зростання ВВП на 6-7%, бо тільки такий темп є достатнім для досягнення відчутних зрушень у піднесенні життєвого рівня населення)
2.опрацювання та реал-я держ політики, спрямов на розв-к інновац моделі ек зростання, утвердження У як високо технолог д.
3.здійс-ня актив аграр політики (спрямування на адаптацію підприємств АПК до умов ринк конюктури, зміцнення їх фін стану, утвердження Ук, як держави з високоеф експортоспроможним с/г)
4.перебудова соц сфери (подолання штучного зниження вартості роб сили, низького рівня соц витрат).
22.Сутність і ф-ції соц-ек прогноз-ня.
Прогнозування (П)–процес розробки прогнозів.Одним із шайважл напрямків П сусп розв-ку є соц-ек П. Існують 2 аспекти П: теорет (за доп прогноз-ня здійснюється аналіз реальних фактів та причинно-наслідкових звязків, оцінка і опис можливих і бажаних перспектив розвитку обєкта) і управлінський (форм рекомендації щодо ДР на відповідну перспективу). Прогнозування є складовою передбачення, а передб поділ на 3 форми, залежно від ступеня конкретизації:гіпотеза(наук підставою побудови гіп є теорія і відкриті на її підставі закономірності. На цьому рівні для опису обєкту викор якісні х-ки), прогноз (порівняно з гіп має більшу визначеність і достовірність, базується на якісних і кількісних параметрах), план (це комплекс конкрет заходів, спрямов на досягнення певн цілей). Найтісніше взаємопов»язані П та планування. Форми поєднання прогнозу і плану в часі можуть бути різними:
1.П може передувати процесу розробки плану
2.прогноз і план можуть розроб одночасно
3.прогноз може здійснюватися після ПР (управлінського)
Але П і план-ня можуть існувати окремо.(зумовлено тим, що існують об»кти, які не підлягають план-ню, але можуть бути об»єктами П) Суттєвою відміною між П і план-ням є те, що прогнози мають імовірний х-р, а плани- це однозначні рішення, які мають ознаки директивності та індикативності. Прогнози мають альтернативний х-р. Розбіжності між П і план-ням обумовлюють різницю в їхніх ф-ціях. Планування спрямов на втілення управл рішень, а метою П є створ-ня наук передумов для їхнього прийняття. З огляду на це, осн ф-ціями П є: наук аналіз процесів і тенденцій (ретроспекція- дослідж історія розвитку обєкта для одержання його систематизованого опису, діагноз-досл обєкт з метою виявлення тенденцій його розвитку і вибору методів та моделей прогнозування, проекція-за даними діагнозу розробл прогноз обєкта, здійснюється оцінка вірогідності, точгості або обгрунтованолсті прогнозу); дослідження об»єктивних зв»язків соц-ек явищ; оцінка об»єкта П; виявлення альтернатив розв-ку.
23.Принципи соц-ек прогнозування.
Для відтворення ф-цій соц-ек прогнозування (П) має грунтуватися на певних принципах. Виділяють такі осн принципи соц-ек П:
1.цілеспрямованості (один з провідних) згідно з ним змістовий опис об»єкта здійс-ся під кутом зору поставлених перед дослідженням завдань.
2.системності означає, що ек-ка розгляд-ся як єдиний об’єкт П і, водночас, як сукупність відносно самостійних напрямків (блоків) П. Узагалі система має такі основні ознаки:система складається з підсистем (елементів); кожна підсистема (елемент) має ознаки системи; кожна підсистема (елемент) в свою чергу теж складається з підсистем (елементів) нижчого рівня; усі підсистеми (елементи) повязані. Дотримання принципу системності зумовлює доцільність викор-ня “блочного” методу побудови прогнозу ек-ки як сис-ми.Такий метод передбач створення моделей, які б відповідали змісту кожного окремого блоку і водночас давали б змогу відобразити цілісну картину можливого розв-ку ек-ки. Для цього обєкт має бути описаний, по-перше, як підсистема більш широкої системи, по-друге, як цілісне явище, по-третє, як певна складна структура, яка у свою чергу теж складається з елементів (підсистем другого, третього.....рівнів). Важливою умовою принципу системності є необхідність забезпечення інформаційної єдності прогнозів різних ієрархічних рівнів. Для цього блочний метод побудови прогнозів містить опис взаємозвязків між окремими блоками за допомогою системи показників. Такий звязок забезпечується застосуванням певних методичних прийомів, які передбачають:1.Визначення переліку ендогенних та екзогенних показників для кожного блоку прогнозування. Екзогенні показники-це результат прогнозування в межах відповідного блоку. Ендогенні показники-це показники, які формують інформаційну базу прогнозних розрахунків (результат прогнозування ін блоків).2.Визначення послідовності прогнозних розра-хунків.3.Визначення послідовності ітеративного уточнення проміжних результатів.
