Те ж саме стосується й інших тем, які близькі до проблеми здоров'я. Серед тих, хто опікується проблемами власного здоров'я та здорового способу життя, предметом обговорення значно частіше стають сімейні, побутові, екологічні, сексуальні теми, питання заробітку грошей, а також модний одяг, зовнішність тощо.
Такі теми, як здоровий спосіб життя та проблеми власного здоров'я, частіше обговорюються молодими людьми, які перебувають у шлюбі, та жінками. Вікові розбіжності у вияві інтересу до цих тем також простежуються, але вони тісно пов'язані зі статтю. Зокрема, дівчат стан власного здоров'я турбує, й особливо це помітно у 15-16-річних. Саме на цю вікову групу припадає "пік" зацікавлення даною темою. Юнаки частіше ведуть розмови між собою щодо власного здоров'я лише у 17-18 років, тоді як проблема здорового способу життя хвилює юнаків дещо раніше - у 15-16-річному віці. А для 19—22-річних дівчат і юнаків ця тема стає вже менш актуальною.
Проблема організації відпочинку цікавить усі категорії молоді майже однаково, але більшою мірою дівчат 15-16 років. Частота обговорення сексуальних проблем зменшується з віком, хоч у цей період зростає частота обговорення сімейних і побутових проблем. Проте обидві теми значно частіше стають темами розмов серед молодих жінок. Проблема заробітку грошей, наприклад, частіше обговорюється чоловіками та людьми більш старшої вікової групи.
Про вплив друзів на формування здорового способу життя свідчить також те, що серед чинників, які утримують респондентів від паління, є такий як "мої друзі не палять". Цей показник становить 23% серед тих, хто не пробував палити у 10-14 років, та 12% -15-22-річних.
Таким чином, можна стверджувати, що друзі й ровесники є одним з впливових джерел інформації для молоді з питань формування здорового способу життя. Важливо підкреслити, що з дорослішанням друзі та ровесники починають домінувати і серед джерел потрібної інформації. З одного боку, це пов'язано з "набуттям досвіду" серед ровесників, з іншого - з "гостротою тематики", особливо щодо алкоголю, наркотиків і статевих стосунків. Крім того, саме ровесники є найбільш "легкодоступним" джерелом інформації в умовах недостатнього розвитку інформаційних центрів й анонімних консультацій.
За вищеописаною методикою було виділено групу молоді, котра надає перевагу інформації про шкідливі звички, яку вона отримала від старших товаришів.
10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 РОКИ
Рис.4.9. Частка молоді, яка готова звернутися до старших товаришів
по додаткову інформацію з питань алкоголізму, наркоманії, паління
(% у кожній віковій групі)
Можна умовно виділити два вікові етапи у зміні ролі старших товаришів як джерела додаткової інформації про шкідливі звички:
1) 10—і 7 років — етап підвищення ролі інформації від старших товаришів (від 8 до 33%);
2) 18-22 роки - етап зниження ролі інформації від старших товаришів (з 33 до І 8%).
Варто зазначити, що до поняття "старші товариші" респонденти включають не лише молодих людей, з якими неформально зустрічаються на так званих "тусовках", а й учителів, педагогів клубів за місцем проживання, соціальних працівників, з якими молоді люди спілкуються поза навчальними закладами.
Ровесники реально стають тією групою, яка на певний період є надзвичайно важливою для кожного підлітка. Групи ровесників справляють як позитивний, так і негативний вплив на спосіб життя молодої людини.
Позитивний вплив залежить від "якісного", так би мовити, складу групи ровесників. Якщо об'єднуються молоді люди, які активно залучені до суспільних справ і можуть мати найрізноманітніші інтереси (волонтерська робота, активна суспільна робота в школі і поза нею, творчі групи, заняття спортом тощо), то їх взаємний вплив, як правило, носить позитивний характер.
Якщо основу колективу молодіжної групи становлять ровесники з асоціальною поведінкою (такі, що вживають алкоголь, наркотики, скоюють правопорушення), то слід очікувати на взаємний вплив, який ще більше поглиблює негатив кожного з них. Батьки такі колективи називають "шкідливими компаніями". Безумовно, не можна говорити про те, що підлітки, які розпивають на дозвіллі спиртні напої, обов'язково приречені на алкоголізм, але слід пам'ятати, що психологи спостерігають у таких компаніях зниження відчуття небезпеки. Тут усе робиться з підвищеним ризиком, що викликає ще більше взаємне задоволення всіх учасників.
