30. БАЛАНСОВИЙ ТА НОРМАТИВНИЙ МЕТОДИ ПЛАНОВО-ЕК. РОЗРАХУНКІВ.
При розробці індикативних планів на різних рівнях планування використовують методи: системного аналізу, балансовий, нормативний, економіко-математичний , програмно-цільовий.
Суть балансового методу планування полягає у застосуванні системи розрахунків, які пов'язують потреби суспільства з ресурсами. Формою реалізації балансового методу є система економічних балансів.
Баланси є органічною складовою державного індикативного плану.
Баланс — це система показників, у якій одна частина, що характеризує ресурси за джерелами надходження, дорівнює іншій частині,що характеризує розподіл (використання) ресурсів за всіма напрямами викор-ня
Усі баланси, які використовуються, класифікують за різними ознаками.
За видом виробничих ресурсів їх поділяють на баланси матеріальних, трудових, природних, фінансових ресурсів і виробничих потужностей
Нормативний метод
полягає у тому, що за допомогою норм і нормативів визначають потребу у виробництві продукції чи послуг, потребу (планове завдання) обґрунтовують ресурсами, через норми і нормативи визначають ряд показників індикативного плану. Окрім цієї функції у плануванні норми і нормативи виконують своєрідну контрольну функцію.
Норма — науково обгрунтована міра суспільне необхідних затрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції (виконання робіт, надання послуг) заданої якості. Норматив — складова норми, яка характеризує ступінь використання ресурсу на одиницю виміру(продукції, роботи, поверхні, обсягу і т.ін.).
Таким чином, за роллю у плануванні норми і нормативи розділяють на цільові, економічні (утворення фондів), використовувані у техніко-економічних розрахунках.
Особлива роль відводиться соціально-економічним нормам та нормативам, до яких включають:
норми та нормативи споживання товарів;
норми та нормативи споживання послуг.
31.Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України.
Структура макроек плану- це сукупність його розділів. Держ прогр ек і соц розвитку України 1999 року складається з таких розділів: 1) Загальні положення (відомості про організаційні засади розробки програми, й умови та ризики здійснення програмних заходів).2)Економічна ситуація, що склалася на початок планового періоду. Цей розділ є аналітичним. Він охоплює великий спектр соціально- економічних проблем. 3)Основні напрями, тенденції та прогноз ек і соц розвитку. Цільовий розділ. У ньому міститься перелік цілей та пріоритетів розвитку економіки та цільовий прогноз головних макроекономічних показників.4) Відродження вітчизняного виробництва 5) Соціальна політика 6) Державне регулювання економіки. Організаційно-ек механізм реалізації цілей, пріоритетів та завдань програми і містить перелік заходів щодо фінанс-бюдж, грош –кредит,інвестиц, регіональної, антимонопольної та ін політик.6)Основні показники 7) Основні баланси національної економіки 8) Соц – ек розвиток регіонів. Показники, які містять цілі і пріоритети регіональної соц – ек політики.
32. СУТНІСТЬ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬВОГО МЕТОДУ ПЛАНУВАННЯ
Програмування національної економіки — як явище в системі державного регулювання економіки — було започатковане у світовій, практиці в середині XX ст. Першими на цей шлях вступили Франція і Японія.
Сутність програмування в системі державного регулювання економіки полягає
в аналізі стану нац. ек-ки і складанні узагальн. прогнозу на майб.;
визначення найрац. з позицій де-ви варіанта розвитку ек-ки;
розробці і реалізації заходів щодо досягнення поставлених цілей.
Для програмування характерні такі риси, як централізованість і усвідомленість.
Основними завданнями програмування — підтримка економічної рівноваги, вплив на якісне перетворення економіки, стимулювання розвитку економіки.
Мета державного програмування — досягнення прийнятного для держави варіанта розвитку економіки.
Програмування має специфічні особливості:
воно є особливим способом втручання держави в економіку;
воно є елементом сучасної ринкової організації економіки;
основу програмування становить структурне регулювання .
Таким чином, програмування — це процес орієнтації економіки з боку держави через регулярний і комплексний вплив на її структуру відповідно до варіанта соціально-економічного розвитку в рамках ринкового
механізму.
33. Класифікація ЦКП
За рівнем проблем як об'єктів програм розрізняють:
великомасштабні комплексні програми.
