141. Сутність та форми міжнародного руху капіталів, його масштаби, динаміка та географія.
МРК обумовлюють: інтернаціоналізація господарського життя, поява можливості більш вигідного прикладення капіталу за кордоном, відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку, прагнення власників капіталу застосувати його там, де існують низькі ціни, економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів тощо.
Капітал – це грошові та матеріальні кошти, які використовуються в суспіль-ному виробництві з метою отримання прибутку.
Основною формою МРК є вивезення капіталу. Це одностороннє переміщення вартості в товарній або грошовій формі за кордон з метою отримання прибутку, відсотку або з іншою метою. Вивезення капіталу в товарній формі – це експорт машин, обладнання, полу фабрикатів, технологій тощо. Вивезення капіталу в грошовій формі – це вивезення валюти та валютних цінностей.
Географія МРК може бути різноманітною, навіть світовою. А динаміка його залежить від рівня митних тарифів, пільгових умов та цін у різноманітних країнах.
142. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
Валютні обмеження являють собою систему економічних, правових та організаційних заходів, які регулюють операції з національною та іноземною валютою, золотом тощо.
Міжнародні кредити використовуються у відповідності з уніфікованими міжнародними нормами міжнародних кредитів та правилами міжнародного кредитування.
Міжнародні розрахунки передбачають наявність та регулювання міжнародної валютної ліквідності. Міжнародна валютна ліквідність – це спроможність країни або групи країн забезпечити своєчасну оплату своїх міжнародних зобов’язань.
Валютний ринок – сукупність постійних економічних організаційних відносин по операціям купівлі-продажу іноземних валют, а також платіжних документів в іноземній валюті.
Органами, що регулюють валютно-фінансові відносини є:
1) національні банки, міністерство економіки, міністерство фінансів, органи валютного контролю;
2) міжнародні валютно-фінансові організації (МВФ), регіональні валютно-фінансові організації (ЕВІ).
Ці органи розробляють режим безпечного, безкризового розвитку валютно-фінансових відносин в масштабах світового господарства.
143. Міжнародна валютна система, валютні ринки і валютний курс.
Валютна система – це форма організації та регулювання валютних відносин, закріплених національним законодавством та міжнародними угодами. В основі МВС лежить розвиток міжнародних валютних відносин. МВВ – це відносини між суб’єктами світового господарства, пов’язані з використанням валюти в їх фінансово-господарській діяльності. Існує три рівня валютної системи: національний, світовий, міжнародний. МВС-це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою держав.
Валюта – це грошові знаки іноземних держав та міжнародні розрахункові грошові одиниці.
Валютний ринок – це сукупність постійних економічних організаційних відносин по операціям купівлі-продажу іноземних валют, а також платіжних документів в іноземній валюті. Регулювання валютного ринку залежить від характеру економічної системи країни, міри конвертованості валюти, рівня цін, рівня валютних обмежень.
Валютний курс – це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в одиницях валюти іншої країни. Режими валютних курсів бувають: фіксовані, такі що коливаються, плавающі. Валютний курс встановлюється шляхом котировок.
144. Міжнародна міграція робочої сили.
Це переміщення робочої сили між країнами світового співтовариства. Це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни в країну.
Причинами ММРС є: швидке зростання населення планети; нерівномірний економічний розвиток країн світового співтовариства; розвиток сучасної НТР; соціально-політичний розвиток окремих регіонів світу та держав; економічний стан національного господарства.
Основні поняття, що характеризують ММРС:
Міграція – переміщення робочої сили в рамках світового співтовариства.
Еміграція – виїзд з країни певного контингенту населення.
Імміграція – в’їзд певного контингенту людей в іншу країну.
Рееміграція – процес повернення емігрантів у свою країну.
