59. НЕ з різними частинами мови. Разом частка не пишеться: з іменниками, прикметниками, дієсловами (дієприслівниками), прислівниками, які без не не вживаються: ненависть, незрівнянний, неозорий, невтомно, несамовито, з іменниками, прикметниками, прислівниками, якщо в сполученні з префіксом вони набувають нового, протилежного, значення і їх можна замінити синонімом: неголосно (тихо); невеликий (малий); недруг (ворог); коли слова з не утворюють єдине поняття: неспеціаліст, незнайомий, немов; у складі префікса недо: недопечений, непогашений, недокошений, недооцінювати, Окремо частка не пишеться: з іменниками, прикметниками, прислівниками, дієприкметниками при наявності протиставлення: не веселий, а сумний; не багато, а мало; Примітка. Якщо зіставляються суміжні поняття, між якими можна поставити сполучник але, то не зі словами пишеться разом: голос мав невисокий, але приємний. на -но, -то: не бігти, не спитавши, не один, не перший, не про тебе, не тільки, не потрібно, не там, не мій, не ти, не то...не то, не можна, не вкрито, не зроблено, не виконано, не прочитано (але: неабиякий);
з прикметниками, прислівниками, перед якими стоять слова типу: далеко, зовсім, аж ніяк, нітрохи тощо: це не нове рішення, зовсім не довго чекати; аж ніяк не близько їхати.
61. Правопис складних іменників. Складні слова творяться складанням двох або більше основ: а) за допомогою астфіксів о або е: пароплав, місяцехід; б) без сполучних голосних: хліб-сіль, всюдихід. Складні іменники пишуться разом або через дефіс. 1. Разом пишуться складні іменники, утворені від підрядних словосполучень(у яких від одного до іншого слова можна поставити питання): будова нова – новобудова; перекоти через поле – перекотиполе. Але через дефіс пишуться : свят-вечір, дівич-вечір, буй-тур, зелен-сад. 2. Через дефіс пишуться складні іменники, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні): людина і день – людино-день. 3. Через дефіс пишуться складні іменники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів: без кінця-краю, день-два. Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке сполучення пишеться окремо: кінець кінцем, раз у раз. 4. Через дефіс пишуться такі складні іменники іншомовного походження, як: блок-схема, прем’єр-міністр, соціал-демократ тощо. Аое разом пишуться складні іменники з такими загальновживаними початковими частинами, як авіа-, авто-, гідро-, електро-, кіно-, мікро-, радіо-, стерео-, теле-, фото- тощо: авіабаза, аерофлот, фотоелемент. 5. Частини напів- і пів- звичайно пишуться разом: піввідра, півогірка. 6. Перед буквами я, є, ю, ї пів- і напів- пишуться через апостроф. 7. Частина пів- пишеться через дефіс із власними назвами: пів-України, пів-Європи.
62. Н та НН у прикметниках. У прикметниках на межі кореня і суфікса та в суфіксах може подовжуватися н: щоденний, ранній. 1. Подвоюється н між голосними в прикметниках на –ний, -ній, якщо ці прикметники утворені від іменників з основою на н: туман-туманний, стіна-стінний. Подвоюється н також в словах старанний, притаманний, захланний. 2. Подвоюється н у наголошених суфіксах –енн-, -анн-: а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості і наголос падає на суфікс: страшенний, здоровенний, незрівнянний; б) у небагатьох прикметниках-старословянізмах: священни, огненний, блаженний.
63. Правопис складних прикметників. Прикметники, які утворилися складанням 2-3 основ називаються складними, наприклад: промислово-торговельний, повітряно-реактивний, дослідно-показовий, інженерно-будівельний; .Елементи складних прикметників об'єднуються сурядним або підрядним зв'язком. За сурядним способом зв'язку основи, з яких утворюються складні прикметники, сполучаються як рівноправні (торговельно-комерційний, фінансово-економічний). За підрядним способом одна основа синтаксично залежить від іншої (великопанельний, багатогалузевий, багаторічний, морозотривкий, малопродуктивний, малоприбутковий).
У складних прикметниках під час поєднання основ використовуються сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, одновесловий, багатообіцяючий, вічнозелений тощо. Пишуться разом:
прикметники, утворені сполученням основ прикметника й іменника: внутрішньоринковий, зовнішньоторговельний, сухопутний, різноякісний, зовнішньополітичний; прикметники, утворені сполученням основ іменника і прикметника: кредитоспроможний, суднопідіймальний, лісопромисловий, зимостійкий, шовкопрядильний; прикметники, утворені сполученням основ прислівника і прикметника: великопромисловий, великоваговий, малопотужний; прикметники, утворені сполученням основ числівника й іменника: п'ятипроцентний, шестиповерховий, семитонний, прикметники, утворені сполученням основ іменника і дієслова: водолікувальний, грязелікувальний, нафтопереробний, складні прикметники, що означають терміни, утворені з 2 і більше неоднорідних прикметників: поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, Пишуться через дефіс:
Складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ: офіційно-діловий, ощадно-позичковий, науково-технічний;
складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком: кисло-солодкий, добродушно-хитрий, гіркувато-солоний;
б) відтінки й поєднання кольорів: чорно-білий, яскраво-ліловий, блідо-рожевий, жовтувато-червоний , фіолетово-сірий, ізумрудно-зелений, біло-блакитпий (але жовтогарячий —один колір); складні прикметники, утворені сполученням прикметника та іменника, але з перестановкою елементів: літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука); складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного походження і закінчується на -ико, -іко: хіміко-технологічний, медика -хірургічний.
