86.Регулювання обсягу споживання мат благ та послуг.
Показники обсягу споживання мат благ і послуг х-ть середні рівні спож н-ням найважливіших продовольчих товарів (мясо, молоко, яйця, риба, хлібопродукти, картопля, овочі, фрукти) та платних послуг. Для прогнозування рівня життя н-ня та його д-ного регулювання використовують показники соц гарантій н-ню такі як: мін споживчий бюджет, величина вартості прожиткового мін, вартісна величина «споживчого кошику» з продуктів харчування, межа малозабезпеченості; мін з\п; мін пенся, стипендія, допомоги та ін.
Мін спож бюджет – це балансовий розрахунок, що визначає такий обсяг доходів, який уможливлює задоволення потреб в їжі. Одежі, предметам господарського вжитку, культурних запитах на рівні мін фізіологічних норм, достатніх для життєдіяльності здорової дорослої людини, розвитку дітей, збереження здоровя людей похилого віку.
Визначаючи мін спож бюджет, використовують розрахунки мін «сп кошиків» (продовольчих та непрод). Вартісна оцінка товарів і послуг, що входять до їх складу може відігравати роль довгострокового соц нормативу малозабезпеченості лише за достатнього D та S товарів і послуг . Набори кошиків визначають за нормативами, що їх розраховують наукові заклади для статево-вікових груп н-ня на душу н-ня в сер по країні.
85. ДР реальних доходів н-ня.
Одним з найважливіших показників добробуту н-ня є його реальні доходи, на підставі яких прогнозується заг обсяг, структура і динаміка споживання н-ням мат благ і послуг, склад і джер доходів н-ня, розмір і рівень диференціації доходів окремих соц груп. Планування та рег доходів має враховувати принцип нерівності формування й розподілу доходів у суспільстві. Причинами нерівності утв й розподілу доходів є: різниця у фіз та розумових здібностях людей, їх освіті та проф підготовці, у складі сімей, у наявності власності (житло, земля, акції тощо). Коли дифер доходів у суспільстві є завеликою, то виникає бідність, яка ств загрозу для нормального процесу відтворення суспільства. Бідність визн показником прожиткового мін, який пост змін внаслідок зміни цін на ринку товарів та послуг.
В Укр законодавчо встановл мін з\п та мін ставки компенсаційних доплат, залежно від стану екон розвитку к-ни, досягнутого рівня продуктивності праці, сер з\п, вартості мін споживчого бюджету. Державою всан-ся норми опл пр за роботу в понадурочний час, нічні часи, у святкові та вихідні дні, за час простою, який має місце не з вини працівника, за виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника, за роботу особам молодшим від 18 рта ін
На держ рівні угоди щодо регул з\п уклад кабмін Укр та профспілковими обєднаннями з метою забезпеч ефективного господ-ня в держ секторі економіки, захисту соц-екон й трудових інтересів працівників. Розміри виплат не можуть бути мен ніж це передбачено чинним законодавством, тарифними угодами й колект договором, і залежать від викон умов контракту.
84. Завдання соц політики та показники соц розвитку
Соц політика має сприяти виходу з кризи, забезп дотримання мін-но необхідних стандартів життєвого рівня н-ня. Завдання: утв необх умов для поліпшення кожним трудівником свого добробуту за рах особистого тр внеску , підприємництва та ділової активності; заходи щодо нарощування фонду спожив, стимулювання ефективного платоспр попиту; мін з\п не повинна бути нижче за офіц встан межу малозабезпеченості; нагромадження необхідних фін ресурсів для здійснення відповідної допомоги по безробіттю, для збереження робочих місць у процесі роздержавлення та приватизації, стимул розвитку малих підпр-в та індив труд діяльності, запровадження сис-ми гром робіт, фахової перепідготовки осіб, що втратили роботу; забезп справедливої сис-ми пенсійних виплат з урах труд внеску кожної окремої особи; захист інтелектуального потенціалу суспільства; підтримка розвитку дух сфери, освіти, науки, культури; проведення активної екон політики, розробка програм охорони довкілля та раціонального викор ПР.
