Шпора 2
1.КРИВА ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ. ТИПИ РОЗПОДІЛУ ОБМЕЖЕНИХ РЕСУРСІВ.
Для виготовлення будь-якого продукту (товару чи послуги) використовується певний набір ресурсів (трудові, паливо, капітал і т.д.). Ці всі р-си є обмеженими у порівнянні з потребами людства, а тому сус-ву треба вирішувати на виробництво яких саме продуктів їх витрачати. Якщо взяти два види товарів (приватні та суспільні), то враховуючи обмеженість р-сів можна побудувати графік, який покаже всі можливі комбінації вир-ва цих товарів за наявності певної к-сті р-сів. У цього графіка буде дві країні точки: А-на осі у (виробляються тільки приватні товари) та В на осі х (виробляються тільки суспільні товари). Відкладаємо в усіх проміжках між ними нові точки, що відповідають різним комбінаціям кількості цих товарів, і отримуємо суцільну криву — межу виробничих можливостей (МВМ).. МВМ являє собою межу можливих виборів суспільства.
Економіка с ефективною у разі, якщо суспільство не може збільшити виробництво одного товару без зменшення виробництва іншого. Ефективна економіка перебуває на межі виробничих можливостей.
Невикористані ресурси та неефективність. Будь-яке сус-во мас невикористані ресурси у вигляді незайнятих робітників, невикористаних земель і завмерлих фабрик. Коли ресурси використовуються не повністю, то точка перебуває всередині МВМ (точка U) і економіка перебуває не у ефективному стані.
Окрім пояснення ефективності, крива виробничих можливостей також:
дає змогу дати строге означення обмеженості ресурсів. Обмеженість ресурсів виражає фундаментальний економічний факт, що за наявних технологічного рівня та вкладання землі, праці і капіталу наша економіка може виробити лише певні максимальні кількості кожного товару. МВМ може також проілюструвати три основні проблеми економічного життя: що, як і для кого.
Командно-адмін. методи: держава здійснює координоване ведення госп-ва в масштабах к-ни. Цю с-му характеризують суспільна власність практично на всі матер. р-си і колективне прийняття економічних рішень шляхом централізованого економічного планування. Всі важливі рішення, що стосується обєму використовуваних р-сів, ст-ри і розподілу прод-ції, орг-ції вир-ва, приймаються центральним плановим органом. Під-ва є власністю д-ви і здійснюють вир-во на основі держ. директив. Ця с-ма призвела до появи багатьох дефіцитів, обмежує виробників, створила незацікавленість у зростанні, безвідповідальність,нечутливості економіки до на НТП.
Для ринкової форми розподілу ресурсів хар-й механіз ринкового саморегулювання. Він функ—єна грунті взаємодій:
1)ринкові ціни;
2)співвідношення попиту і пропозиції;
3)конкуренції.
Механізм ринк. самореул.забеспечує ефективність розподілу ресурсів тільки в певних ідеальних умовах. Суб’єкт покращує свій стан при цьому погіршуючи стан іншого суб’єкта ринку - це назив. ефективним або оптимальним запаретто.
2. ВАДИ РИНК. ЕКОНОМІКИ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖ. РЕГ-НЯ.
В економіці виникає ситуація, коли ринк-й механізм не забезпечує оптимального запаретто (Суб’єкт покращує свій стан при цьому погіршуючи стан іншого суб’єкта ринку)
Основні вади ринк. саморегул є:
1)відсутність досконалої конкуренції; У багатьох галузях існують переваги для великого виробництва, що призводить до монополій або олігополії;
2)економічна нестабільність, що проявляється через затяжний спад, високе безробіття, високий рівень довгострокової інфляції
для певної категорії товарів ціновий механізм не працює; 3)ринок не здатний забезпечити людей суспільними товарами, він реагує тільки на індивідуальні потреби. Такі товари, як національна оборона, ОЗ, охорона порядку, держ. с-ма освіти - це "товари", яким не можна давати ціну і продавати їх на ринку; 3 цих причин держава бере на себе відповідальність за виробництво такого "колективного" товару і змушує громадян водночас оплачувати продукцію.
