Прогр.-цільовий метод планув. реалізується через цільові комплексні програми. Цільова комплексна програма (ЦКП) — це документ, в якому міститься визначений за рес-ми, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямов. на досягн. цілей. Цілі, на які має бути спрямована ЦКП, обумовлені стратегією соц.-ек. політики держ., наявністю певної конкрет-ної або кількох суміжних соц.-ек. проблем.
33.Класиф. цільових компл. програм(ЦКП)
ЦКП — це док-нт, в якому міститься визнач. за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямив. на досягн. цілей. Цілі, на які має бути спрям. ЦКП, обумовл. стратегією соц.-ек. пол-ки держ., наявністю певної конкр. або кількох суміжних соц.-ек.проблем. Класифікація ЦКП здійснюється за такими осн. ознаками: за рівнем, складом, сферою впливу та реалізації; за хар-ром і специ. проблем і цілей; за терм. викон-ня-.За рівнем, складом, сферою впливу та реалізації виділяють такі програми: міждерж., держ., між гал., галуз., міжрег., регіон., локальні. За хар-ром і специ. проблем і цілей розрізняють програми: соц.-ек. (удосконалення спспособу життя, підвищення матер і культур рівня населення, поліпшення ек та соц умов праці та відпочинку), виробн.(орієнтовані на збільш. вир-тва певних видів продукції (робіт, послуг), розвиток прогрес. вир-цтв), наук.-техн.(націлені на розв. наук. дослідж.), еколог.(спрямовані на ресурсозабезпечення, здійснення природоохоронних проектів), інституціональні (орієнтовані на вдоск організації управління госп системами, трансформацію відносин власності), регіон.(націлені на господ. освоєння нових районів, перетвор. стр-ри ек. сформованих соц.-ек. комплексів регіонів). За терм. виконання програми поділ. на : довгості. (на пер. 5-10 р.); середньо-стр. (1-5 р.); і короткості. (до 1 р.). Довгості. – на досягн. стратег. цілей ;середньостр. – такт. завд-ня; короткост. – операт. цілей.
34-35.Етапи прогр.-цільового планув. Стр-ра цільової комплекс. програми.
Стани, через які проходить ЦКП, називають етапами (фазами, стадіями) ЦКП. У свою чергу, кожен етап може підрозділ. на — підетапи (підфази. підстадії). ЦКП здійсн. за такою схемою:
1. Відбір переліку проблем, що підляг. програмн. розв'язанню.
2. Формування та видача вихідного завдання на розробку програми(формулюв. цілей та завдань; визнач. статусу учасників програми; орієнт. обсяг витрат на розробку і реалізацію програми,роботу з формування вихідн. завд. на розробку ЦКП здійсн. замовник,вихідне завдання має склад. з таких гол. блоків:
*розгорнуте формулюв. гол. цілі, підцілей та завдань програми;*орієн-товний перелік центр. та місц. держ. органів, які братимуть участь у реалі-зації програми;*обсяг витрат на розробку та реаліз-ію програми із зазна-ченням осн. джер. фінанс-ня;*ін. вказівки щодо організ. розробки та реалізації програми.Хар-р і специф. народногосп. Проблем, а також рівень компетенції держ. органів зумовлюють необх-сть визнач. статусу учасників прогр.-цільового планув. Учасниками формування та реалізації ЦКП є: держ. орган — замовник ЦКП; гол. розробник ЦКП; держ. органи — виконавці ЦКП; підпр-ва — виконавці заходів ЦКП. Держ. орг. — замовник ЦКП (орган закон., вик., представ. влади) впливає на всі етапи життєвого циклу програми: визначає проблеми, способи їхнього розв'язання...Гол. розробник ЦКП — організація, осн. функ-ми якої є: розробка проекту програми, координ. дій виконавців програми, контроль виконання і коригування заходів ЦКП. Ф-ції гол. розр-ка може виконувати орган управлін-ня програмою, колектив фахівців з держ. службовців високого рангу, нау-ковців, провідних спеціалістів у галузі виробництва, фінансів...Держ. ор-ган — виконавець ЦКП (орган держ. вик. влади) несе відповід-сть за викон-ня певних заходів ЦКП. Найважл. ф-цією цього учасника є укладання держ. контрактів з підпр-вами — виконавцями завдань програми. Підпр-во — виконавець ЦКП — це підпр-во (установа, організація), що забезпечує виконання конкр. завдань програми через вир-во продукції.
3. Розробка проекту програми.
Роботу з розробки проекту ЦКП очолює й координує орган управл. програмою. Проект програми має включати такі гол. розділи: цільовий; зведений; організац.
