дій, властивостей, ознак, формацій: болю, контролю, бюджету, експорту, принципу, інтересу, прогресу, кворуму. Складні безсуфіксні іменники (крім назв істот): водопроводу, держбюджету, живопису, родоводу. Префіксальні іменники: видатку, прибутку, вироку, збору. Назви природних явищ: землетрусу, туману, інею, вітру. Терміни іншомовного походження, що означають хімічні або фізичні процеси, літературознавчі терміни: синтезу, аналізу, імпульсу, сюжету. Іменники із значенням місця і простору: абзацу, майдану, краю, світу. 11. Назви населених пунктів: Кривого Рогу, Кавказу, Донбасу. Паралельні закінчення (-а, -я, -у, -ю) мають іменники з різним лексичним значенням: акта (документ) - акту (дія), апарата (прилад) - апарату (збірність), терміна (назва) — терміну (строк), папера (документ) — паперу (матеріал), рахунка (документ) - рахунку (дія), фунта (грошова одиниця) — фунту (міра ваги), блока (частина споруди, машини) — блоку (збірність). У давальному відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду можуть мати паралельні закінчення: -ові, -еві, -сві і -у, -ю: директорові — директору, секретареві - секретарю, Олексієві - Олексію. 1. У ділових паперах перевага надається закінченням -у, -ю: ректору, економісту, декану, керівнику. 2. Для уникнення одноманітних закінчень, у документі спочатку вживається закінчення -ові, -еві, -єві, а тоді -у, -ю: добродієві ректору, Симоненкові Василю Андрійовичу, директорові Бойку Богданові Петровичу. 3. При використанні іменників, які мають однакові закінчення в родовому та давальному відмінках (-у), слід вживати в давальному відмінку закінчення -ові, -еві, -єві: допомога (кого?) заводу, допомога (кому?) заводові, пропозиції відділу (кого?), побажання відділові (кому?). У знахідному відмінку іменники II відміни можуть мати: 1. Закінчення родового відмінка - для істот: викликати секретаря, повід,омити директора, запросити ветерана.2. Закінчення називного відмінка - для неістот: виписати журнал, підписати акт, написати лист, відремонтувати замок. 3. У назвах предметів, періодичних видань, організацій, які походять від назв істот закінчення знахідного відмінка збігається з називним: передплатити "Юний технік", придбати "Запорожець", читати "Юний натураліст". В орудному відмінку однини іменники II відміни мають закінчення – ом – для твердої групи: попитом, наказом, податком; -ем, -єм, -ям -для м'якої: покупцем, виконавцем, вчителем, краєм, врожаєм, завданням, підписанням; -ем — для мішаної: продажем, викладачем, течем, дощем, ножем. До третьої відміни належать іменники жіночого роду з основою на приголосний та іменник мати: кількість, змінність, впливовість, осінь, сіль, притаманність, гуманність, фальш. У родовому та давальному відмінках однини іменники III відміни мають закінчення і: осі, ночі, сталі, тіні, вісті. В орудному відмінку ці іменники мають закінчення: а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується: подорожжю, міццю, міддю, загибеллю, сіллю; б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, м, в, ф), а також р, щ, то подовження не відбувається: не відбувається: любов'ю, радістю, якістю, верф 'ю, матір 'ю, нехворощю. До четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а, -я (переважно назви малих істот), що при відмінюванні набувають суфіксів -ат, -ят, -ен: теля, дитя, ім'я, курча. У родовому відмінку однини вживаються форми на -яти, -ати: дитяти, козеняти, теляти; -ені: імені, племені. В орудному відмінку однини вживаються форми на -ям, -ом та -ем: гусеням, курчам, іменем та їм 'ям, теменем та плем 'ям. У ділових паперах іменники четвертої відміни вживаються рідко
33. Правопис закінчень власних та загальних назв у кличному відмінку при звертанні Звертанням називають слово в реченні, що означає назву особи, чи предмета, до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу! В українські мові форми звертання виражаються Залежно від співвіднесення іменника до однієї з чотирьох відмін, закінчення кличного відмінка має свої особливі форми: Іменники чоловічого і жіночого роду І та II відмін мають в однині у кличному відмінку такі закінчення: а) для твердої групи - о: Катерино Петрівно, Миколо, Микито, Олено, дівчино, Людмило, подруго, Ганно; б) для м'якої - е, є, з пестливим значенням – ю: Надіє, Ілле, Розаліє, Маріє, Ліліє, земле, Наталю, Лесю, Олю; в) для