4)наявність зовнішніх ефектів (екстерналіїв). Є позитивні( коли дії суб’єкта ринку дає благо іншим) та негативні (коли дії одного суб’єкта ринку задають шкоди іншим). Д-ва має протидіяти негативним.
5)неповнота інформації, інформаційна асиметрія: виробник знає більше за споживача;
6)неповнота ринку,коли підп-а неспроможні забезпечити потреби споживачів у б-я товарах.
3.ПОЛІТИЧНА,СОЦІАЛЬНА,МІЖНАРОДНА,ЕКОНОМІЧНА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ.
Функції держави реалізуються у їх взаємодії з сус-вом. Є 4 основні функції:
1)політична (полягає у забезпеченні цілісності та гармонійного розвитку сус-ва).
2)соціальна(забезпеч. на території країни прав і свобод громадян(демократ.політика)).
3)міжнародна(зовнішня підтримка свободи,суверенітету істор.існування народів країни в рамках
світового господарства).
4)економічна(полягає у створенні передумов для ефект.розвитку,екон.діяльності сус-ва).
4.ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
Держава як суб,кт макроекономічного регулювання виконує такі функції:
1)забезпечення економіки необхідною кількістю грошей .( У цій сфері держава є монополістом і протистоїть великій кількості покупців, які форм.попит на гроші.З метою задоволення попиту держава
здійснює грошово-кредитну політику).
2)форм.правових засад функціонування економіки(визнач. правовий статус окремих форм власності,
регулює відносини між виробниками та покупцями товарів,визнач. обов,язки під-в перед державою).
3)усунення вад ринкового саморегулювання (здійснення захисту конкуренції)
а) проведення антимонопольної політики
б)забезпечення чистими й змішаними суспільними товарами)
в)держава приймає участь у формуванні інформаційної інфраструктури ринку)
г)здійснення стабілізаційної політики
4)перерозподіл доходів(форма трансфертних платежів)
5)забезпечення людей обов,язковими товарами.
5.СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ : «ДЕРЖ. ВТРУЧАННЯ В ЕКОНОМІКУ», «ДЕРЖ. УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІКОЮ» ТА «ЕКОНОМ. ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ».
1.Державне втручання в економіку-це термін,який породжує уявлення про насильницьке втручання, навіть з добрими намірами, однієї самост.системи в іншу.Держава є не зовнішньою системою щодо
економіки, а її складовою частиною(держава є суб’єктом економіки).
2.Державне управління економікою-це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну дія-сть суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Осн.функціями
управління є: організація,планування, регулювання, кадрове забезпечення, контроль.
3.Економічна політика держави-це цілеспрямований вплив на екон. процеси на макро і мікро рівнях,
а також вплив на створення і удосконалення екон. умов у сусп.устрої.
6. СУТНІСТЬ, СУБ'ЄКТИ І ОБ'ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Термін "регулювання" у західній економічній літературі має два значення. У широкому розумінні слова він ототожнюється з державним втручанням в економіку загалом, у вузькому — здебільшого з адміністративно-правовою регламентацією діяльності бізнесу. Окрім державного вирізняють регулювання з боку недержавних, в тому числі громадських організацій
ДРЕ як теорія - с-ма знань про сутність, закономірності дії і правила застосування правових, адм. та екон. регуляторів ринку для досягнення ццілей соц.-ек. політики.
З практичної сторони ДРЕ - сфера д-сті, якою займаються певні специ, що мають знання, навички, вміння у сфері передбачення та цілеспрямованого впливу на соц.-ек. розвиток.
Предмет теорії - дослідження методів і засобів вплмву важелів на досягнення цілей.
Об’єкт - ек. с-ма, та соц.-екон. підс-ма і процеси. До підсистем відносять: економіка окремих секторів, ек-ка окремих регіонів Укр., галузі ек-ки міжгалузеві н/г комплекси (10). До процесів: демографія, зайнятість, НТП, екологія...