Основні конкретні принципи, що обумовлюють ММРС: 1) незадовільні економічні умови життя працездатного населення; 2) стабільний і порівняно високий рівень зарплати в основних імміграційних центрах; 3) порівняно високий рівень умов праці; 4) соціальні можливості більш повної реалізації своїх здібностей у країнах імміграції; 5) природні катаклізми та рівень охорони навколишнього середовища; 6) політичні причини; 7) військові причини; 8) релігійні причини; 9) національні причини; 10) культурні причини.
145. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Розмаїття галузевої та відтворювальної структури, різниця темпів економічного зростання й динаміки циклу, рівнів суспільної продуктивності праці спричинили необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Поступово склалися головні форми такого регулювання. Насамперед існує матеріальна основа економічної діяльності держави у вигляді значного за масштабами державного сектора у сфері виробництва і центральних фондів перерозподілу національного доходу. По-друге, в усіх країнах розробляють та реалізують економічну політику. По-третє, розробляють законодавчу політику щодо різних суб’єктів бізнесу. По-четверте, створюють систему заходів для стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. До особливостей державного регулювання належать інтенсивність та активне втручання держави в економіку. Воно охоплює весь процес суспільного відтворення – від регулювання ринкових відносин до впливу на структуру і темпи росту виробництва, нагромадження та хід циклу, ціноутворюючі фактори та зовнішньоекономічні зв’язки. Одним з інструментів економічного регулювання є заборона інвестування приватного (або іноземного) капіталу в окремі галузі економіки.
Держава завжди повинна впливати на проведення як внутрішньо економічної, так і зовнішньоекономічної політики. Вільність різних суб’єктів у проведенні економічної політики заради власних інтересів може привести до досить негативних наслідків для економіки країни, отже необхідність державного регулювання є очевидною.
146. Причини виникнення та суть глобальних проблем.
Виникнення глобальних проблем пов’язане як із конкретною сферою життєдіяльності суспільства, так і з конкретним соціально-економічним середовищем, де реалізується та чи інша сфера діяльності людей. одні вчені до глобальних проблем відносять досить вузьке коло питань – перенаселення планети, порушення екологічної рівноваги, виснаження ресурсів. Інші найголовнішою глобальною проблемою вважають економічну відсталість країн, що розвиваються.
Проблеми взаємовідносин людини і суспільства з природою і самих суспіль-них відносин класифікують як глобальні, якщо: а) вони мають загальносвітовий характер; б) нерозв’язання їх викликає загрозу людству, регрес в умовах життя людей, у розвитку продуктивних сил; в) вони потребують невідкладних і рішучих дій на основі колективних та скоординованих зусиль світового співтовариства. Глобальність – не географічне поняття. Вона означає, що подібні проблеми стосуються інтересів усіх класів і верств населення, усіх країн і народів планети, впливають на всі сфери суспільного життя і відбиваються певною мірою на стані справ у всіх районах планети.
147. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.
Глобальні проблеми поділяють на три сфери дії. До першої належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи й суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, освоєння ресурсів світового океану, оволодіння космічним простором. Особливість переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні споживання ресурсів, що відновлюються і що не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання.
До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо. На перший план серед них вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі і в державах, що переходять до ринкових відносин. У розв’язанні цієї проблеми зацікавлені не лише держави, які мають ракетно- ядерний потенціал, а й народи усієї планети.
Третя сфера – розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює передусім проблеми пристосування сучасної людини до умов природного й соціального середовища, що змінюються під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями.
Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами часто мають умовний характер, а окремі глобальні проблеми зумовлені процесами, що є результатом взаємодії не лише природи й суспільства, а й відносин між державами.
148. Екологічна криза та форми її прояву.
Виникнення екологічної проблеми пов’язане з прискоренням НТП, який створює можливості для посилення людського впливу на навколишній світ. Навіть позитивне перетворення природи в інтересах суспільства не може не мати хай вторинних чи третинних, але негативних наслідків для навколишнього середовища.