мішаної — е, зрідка — о: листоноше, меже, площе, мереже, Мишо, Мамо, вельможо. Іменники чоловічого роду II відміни у кличному відмінку мають закінчення: а) для твердої групи - е, у: Петре, Степане, Іване, пане, директоре, Вікторе, інженере, Олегу, провіднику. У деяких іменниках з основою на г, к відбувається чергування приголосних: друг - друже, козак — козаче. б) для м'якої — ю: Олексію, Віталію, лікарю, вчителю, токарю, Андрію, секретарю, Юрію, водію, добродію; в) для мішаної — у, е: товаришу, Петровичу, газетяре, Миклоше. Іменники III відміни жіночого роду у кличному відмінку мають закінчення - е: Любове, Нінеле, молодосте, радосте. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові) обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Петрівно, Лідіє Миколаївно, Лесю Семенівно, Ілле Володимировичу, Борисе Васильовичу, Михайле Климовичу, Миклоше Петровичу. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличний відмінок можуть мати обидва слова: пане бригадире (бригадир), добродію директоре (директор), пане лікарю (лікар). У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму кличного відмінка має загальне слово, а власне ім'я може мати і кличну форму й форму називного відмінка: друже Ярослав (Ярославе), пане Андрію (Андрій).
34. Особливості відмінювання складних слів у документах Залежно від характеру відмінюваності, виділяють три групи складних слів: 1. Складні слова з невідмінюваною першою частиною. Сюди належать: а) складні слова з першим невідмінюваним компонентом: кафе-кондитерська, какао-порошок, шосе-магістраль, екс-президент; б) складні слова, в яких перший компонент за значенням наближається до прикметника: компакт-диск (компактний), жокей-клуб (жокейський клуб), свят-вечір (святий); в) складні терміни, першим компонентом яких є слова блок-, вектор-, дизель-, вакуум-, кварц-, прес-, експрес- та ін.: блок-система, вектор-потенціал, експрес-аналіз, дизель-генератор, прес-секретар; г) іншомовні назви проміжних частин світу: норд-вест, норд-ост, зюйд-вест; ґ) назви трав і квітів: іван-чай, ромен-салат, сон-трава, чар-зілля, розрив-трава.
35., 65. Особливості використання прикметників у документах. 1. Не використовуються у документах присвійні прикметники, вони замінюються іменниками: директорів підпис - підпис директора, президентський указ - указ президента. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання) ставлять у родовому відмінку: Петренкові пропозиції - пропозиції Петренка В.П., Клименкові зауваження - зауваження Клименка С.А. Але усталеними є вживання присвійних прикметників: архімедова спіраль, бертолетова сіль, карданова передача, рентгенівський апарат, штрумова система, езопівська мова, сізіфова праця. 2. Уникати вживання прикметників, що походять від географічних назв: криворізькі жителі - жителі м. Кривий Ріг, запорізька адреса - адреса у м. Запоріжжя, китайські товари - товари з Республіки Китай. Але усталеними є вживання подібних прикметників, що означають географічні назви, що походять: 1) від топонімів та інших географічних назв: Запорізька область, Харківський район, Керченська протока; 2) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве. 3. Прикметники узгоджуються з іменниками на означення певних професій, посад та звань жінок лише у чоловічому роді: старша лаборантка
- старший лаборант, досвідчена інженер - досвідчений інженер, професійна водій - професійний водій. 5. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполученні з числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини і мають переважно закінчення і, а не - их: два нестандартні вироби, розглянути три оригінальні розробки, чотири великі контейнери. 6. Прикметник останній з усіма числівниками має закінчення -і: за останні шість років, останні дванадцять питань. 7. Для визначення часу за роком потрібно вживати відповідні прикметники у родовому відмінку без прийменника, або ж прислівник: у минулому році — минулого року (торік), у наступному році - наступного року, на наступному тижні — наступного тижня.8. Узгоджуючи прикметникові закінчення з іменниками, слід звертати увагу на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: пошкоджені приладдя - пошкоджене приладдя, пошкоджені коріння - пошкоджене коріння, технічні знаряддя - технічне знаряддя.