82(64). ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ
Разом пишуться: прислівники, прийменника + імен¬ником, займенником, прикметником, числівником, прислів¬ником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);
складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч. Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі: без: без кінця, без черги, без упину, без жалю; на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку; до: до побачення, до речі, до краю, до діла; з: з радості, з жалю, з горя, з розгону; в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;
прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою. Через дефіс пишуться:
прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їхньому, по-нашому; прислівники, утворені від порядкових числівників за до¬помогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;
прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, більш-менш, часто-густо, любо-дорого; прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте Правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.
64. Вставні слова та вирази в діловому мовленні. Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки. Вони не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Вставні слова не є членами речення, тобто не відповідають на жодне з питань в реченні. В усній мові вони не завжди виділяються паузами, але на письмі обов’язково відокремлюються комами з обох сторін, рідше – тире. 1. Лише вставними бувають слова мабуть, по-перше, по-друге, отже, щоправда, крім того, а втім, у середині простого речення однак, одначе і проте. І навпаки, ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито і не виділяються комами. 2. Без вагань виділяємо і вставні слова, що мають форму дієприслівникового звороту (правду кажучи, між нами кажучи) або біля них можна поставити слово кажучи (напевно, за висловом, до речі, між іншим). 3. В інших випадках, щоб упевнитися, чи дане слово і справді вставне, перевіряємо його питанням. Якщо слово в реченні відповідає на питання, то воно не вставне і виділяти його комами не можна; якщо ж не відповідає – то воно вставне і його виділяємо комами.
66. Відмінювання займенників. ЗАЙМЕННИК – частина мови, яка не називає, а лише узагальнено вказує на предмети, ознаки, кількість, які співвідносні з ім.(я, ти, ми, ви, він, себе, дехто, ніхто...), прикм.( мій, твій, свій, наш, ваш..), числівниками( стільки, скількись, казна-- скільки, котрий). РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ
Особові займенники: я, ти, ми, ви. Наприклад: Я — фермер, ти —підприємець; Присвійні - мій, твій, свій, наш, ваш, їхній. Зворотний – себе.
Означальні – весь, всякий, кожен, інший, сам, самий. Вказівні – цей, той, такий, стільки.
Питальні – хто, що, який, чий, скільки.
Відносні – питальні – викор для зв’язку складних речень. Неозначені – абихто, абищо, дехто, деякий, хтось, щось, будь-хто, що-небудь, казна-скільки. Заперечні – ніхто, ніщо, ніякий, нічий, анічий. ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ
До першої групи належать особові займенники першої й другої особи я, ти, зворотний займенник себе, які відмінюються за іменною відміною. До другої групи належать усі інші займенники, які відмінюються за займенниковою відміною. ІМЕННЕ ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ: ОСОБОВИХ І ЗВОРОТНОГО СЕБЕ Однина Н я – ти --- Р мене – тебе – себе
Д мені – тобі – собі З мене – тебе – себе О мною – тобою – собою М на мені – тобі – собі
Множина Н ми – ви Р нас – вас Д нам – вам З нас – вас О нами – вами М на нас – вас
ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВО-ВКАЗІВНИХ ЗАЙМЕННИКІВ
Однина Множина
Н. він воно вона вони
р. його ---- її (неї) їх (них)
Д. йому ---- їй їм
3. його --- її (неї) їх (них)
0 ним --- нею ними
М (на) ньому --- (на) ній (на) них
Запам'ятайте: характерною особливістю відмінювання особових і особо¬во-вказівних займенників є те, що під час відмінювання змінюється не тільки закінчення, а й основа: я — мене; ти — тебе; він — його; вона — її; ми — нас; ви — вас; вони — їх; зворотний займенник себе не має форм називного відмінка, роду, множини. Відмінюється як особовий займенник дру¬гої особи ти.
ЗАЙМЕННИКОВЕ ВІДМІНЮВАННЯ
Відмінювання вказівного займенника цей {це, ця)
Однина Множина
чол р. сер р. жін р. для всіх родів
Н. цей це ця ці
Р цього ---- цієї цих
Д цьому ---- цій цим
3.. цього це цю цих
О цим --- цією цими
М (на) цьому ---- (на) цій (на) цих
Відмінювання вказівного займенника той (те, та)
Однина Множина
Чол р. сер рід жін р. для всіх родів
Н той те та ті
Р того ---- тієї тих
Д тому ----- тій тим
З того те ту тих
О тим ----- тою тими
М на тому --- на тій на тих
Відмінювання присвійного займенника мій (моє, моя)
Однина Множина
чол р. сер р. жін р. для всіх родів
Н. мій моє моя мої
Р. мого --- моєї моїх
Д. моєму --- моїй моїм
3.мого моє мою моїх
О. моїм ---- моєю моїми
М. (на) моєму --- (на) моїй (на) моїх
Відмінювання означального займенника весь (все, вся)
Однина Множина
чол р. сер р. жін р. для всіх родів
Н. весь все вся всі (усі)
Р. всього --- всієї всіх
Д. всьому --- всій всім
3. всього все всю всіх
О. всім --- всією всіма
М. (на) всьому --- (на) всій (на) всіх
Відмінювання питальних та відносних займенників
Однина Множина
чол р. сер р. жін р. для всіх родів
Н. чий чиє чия чиї
Р. чийого --- чиєї чиїх
Д. чийому --- чиїй чиїм
3.чийого чиє чию чиїх
О. чиїм ----- чиєю чиїми
М. (на) чиєму --- (на) чиїй (на) чиїх
Н хто – що – скільки – стільки
Р кого – чого – скількох – стількох
Д кому – чому – скільком – стільком
З кого – що – скільки – стільки
О ким – чим – скількома – стількома
М на кому – чому – скількох – стількох