програми, зорієнтовані на вирішення проблеми вужчого кола.
Програма — це керівництво, принцип, орієнтир, але не операційна
розкладка діяльності економічних агентів.
За змістом комплексні цільові програми поділяються у такий:
соціально-економічні програми, спрямовані на вирішення проблем розвитку і удосконалення способу життя, підвищення матеріального і культурного рівня життя населення;
виробничі програми, орієнтовані на збільшення виробництва певних видів продукції (і послуг), розвиток нових видів виробництва тощо;
науково-технічні програми, націлені на розвиток наукових досліджень;
екологічні програми, спрямовані на здійснення природоохоронних і природоперетворювальних проектів;
інституційні програми, орієнтовані на удосконалення організації управління господарськими системами;
регіональні програми, націлені на господарське освоєння нових районів,тощо.
34.Етапи програмно-цільового планування. Проміжок часу від моменту виникнення програми до моменту її ліквідації називається життєвий цикл цільової комплексної програми (ЦКП). Згідно з існуючою практикою стани, через які проходить ЦКП, називають етапами (фазами, стадіями) ЦКП. Чередування етапів розробки та реалізації ЦКП: 1)Відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню; 2)Формування та видача вихідного завдання на розробку програми 3)розробка проекту програми; 4)затвердження програми; 5)реалізація програми; 6) звіт про виконання програми.
35.Структура цільової комплексної програми. ЦКП включає такі головні розділи: Цільовий; зведений; організаційний. У цільовому розділі наводиться постановка й опис проблеми, а також способи її вирішення. Для чіткого визначення способів досягнення цілей і заходів програми цілі повинні відповідати 3-м основним вимогам: конкретності, визначеності в часі і реальності. Зведений розділ програми включає: основні показники програми, перелік основних заходів програми, ресурсне забезпечення програми. Складовою частиною програми є організаційно – економічний механізм управління процесом реалізації програми. Основним елементом орг – ек механізму реалізації завдань програм є механізм державних замовлень. 36.Контроль за реалізацією заходів ЦКП. Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей програми. Метою контролю є сприяння тому, щоб фактичні результати відповідали завданням програми. За часом здійснення: -запобіжний к здійснюється ще до початку робіт. Поточний це регулярна перевірка результатів роботи, оперативне вирішення проблем, що виникають. Завершальний к – функції: - надає інформацію, необхідну для планування в майбутньому з урахуванням помилок минулого; - контроль здійснюється з метою сприяння мотивації з допомогою матеріального та морального стимулювання виконавців. Звіт про виконання програми є своєрідною формою завершального контролю. У процесі контролю виділяють 3 основні підетапи: розробка нормативів і критеріїв; порівнювання з ними реальних результатів і вжиття необхідних заходів (дальший контроль, усунення причин відхилень, перегляд критеріїв і нормативів).
37.Фінансова та бюджетна системи. Зведений баланс фінансових ресурсів держави.
Фінанси означають застосування різноманітних способів розподілу ВВП на централізовані та децентралізовані фонди грошових ресурсів. В Україні фінансову систему утворюють: державний і місцеві бюджети (консолідований бюджет); фінанси підприємств усіх форм власності; централізовані державні та інші фонди; фондовий ринок. Правовою основою бюджетного регулювання в Укр є Конституція Укр, закон "Про бюджетну систему Укр"та інші нормативно -правові акти. Метою складання зведеного балансу є визначення обсягів фінансових результатів держави на прогнозований період, можливостей їх використання для фінансування ек і соц програм розвитку, а також встановлення оптимальних напрямів їх розподілу та використання. У зв балансі фінансових результатів доходи та видатки бюджетів включають сумарні показники доходів і видатків держ та місц бюджетів. Ресурси підприємств і організацій складаються з прибутку ( після сплати податку), амортизаційних та інших відрахувань державних підприємств, установ та організацій. Доходи та витрати позабюджетних фондів включають сумарні показники доходів та витрат Фонду приватизації, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. В Укр бюджетна система складається з Державного бюджету Укр, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів. Бюджет –це план утворення і використання фінансових результатів для забезпечення функцій певної організації. Держ бюдж-це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового покриття. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюдж системи, є зведеним бюдж Укр.
38. Доходи та видатки Державного бюджету України.