Процес підв жит рівня н-ня передбачає звязок та узгодження низки узгоджених та окремих показників: соц-демограф (кіл н-ня, його склад за статтю, віком та соц станом; міграція та ін); узаг-ні вартісні показники добробуту народу (нац дохід на душу н-ня, сукупні ресурси для спожив та невир будівництва та ін); , що х-ють умови й оплату праці; розвитку сфери послу; зростання доходів та спож н-ня.
Показниками результативності соц політики є рівень (міра задоволення мат та дух потреб) і якість життя н-ня. Для оцінки рівня життя н-ня викор такі показники: прожитковий мінімум; величина вартості прожитукового мінімуму; вартісна величина «споживчого кошика» продуктів харчування; межа малозабезпече-ності; мін з\п та мін пенсія тощо.
93. Економічний механізм забез-ня природоохоронної діяльності.
Екон заходи забезпечення ОНПС: взаємозвязок всієї управлінської, наук-техн та госп-ї діяльності підп-в, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективною охороною ОПС; визнач джерел фінансування заходів про ОНС; установлення лімітів використ ПР; установлення порядку оплати та нормативів і розмірів платежів за використання ПР; надання підп-вам, устан та організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та ін пільг за впровадження ними маловідходих енорго ті ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення ін ефект заходів з ОНПС; відшкодування в устан порядку збитків завданих порушенням законодавства про ОНПС.
Плата за спец використання ПР встановлюється на основі нормативів оплати і лімітів використання ресурсів. Нормативи плати за викор ПР визначаються з урахуванням їхнього поширення, якості, можливості відтворення, доступності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки й утилізації відходів та ін факторів. Платежі за викор ПР у межах встановлених лімітів відносяться на витрати в-ва, а за понад лімітне використання та псування їхньої якості стягують з прибутку, що залишається в розпорядженні підп-в, установ організацій чи громадян. Платежі за використання ПР надходять до місцевих бюджетів та ДерБюдУкр і спрямовуються на виконання робіт із відтворення та підтримання цих ресурсів у належному стані.
91. Засоби та методи екологічного регулювання.
Екол регулювання- це сис-ма активних законодавчих, адмін та екон заходів і важелів впливу, які використовують держ-ні органи різного рівня для примушування забруднювачів НС обмежити викиди шкідливих речовин у природні й техногенні середовища, а також для мат-го стимулювання сумлінних природокористувачів. Для ефективного екол регулювання першочергове знач має вибір правильного методу регулювання: спроби примусу, порядок обовязкової оцінки впливу на НС – екол експертиза, прогресивні норма-тиви зниження викидів, екон санкції, адмін, цивільно-правова та кримінальна відповідальність за невиконання вимог емісійних нормативів, інструменти матер стимулювання і підтримки, повязані з природоох діяльність держави, пряме й непряме д-не стимулювання підп-в, податки на вироби та продукти, стандарти та норми-орієнтири граничних концентрацій і викидів, зонування тер-ій, плани землекористування, відповідальність за право-порушення екол х-ру, порядок покриття збитків у результаті забруднення середовища, поря-док обовязкового страхування еконл ризиків. Важливим засобом ДР має бути держ прог-рама ОНС і раціонального використання ПР.
87. Система трудових балансів.
Мінекон та регіональні управління екон місцевих дедж адміністрацій також виконують певні функції з регулюв ринку праці. Вони здійснюють аналіз та прогнозув кіл-ті н-ня, ТР та ринку праці, а також розробляють зведений баланс ТР, та звед баланс ринку праці. Основним документом для прогнозування ТР є зведений баланс ТР, який складається з 4 розділів: н-ня, ТР, розподіл ТР, розподіл зайнятих за сферами і галузями н\г. ДР ринку праці та зайнятості використовує певні правові, орган та наукові важелі. Вони забезпечують управління ринком праці та стимулювання зайнятості н-ня.