Серед захисних індивідуальних чинників особистості є такі, що свідчать про:
• емоційну стабільність,
• почуття власної гідності,
• комунікативну взаємодію,
• самостійність у розв'язанні різноманітних проблем,
• тісний зв'язок із соціальними інститутами (школою, позашкільними закладами, сім'єю тощо),
• почуття гумору,
• цілеспрямованість і самодисципліну.
Звичайно, це не повний список особистісних чинників, які дозволяють молодій людині протистояти впливу шкідливих звичок та цілеспрямовано вести здоровий спосіб життя. Але вищеназвані риси окреслюють загальний образ молодої людини, не лише й тільки "відмінника", а людини, яка має певний запас внутрішніх переконань і достатньо пристосована до дорослого життя.
На противагу наведемо перелік індивідуальних характеристик, які можна розглядати як передумову розвитку різноманітних асоціальних звичок і чинників ризику для здоров'я.
• нерозвинений самоконтроль, нестача наполегливості,
• низька самоповага і невпевненість у собі,
• емоційна і психічна неврівноваженість,
• життєві цінності, які припускають зловживання алкоголем і наркотиками,
• низька успішність,
• відсутність взаєморозуміння в школі і(або) в сім'ї,
• прояв асоціальної поведінки в ранньому віці (агресія, злочини тощо).
Практично впливати на такі молодіжні колективи через засоби масової інформації дуже важко. Існує практика індивідуального впливу на лідера групи, а через нього - на всіх її членів, але це вже завдання соціальних працівників, педагогів та інших фахівців.
4.5. Вплив засобів масової інформації на формування здорового способу життя молоді
Загальновідомо, що в наш час ЗМІ справляють найбільш вагомий вплив на суспільну свідомість. Через здатність швидко і майже тотально охоплювати найбільш широкі аудиторії ЗМІ можуть трансформувати традиційну систему духовного виробництва, і сьогодні в розвинених суспільно-політичних системах панує теза, що ті, хто володіє ЗМІ, володіють громадською думкою.
Відповідно до концепції відомого канадського соціолога і культуролога Г.Маклуена, ера мас-медіа і електронної інформації радикально змінює як життя людини, так і її саму. Сучасні ЗМІ як складова масової культури скорочують на планеті простір і час, знищують національні кордони, пов'язуючи в єдину мережу найвіддаленіші куточки.
Саме через ЗМІ серед різних категорій населення (читачів, слухачів, глядачів) пропагуються певні ціннісні установки, світоглядні стереотипи та моделі поведінки, унаслідок чого спільні смаки і форми "культурного споживання" поширюються як серед привілейованих, так і малозабезпечених категорій населення. З огляду на це, у змаганні за культуру мас-медіа перебувають практично поза конкуренцією.
Інформаційний простір України протягом останніх років зазнав значних кількісних та якісних змін. Кардинальні зміни відбуваються і у книговиданні. Так, існує більше 200 видань для дітей і молоді.
Інформаційні засоби формування основ здорового способу життя різні, але насамперед це, звичайно, телебачення, радіо та преса. За даними наукового звіту "Ціннісні орієнтації молоді" (1998 р.) Українського інституту соціальних досліджень, перше місце серед форм проведення вільного часу молодих людей посідає перегляд телепередач: 80% молоді віком від 15 до 28 років дивляться телевізор щоденно й лише 1% не дивляться його зовсім. Та роль, яку телебачення відіграє в організації дозвілля молоді, робить його важливим інструментом формування суспільної свідомості.
Більша частина української молоді задовольняє свою інформаційну потребу саме за допомогою телевізора. Однак чи є цей спосіб ефективним - питання спірне. Адже телевізор тут виступає засобом отримання не стільки інформації, скільки задоволення від видовищ. 61% молодих українців мають вдома радіоприймачі, однак лише 25% іноді слухають радіопередачі.
