після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц,палац; після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший. АПОСТРОФ Апостроф вживається для позначення на письмі вимови звука й у звукосполученнях, що передаються голосними я, ю, є, ї. Апостроф ставиться: а) після б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї, наприклад: п 'ять, торф'яний, здоров'я, м'ясо, зв'язок, сім'я, бур'ян, кур'єр; б) після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янівка тощо; в) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний перед я, ю, є, ї, наприклад: від'їзд, під'їхати, з'єднати, з'їхати, роз'яснити.
Апостроф не ставиться: після губних приголосних б, п, в, м, ф, коли перед ними стоїть інший приголосний (крім р), який належить до кореня слова: свято, дзвякнути, цвях (за винятком: верб'я, торф'яний).
Якщо попередній приголосний належить до
префікса, то апостроф ставиться: зв 'язок, розв 'язка, зв 'ялити; б)після р у деяких словах: ряд, рясно, буря; в) після префіксів із кінцевим приголосним перед наступним і, е, а, о, у: безіменний, зокрема, зуміти.
49. Подвоєння та подовження приголосних.
1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних: а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, оббити, роззброїти;
б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, міськком; в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон законний, година —годинник, вікно —віконниця. Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний —безвинність —безвинно, законний - законність —законно.
г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка
-ся: винісся, розрісся, трясся. Буквосполучення нн пишеться: а) в суфіксі –енн (ий): здоровенний, силенний, численний; б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, доторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, а також у прикметнику старанний; в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний. 2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного: а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників сер.роду 2 відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; б) якщо в родовому відмінку множини іменники сер. роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття - почуттів; відкриття — відкриттів та ін; в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких ім. Чол.. та жін. роду І відміни: суддя, судді, суддю, суддів і т.д.; стаття, статті, статтю, статтею ; г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на 1 м’який або шиплячий приголосний: тінь-тінню; мить —миттю; молодь —молоддю; д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння та ін.;
е) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити —ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють і т. д.
50,51. Правопис префіксів. 1. У префіксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишеться з: безкрилий, безсилий, безкраїй, безлюдний, розбитий;
2. Перед глухими к, п, т, ф, х завжди пишеться префікс с-:класти, створити, схвалити.
3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-а) при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням наближення, приєднання, частковості дії, результату дії: прибув, прибіг, приніс, прийшов,приєднав, пригвинтив, приклеїв; б пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, препоганий, префікс пре- можна замінити словом дуже: превисокий —- дуже високий в) прі- вживається лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва. 4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передати.
5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відчинити, віднести, підкинути, міжнародний. 6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти,
а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати.
52. Правопис прізвищ та імен по-батькові. 1) У рос. прізвищах ё передається йо на початку слова та в середені після голосних, а також після твердих пригол., якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Н.: Йотов, Майоров, Соловйов; 2)якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, тоді пишеться сполучення ьо. Н.: Синьов, Пушкарьов; 3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц пишеться о. Н.: Чижов, Свящов, Бала шов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Н.: Горячев, Коришев, Солнцев, Лещев; 4) російська літера е після приголосних передається в укр. мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Білевич. Але звук е в рос. прізвищах, що відповідає укр. і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв; 5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Фірсова, Бірюков, Лісний. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Н.: Живков, Жиловенко, Чигрін, Чирва, Щиглов, Щипачов; 6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Напр: Руїн, Воїнович, Ільїн, Переїденко; 7) російський звук ы завжди передається літерою и.Н.: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал; 8) Літера и пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов.Н.: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Виноградов, Винокур; 9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц). Н.: Андреєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв;Медведєв, Пахарев, Каменєв, Гундарев, Жухарев,'Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Костищев; 10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Приймаков, Придорожній; 11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Цилюрик, Дудник, Малик; 12) слов'янські прізвища пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишневецький, Новицький,Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Гронський, Міщерський, Добровольський. При творенні чол.. імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Н.: Русланович, Сергійович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович. При творенні жін. імен по батькові вживається суфікс –івн(а), після гол.-ївн(а).Наприклад: Миколаївна, Лук 'янівна, Ярославівна, Артемівна, Василівна, Бориславівна, Романівна. Крім: Григорій — Григорович, Григорівна; Сава — Савич (-ович)-Савівна; Ілля —Ілліч, Іллівна; Микита —Микитович, Микитівна; Яків —Якович(-левич)- Яківна Лука —Лукич, Луківна. У Р.в. жін. імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївн(и), у Д.в. -івн(і), -ївн(і).
Н:Р. в. Людмили Тимофіївни
Вікторії Володимирівни
Д. в. Людмилі Тимофіївні
Вікторії Володимирівні
53. Звертання в українській мові. . ЗВЕРТАННЯ- це слово чи словосполучення в реченні, до якого звернена мова. Наприклад: Галино, дівчино, чому сумна ходиш, до мене не говориш? Звертання відокремлюється комою чи знаком оклику, якщо стоїть на початку речення; комами з обох боків, якщо стоїть у середині речення; комою від попередніх слів, якщо стоїть у кінці речення. Якщо звертання стоїть у кінці окличного речення, то після нього ставиться знак оклику, якщо в кінці питального —знак
питання. Н.: Тату, гляньте — лев, як зачарований (О. Довженко); Фанні, чого ти плачеш? (1.Франко); Весно, ох довго ж на тебе чекали! (І. Франко); Не ображайся, Кириле Петровичу, що я тобі екзамен влаштував; це на краще, будеш знати, що сказав Довженко (А. Хижняк); Спи, маленьке, до зорі!(М. Рильський.