Ринок праці – соціально-екон категорія, яка х-є відносини людей, що виявляються в процесі найму, оцінки, звільнення працівників та встановлення розмірів компенсацій за використану робочу силу. Трудові ресурси – чисельність н-ня зайнятого в суспільному вир-ві, а також незайнятого в ньому працездат н-ня працезд віку. Зайнятість н-ня – діяльність повязана із задовол особистих та суспільних потреб.
74.Тарифні методи ДР зовнішньоекономічної діяльності
Центральне місце в державному регулюванні регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню,яке в Україні спирається на Закон «Про єдиний митний тариф».Митний тариф – це систематизований перелік товарів із зазначенням мита,яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни.Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором. Найпоширеним класифікатором, що діє в міжнародній торгівлі,є так звана Гармоннізована система опису та кодування товарів,яку Україна почала застосовувати з 1991р. Митні тарифи складаються з конкретних ставок мита.Мито – це податок,який стягуються митними органами з товарів,що вивозяться або ввозяться на територію країни. Запровадження мита сприяє захисту національних виробників від іноземної конкуренції,забезпечує надходження коштів до держ.бюдж.,поліпшує умови доступу національних товарів на зарубіжні ринки. У міжнародній практиці застосовується експортне,імпортне,транзитне ,антидепінгове,
компенсаційне та ін. види мита.Найбільш широко в процесі ДР зовн.торг.операцій використовується імпортне\ввізне\ мито, експортне мито застосовують переважно до тов.традиц.експорту.Величина мита визначається за допомогою ставок,які поділяються на адвалорні\процентні\, специфічні та комбіновані.Адвалорна ставка - % від ціни тов.,специфічна - у грошовій формі на один.маси,об»єму,кількості тов.Важливим митним інструментом є антидепінгове мито. Воно встановлюється на тов.,які ввозяться за цінами значно нижчими за ціни або собівартість у країні-експортері.Ставка антидемпінгового мита не повинна перевищувати різниці між демпінговою ціною та серед.ціною тов.
80.Механізм реалізаціі регіональної економічної політики держави.
Осн.склад. елементами механізму ДР є: 1.законодавчо-нормат.база.2.бюдж.-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів з боку держави.3.реалізація держ.регіональн.програм ,а також індикативних прогнозів і місцевих програм соц.-економ. Розвитку відповід. Адмін.-територ.утворень.4.створення та розвиток спец.економ. \вільних\ зон.5.розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва. Законодавчо-нормат.база створ. правову основу для реал.та зміцненню відносин «центр-регіони».Законодавчі акти визначають права і обов»язки регіонів у бюджетній і податковій політиці Укр.,їх повноваження в управлінні майном,що перебуває у загальнодерж.власності,їх участь у реалізації загальнодерж. та регіон. програм. Принципи формування та розподілу фінансових ресурсів між держ. й місцевими бюджетами є ключовими механізмами регіон. розвитку. Держ.спрям. свою політику на зміцнення автономії регіонів.Податкова система на центральному й місцевому рівнях на законодавчо встановлених стабільних ставках податкових надходжень до держ.та місц.бюджетів і розширенні прав місцевих органів влади щодо запровадження місцевих податків та зборів.Використання прям.держ. інвестування,надання субсидій,створення спец.фондів для фінансування програм, залучення іноземного та вітчизняного приватного капіталу,пільгове кредитування й оподаткування,префереції та використанн позабюджетних коштів посилюють вплив держ. на економ.регіонів.У такий спосіб держ. здійснює загальнонац.програми для розв»язання найважлив.регіонал.проблем : 1.забезпечення соц.гарантій для населення регіонів.2.фінансування будівництва й функціонування загальнонац. Об»єктів культури, освіти, науки, охорони здоров»я.3. на
дання цільової фінансової допомоги окремим регіонам з метою прискорення реформування економ.Реал.держ.регіон. програм – це засіб регулювання розвитку економ.регіонів.Вони дають можливість погодити територ.,галузеві та держ.інтереси.