За даними Всесвітньої комісії ООН з навколишнього середовища й розвитку, нині щорічно перетворюється на пустелю 6 млн. га родючих земель, на 11 млн. га скорочується площа тропічних лісів, 31 млн. га лісів загублено забрудненням та кислотними дощами. Значної шкоди природі й суспільству задає підвищення в атмосфері концентрації вуглекислого газу, який утворюється при спаленні вугілля, нафти, газу тощо. Учені передбачають, що його накопичення може підвищити до 2050 року середню температуру на поверхні Землі на 1,5-4,5 градусів, що спричинить танення криг у морях, океанах, горах і призведе до підвищення рівня світового океану, внаслідок чого будуть затоплені берегові зони, що негативно позначиться на економіці багатьох країн. Тяжкими наслідками загрожують людству ерозія та руйнування озонового шару, який є захистом від сонячного радіаційного впливу.
Такі проблеми виникають на різних рівнях: регіональному, коли йдеться про забруднення чи порушення природи на обмежених ділянках поверхні; національному, коли техногенний вплив зачіпає інтереси цілої держави; планетарному, оскільки діяльність людини втручається у глобальні природні процеси.
До екологічної кризи можна також віднести такі проблеми: проблема забезпечення людства сировиною та енергією, проблема освоєння світового океану, проблема забруднення та освоєння космічного простору тощо.
149. Фінансово-монополістичні групи. Фінансова олігархія.
Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, мати змогу отримувати високі прибутки підприємства почали групуватись, утворюючи монополістичні об’єднання. Значну роль у концентрації фінансових ресурсів сучасного світового господарства відіграють міжнародні фінансові організації, зокрема, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Крім них до міжнародних фінансово-кредитних інститутів, можна віднести Міжнародну фінансову корпорацію, Банк міжнародних розрахунків.
Фінансово-монополістичні групи утримують велику частку всіх світових фінансів та значною мірою мають змогу впливати на всі економічні процеси як в окремих країнах, так і у світі в цілому. З ними змушені рахуватись усі промислові та виробничі центри, усі країни та угруповання країн. Адже фінанси є чи не найголовнішим ресурсом світового господарства.
150. Міжнародне співробітництво в розв’язанні глобальних проблем та розвитку світового господарства.
На сьогодні людство ще не має єдиної програми розв’язання глобальних проблем. Зусилля вчених зосереджені на розробці й запровадженні нових технологій, вишукуванні коштів для фінансування заходів щодо охорони навколишнього середовища, розробці національних програм раціонального природокористування. Але все ж таки, в кожній країні існує свій проект або програма вирішення як екологічних, так і інших проблем. Прикладом може навести співробітництво країн у ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній станції в Україні.
У співробітництві країн особливого значення набуває питання конверсії воєнного виробництва, демілітаризація економіки країн світу, мирного співробіт-ництва між ними. Позитивний вплив роззброєння та співробітництва країн світового співтовариства у цій сфері важко переоцінити. Вивільнення коштів надає можливість сконцентруватись на подальшому розвиткові економіки, міжнародних відносин у цілому.
Суб’єктами розв’язання глобальних проблем є всі країни світу, які розробляють як свої, так і спільні програми та проекти. Створені та створюються регіональні та міжнародні організації з вирішення глобальних проблем людства та розвитку співробітництва, наприклад, комісії ООН із цих питань.
Путеводитель
1. Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи і течії в політичній економії.
2. Предмет політичної економії. Тлумачення предмета політичної економії різними школами.
3. Економічна теорія і політична економія: проблеми взаємозв’язку. Позитивна і нормативна політична економія.
4. Закони, принципи і категорії політичної економії. Система економічних законів.
5. Методи економічних досліджень. Загальні методи наукового пізнання та їх використання.
6. Функції політичної економії. Політична економія та обгрунтування економічної політики.
7. Виробництво та його основні фактори. Межа виробничих можливостей.
8. Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.
9. Корисність продукту. Гранична корисність продукту.