При звертанні можуть стояти пояснювальні слова, таке звертання називається поширеним, наприклад: Цвіти, тоя Вітчизно молода, безмежна, непоборна, яснокрая! (А. Малишко)
Звертання властиві різним стилям мовлення: офіційно-діловому; розмовно-побутовому, художньому, епістолярному. В офіційно-діловому мовленні звертання найчастіше вживається в офіційному листуванні, в усному мовленні- в промовах, бесідах, диспутах та ін.
54. ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ Після л в іншомовних словах пишеться завжди е: пленум, легенда, лекція та ін.
У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив,група, метал, комісія. Крім: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.
Це ж стосується і слів із префіксами –ап, -ім, ір-, контр- ,сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін. Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Шіллер; Голландія,Міссурі. У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі). На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і: індустрія, історія, тріумф, матеріал .В основах іншомовних слів сполучення голосних -іа, іу іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.
Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж.
Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін. Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, и в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, кіно, хірург, літератор та ін.
Після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, позиція, фабрика, шифт, критика, фізика... В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.
Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.
У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє,Віньї(але мадяр). Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.
55. Правопис сполучення букв йо, ьо.
56. Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми в діловому мовленні. .ПАРОНІМИ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся. Порівняймо значення паронімів: Адрес. Адреса. Адрес — письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса — напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи.
Виборний. Виборчий. Виборний вживається, коли йдеться про виборну посаду Виборчий — пов'язаний з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів. Н.: виборча кампанія, виборче право. Виключно.
Дипломат. Дипломант. Дипломник.
Дипломат — посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю. Дипломант — особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі. Дипломник — автор дипломної роботи, підготовленої в училищі, технікумі чи вузі. СИНОНІМИ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ Синоніми — це слова відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний. Синоніми поділяються на три основні групи: 1) лексичні синоніми, що відрізняються смислових відтінками (відомий — видатний — славетний — знаменитий); 2) стилістичні синоніми — це слова, що відрізняються стилістичним і емоційними забарвленням (говорити —мовити— пророчити —верзти);
3) абсолютні синоніми — зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство — лінгвістика; століття — сторіччя) Запам'ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:
Замісник. Заступник. Замісник — посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник — це офіційна назва посади. Квиток. Білет.
Квиток — вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Білет — кредитний, банківський, екзаменаційний. Омоніми -слова, які однакові за звучанням, написанням, але мають різне значення.(коса, ключ) Антоніми - слова з протилежним значенням ( чорний – білий)
57. Написання відмінкових закінчень іменників ІІ відміни. Закінчення -а, -я мають іменники чол. .роду, щоІ означають: загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, акціонера, спортсмена, підприємця, промовця, Львова, Києва, Марселя; інші географічні (власні) назви з наголосом на кінцевому складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -єв, -ськ: Дніпра, Трубежа, Ірпеня, Дніпропетровська Макарова, Тетерева;
назви речей, предметів: комп'ютера, ксерокса, мікроскопа, документа, плаща, векселя;
назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, сантиметра, місяця, тижня (але року, віку);
назви окремих днів тижня: понеділка, четверга,
місяців: січня, березня, листопада; назви будівель, приміщень, споруд: коридора, погреба (але льоху), Закінчення -у, -ю мають іменники чоловічого роду, що означають: збірні поняття: колективу, пленуму, активу, хору, оркестру(але вишняка, березняка, чагарника — з наголосом на кінцевому складі); речовину, масу, матеріал: меду, спирту, сиропу, цукру, чаю, льоду, шовку, граніту, піску, металу; різні почуття, відчуття: гніву, страху, сорому, болю, відчаю, гумору, жалю; назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, клубу, штабу, комітету; назви процесів, станів, властивостей, ознак: руху, польоту, ремонту, спорту, відгуку, відпочинку, рейсу (хоча рейса — у значенні монета), маршруту, побуту; явища природи: дощу, грому; місце, простір тощо: світу, степу, яру, лугу, саду, майдану; назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Уралу, Дунаю, Алтаю; але іменники з наголосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Остра, Дінця.
58. Правопис іменників чол. р. ІІ відміни в Родовому відмінку. Іменники ІІ відміни чол. р. в родовому відмінку однини можуть мати закінчення –а, -я, -у, -ю. Якщо ці іменники означають назви істот, то вони мають закінчення: -а, -я: учень-учня, лікар-лікаря, кит-кита. Якщо ж вони означають назви неістот, то тут діють такі закономірності: 1. Назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення –а, -я: листок-листка, палець-пальця. 2. Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення –у, -ю: степ-степу, пісок-піску, прогрес-прогресу. 3. Але назви населених пунктів мають закінчення –а, -я: Київ-Києва, Херсон-Херсона. Виняток становлять ті власні назви, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення –у, -ю: Часів Яр-Часового Яру, Кам’яний Брід-Кам’яного Броду. 4. У назвах річок під наголосом виступають закінчення –а, -я, не під наголосом –у, -ю: Дніпро-Дніпра, але Інгул-Інгулу. 5. Іноді, як виняток, і в назвах нечітко окреслених предметів трапляються закінчення –а, -я, найчастіше під наголосом: тягар-тягаря, вечір-вечора. 6. Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення –а, -я, і закінчення –у, -ю: листопад-листопада(місяць), листопад-листопаду(опадання листя). Іменники ІІ відміни чол. р. Род. Відмінку множини мають такі закінчення: 1. Закінчення –ів: солдат-солдатів, плащ-плащів. 2. Нульове закінчення мають лише ті іменники, які в множині мають суфікс –ин-: киянин- кияни, киян; громадянин- громадяни, громадян.