Тут наводиться постановка й опис проблеми, а також способи її розв'язання.Зведений розділ програми включає: осн. показники програми; перелік осн. заходів програми; рес-сне забезп. заходів програми.
4. Затвердж. прогр.,здійснює держ. орган.
5. Реалізація програми.Цей етап склад. з двох осн-х стадій: укладання держ. контрактів та викон. комплексів робіт.
6. Звіт про виконання програми.Звіт про виконання ЦКП є складовою частиною контролю.
36.Контроль за реалізацією заходів ЦКП.
Контроль — це процес забезпеч. досягнення цілей програми. Метою контролю е сприяння тому, щоб фактичні рез-ти якомога більше відповідали завданням (цілям) програми. За часом здійснення виділяють запобіжний, поточний і завершальний види контролю .
Запобіж. К. здійсн. ще до факт. початку робіт. Осн. засобами запобіж. К. є реалізація певних правил, процедур і способу поведінки учасників прогр. процесу. Його завдання полягають у тому, щоб чітко встановити цілі та ф-ції замовників і виконавців ЦКП, забезпечити виконання завдань труд., матер. й фінанс. рес-ми.
Поточний К. здійсн. безпосередньо під час розробки та реалізації програми, базується на вимірюванні поточ. рез-тів, одержаних після виконання певних видів робіт. Заверш. К. виконує дві ф-ції: надає інформацію, необхідну для планування в майб. з урахуванням помилок мин., контроль здійсн. з метою сприяння мотивації з допомогою матер. та морального сти-мулюв. виконавців. Звіт про виконання програми є своєрідною формою за-верш. контролю. У процедурі контролю виділяють три осн. підетапи: розробка нормативів і критеріїв; порівнювання з ними реальних рез-тів і вжиття необх. коригуючих заходів. Розробка критеріїв і нормативів здійснюється під час розробки проекту програми. Порівнювання нормативів і критеріїв з рез-ми здійснюється під час поточ. контролю з метою визнач. відхилень. Визначення проблем і цілей, планув. відповідних заходів, забезпеч. цих заходів наявними рес-ми — є одними з найскладн. і найвідповідальніших етапів прогр.-цільового планув. Аналіз існуючих в Україні ЦКП свідчить про те, що під час розробки багатьох із них було допущено серйозні прорахунки на стадіях формулювання проблем, цілей, побудови цілереалізуючої системи, контролю. Значні недоліки мали місце і в процесі забезпечення програмних заходів наявними рес-ми, потрібно чіткого додержання всіх правил і процедур прогр.цільового методу планув., а також удосконалення діяльності держ. апарату.
37.Фін та бюдж системи. Зведений баланс фін ресурсів дер-ви.
Фінанси в загальному їх трактуванні означають застосування різноманітних способів розподілу ВВП на централізовані та децентралізовані фонди грошових ресурсів.
Різні країни мають свою специфіку фінансової системи. В Україні фінан-сову систему утворюють: державний і місцеві бюджети, або так званий консолідований бюджет; фінанси під-в усіх форм власності; централізовані державні та інші фонди; фондовий ринок.
Основною ланкою фінансової системи і найважливішим комплексом засобів державного регулювання економіки є державні фінанси. Через держав-ні фінанси перерозподіляється значна частка ВВП (в Укр 30%)
Основна частка державних доходів і витрат здійснюється через бюджетну систему. В Україні бюджетна система складається з Державного бюджету України, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів. Організація та принципи побудови бюджетної системи, а також взаємозв'язок між її окремими ланками характеризуються поняттям “бюджетний устрій”.
У загальному розумінні, бюджет — це план утворення і використання фін ресурсів для забезп ф-цій певної організації. Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового покриття. Взаємозв'язки бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються чинним законодавством. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюдж с-ми, є зведеним бюджетом України.
38. Доходи та видатки Державного бюджету України.
Державт доходи — це, по-перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП, подруге, частка ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: податкових надходжень (частини податку на додану вартість, частини акцизного збору, податку на прибуток підприємств і організацій ус1х форм власності (крім комунальної) податку на майно підприємств і організацій, плати за землю, надходжень в1д зовн1шньоеконом1чної діяльності); неподаткових надходжень і доход1в в1д операцій з капіталом, що перебуває в загальнодержавній власності (частини доход1в в1д приватизації та реалізації державного майна; орендної плати за оренду; повернених державних позик; див1денд1в, одержаних на акції та папери, шо належать державі); дохід державних цільових фондів (Пенсійного фонду України, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідк1в Чорнобильської катастрофи та соц1ального захисту населения та 1н.); інших доход1в, встановлених законодавством У і віднесених до доход1в , Д. Бюджету Видатки Державного бюджету виконують функції політичного, соціального та економ1ч-ного регулювання. Держав/а видатки, включаючи чисте кредитування, — це витрати, пов'язані з виконанням державою своїх функцій. Витрати — це платежі, що не підлягають поверненню, не створюють 1 не погашають ф1нансових вимог. Вони складаються в основному \з закуп1вель товарів, послуг, оплати праці державних службовців, соціальних виплат і обслуговування державного боргу.