36. Особливості використання займенників у ділових паперах Займенник - це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники у мові вживаються для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті .І. Вживання особових займенників у документах.1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці). 2. У розпорядчих документах займенник /я/ обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).3. Займенник /я/ в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським /ми/, а також, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (..ми дійшли таких висновків).4. Займенники третьої особи (він, вона воно, вони) в орудному відмінку мають /н/ і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються
без /н/: завдяки їм, назустріч їй, всупереч йому).6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант - на ньому (а не на нім).7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження - Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів (товарів) Вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження. Економіст Іваненко В.П. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився — Головуючий відхилив пропозицію економіста Іваненко В.П.8. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.9. Займенник /ми/ у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації, пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо... Повідомляємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Завод надсилає... Управління повідомляє...).10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).11. Для показу суворого об'єктивного викладу, категоричної вимоги, займенник Вам опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення — Надсилаємо для ознайомлення. Просимо Вас негайно оплатити рахунок — Просимо негайно оплатити рахунок.12. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися — пропоную Вам з'явитися, прошу уточнити - прошу Вас уточнити.13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено - я запровадив, нами запропоновано - ми запропонували, ними переказано — вони переказали, вами доведено — ви довели.14. Не слід використовувати займенники особи в присутності тих, про кого йде мова.II. Присвійні займенники в документах.1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм - на моєму; на твоїм - на твоєму, па їхнім – на їхньому, на вашім -на вашому.3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не їх (від — вони): їх обладнання - їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції— надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію —реалізовано їхню продукцію.4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І.П. не справився зі своїми обов’язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину - Він власноруч відремонтував особисту машину.5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозицій - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції. III. Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах.1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм -у чийому, був відсутній якийсь час -був відсутній деякий час, сі продукти — ці продукти, цеї домовленості — цієї домовленості, казна-який звіт - невідомо який звіт, котрогось із присутніх — декого з присутніх, тая нарада — та нарада, абичим завершили — невідомо чим завершили, тії розробки - тієї розробки. Перші приклади є розмовними, діалектними.2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток.3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ - що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає..., учасники зборів, які проголосували..., контракт, що був підписаний...4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.
37. Правила запису цифрової інформації в документах Числівник - це частина мови, яка означає абстрактно-математичну кількість або точно визначену кількість предметів при лічбі (25 кілограмів, шестеро студентів, три заяви, сім представників). В усіх стилях сучасної української літературної мови числівники вживаються по-різному. На письмі кількісні числівники, як правило, записуються цифрами. У ділових паперах доводиться мати справу зі значною кількістю числових назв. Вони вимагають спеціального оформлення. При складанні документів слід враховувати такі правила запису цифрової інформації: 1. Прості кількісні числівники, які називають однозначне число (без вказівки на одиниці виміру), записується словом, а не цифрою: (сім'я у складі трьох осіб, студентів повинно бути не більше чотирьох, між трьома фірмами укладено договір). 2. Простий числівник на позначення часових меж записується словом (за два місяці до закінчення терміну дії контракту, випробування повинні тривати два-чотири місяці). 3. Якщо простий числівник супроводжується найменуванням одиниць виміру, він записується цифрою (продано 10 центнерів цукру, відведена ділянка розміром 40 га). 