Державні доходи – це , по-перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП, по-друге, частка ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи бюджетів України поділяються на доходи Державного та місцевих бюджетів. З Державного бюджету України до бюджету АР Крим , бюджетів областей, міст Києва і Севастополя передається частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів, які справляються на даній території.
Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:
податкових надходжень;
неподаткових надходжень;
інших доходів.
Видатки Державного бюджету виконують функції політичного, соціального та економічного регулювання . Планування державних видатків є складовою частиною бюджетного регулювання. Державні видатки, включаючи чисте кредитування, - це витрати, пов’язані з виконанням державою своїх функцій. Витрати – це платежі, що не підлягають поверненню, не створюють і не погашають фінансових вимог.
За функціональним призначенням їх можна об’єднати в п’ять груп:
Фінансування державних послуг загального призначення .
Фінансування виробництва суспільних товарів.
Фінансування державних послуг, пов’язаних з економічною діяльністю.
Видатки державних цільових фондів.
Інші видатки.
Згідно з економічними характеристиками видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Крім прямого фінансування та прямих державних інвестицій, видатки Держбюджету здійснюються у таких формах , як дотації , субсидії, субвенції. Дотації – це особливий вид асигнувань з Держбюджету, який використовується для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних підприємств. Субсидії – це допомоги, які виплачуються з Держбюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей народного господарства. Субвенції -–один з видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі.
39. Збалансованість (профіцит, дефіцит, секвестр) державного бюджету .
Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи держави , є необхідною умовою фінансово- бюджетної політики. Переви
щення доходів над видатками становить надлишок, або профіцит бюджету. Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету. Для забезпечення збалансованості Держбюджету на КМ України покладається обов’язок узагальнювати й готувати пропозиції про скорочення видатків бюджету, а також давати висновки щодо відповідності законопроектів.Брак коштів постійно змушує вирішувати проблему пріоритетності напрямків їх витрачання . У цих випадках стає неминучим секвестр (скорочення) витрат, тобто їх пропорційне зменшення. Передовсім фінансуються поточні видатки
40. Засоби подолання бюджетного дефіциту.
Граничний розмір дефіциту Держбюджету та джерела його покриття визначаються ВР під час його затвердження. Покриття дефіциту здійснюється за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інститутів. Рішення про залучення позик у кожному конкретному випадку ухвалює ВР . У затвердженому бюджеті граничний розмір дефіциту не повинен перевищувати розміру видатків бюджету на розвиток. У скрутних ситуаціях покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися способом додаткової емісії грошей. Наслідки грошової емісії загальновідомі: з’являється ризик неконтрольованої інфляції, руйнуються стимулом довгострокових інвестицій, розкручується цінова спіраль, знецінюється заробітна плата та збереження населення, відтворюється новий бюджетний дефіцит. Існує багато способів подолання бюджетного дефіциту, але всі вони пов’язані з удосконаленням податкової, грошово-кредитної, інвестиційної, цінової, зовнішньоекономічної політики, демонополізацією економіки, зміцненням податкової дисципліни.
41. Етапи бюджетного процесу в Україні.
Бюджетний процес – це регламентований законодавством порядок складання , розгляду та затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за виконанням.
Етапи:
Складання проекту Держбюджету. Бюджетний процес починається з того , що ВР України не пізніше 15 червня поточного року розробляє і надсилає Президентові спеціальну постанову (бюджетну резолюцію) про основні напрямки бюджетної політики на наступний рік.
Розгляд ВР проекту Закону про Держбюджет здійснюється в порядку , передбаченому Регламентом ВР України. На засіданні ВР проект Закону про Держбюджет рекомендує на засіданні ВР Президент України.
Затвердження Держбюджету здійснює ВР.
Виконання бюджету є найважливішою стадією бюджетного процесу. Касове виконання Держбюджету здійснюється через установи Нацбанку Укр., Держ. Експортно-імпортного банку «Укрсоцбанк» , «Промінвестбанк». Пенсійний фонд обслуговує АКБ «Аваль».
Звіт про виконання Держбюджету складає міністерство фінансів, а стосовно нижчих бюджетів бюджетної системи - відповідні фінансові органи. Зведений звіт надсилається ВР. Узагальнені показники зведеного звіту підлягають опублікуванню.
42. Система оподаткування України.