3. наукової обгрунтованості прогнозів поляг в, по-1, П потребує всебічного врахув-ня дії об’єктивних ек з-нів та з-нів розв-ку сусп-ва, по-2 П має базуватися на сучас прогностичних методах:, по-3, П має враховувати світ і вітчиз досвід розробки прогнозів.
4.адекватності прогнозів об’єктивним з-номір-тям х-є не лише процес виявлення, а й оцінку стійких тенденцій та взаємозв'язку у розв-ку ек-ки і створення теор аналога реал ек процесів із повною й точною імітацією таких.
5.альтернативності випливає з можливості розв-ку ек-ки та соц-ек процесів у різн напрямках, за різн взаємозв”язків і структурних співвідношень.
24.Класифікація соц-ек прогнозів.
Однією з найважливіших х-к соц-ек прогнозування(П) є класифікація прогнозів. Ознаки класиф-ї:
1.за масштабами об’єкта П: прогнози поділ на глобальні, макроек, секторів ек-ки, міжгалуз народогоспод комплексів, галузеві, регіон, локальні та ін
2.за часом випереджання прогнози х-ють як оперативні(1-3мім), коротко(до 1р), середньо(1-5р), довго(5-10р) та далекостроковію(10-20р)
3.за елементами та напрямами відтворення вирізняють прогнози первинних факторів вир-ва( п.прир , матер, труд, фін ресурсівта ін) та прогнози сусп потреб( п заг-держ, вироб, особист і т.п. потреб, а також п.ек кон”юктури)
4.важл місце в с-мі соц-ек прогнозів належить соц прогнозам, які охоплю-ють прогнози споживчого попиту насел-ня, попиту насел-ня на сусп товари, рівня життя насел-н та ін
5.за функціонал ознакою п. класифікують як пошукові( базуються на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розв-ку об’єкта в минулому без огляду на фактори, здатні змінити ці тенденції) та цільові(розроб на підставі заздалегідь визначеної мети)
26.Сутність макроекномічного планування, директивне та індикативне планування .
Макроекономічне планування — це особливий вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних і оперативних щлей планового періо-ду, а також способів досягнення таких цілей
Особливість макроеконом планування полягає в тому, що його об'ектом е нацюнальна економжа, а суб'ектом — держава. Крім того, слад ураховувати часов! обмеження плажв, що обумовлеш, по-перше, ротаціею державних оргашв відповідно до законодавства про вибори та, по-друге, календарним характером планування (плановий рік, як і бюджетний, розпочинається 1 січня та закінчується 31 грудня).
3 погляду обов'язковості виконання суб'ек-тами господарювання планових завдань розрізняють:
Директивный план мае силу юридичного закону, адресний та обов'язковий для виконання характер. За директивного планування посадові особи несуть відповідальність за невиконання планових завдань.
Індикативний план— це рекомендаційна система планових заходів, спрямованих на досягнення цшей соціально-економічної політики держави, що передбачае створення таких умов функцюнування суб'єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань.
Індикативн плани мають особливості, які суттево відрізняють їх від планів директивних. По-перше, індикативний план е комплексом рекомендацш; по-друге, рекомендації не мають обов'язкового характеру; по-трете, показники плану призначено для інформування суб'єктів господарювання про цілі, пріоритети і наміри держави; по-четверте, мобільний характер плану передбачає можливість коригування його параметрів відповідно до змін на ринку; по-п'яте, реалізація цілей здійснюється через систему правових та економічних регуляторів.