10. Економічний інтерес, його об’єкти і функції.
11. Інтереси і потреби: діалектика взаємозв’язку. Єдність і суперечності в системі інтересів.
12. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
13. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи. Суспільний поділ праці і структура продуктивних сил.
14. Домогосподарства, підприємства і держава як суб’єкти економічної системи.
15. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи.
16. Структура економічних відносин. Соціально-економічні відносини.
17. Організаційно-економічні та техніко-економічні відносини.
18. Економічний лад суспільства, його суть та структура.
19. Методологічні аспекти механізму дії і використання економічних законів людьми.
20. Типи і еволюція економічних систем. Формаційний і загально – цивілізаційний підходи до типізації суспільства.
21. Власність як економічна категорія. Структура власності та її історичні типи, види, форми.
22. Суб’єкти та об’єкти власності.
23. Відносини власності на засоби виробництва і природні ресурси. Права власності.
24. Власність на засоби виробництва та способи з’єднання факторів виробництва.
25. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Суть і риси натурального господарства та його історичні межі.
26. Товарна форма організації суспільного виробництва. Причини виникнення товарного виробництва, його суть, ознаки, роль у розвитку суспільства.
27. Товар та його властивості. Суперечності товару.
28. Вартість і ціна: альтернативні теорії.
29. Проста і розвинена форми товарного виробництва. Спільні риси та відмінності.
30. Виникнення і розвиток грошових відносин.
31. Суть грошей. Функції грошей. Альтернативні теорії грошей.
32. Грошовий обіг та його закони.
33. Сталість грошового обігу. Грошові реформи, гроші, ціна та інфляція.
34. Еволюція грошей. Сучасна грошова система.
35. Суть витрат виробництва. Види витрат виробництва.
36. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна. Альтернативні підходи.
37. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку.
38. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають.
39. Інституціональні основи ринкової економіки.
40. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Визначення ринку: альтернативні теорії.
41. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
42. Ринкова ціна: механізм формування та функції.
43. Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку.
44. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
45. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство і практика.
46. Конкуренція і моделі ринків.
47. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання.
48. Ринок засобів виробництва. Загальні проблеми формування цін на ресурси.
49. Ринок праці та розподіл трудових ресурсів.
50. Проблеми формування ринків праці, землі та капіталів в Україні.
51. Поняття та основні риси інфраструктури ринку.
52. Позичковий капітал. Процент та його економічна природа, межі коливання.
53. Банки, їх роль та функції. Центральні та комерційні банки.
54. Суть кредиту та його форми. Банківський прибуток.
55. Капітал у сфері торгівлі. Витрати обігу. Торговельний прибуток.
56. Роздрібна та оптова торгівля. Товарні біржі.
57. Роль ринкової інфраструктури в регулювання економічних процесів.
58. Домогосподарства як суб’єкти ринкової економіки.
59. Об’єктивні основи формування доходів населення.
60. Податки і соціальні виплати.
61. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
62. Капітал підприємства. Масштаби підприємства. Концентрація і централізація капіталу.
63. Кругообіг капіталу, його сталі та функціональні форми.
64. Оборот капіталу підприємства. Основний та оборотний капітал.
65. Суть підприємництва і умови його існування. Види та функції підприємництва.
66. Валовий дохід, його суть та структура. Підприємницький дохід.
67. Загальні економіко-правові основи розвитку підприємництва в Україні.
68. значення прибутку в розвитку підприємництва. Роль підприємства та підприємництва в ринковій економіці.
69. Первісне нагромадження капіталу. Особливості нагромадження капіталу в Україні.
70. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу та її суперечності.
71. Капітал і праця. Наймана праця.
72. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.
73. Заробітна плата: сутність, форми, системи. Теорії зарплати.
74. Номінальна і реальна заробітна плата. Продукт праці та заробітна плата.
75. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладання капіталу та праці.
76. Відносини власності в с/г.