Держ видатки здійснюються за статтями на підставі бюдж класифікації. За функц призначенням їх можна поділити на 5 груп:1.Фінансування держ послуг заг призначення. 2.Фін в-ва сусп товарів, 3.Фін держ послуг, повязаних з ек діяльністю. 4.Видатки держ цільових фондів. 5.Ін видатки. Вид за ек х-ром поділ на поточні видатки (витрати бюджетів на фін мережі п-ств (установ, організацій, органів), яка існує на поч бюджетного року, а також фін заходів щодо соц заходів) видатки розвитку(вид бюджетів на фін інвест та інновац діяльності). Існують також такі видатки як субсидії (допомоги з метою підтримання населення, а також певних видів підп-кої діяльності, сфер і галузей нар госп), субвенції (допомого центральним або місц органам виконавчої влади, також використ для санації підп-ств, якім загрож банкрутство) та дотації (викор для збалансування доходів та видатків місц бюджетів та покриття касових збитків окремих держ підприємств).
39.Збалансованість (профіцит, дефіцит, секвестр) державного бюджету.
Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи держави, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок (профіцит) бюджету. Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету.
Надлишок бюджету може використовувати уряд за непередбачених обставин для дострокових виплат, погашення державного боргу, кредитування або переведення його в дохід наступного бюджетного року.
Для забезпечення збалансованості Державного бюджету на КМ України покладається обов'язок узагальнювати й готувати пропозиції про скорочення видатків бюджету, а також давати висновки щодо відповідності законопроектів, які вносяться на розгляд ВР України, Закону про Держ бюджет на поточний бюджетний рік і основним напрямам бюджетної політики на наступний бюдж рік.
У зв'язку з обмеженістю коштів і невиконанням дохідних статей затвердженого бюджету фактичне виконання Державного бюджету України за останні роки є нижчим за передбачене. Брак коштів постійно змушує вирішувати проблему пріоритетності напрямків їх витрачання. У цих випадках стає неминучим секвестр (скорочення) витрат, тобто їх пропорційне зменшення (крім спеціально захищених). Передовсім фінансуються поточні видатки (заробітна плата в бюджетній сфері, трансферти, витрати на медикаменти і т. ін.).
40. Засоби подолання бюдж.дефіциту.
Дефіцит бюджету – це перевищення видатків над доходами Б.граничний розмір дефіциту Держ.Б.та джерела його покриття визнач.ВРУ під час його затвердження. Покриття деф-ту здійсн.за рахунок внутрішніх держ.позик, позик іноземних дер-в та інших фін.інститутів. Рішення про залучення позик у кожному разі приймає ВРУ. У затвердженому Б.граничний розмір деф-ту не повинен перевищувати розмір видатків Б.на розвиток.
У скрутних ситуаціях покриття бюдж.деф-ту може здійснюватись способом додаткової емісії грошей. Але наслідки грошової емісії- це інфляція, знецінка цін, знов відтворюється новий деф-т.
Емісія ЦП вважається безінфляційним засобом подолання деф-ту. Дер-ва може випускати ЦП для задоволення потреб у фін-ні видатків відповідних бюджетів.
Держ.позики є менш небезпечними, ніж пряма емісія, але й вони здатні справляти негативний вплив на ек-ку країни. По-перше, за певних ситуацій дер-ва вдається до примусового розміщення держ.ЦП, руйнуючи тим самим ринкову мотивацію діял-ті суб’єктів господарювання. По-друге, держ.позики мобілізують вільні кошти на ринку позикових капіталів та зменшують попит на кредити.
41. Етапи бюдж.процесу в Україні.
Бюдж.процес-це регламентований законодавством порядок складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за вик-ням.
Етапами бюдж.процесу в Україні є: складання проекту Б., розгляд Б., затвердження Б., виконання Б.,складання, розгляд і затвердження звіту про виконання Б.
1)Складання проекту Держ.Б. Бюджетний процес починається з того, що ВРУ не пізніше 15 червня поточного року розробляє і надсилає Президентові спеціальну постанову про основні напрямки бюдж.політики на наступний рік.