Система оподаткування – це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків , їхні правила та обов’язки, об’єкти оподаткування , види податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків. Податкові платежі здійснюються лише на підставі податкового закону: мають бути законодавчо визначені платник податку, об’єкт оподаткування, податкова база розмір ставки, податковий період та строк сплати податку. Платник податку – це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладається зобов’язання сплачувати податки. Об’єкт оподаткування – це кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню. Податкова база – частка об’єкта оподаткування, на яку нараховується податок. Ставка податку – частка податкової бази, що виплачується у вигляді податків і вимірюється у процентах. Сплата податку є одним з основних обов’язків юридичних і фізичних осіб. Реалізація цього обов’язку залежить як від наявності певних заохочувальних стимулів і їхнього правового регулювання , так і від чіткого розподілу прав і обов’язків суб’єктів податкових правовідносин. Відповідальність платника податків регулюється не тільки за допомогою фінансових інструментів і в рамках фінансових правовідносин, а й іншими галузями права.
43. Система податкових органів України
складається із законодавчо визначених органів державної податкової служби , до якої входять Головна державна податкова адміністрація України (ДПА), державні податкові адміністрації в АР Крим, областях , містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, у містах , районах у містах, міжрайонні державні податкові інспекції, а також податкова міліція України.
Головним завданням ДПА України є:
здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків , зборів та інших обов’язкових платежів тощо.
44. Форми і класифікація податків.
Існують пропорційна, прогресивна і змішана форма оподаткування.
Пропорційне оподаткування передбачає встановлення однакової податкової ставки для всіх суб'єктів оподаткування, що більший загальний дохід, то більші й податкові надходження. Прогресивне оподаткування полягає у тому, що чим більше дохід то більша й податкова ставка. Змішане оподаткування залежить від доходу, якщо менший за встановлену норму, то оподаткування взагалі не має, якщо дохід становитиме певну величину в заданих межах, то оподаткування здійснюється за мінімальною податковою ставкою, з перевищенням доходом цієї межі податкова ставка збільшується.
Сутність регресивного оподаткування полягає в зменшенні податкової ставки в міру збільшення доходу суб’ектів оподаткування.
За змішаною (прогресивно-пропорційною) шкалою здійснюється оподаткування доходів громадян.
Класифікація податків здійснюється за кількома ознаками:
За рівнем бюджетної системи (загальнодержавні і місцеві), прибутковий податок, ПДВ, акцизний збір
За суб’єктом оподаткування (юридичні та фізичні особи),
За формою оподаткування (пропорційне, прогресивне, змішане, регресивне)
За способом стягнення (прямі, непрямі)
За економічним змістом об’єкта оподаткування (на доходи, на споживання, на майно)
За системою ціноутворення (податки, що відносяться на собівартість, податки, що сплачуються з прибутку).
45. Загальнодержавні податки, податкові пільги.
До загальнодержавних податків і зборів належать: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, ПДВ, і т.д. Податкові надходження забезпечують приблизно 70 % доходу Держ бюджету України.
Прибутковий податок з громадян сплачують громадяни України та особи без громадянства, які проживають на території України і мають самостійні джерела доходів, сплачують, як правило, за місцем джерела доходу або місцем проживання.
Платниками Податку на прибуток підприємств є суб’єкти, що проводять підприємницьку діяльність на території України, відокремлені підрозділи платників податку, що мають самостійний розрахунковий рахунок, нерезиденти, що здійснюють підп-ку діяльність через посередницькі представництва на території України.
Податок на додану вартість – це непрямий податок, включений в ціну товару, що являє собою частину приросту вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг або після митного оформлення.
Акцизний збір – це непрямий податок на високо рентабельні та монопольні товари, що включається в ціну цих товарів.
Податкові пільги – це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються об’єкту, ставки або інших складових оподаткування, найчастіше – це повне або часткове звільнення від податку. Податкові пільги є альтернативою субсидій.
Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит.
Звільнення від податку – це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних податків. Вилучення – це виключення з оподаткованого доходу, тобто окремі види доходів не враховуються для визначення об’єкта оподаткування. Знижки – форма податкових пільг, пов’язана з витратами платника. Податковий кредит – вид пільг, об’єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника.
Gorund.ru – Компьютерные хитрости
720Cinema.ru Смотри фильмы, сериалы в HD-720 - БЕЗ регистрации и БЕЗ рекламы.
Мужской форум, клуб единомышленников