77. Земельна рента та її форми: оренда землі, ціна землі.
78.
79. Типи економічного зростання.
80. НТР та її роль в економічному зростанні.
81. Державна політика.
82. Підприємництво в державному секторі.
83. Економічні функції держави.
84. Роль держави в кругообігу продукту
85. суспільний продукт та його форми. Методи обчислення суспільного продукту.
86. Валовий внутрішній продукт, його суть та відтворювальна структура.
87. Чистий національний продукт. Національний дохід. Концепції національного доходу.
88. Продуктивність сусп. Праці
89. Суть і види економічного відтворення: просте та розширене.
90. Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи.
91. Тіньовий сектор в ек-номці відтворенні.
92. Національне багатство та його структура.
94. Суть розподілу національного доходу.
95. Диференціація доходів населення. Проблема багатих та бідних. Межа бідності; абсолютна і відносна.
93. Економічні функції держави
96. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення.
97. Роль державного бюджету у перерозподілі національного доходу.
98. споживання і заощадження. Доходи населення та споживання. Схильність до споживання та заощадження.
99. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.
100. Заощадження та інвестиції.
101. Ек-не зростання та ек-ний розвиток
103=102. Економічне зростання та економічні цикли.
104. Економічні кризи та їх причини.
105. Продуктивність праці та економічне зростання.
106. Теорії циклів: дискусійні проблеми.
107. Повна зайнятість, виробничий потенціал та ефективність виробництва.
108. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили.
109. Причини неповної зайнятості. Види і форми безробіття.
110. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки.
111. Фактори розширеного відтворення робочої сили. Роль держави у відтворенні робочої сили.
112. Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
113. Госп. механізм. Суть та елементи
114. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.
115. Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
116. Фіскальна політика. Способи збалансування державного бюджету. Фіскальні методи регулювання виробництва.
117. Механізм грошово-кредитного регулювання. Вплив грошово-кредитної політики на рівень суспільного виробництва.
118=120. Економічна система капіталізму вільної конкуренції, суть і основні ознаки.
119. Фактори підвищення прод праці
122. Концентрація і централізація виробництва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.
123 Фінансово-монополістичний капітал і його суть.
124 Суть і ознаки змішаної економічної системи. Приватний, акціонерний і державний сектори економіки.
125. Методи державного регулювання змішаної економіки.
126=121. Соціально-економічний прогрес та історичні перспективи економічної системи змішаного капіталізму.
127. Теорія і практика економічної системи соціалізму.
128. Соціалізм і адміністративно-командна економіка. Державна власність.
129. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної економіки: директивне планування та централізоване управління.
130. Загальна криза і розпад світової системи соціалізму
131. Зміст перехідної економіки: загальне і особливе. Об’єктивні чинники перехідного стану.
132. Державне регулювання щайнятості та його методи.
133. Становлення різних форм власності в перехідній економіці. Роздержавлення та приватизація власності.
134. Змішана економіка і соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах. Структура змішаної економіки.
135. Особливості ринкової трансформації економіки України.
136. Світове господарство: його суть та структура.
137. Міжнародний поділ праці й спеціалізація. Міжнародні економічні відносини.
138. Інтернаціоналізація господарських відносин та продуктивних сил.
139. Транснаціональні корпорації та їх роль в економічному розвитку.
140. Міжнародна торгівля та її економічні основи. Протекціонізм і вільна торгівля.
141. Сутність та форми міжнародного руху капіталів, його масштаби, динаміка та географія.
142. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
143. Міжнародна валютна система, валютні ринки і валютний курс.
144. Міжнародна міграція робочої сили.
145. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
146. Причини виникнення та суть глобальних проблем.
147. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.
148. Екологічна криза та форми її прояву.
149. Фінансово-монополістичні групи. Фінансова олігархія.
150. Міжнародне співробітництво в розв’язанні глобальних проблем та розвитку світового господарства.