КМУ опрацьовує проект Держ.Б. відповідно до засад держ.регулювання екон.та соц. Розвитку країни.
Попередній проект зведеного Б.України складає Мінфін на підставі прогнозних макроекономічних показників на плановий рік.
КМУ розглядає на засіданні проекти зведеного і Держ. Бюджетів, ухвалює остаточне рішення щодо проекту закону про Держ.Б. України і поддає останній на розгляд Президентові. Президент розглядає його і, у разі згоди, вносить до ВР. Проект закону має бути поданий до ВРУ до 15 вересня. До проекту закону додаються основні прогнозні макроекон.пок-ки екон.та соц. Розвитку України на плановий рік, зведений баланс фін.ресурсів, основні напрями бюдж.та податкової політики.
2)Розгляд ВР проекту закону про Держ.Б. здійснюється в порядку передбаченому регламентом ВР України. Проект закону про деож.б. рекомендує на засіданні ВР президент України. З докладною доповіддю про проект закону виступає міністр фінансів.
3)Затвердження держ.Б.здійснює ВР.
4)Виконання Б. Є найважливішою стадією бюдж.процесу. Розпорядником бюдж. Коштів є Держ. Казначейство.
5)Звіт про виконання Держ.б. складає Міністерство фінансів, а стосовно нижчих бюджетів БС- відповідні фін. Органи. Зведений звіт надсилається ВР. Узагальнені показники йього звіту підлягають опублікуванню.
42.Система оподаткування України.
Сис-ма опод-ня- це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов’язки, об’єкти оподат-ня, види податків, зборів та інш. платежів до бюджетів, внесків до держ.цільових фондів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів, внесків.
Податкові платежі здійсн.лише на підставі податкового закону: мають бути законодавчо визначені платник податку, об’єкт опод-ня, податкова база, розмір ставки, подат.період та строк сплати податку.
Платник податку-це юр.або фіз.особа, на яку покладається зобов’язання сплачувати податки.
Об’єкт оподаткування- це кількісно виміряний екон.феномен, що підлягає оподаткуванню(прибуток, додана вартість, майно).
Податкова база-це частка об’єкта опод-ня, на яку нарахов.податок.(податкова база як правило <за обєкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлений розмір неоподаткованого доходу, надані різні пільги тощо)
Ставка податку(норма опод-ня)- це частка податкової бази, що вилучається у вигляді податків і вимірюється у процентах.
Сплата податків є одним з основних обов’язків юр. І фіз.осіб. Згідно з законом “Про систему оподаткування” платники податків і зборів забовязані:1.Вести бух облік, складати звітність про фін-госп діяльність, 2.подавати до держ податкових та ін органів відповідні декларації, бух звітність та ін документи й відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків, 3.сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни. 4.допускати посадових осіб держ под органів до обстеження приміщень, що викор для одерж доходів чи повяз з утриманням обєктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків.
43.Система податкових органів України.
Сис-ма подат.органів склад.ззаконодавчо визначених органів держ.подат.служби, до якої входять Головна держ.подат.адміністрація України, держ.подат.адмініс-ії в АРК, областях, містах києві та Севастополі, держ.подат.інспекції в районах. У містах (крім Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні держ.подат.інспекції, а також подат.міліція України.
Головним завданням держ.подат.адмініс-ії (ДПА) України є:
-Здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правільністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати податків ;
-забезпечення застосування фін.санкцій та адмін.штрафів до порушників подат.законодавства;
-захист інтересів дер-ви в судових органах у справах, що стосується сплати податків.
Голова ДПА призначається та звільняється з посади Президентом України. Адмін-ія є самостійним органом виконавчої влади.
Подат.міліція України є правоохороним органом, який захищає конституційні права громадян та інтереси дер-ви у сфері оподат-ня.
44. Форми і класифікація податків.
У практиці регулювання застосовуються різні форми оподаткування. Існують пропорційна, прогресивна і змішана форма оподаткування.
Пропорційне оподаткування передбачає встановлення однакової податкової ставки для всіх суб'єктів оподаткування, що більший загальний дохід, то більші й податкові надходження. Прогресивне оподаткування полягає у тому, що чим більше дохід то більша й податкова ставка. Для кожного значення загального доходу встановлюється відповідна податкова ставка. Змішане оподаткування залежить від доходу, якщо менший за встановлену норму, то оподаткування взагалі не має, якщо дохід становитиме певну величину в заданих межах, то оподаткування здійснюється за мінімальною податковою ставкою, з перевищенням доходом цієї межі податкова ставка збільшується.
