35. Капітал підприємства та його кругообіг: форми, стадії.
Рух будь-якого капіталу, що вкладається у виробництво, починається з грошової його форми. Власник капіталу авансує визначену суму коштів для придбання факторів виробництва – засобів виробництва (Сп) та робочої сили (Рс). Перша стадія кругообігу капіталу може бути виражена:
/ Рс На цій стадії кругообігу грошовий капітал перетворюється
Д – Т на виробничий. Після цього процес обігу авансованої
\ Сп вартості переривається
Придбання на ринку праці р/с є визначаючою умовою для перетворення авансованої вартості, капітал, що виступав в грошовій формі, в капітал, тобто вартість, що приносить додаткову вартість.
Друга стадія кругообігу капіталу заключається у виробничому споживанні придбаних капіталістом засобів виробництва та р/с. вони виражається у вигляді: — … П … —
Крапки перед П означають, що обіг капіталу перервано, але процес його кругообігу не призупинився, оскільки із сфери товарного виробництва він вступає у сферу виробництва. В результаті функціонування виробничого капіталу створюється товар, в якому втілено додаткову вартість. Після створення товару процес виробництва знову переривається, а виробничий капітал перетворюється в товарний (Т).
Третя стадія кругообігу капіталу позначається Т` - Д`, де Т` означає, що у виробленому товарі знаходиться додаткова вартість. На цій стадії капіталіст виступає продавцем товару, створеного на його підприємстві. В результаті його продажу капітал знову набуває первинної форми – грошової. Додаткова вартість з товару перетворюється в грошову.
Т.ч., капітал в своєму русі послідовно приймає три форми: грошову, виробничу та товарну, що відповідає трьом стадіям його кругообігу. Одна з цих стадій відноситься до сфери виробництва, а дві інші – до сфери обігу.
Рух капіталу, в процесі якого він послідовно перетворюється з одної форми в іншу і повертається до первинної форми, називається кругообігом капіталу. Кругообіг капіталу виражається формулою: / Рс
Д – Т … П … Т` - Д`
\ Сп
Формула показує мету капіталістичного способу виробництва – зростання авансованої капітальної вартості на величину додаткової вартості.
Три функціональної форми промислового капіталу. Кожній функціональній формі промислового капіталу властивий свій кругообіг. Кругообіг грошового капіталу виражається формулою: / Рс
Д – Т … П … Т` - Д`
\ Сп
Вона співпадає з формулою кругообігу промислового капіталу. В кругообігу грошового капіталу найбільш яскраво виражена мета капіталістичного виробництва – зростання додаткової вартості.
Формула кругообігу виробничого капіталу має наступний вигляд:
/ Рс
П … Т` - Д` - Т` … П
\ Сп
Ця формула кругообігу підкреслює неперервність, циклічність процесу виробництва.
Формула кругообігу товарного капіталу наступна:
/ Рс
Т` – Д` - Т` … П … Т``
\ Сп
Кругообіг товарного капіталу закінчується капітальною вартістю, що зросла. Його зміст полягає в реалізації капітальної вартості та додаткової вартості.
Аналіз трьох форм кругообігу капіталу відкриває зміст процесу кругообігу промислового капіталу. Тільки єдність всіх трьох форм кругообігу обумовлює неперервність руху капіталу, єдність процесу виробництва та процесу обігу. Загальним для всіх форм кругообігу капіталу є зростання вартості як визначаюча мета та рухаючий мотив виробництва.
Неперервність кругообігу промислового капіталу потребує послідовної та постійної зміни форм, збереження між ними необхідних пропорцій.
54. Сутність і ознаки змішаної економіки.
Це переважаюча форма економічної організації в некомуністичних країнах. В змішаній економіці господарська організація базується, в першу чергу, на ціновій системі, але при цьому для зменшення (преодоления) макроекономічної нестабільності і недосконалості ринку використовуються різні форми держ втручання (податки, держ витрати, держ регулювання, індикативне планування, контроль за цінами та грошовою масою, обмеження монополій, розвинуте господарське право, ЦБ тощо). Це економіка з елементами ринку і командної форми управління. А також в змішаній економіці проводиться сильна соціальна політика, захист бідних, забезпечення зайнятості, забезпечення прав людини.
Понятття "змішана економіка" виникло з умов існування двох протилежних соціально-ек систем і в низ зроблена спроба в деякій мірі синтезувати позитивні риси таких систем чи відгородитись від окремих негативних рис. Так змішана економіка розглядається як “економічна система, в якій з’єднуються характеристики капіталізту і соціалізму”. Конкретніше в цьому визначенні підкреслюється те, що в змішаній економіці джерела розподіляються частково через децентралізовані ринки і частково з допомогою рішень, які приймаються централізовано державою.
П. Самуэльсон під цим терміном розуміє “цінову систему економічної організації з державним втручанням і регулюванням макроекономічниї процесів і конкурентних ринків".
Залежно від ступеня держ втручання в економіку змішана економіка кожної країни має особливу модель з переважанням елементів лібералізму або дирижизму. Виділяють три моделі. Американська модель. Її основу становить система заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої частини населення. Завдання соціальної рівноваги громадян при цьому гостро не ставиться, а пряме держ втручання в економіку є незначним і охоплює такі питання як визначення правил гри на ринку, використання бюджетної системи, перерозподіл доходів через податкові механізми та ін.
Японська модель. Характерне держ втручання в економіку. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням, велику роль відіграє економічне планування (індикативне). Розв’язанням соціальних завдань безпосередньо займаються корпорації і об’єднання.
Шведська модель. Характерною особливістю є її соціальна спрямованість на рівні держ політики. Скорочення майнової нерівності досягається за рахунок перерозподілу доходу через бюджет на користь менш забезпечених верств населення. У держ бюджеті акумулюється більш ніж 50% ВВП.
Модель змішаної економіки в кожній країні залежить насамперед від індивідуальних факторів (природні, демограф, техн, місце країни в світовому господарстві та ін), цілей та приорітетів держ політики.
Суб’єктами змішаної ек-ки є домогосподарства, підпр-ва (фірми) і держава. кожен з них виконує певні функції. Так, домогосподарства є власниками економ ресурсів ( робочої сили, матер ресурсів, грош капіталу). Проте, самі вони не використовують економічн іресурси а надають їх підприємствам через ринок ресурсів. Тобто, функція підпр-в полягає у використанні економ-х ресурсів для вироблення продуктів та надання послуг, реалізації їх на товарному ринку з метою одержання доходу. Держава насамперед як власник держ підприємств здійснює підпр діяльність, є виробником товарів, послуг; як суб’єкт влади, забезпечує регулювання відносин між виробниками і споживачами, впливає на динаміку і структуру ВВП. Через оподаткування і держ витрати вона істотно впливає на економ відносини здійснюючи урядові закупки товарів і послуг, трансфертні виплати, а також надаючи домогосподарствам колективні блага і послуги.