Суб’єкт ДРЕ - д-ва в особі держ. органів. Державне регулювання ринкової економіки в Україні здійснюється державними органами республіки їх можна розділити на дві великі незалежні групи:
підпорядковані Верховній Раді;
підпорядковані Кабінету Міністрів.
7.ВАДИ ДЕРЖ. РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВРАХУВАННЯ У ДЕРЖАВНІЙ
ЕКОНОМ. ПОЛІТИЦІ.
Вади держави –це її нездатність забезпечити ефективний вплив на розподіл обмежених ресурсів та
невідповідність політики розподілу обмежених ресурсів поширеним у сус-ві уявленням про справедливість.Виділ. 4 групи вад держави:
1.Обмеженість інформації.
2.Нездатність держави повністю контролювати реакцію контрагентів на її дію.
3.Недосконалість політичного процесу.
4.Обмеженість контролю над держ.апаратом.
8. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою арсеналу методів. Під методами державного регулювання економіки слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики, їх можна прокласифікувати за двома ознаками. За формами впливу на суб'єкти ринку методи державного регулювання розділяють на доі групи: методи прямого і методи непрямого, опосередкованого впливу.
До першої групи слід віднести методи адміністративного характеру, засновані на застосуванні таких засобів впливу, як державні замовлення, різного роду ліміти, централізовано встановлені ціни, обмеження, штрафи, дозволи, ліцензії, квоти тощо, а також методи, засновані на застосуванні бюджету як джерела датування, цільового фінансування окремих суб'єктів і сфер діяльності.
До методів непрямого, опосередкованого впливу належать ті, що не прямо регламентують поведінку суб'єктів ринку, а через створення певного середовища для його діяльності, яке мотивує ту або іншу його поведінку. До складу методів непрямого впливу слід віднести податкове регулювання, методи стимулювання конкуренції тощо.
Залежно від застосування засобів впливу на ринок розрізняють правові, адміністративні, економічні, в тому числі фінансово-бюджетні і кредитно-грошові методи регулювання ринку. Механізм поєднання методів прямого і непрямого регулювання, правових, адміністративних і економічних може бути різним — залежно від ступеня розвитку ринкових відносин, фінансової і економічної ситуації в країні. З розвитком ринкових відносин, задіянням у процесі регулювання інститутів ринку методи прямого впливу, адміністративні, як правило, поступаються місцем опосередкованим, економічним.
9. СУТНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ.
Правові методи базуються на силі д-ви (держ. влади) і включають засоби заборони, дозволу та примирення. Правові методи регулювання розвитку економіки здійснюються шляхом прийняття законів і законодавчих актів Верховної Ради України, нормативних актів Уряду (декретів, постанов), видання указів Президента, а також вироблення механізму їх реалізації і контролю. Закони, законодавчі і нормативні акти визначають об'єкт регулювання, зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконання. Закони здійснюють функцію довгострокового правового регулювання, а укази, нормативні акти, як правило, — короткострокового, або оперативного.
Пакет Законів, які регулюють економічні відносини в Україні, напрацьовується. Основними чинними на сьогодні законами є: "Закон про власність", "Про банки і банківську, діяльність", "Про . банкрутство", "Про мінімальний споживчий бюджет" та ін. Зміни і доповнення до законів передбачаються відповідними законодавчими актами, постановами Верховної Ради України, постановами і декретами .Кабінету Міністрів.
Для здійснення державного контролю за розвитком конкуренції і обмеженням монополістичної діяльності в Україні створено Антимонопольний комітет.
Виключно законами Укр визначаються:
засади використання природ. р-сів, освоєння космосу, орг-ції та експлуатації транспорту, звязку та енерго с-м
основи соц. захисту нас-ня (трансферти), тощо.
10. АДМІНІСТРАТИВНІ МЕТОДИ ДРЕ
регулювання ринку виражають по суті пряме управління з боку держави і включають застосування системи державних замовлень і Контрактів, державне підприємництво, застосування державою санкцій і штрафів, ліцензій, дозволів, квот, встановлення норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку тощо.