Серед друкованих видань, яким віддає перевагу сучасна українська молодь, досить поширеними виявилися періодичні видання (70% опитаних читають їх часто). Тут перше місце посідають журнали розважального та інформаційного профілю (38%) і газети (36%), при цьому ]6% молодих людей читають газети щоденно, 33 - два-три рази на тиждень, 20 - раз на тиждень, 24% - лише випадково. І лише 6% фактично не читають газет. Як одну з найулюбленіших форм дозвілля 48% усіх респондентів зазначили читання газет і журналів.
В інформаційному бюлетені УІСД "Моніторинг громадської думки населення України" №4(29) за квітень 1999 р. наведено дані, які засвідчують, наскільки довіряє населення ЗМІ (табл.4.6).
Таблиця 4.6. Рівень довіри населення України до ЗМІ
(% загальної кількості опитаних)
ЗМІ Повністю довіряю Швидше, довіряю, ніж ні Швидше, недовіряю Повністю не довіряю Важко відповісти
Преса 10 46 25 11 8
Телебачення 12 52 20 9 7
Радіо 12 50 20 9 9
Із цієї таблиці можна побачити, що чималий відсоток населення України довіряє ЗМІ. При цьому серед засобів масової комунікації за рівнем довіри лідирує телебачення - йому довіряють 64% респондентів, на другому місці - радіомовлення - 61; пресі довіряють - 56%. Як видно, пресі довіряють менше, ніж іншим ЗМІ.
До того ж, користуватися телебаченням значно дешевше, ніж передплачувати або купувати пресу, що значною мірою спричиняє різкий інформаційній попит, перш за все, на телебачення. Така картина спостерігається зараз у багатьох суспільствах, але у вітчизняних реаліях це викривлення посилюється надто різким падінням попиту на кіномистецтво в умовах кінотеатру (загальносвітові тенденції передбачають повільніше зниження ролі культури кінотеатру), зниженням до мінімуму контактів з театральним мистецтвом.
Так, В.Собкін і Н.Кузнєцова у статті "Трансляція моделей статевої поведінки у засобах масової інформації" (1999) зазначають, що сучасна ситуація в Росії характеризується відсутністю цензури на поширення порнопродукції в засобах масової комунікації. Думка про те, що ці засоби є каналами розповсюдження порнопродукції, є загально визнаним. Це питання неодноразово порушувалося громадськістю, різними політичними партіями, обговорювалося у владних структурах.
У 1997 р. Центром соціології освіти (ЦСО) було проведено пілотне Дослідження трансляції ранкових, денних, вечірніх і нічних передач по каналах ОРТ, НТВ і ТВ-Центр. Загальний обсяг експертних телевізійних оглядів за спеціально розробленою процедурою становив 119 год. У результаті аналізу було виділено 486 сцен насилля та еротики, які пройшли через процедуру контент-аналізу. Розроблена схема контент-аналізу враховувала: частоту показу сцен насильства й еротики на відповідному каналі; час трансляції на відповідному каналі; жанр повідомлення (художній фільм, інформаційна програма, хроніка і т.п.); види агресії та еротичних дій (удар, вбивство, поцілунок, оголення тіла, статевий акт тощо), спрямованість агресії (чоловік - жінка; чоловік - чоловік; дорослий-дитина; міжгруповий конфлікт тощо) та цілу низку інших аспектів.
На нашу думку, слід виділити деякі характерні результати, отримані російськими фахівцями, що мають безпосереднє відношення до теми нашого монографічного дослідження.
Аналіз отриманих матеріалів показує зростання трансляцій сцен насильства та еротики від ранкового до вечірнього ефіру. Так, якщо в ранкових телепередачах було виявлено 102 епізоди, то у вечірніх -151 (збільшення у 1,5 рази). Змінюється динаміка трансляцій і під час недільного циклу, найбільш спокійною є середина тижня (середа), та різко збільшується агресивність телеекрану наприкінці тижня (у 2,4 рази). Слід звернути увагу на жанри, в яких в основному транслюються сцени насильства та еротики.