4. Складні й складені числівники записуються цифрами, крім таких випадків, коли ними починається речення (На заняттях були присутні 25 студентів і Двадцять п'ять студентів були присутні на заняттях. Надіслано 128 підручників і Сто двадцять вісім підручників було надіслано). 5. Цілі числа, які виражаються кількома знаками, і оформлюються за допомогою пропусків. Місце пропусків залежить від системи обчислення (при десятковій - кожен четвертий знак: 50 000 т (50 тис. т), 976 000 - 976 тис.). 6. Порядковий числівник, що передається арабськими цифрами, вводиться в текст з відмінковими закінченнями (по 3-му класу точності, телевізори 5-го покоління). 7. При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз (вироби 3, 4 і 5-го сортів, працівники І, 2, 3-го цехів).8. Деякі порядкові числівники для розрізнення серед інших позначень пишуться в документах римськими цифрами, але вже без відмінкових закінчень. Так, наприклад, подекуди записують порядкові номери місяців, кварталів та ін.( V місяць, III квартал).9. Складні слова, перша частина яких - цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано: 40-процентний - 40%, 100-кілометровий - 100 км, 5-міліметровий - 5мм).10. Грошова сума записується спочатку цифрами, а в дужках - словами, наприклад: в розмірі 35 500 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот) грн.11. Навчальні й фінансові роки мають такий зразок запису: у 1998/99 навчальному році.12. Запис дати в документах має такий зразок: 01.09.2000, 1 вересня 2000 року, перше вересня двохтисячного року).13. У діловому стилі приблизна кількість відтворюється дуже обмеженою кількістю зворотів: понад, до, над, більше, менше (до вересня 2001 р.).14. Широко вживаються дробові числівники, але в усному мовленні вони мають таку відтворюваність: а) якщо ціла величина або чисельник позначається числами два, три, чотири, то ціла величина і знаменник матимуть закінчення -і: 2 3/7-дві цілі три сьомі; 4 2/5 — чотири цілі дві п 'яті, 3 4/9 - три цілі чотири дев 'яті; б) якщо ціла величина або чисельник позначаються іншими числами, то ціла величина і знаменник матимуть закінчення — их: 15 6/7 — п 'ятнадцять цілих шість сьомих, 98 7/9 - дев 'яносто вісім цілих сім дев 'ятих. 15. Збірні числівники поєднуються: а) з іменниками чоловічого роду: четверо студентів, п 'ятеро громадян; б) з особовими займенниками ми, ви, вони: їх було восьмеро, нас було двоє. в) з множинними іменниками: двоє дверей, троє окулярів. Не сполучаються із збірними числівниками іменники на позначення високих та офіційних посад: сполучення на зразок п'ятеро президентів, троє професорів вважаються усно-розмовними.
38. Зв'язок числівників з іменниками в ділових паперах У ділових паперах числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються або узгоджуються з ними.1. Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку (одне запитання, одна вказівка, двадцять одне зауваження).2. Числівник два має дві форми роду (два протоколи, дві пропозиції).3. Після числівників два, три, чотири, обидва (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини (два примірники, чотири путівки). Проте іменники, які в однині та множині мають різні основи (громадянин - громадяни, селянин - селяни, друг-друзі) поєднуються з числівником два у формі родового відмінка однини: два громадянина, два селянина, два друга.4. Після числівника п 'ять і наступних, іменники вживаються у формі родового відмінка множини (сім заяв, шістнадцять комп 'ютерів).5. При числівниках тисяча, мільйон, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини (мільйон карбованців, тисяча гривень, нуль відсотків).6. З неозначено-кількісними та збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини (декілька років, багато студентів, шестеро позивачів).7. Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини (одна ціла і п 'ять десятих гектара, п 'ять цілих і одна четверта грама).8. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини (півтора року, півтора місяця, півтори доби), а числівник півтораста - у родовому відмінку множини (півтораста центнерів).9. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку (шосте засідання, дванадцятий день).10. У сполученнях, що позначають дату, типу Восьме березня, Перше травня, відмінюється тільки перша частина: до Восьмого березня, присвячене Першому травня.11. При поєднанні дати зі словом свято, день числівник і назва місяця вживаються в родовому відмінку: поздоровити зі святом Восьмого березня, підготуватися до дня Першого травня. Конструкції поздоровити зі святом Восьме березня, привітати зі святом Перше травня належать до сфери розмовної мови.12. Ненормативним є словосполучення пара слів, пара хвилин. Літературною нормою вважається кілька слів, кілька хвилин. Слово пара поєднується з