Так, ліцензування
здійснюється з метою недопущення на споживчий ринок неякісної продукції, впорядкування підприємництва у видах діяльності, які не можуть регулюватися ринком.
Ліцензії — спеціальні дозволи, які видаються суб'єктам підприємницької діяльності на здійснення окремих її видів(102 види). До таких видів діяльності в Україні належать: пошук та експлуатація родовищ, корисних копалин, ремонт мисливської зброї, і ще деякі види діяльності.
Квотування - пряме встановлення державою для учасників монополістичної діяльності їх частки у виробництві, збуті або експорті продукції. Квота також відображає частку, частину, норму, яка в чомусь допускається (наприклад, імпортна квота). Квота встановлюється і на вивіз (експорт) деяких видів продукції.
Система санкцій — це заходи, які передбачає держава або законодавство проти порушення або невиконання суб'єктами ринку встановлених умов діяльності.
Норма — науково обгрунтована міра суспільне необхідних затрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції (виконання робіт, надання послуг) заданої якості. Норматив — складова норми, яка характеризує ступінь використання ресурсу на одиницю виміру(продукції, роботи, поверхні, обсягу і т.ін.).
Стандартизація — це встановлення єдиних норм за типами, марками, параметрами, розмірами і якістю виробів, а також за величинами вимірювань, методами випробовування, контролю і правилами упаковки, маркування і зберігання продукції, технології виробництва. Об'єктами стандартизації с конкретна продукція, норми і нормативи, вимога, позначення і т.ін
Особливе місце у складі адміністративних методів займає механізм державних замовлень, контрактів та управління майном, що є у загальнодержавній власності.
11.ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ ДЕРЖ. РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ.
Економ. регулювання здійснюється інструментами фіскальної,бюджетної,податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та ін. напрямків держ. економ. політики.
Інструментами фіскальної політики є державні закупівлі,які характеризують бюджетні видатки, і подат-
ки,які визначають бюджетні доходи.Виділяють стимулюючу фіскальну політику та
стримуючу в рамках бюджетної політики держава здійснює пряме фінансування установ
сектору загального державного управління, фінансування інвестиційних програм,обслуговування державного боргу.Податкова політика застосовується для поповнення державних фінансових ресурсів,
а також для стимулювання економічного зростання, НТП, та ін. Грошово-кредитне регулювання здійснюється з метою впливу на грошо- пропозицію.Для досягнення цієї мети ЦБ використовує такі інструменти: грош. емісія, операції з
держ. цінними паперами на відкритому ринку, маніпулювання обліковою ставкою. Найбільш результативним напрямком амортизаційної політики є механізм прискорення амортизації.
12.ПРОПАГАНДИСТСЬКІ МЕТОДИ ДРЕ.
Пропагандистські методи ДРЕ – це звернення держави до гідності ,честі й совісті людини.Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати і підтримувати в людей певні переконання,духовні цінності,
моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави.
13. Функції президента
Президент - глава держави, що обирається громадянами Укр. на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Він виконує такі ф-ції:
формує стратегію соц.-ек. розвитку
здійснює кадрову політику (призначає і звільняє керівників міністерств та відомств)
видає накази з неврегульованих з-нами питань
представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
здійснює правове регулювання шляхом підписання законів, та накладенням вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
14. ФУНКЦІЇ ВРУ
Верховна Рада України здійснює д-сть на основі сесійної роботи. Розробку законів здійснюють комітети ВРУ (14). На ВРУ покладено виконання таких ф-цій:
прийняття законів;
затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
Виключно законами України визначаються:
засади використання природних ресурсів, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я;
Виключно законами України встановлюються:
Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;
15. Ф-ЦІЇ КАБМІНУ
Кабмін - центральний орган виконавчої влади, що працює на колегіальній основі. Ф-ції Кабміну:
забезпечує економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;
спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