Безумовним лідером тут є художні фільми. На них припадає 57,0% трансляцій. На другому місці - реклама (23,3%), на третьому - хроніка (12,6%). Трансляції насильства й еротики в таких жанрах, як новини чи мультфільми займають незначний обсяг (відповідно 4,9 та 2,3%).
Узагальнюючи результати емпіричних досліджень про вплив засобів масової інформації на моделі статевої поведінки, слід також враховувати вікові, індивідуально-психологічні особливості сучасної молоді у взаємозв'язку з формуванням психосексуального здоров'я як одного з компонентів психосоматичного здоров'я особистості.
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ
ШЛЯХИ Й МЕТОДИ ЗБЕРЕЖЕННЯ
ЗДОРОВ'Я УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ:
АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ
5.1. Політика Всесвітньої організації охорони здоров'я
Базисні позиції стратегії підвищення рівня й поліпшення стану здоров'я населення та відповідно реформування системи охорони здоров'я в Європі визначаються політикою Європейського бюро ВООЗ на основі результатів вивчення й аналізу цього питання у країнах регіону (Лехан, 2001).
Проте такі фактори сьогодення, як різке розшарування країн європейського регіону за рівнем економічного розвитку, середньою забезпеченістю, станом здоров'я громадян і фінансуванням державних систем охорони здоров'я створюють певні ускладнення в реалізації політики ВООЗ через потребу адаптування загальноєвропейських завдань до умов кожної конкретної країни.
Це відбивають й основні рекомендації Робочого бюро ВООЗ щодо політики держав регіону у сфері забезпечення здоров'я населення у XXI ст. ("Здоров'я-21"), сформульовані як завдання на шляху її реалізації з адаптуванням до умов кожної конкретної країни, виходячи із загальноєвропейських тенденцій: постаріння населення, зниження рівня народжуваності, підвищення рівня смертності, технізація та подорожчання медичних послуг, підвищення стресогеності соціальних умов, зростання рівня освіченості населення та обізнаності з основ медичних знань.
В Європі спостерігається підвищення як суспільних вимог до рівня здоров'я, так і вартості його відновлення та підтримання. Ці фактори створюють мотивацію в реформування європейських систем охорони здоров'я як на макрорівні національних проблем і проблем управління, так і мікрорівні служб охорони здоров'я на основі пошуку нових шляхів і технологій забезпечення здоров'я націй та зміни картини захворюваності в Європі (табл.5.1).
Схема пропонує новий підхід до проблеми збереження здоров'я населення з винесенням її за межі компетентності однієї галузі, значну частину завдань адресуючи, крім системи охорони здоров'я, й іншим суспільним сферам. На основі рекомендацій щодо системного підходу до встановлення впливів різних факторів на рівень здоров'я та розробки стратегії його оптимізації акценти перенесено з оптимізації соціальних умов на активізацію ролі людини у формуванні здорового способу життя.
Таблиця 5.1. Взаємозв'язок між глобальними
та регіональними завданнями щодо досягнення здоров'я
для всіх (Здоров'я для всіх..., 1999)
Регіональні завдання Основні складові завдання Глобальні завдання
1. Солідарність у справі охорони здоров'я Обмін інформацією, ідеями, ресурсами, знаннями та досвідом 1. Посилення справедливості в питаннях здоров'я
2. Рівноправ'я в питаннях охорони здоров'я Зменшення соціальних та економічних розбіжностей між окремими групами населення за допомогою відповідної політики, законодавства та заходів
3. Основи здорового життя Доступ до високоякісної служби охорони здоров'я матері та дитини, Інвестування в соціальний та економічний стан (добробут) батьків і всієї сім'ї 2. Поліпшення можливостей ;іля виживання та підвищення якості життя
4. Скорочення обсягів і темпів поширення інфекційних захворювань Міжнародні узгоджені стратегії в галузі епіднагляду, імунізації та боротьби з хворобами. Повна або часткова ліквідація поліомієліту, кору та правцю новонароджених 3. Повна або часткова ліквідація певних захворювань
5. Скорочення обсягів і темпів поширення інфекційних захворювань Попередження і боротьба з основними факторами ризику інфекційних захворювань. Суспільна політика зміцнення здоров'я, загальноєвропейський рух за здоровий спосіб життя
6. Зменшення травматизму як наслідку насильства та нещасних випадків Збільшення акценту на питаннях забезпечення безпеки і соціальної згуртованості в побуті та на виробництві
7. Здорове та безпечне фізичне довкілля Національні та субнаціональні Клани заходів з гігієни довкілля. Правові й економічні механізми, які дозволяють зменшити обсяги відходів виробництва і забруднення довкілля 4. Поліпшення доступу до комунальних послуг
8. Більш здоровий спосіб життя Заходи, спрямовані на те, щоб спростити здоровий вибір стосовно харчування, фізичних вправ та сексуальності 5. Сприяння здоровому способу життя
Закінчення табл.5.1
9. Багатофакторність чинників здоров'я Урахування впливу різних факторів на підставі оцінки впливу того чи іншого виду діяльності на здоров'я
10. Інтегрований аспект охорони здоров'я Первинна медико-санітарна допомога сім'ям і громадянам через гнучкі системи направлення хворих у стаціонари 6. Поліпшення доступу до якісної медичної системи обслуговування
] 1. Фінансування служб охорони здоров’я і виділення ресурсів Створення систем фінансування охорони здоров'я, які забезпечують загальне охоплення, солідарність і сталість
12. Розвиток кадрових ресурсів для охорони здоров'я Навчання медиків на основі принципу "здоров'я для всіх". Навчання працівників громадської охорони здоров'я спроможності захищати і підтримувати інтереси охорони здоров'я населення на будь-якому рівні (від місцевого до національного)
13. Наукові дослідження та інформація з питань охорони здоров'я Формування політики у сфері наукових досліджень з урахуванням потреб "здоров'я для всіх". Створення механізмів, які дозволяли б упроваджувати у практику останні дані наукових досліджень 7. Підтримка наукових досліджень з охорони здоров'я. Упровадження систем медичної інформації
14. Мобілізація партнерів в інтересах охорони здоров'я Пропаганда, створення союзів й об'єднань й спільних дій в інтересах охорони здоров'я. Напрямки діяльності та діючі особи, які визначають взаємовигоду інвестування у здоров'я населення і використовують ці знання на практиці
15. Політика і стратегії досягнення здоров'я для всіх Розробка та реалізація політики "здоров'я для всіх" (у завданнях і показниках) на всіх рівнях (від національного до місцевого) із залученням відповідних секторів та організацій
Системний підхід до розв'язання проблеми підтримання здоров'я населення означає залучення не лише самої галузі охорони здоров'я, але й освіти, культури, соціального забезпечення тощо. Безперечно, умовою формування оптимального рівня здоров'я є належне економічне забезпечення не лише шляхом безпосереднього фінансування, але й через створення для населення необхідних побутових умов, надання комунальних послуг, забезпечення екологічно чистими продуктами харчування тощо. А це можливо лише за наявності чітких міжгалузевих механізмів, які б здійснювали контроль і реалізацію політики збереження здоров'я населення. Загальновідомими є спільні зусилля європейських країн щодо виявлення та запобігання в регіоні захворюванням на ящур та пріонову хворобу.
5.2. Ефективність регіональної стратегії державної політики збереження здоров'я населення України
Регіональний принцип державної політики має враховувати специфіку інтересів провінцій у загальнонаціональній політиці, збалансовуючи їхні економічні вимоги й потреби, надаючи різнопланову допомогу відсталим регіонам. Зокрема, це важливо і в разі виникнення епідеміологічно небезпечної регіональної ситуації.
У соціально-гуманітарній сфері така політика полягає в забезпеченні рівних можливостей для всіх громадян, що проживають на територіях з різними економіко-географічними характеристиками.
В Україні нинішні регіони складалися відповідно до промислово-економічних інтересів без урахування механізмів регіональної політики. Це не може не ускладнювати розв'язання нагальних проблем перехідного періоду.
За умов ринкової економіки з появою підприємництва та його впливу на рівень доходів в окремих регіонах, на стан людського і суспільного капіталу іншою стає і взаємодія різних факторів суспільного розвитку в усіх регіонах країни. Це багатопланове явище, ми ж розглядаємо лише один аспект - охорону здоров'я громадян.
